Постанова Київський апеляційний суд № 754/7024/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи 754/7024/23 Головуючий у суді першої інстанції - Галась І.А. Номер провадження № 22-ц/824/3965/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 квітня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Сукач О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, - ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, який мотивувала тим, що у зареєстрованому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дитина ОСОБА_4 , яка нині проживає та знаходиться на утриманні матері. Дитина набула статус дитини-інваліда до 18 років, внаслідок діагностування їй дитячого аутизму з якісним порушенням соціальної взаємності, комунікації, розладом розвитку рецептивного та експресивного мовлення (ЗМН 1 рівня), стереотипними рухами, вторинною когнітивною недостатністю, а також розладу сну неорганічної природи. Позивач вказувала, що відповідач не має бажання допомагати з утриманням малолітньої дитини із розладами здоров`я та не бере участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (тяжкою хворобою), як передбачена ст. 185 Сімейного кодексу України. В подальшому, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2021 року у справі № 755/3684/21 шлюб між сторонами розірвано. Однак, вказаним рішенням не вирішувалось питання утримання дитини, а також витрат пов`язаних із утриманням дитини. ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є працездатною особою, підприємцем, та самостійно утримує та проживає разом із дитиною, натомість відповідач, що також є працездатною особою, підприємцем, коштів на додаткові витрати на дитину не надає. Так, з метою підтримання нормального рівня життя дитини для здійснення постійного контролю стану здоров`я, позивач вимушена була за власні кошти здійснювати оплату за послуги вахтових нянь, дитячого садка, необхідне дозвілля для підтримки фізичного та психологічного стану дитини, а також доволі часті медичні аналізи та огляди лікарів. Крім того, хвороба дитини потребує постійного придбання додаткових ліків, спеціальних продуктів харчування та дієтичних добавок. Таким чином, позивачем на утримання малолітньої дитини одноосібно понесені додаткові витрати, зокрема, пов`язані із її лікуванням з початку 2022 року, що загалом становили 1 346 577, 40 грн, а тому з відповідача підлягає до стягнення половина понесених витрат. Враховуючи вказане та заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 53-54, т. 2) ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 685 239, 70 грн, а також додаткові витрати на її утримання у розмірі 73 400 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої не погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем нібито не наведено наявності особливих обставин для понесення додаткових витрат в розумінні ст. 185 СК України, а такі витрати охоплюються аліментними зобов`язаннями, оскільки абсолютно всі витрати, що були визначені позивачем, як додаткові на утримання дитини, зумовлені саме тяжкою хворобою дитини, на підтвердження чого суду першої інстанції було надано відповідні документи, як тяжкої хвороби, так і необхідності у понесенні відповідних витрат. Крім того, твердження суду про те, що заявлені витрати охоплюються аліментними зобов`язаннями, не відповідають п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, відповідно до якого до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами. Додаткові витрати не є додатковим стягнення коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Апелянт наголошує, що відповідно до вказаної вище постанови Пленуму доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, зокрема, про витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не було враховано наявне заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року по справі № 754/2665/22, яким аналогічний позов про стягнення фактично понесених додаткових витрат на утримання дитини за період з січня 2021 року по грудень 2021 року, було задоволено частково. А також на визнання відповідачем зазначеного судового рішення та й позову, що підтверджується матеріалами справи, які, в свою чергу, мотивовані тими ж доказами та обґрунтуваннями, що й позов у даній справі, відмінність якого полягає у сумах фактично понесених витратах та періодах понесення цих витрат. Також, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 звертає увагу, що позивач разом з позовом надала консультативні висновки лікарів, індивідуальну програму реабілітації та медичні висновки, якими рекомендується лікування дитини, дотримання відповідної дієти, інклюзивне навчання тощо, однак суд відніс такі документи до необов`язкових рекомендацій, не обґрунтувавши їх необов`язковість, посилаючись лише на термін «рекомендації». Вказує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено порядок зобов`язання батьків (опікунів) на виконання рекомендацій лікарів, а тому суд першої інстанції при ухваленні рішення, вийшов за межі принципу верховенства права. Враховуючи викладене, представник апелянта просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. 13 лютого 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - адвоката Фєтісова Є.П., відповідно до якого вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим, а тому просить залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Так, представник відповідача вказує, що судовим рішенням у справі №754/2665/22 з ОСОБА_3 , який офіційно не працює, не є фізичною особою-підприємцем та живе за рахунок нерегулярних тимчасових підробітків, вже стягнуто аліменти та додаткові витрати на дитину у сумі 185 218 грн. Він не оскаржував таке рішення, оскільки дитина дійсно є інвалідом, потребує лікування та реабілітації, а батько вважав, що стягнутої суми додаткових витрат достатньо для цілей таких витрат. Вважає, що апелянтом не було доведено понесення додаткових витрат на дитину, викликаних особливими обставинами й що такі витрати не охоплюються присудженими аліментами та додатковими витратами в сумі 185 218 грн. Крім того представник відповідача вказує, що позивачкою не було надано підтвердження, що між сторонами було узгоджено питання в частині, що стосуються вартості додаткових витрат на дитину, що заявлені в даній справі. Так, відповідач вважає, що зобов`язання ОСОБА_1 за договорами по догляду за дитиною не створюють правових наслідків для нього, він не є стороною такого договору та на його умови не погоджувався, а тому він не може бути примушений до оплати таких договорів. Крім того, частина наданих позивачкою документів датована раніше ніж винесене судове рішення про стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат, а відтак, питання таких витрат вже вирішено іншим судовим рішенням та вказані документи не можуть підтверджувати витрати у даній справі. А інша частина документів не може бути визнана належними доказами, оскільки в одному випадку платником та замовником виступає малолітня ОСОБА_4 , а з інших не можливо встановити цільове призначення платежу. Також у відзиві представник ОСОБА_3 - адвокат Фєтісов Є.П. вказує, що навчання не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, а також що позивачем не довела, що придбані дієтичні добавки та медичні препарати були необхідними для лікування та реабілітації дитини та що з відповідачем були узгоджені суми грошових коштів на їх придбання. При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 , адвокат Боримська О.І. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав, зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Представник відповідача у справі ОСОБА_3 , адвокат Фетісов С.П. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив наданні сторонами доказами та дав їм правильну юридично-правову оцінку. Доводи, на які посилається апелянт, не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків, викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що 11 жовтня 2013 року між позивачкою у справі та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №2191 (а.с. 30 т.1). Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 (а.с. 27 т.1). 23 квітня 2021 року рішенням Дніпровського районного суду міста Києва сторони по справі розірвали шлюб (а.с. 28-29, т.1). Судом також встановлено, що спільна дитина сторін проживає та знаходиться на утриманні позивача у справі ОСОБА_1 . Крім того, дитині сторін було встановлено статус дитини-інваліда, за станом здоров`я донька сторін потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується Медичним висновком Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2». Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року у справі №754/2665/22 ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 лютого 2022 року до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням проведених виплат, а також стягнуто додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 185 218 грн. Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що заявлені позивачкою у справі витрати не можуть бути віднесені до додаткових витрат, так як сплачувати за послуги по відвідуванню платного дошкільного навчального закладу за кордоном, укладання договорів про надання послуг по здійсненню догляду за дитиною, придбання дієтичних добавок та медичних препаратів за рекомендацією - це бажання матері дитини, з урахуванням того, що відповідно до ст. 49,53 Конституції України держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Обґрунтовуючи вказане вище рішення суду суд першої інстанції не погодився із твердженням позивача про те, що дані витрати є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України, оскільки позивачем не наведено наявності особливих обставин для їх понесення, а тому дані витрати, на думку суду першої інстанції, охоплюються аліментними зобов`язаннями, які були стягнуті на користь позивача рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2022 року. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає з огляду на наступне. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України). Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21). У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). Наведені висновки щодо застосування статті 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину. У справі, що переглядається, суд першої інстанції правильно врахував зазначені висновки Верховного Суду при вирішенні позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перевіряючи доводи апеляційної скарги, поданої представником позивача ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходить із наступного. Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачка у справі ОСОБА_1 у 2022 році звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини. Вказаним судом 23 лютого 2022 року було відкрито провадження у цивільній справі № 754/2665/22 та 05 жовтня 2022 року судом було ухвалено заочне рішення суду, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 лютого 2022 року до досягнення дитиною повноліття, з урахуванням проведених виплат. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 185218 грн. У травні 2023 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із позовом про стягнення з ОСОБА_3 додатково понесених нею витрат на утримання дитини. Зазначені вимоги обґрунтовані необхідністю компенсації понесених позивачкою витрат за період із 11 січня 2022 року по 09 травня 2023 року в розмірі частини витрат в розмірі 673 288,70 грн. ( 1 346 577,40 /2) (а.с. 10 т.1). Даючи аналіз викладеним доводам апеляційної скарги та висновкам, викладеним у рішенні суду першої інстанції, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо необґрунтованості та не доведеності заявлених позивачкою позовних вимог. У роз`ясненнях, викладених у пунктах 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та статті 182 СК України зазначено, що при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен врахувати стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Пленум звернув увагу судів на те, що до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Так, перевіряючи доводи апелянта про не врахуванням судом поданих доказів про понесення позивачкою фактичних та необхідних витрат на утримання дитини з інвалідністю колегія суддів враховує, наступне. Позивач ОСОБА_5 на обґрунтування своїх позовних вимог подала, зокрема, копії документів: - зокрема, копію договору про надання послуг по здійсненню догляду за дитиною від 04.01.2022 р., укладеного між нею, як замовником, та ОСОБА_6 , як виконавцем, за яким замовник (позивач ОСОБА_1 ) доручила, а виконавець ОСОБА_6 зобов`язалась здійснити послуги по здійсненню догляду за дитиною в обсязі та умовах, визначених цим договором, з ціною договору 50 000 грн за місяць та із строком дії із 04 січня по 31 грудня 2022 року (а.с. 61-63 т.1). На підтвердження виконання сторонами вказаних зобов`язань позивачкою додано до матеріалів справи Акти приймання-передачі наданих послуг: від 31.01.2022 р. на суму 50000 грн. за січень 2022 року; від 28.02.2022 р. на суму 50000 грн. за лютий 2022 року; від 31.03.2022 р. на суму 50000 грн. за березень 2022 року; від 31.05.2022 р. на суму 50000 грн. за травень 2022 року; від 31.07.2022 р. на суму 50000 грн. за липень 2022 року; від 30.09.2022 р. на суму 50000 грн. за вересень 2022 року; від 30.11.2022 р. на суму 50000 грн. за листопад 2022 року. - копію договору про надання послуг по здійсненню догляду за дитиною від 01.04.2022 p., укладеного між нею, як замовником, та ОСОБА_7 , як виконавцем, за яким замовник (позивач ОСОБА_1 ) доручила, а виконавець ОСОБА_7 зобов`язалась здійснити послуги по здійсненню догляду за дитиною в обсязі та умовах, визначених цим договором, з ціною договору 50000 грн. за місяць та із строком дії із 01 квітня по 31 грудня 2022 року ( а.с. 76 т.1) До вказаного договору позивачем ОСОБА_1 додані копії наступних актів приймання-передачі наданих послуг: від 30.04.2022 р. на суму 50000 грн за квітень 2022 року; від 30.06.2022 р. на суму 50000 грн. за червень 2022 року; від 31.08.2022 р. на суму 50000 грн. за серпень 2022 року; від 31.10.2022 р. на суму 50000 грн. за жовтень 2022 року; від 31.12.2022 р. на суму 50000 грн. за грудень 2022 року. - копію договору про надання послуг по здійсненню догляду за дитиною від 04.01.2023 p., укладеного між нею, як замовником, та ОСОБА_6 , як виконавцем, за яким замовник (позивач ОСОБА_1 ) доручила, а виконавець ОСОБА_6 зобов`язалась здійснити послуги по здійсненню догляду за дитиною в обсязі та умовах, визначених цим договором, з ціною договору 60000 грн та із строком дії із 04 січня по 31 грудня 2023 року ( а.с. 64-66 т.1) . До вказаного договору позивачем ОСОБА_1 додані копії наступних актів приймання-передачі наданих послуг: від 31.01.2023 р. на суму 60000 грн. за січень 2023 року; від 31.03.2023 р. на суму 60000 грн. за березень 2023 року. - копію договору про надання послуг по здійсненню догляду за дитиною від 04.01.2023 p., укладеного між нею, як замовником, та ОСОБА_7 , як виконавцем, за яким замовник (позивач ОСОБА_1 ) доручила, а виконавець ОСОБА_7 зобов`язалась здійснити послуги по здійсненню догляду за дитиною в обсязі та умовах, визначених цим договором, з ціною договору 60000 грн. за місяць та із строком дії 04 січня по 31 грудня 2023 року. До вказаного договору позивачем ОСОБА_1 додані копії наступних актів приймання-передачі наданих послуг: від 28.02.2023 р. на суму 60000 грн. за лютий 2023 року; від 30.04.2023 р. на суму 60000 грн. за квітень 2023 року. Надаючи оцінку вище вказаним доказам, поданим позивачем, колегія суддів виходить із положень ч.ч. 1, 2 ст. 14, та ч.1 ст. 511 Цивільного кодексу України за нормами якихцивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. Оскільки позивачка у справі укладаючи вище вказані договори не узгоджувала умови даних договорів та розмір витрат за вказаними договорами із відповідачем, ОСОБА_3 , тому колегія суддів вважає заперечення відповідача щодо того, що зобов`язання позивачки ОСОБА_1 за договорами про надання послуг по здійсненню догляду за дитиною від 04.01.2022 p., від 04.01.2023 р. із виконавцем Федосєєвою О.В., та від 01.04.2022 p., від 04.01.2023 р. із виконавцем Щуревською С.В., не створюють обов`язку для відповідача ОСОБА_3 , який не є їх стороною, та відповідач ОСОБА_3 не може бути примушений до дій, вчинення яких не є обов`язковим для нього. Крім того, здійснюючи аналіз вище вказаних договорів колегія суддів враховує, що відповідно пункту 4 всіх вищевказаних актів міститься примітка, що «Після завершення розрахунків в повному обсязі ВИКОНАВЕЦЬ не матиме жодних претензій до ЗАМОВНИКА». Разом із тим, позивач ОСОБА_1 не подала до суду жодного доказу, який бипідтверджував, що розрахунки за вищевказаними Договорами про надання послуг по здійсненню догляду за дитиною, з доданими до них актами приймання-передачі наданих послуг, були фактично здійснені та завершені, тобто що позивач ОСОБА_1 взагалі сплачувала вказані в актах суми. Таким чином висновок суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим. Також колегія суддів враховується, що частина поданих позивачем ОСОБА_1 документів датована раніше дня ухвалення Деснянським районним судом міста Києва (суддя О.І. Скрипка) заочного рішення від 05 жовтня 2022 року по справі № 754/2665/22, яким з відповідача ОСОБА_3 вже було стягнуто додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 185 218 грн, тому в силу ч. 4 ст. 12 ЦПК України ці документи не можуть бути взяті до уваги по даній справі. Обґрунтовуючи свої вимоги в частині понесенних додаткових витрат на утримання дитини позивачкою ОСОБА_1 . суду були подані письмові докази щодо понесених витрат на : замовлення покупця Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 566 від 11.01.2022 р. щодо придбання дієтичної добавки на суму 2115,01 грн; видаткова накладна Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 462 від 11.01.2022 р. щодо придбання дієтичної добавки на суму 2115,01 грн; замовлення покупця Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 2449 від 07.02.2022 р. щодо придбання дієтичних добавок на суму 5006,71 грн; видаткова накладна Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» №2062 від 07.02.2022 р. щодо придбання дієтичних добавок на суму 5006,71 грн; рахунок № FV/61/22 від 08.04.2022 p.; банківської виписки «Santander банку» про переказ 2220 польських злотих (рахунок № FV/61/22, дата операції -10.04.2022 p.), банківська виписка «Міленіум банку» про переказ 1000 польських злотих одержувач: ТОВ «Сотіс», назва: зарахування дитини Поплавської Поліни до дошкільного навчального закладу, дати валютування та зарахування - 15.04.2022 p.): рахунок № RA/000025/05/2022 від 04.05.2022 p.; банківську виписку «Міленіум банку» про переказ 960 польських злотих (дати валютування та зарахування - 06.05.2022 p.; банківську виписку «Міленіум банку» про переказ 1500 польських злотих одержувач: Фонд сприяння розвитку, дати валютування та зарахування - 07.06.2022 p.); банківську виписку «Міленіум банку» про переказ 1500 польських злотих одержувач: Фонд сприяння розвитку, дати валютування та зарахування - 07.06.2022 p.); банківську виписку «Міленіум банку» про переказ 960 польських злотих (дати валютування та зарахування - 07.06.2022 p.); банківську виписку «Міленіум банку» про переказ 1846 польських злотих (дати валютування та зарахування - 13.06.2022 p.); замовлення Покупця Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 5833 від 01.07.2022 р.щодо консультації лікаря-педіатра на суму 2620 грн, на підставі якого був складений Акт надання послуг Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 5908 від 01.07.2022 р. на суму 2620 грн; замовлення покупця Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 6214 від 04.07.2022 р. щодо придбання дієтичних добавок на суму 51780,60 грн; банківської виписки «Santander банку» про переказ 80,96 польських злотих (дата операції - 25.07.2022 р; видаткову накладну Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 5541 від 26.07.2022р. щодо придбання дієтичних добавок на суму 51780,60 грн; банківську виписку «Міленіум банку» про переказ 3164,50 польських злотих (дати валютування та зарахування - 03.08.2022 р; банківську виписку «Міленіум банку» про переказ 1500 польських злотих (одержувач: Фонд сприяння розвитку, призначення: плата за навчання 08/22 Поліна Поплавська, дати валютування та зарахування - 09.08.2022 р; банківську виписку «Santander банку» про переказ 162 польських злотих (дата операції -12.08.2022 р.; банківську виписку «Міленіум банку» про переказ 1150 польських злотих (дати валютування та зарахування - 26.08.2022 р; рахунок № FV/145/22 від 07.09.2022 р.; банківську виписку «Santander банку» про переказ 1500 польських злотих (рахунок № FV/145/22, дата операції - 17.09.2022 р.). Колегія суддів, даючи оцінку вказаним доказам згідно до ст. 83, 84 ЦПК України, враховує, що частина із вказаних доказів не може бути прийнята як належні та допустимі докази, оскільки стороною в них зазначена п`ятирічна дитина, що виключає укладення нею відповідних договорів та придбання товарів/послуг. Зокрема: замовлення покупця Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 566 від 11.01.2022 р. щодо придбання дієтичної добавки на суму 2115,01 грн; видаткова накладна Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 462 від 11.01.2022 р. щодо придбання дієтичної добавки на суму 2115,01 грн; замовлення покупця Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 2449 від 07.02.2022 р. щодо придбання дієтичних добавок на суму 5006,71 грн; видаткова накладна Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 2062 від 07.02.2022 р. щодо придбання дієтичних добавок на суму 5006,71 грн; замовлення покупця Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 5833 від 01.07.2022 р. щодо консультації лікаря-педіатра на суму 2620 грн, за яким покупцем та платником зазначена 6-річна малолітня Поліна, на підставі якого був складений Акт надання послуг Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 5908 від 01.07.2022 р. на суму 2620 грн, в якому шестирічна малолітня Поліна вже зазначена як представник замовника; замовлення покупця Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 6214 від 04.07.2022 р. щодо придбання дієтичних добавок на суму 51780,60 грн, за яким покупцем та платником зазначена шестирічна малолітня Поліна, видаткової накладної Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 5541 від 26.07.2022 р. щодо придбання дієтичних добавок на суму 51780,60 грн, за якою покупцем, на підставі договору, зазначена шестирічна малолітня Поліна; замовлення покупця Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 11524 від 02.12.2022 р. щодо консультації лікаря-педіатра на суму 2620 грн, за яким покупцем та платником зазначена шестирічна малолітня Поліна, на підставі якого був складений Акт надання послуг Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 11589 від 02.12.2022 р. на суму 2620 грн, в якому шестирічна малолітня Поліна вже зазначена як представник замовника; замовлення покупця Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 13148 від 20.01.2023 р. щодо консультації лікаря-педіатра на суму 2920 грн., за яким покупцем та платником зазначена семирічна малолітня Поліна, на підставі якого був складений Акт надання послуг Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 687 від 20.01.2023 р. на суму 2920 грн, в якому семирічна малолітня Поліна вже зазначена як представник замовника; замовлення покупця Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 3093 від 10.03.2023 р. щодо придбання дієтичних добавок на суму 47428,10 грн, за яким покупцем та платником зазначена семирічна малолітня Поліна; видаткової накладної Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 2580 від 13.03.2023 р. щодо придбання дієтичних добавок на суму 47428,10 грн., за якою покупцем, на підставі договору, зазначена семирічна малолітня Поліна; замовлення покупця Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» №5013 від 19.04.2023 р. щодо придбання дієтичних добавок на суму 22259,50 грн, за яким покупцем та платником зазначена семирічна малолітня Поліна; видаткової накладної Приватного підприємства «Клініка антистаріння «Медіком» № 4014 від 20.04.2023 р. щодо придбання дієтичних добавок на суму 22259,50 грн, за якою покупцем, на підставі договору, зазначена семирічна малолітня Поліна. Крім того, позивачем у справі не надано належних та допустимих доказів того, що вказані дієтичні добавки були призначені лікуючим лікарем та необхідні малолітній дитині. Колегія суддів даючи оцінку наданим позивачем банківським документам, зокрема, щодо банківської виписки «Santander банку» про переказ 80,96 польських злотих (дата операції - 25.07.2022 р.) враховує, що вона не стосується предмету доказування, оскільки в ній відсутнє цільове призначення платежу; банківської виписки «Santander банку» про переказ 2220 польських злотих (рахунок № FV/61/22, дата операції - 10.04.2022 р.), не стосується предмету доказування,оскільки з рахунку № FV/61/22 від 08.04.2022 р. неможливо визначити цільове призначення платежу, яке зазначене лише як «Оплата 04/22» та «Психологічна консультація 03/22»; банківської виписки «Міленіум банку» про переказ 1500 польських злотих (одержувач: Фонд сприяння розвитку, дати валютування та зарахування - 07.06.2022 р.), не стосується предмету доказування, оскільки в ній відсутнє цільове призначення платежу; банківської виписки «Міленіум банку» про переказ 1500 польських злотих (одержувач: Фонд сприяння розвитку, дати валютування та зарахування - 07.06.2022 р.), не стосується предмету доказування, оскільки в ній відсутнє цільове призначення платежу; банківської виписки «Міленіум банку» про переказ 960 польських злотих (дати валютування та зарахування - 07.06.2022 р.), не стосується предмету доказування, оскільки з неї неможливо визначити цільове призначення платежу, яке зазначене лише як «Товариство з обмеженою відповідальністю «Сотіс»; банківської виписки «Міленіум банку» про переказ 1846 польських злотих (дати валютування та зарахування - 13.06.2022 р.), не стосується предмету доказування, оскільки в ній відсутнє цільове призначення платежу; банківської виписки «Міленіум банку» про переказ 3164,50 польських злотих (дати валютування та зарахування - 03.08.2022 р.), не стосується предмету доказування, оскільки в ній відсутнє цільове призначення платежу; банківської виписки «Santander банку» про переказ 162 польських злотих (дата операції - 12.08.2022 р.), не стосується предмету доказування, оскільки в ній відсутнє цільове призначення платежу; банківської виписки «Міленіум банку» про переказ 1150 польських злотих (дати валютування та зарахування - 26.08.2022 р.), не стосується предмету доказування, оскільки з неї неможливо визначити цільове призначення платежу, яке зазначене лише як «Товариство з обмеженою відповідальністю «Сотіс», Поліна Поплавська»; банківської виписки «Santander банку» про переказ 1500 польських злотих (рахунок \о FV/145/22, дата операції - 17.09.2022 р.), не стосується предмету доказування, оскільки з рахунку № FV/145/22 від 07.09.2022 р. неможливо визначити цільове призначення платежу, яке зазначене лише як «Оплата 09/22»; банківської виписки «Santander банку» про переказ 950 польських злотих (рахунок №V« 19/10/2022, дата операції - 27.10.2022 р.), не стосується предмету доказування, оскільки в ній відсутнє цільове призначення платежу; банківської виписки «Santander банку» про переказ 179 польських злотих (дата операції - 14.11.2022 р.), не стосується предмету доказування, оскільки в ній від сутнє цільове призначення платежу; банківської виписки «Santander банку» про переказ 23,99 польських злотих (дата операції - 16.11.2022 p.), не стосується предмету доказування, оскільки в ній відсутнє цільове призначення платежу (відсутня інформація, які саме ліки та кому саме вони замовлялись в аптеці); банківської виписки «Santander банку» про переказ 14,99 польських злотих (дата операції - 21.11.2022 p.), не стосується предмету доказування, оскільки в ній відсутнє цільове призначення платежу; банківської виписки «Santander банку» про переказ 900 польських злотих (рахунок № 24/11/2022, дата операції - 28.11.2022 p.), не стосується предмету доказування, оскільки в ній відсутнє цільове призначення платежу; рахунок № 1 від 03.05.2023 p., з призначенням: «Терапія для Поліни Поплавської з 19.12.2022 р. по 03.05.2023 р.» на суму 15 600 польських злотих, не стосується предмету доказування, оскільки щодо нього немає документального підтвердження стосовно його фактичної оплати; фіскального чеку від 09.05.2023 загальною вартістю 175,50 польських злотих, який не стосується предмету доказування, оскільки в ньому відсутнє цільове призначення платежу (відсутня інформація, що зазначені в ньому ліки, аналіз та медсестринські послуги були придбані саме для дитини); фіскального чеку від 09.05.2023 № 58402 загальною вартістю 500 польських злотих, який не стосується предмету доказування, оскільки в ньому відсутнє цільове призначення платежу (відсутня інформація, що зазначена ларингологічна консультація була придбана саме для дитини). Інші докази подані позивачем обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника відповідача ОСОБА_3 - Фетісова Є.П. витрати, якщо і були понесені позивачкою, то вони не узгоджувалися із відповідачем, як батьком дитини, а частина наданих документів взагалі не стосуються предмета даної справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 19 квітня 2024 року Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв