Постанова Сумський апеляційний суд № 950/3128/25

Справа №950/3128/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Косолап В. М. Номер провадження 33/816/1029/26 Суддя-доповідач Басова В. І. Категорія 173-2 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 22 травня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Басова В.І., з участю секретаря судового засідання Баришевої А.І., захисника Стегнія А.М. (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми апеляційну скаргу захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Стегнія Андрія Миколайовича на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 09 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.1,2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп. установила: Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 09 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.173-2 КУпАП за наступних обставин. 28 вересня 2025 близько 23:10 год. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство за спільним місцем проживання відносно своєї дружини ОСОБА_2 , що полягало у висловлюванні в її бік нецензурною лайкою та дав ляпаси. Крім того, 28 вересня 2025 близько 23:10 год. ОСОБА_1 перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , що полягало у висловлюванні в її бік нецензурною лайкою та дав ляпаси в присутності дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Стегній А.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою та, вважаючи постанову судді першої інстанції незаконною та необґрунтованою, просив її скасувати, а провадження у справі закрити через відсутність у діях його підзахисного складу правопорушення, у разі не закриття провадження по справі направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 заперечує факт вчинення домашнього насильства, оскільки між ним і дружиною мав місце лише побутовий словесний конфлікт без фізичного впливу чи погроз. Суд визнав вину без належних доказів. У справі відсутні будь-які тілесні ушкодження та їх медичне підтвердження; висновки експертів чи лікарів; фото- чи інші об`єктивні докази. Рішення ґрунтується виключно на протоколі поліції, та письмових поясненнях заявниці. При цьому пояснення потерпілої не перевірені в суді: вона не допитувалась, а апелянт не мав можливості поставити їй запитання, що порушує право на захист і принцип змагальності. Апелянт вказує на те, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, попри подане клопотання про відкладення. Це позбавило сторону захисту можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП, і є істотним процесуальним порушенням. Судом безпідставно застосовано ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (щодо дитини), оскільки: не доведено шкоди дитині; відсутні докази психологічного впливу; дитина не допитувалась; немає висновків органів опіки. Суд не встановив умислу, мотивів та обставин конфлікту, не дослідив характер відносин сторін і можливу взаємність конфлікту. В судовому засіданні захисник Стегній А. М. апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній. Просив скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення у діях його підзахисного, у разі не закриття провадження по справі направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах поданих доводів, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її скасування. Відповідно до положень ч. 7ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі статтями 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб. Диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Об`єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Тобто, виходячи з тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов`язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов`язковим. Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). На думку апеляційного суду, розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-3 КУпАП Як убачається з матеріалів справи, постановою Лебединського районного суду Сумської області від 09 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та 2 статті 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно дружини та у присутності малолітнього сина, і застосовано до нього адміністративне стягнення, у виді штрафу. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних і допустимих доказах, яким суд надав оцінку відповідно до вимог ст. 252 КУпАП. Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД № 719060 від 28.09.2025 року, - протоколом про адміністративне правопорушення ВАД № 605598 від 28.09.2025 року, - протоколом прийняття заяв про вчинене кримінальне правопорушення від 28.09.2025 року складеним о 23 год 50 хв, згідно якого ОСОБА_2 повідомила, що 28.09.2025 близько 23 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_3 чоловік ОСОБА_1 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинив домашнє насильство відносно дружини, ОСОБА_2 в ході якого висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, словесно погрожував фізичною розправою та давав ляпаси. У пункті 3 протоколу «чи застосовувалось фізичне насильство або погроза його застосування…» зазначено «давав ляпаси». - письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , в яких остання зазначила, що 28.09.2025 близько 23 год.10 хв. вона перебувала вдома за адресою АДРЕСА_3 разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в цей час прийшов чоловік ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння. В подальшому чоловік почав вчиняти сварку з побутових питань, висловлюватись в її адресу нецензурною лайкою, словесно погрожував фізичною розправою та давав ляпаси, у зв`язку із чим потерпіла викликала поліцію. - рапортом поліцейського СРПП ВП №3 ( м.Лебедин) Сумського РУП Валюх Валерія, з якого вбачається, що 28.09.2025 року під час несення служби у складі ГРПП, було здійснено виїзд за адресою м.Лебедин, вул. Пушкіна,9 по факту домашнього насильства. Прибувши на місце події, опитати учасника події гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 не видалось за можливе, так як останній відмовився від надання письмових пояснень. Доводи сторони захисту про те, що між ОСОБА_1 та його дружиною мав місце виключно побутовий словесний конфлікт без застосування фізичного насильства чи погроз, спростовуються матеріалами справи в їх сукупності. Так, із протоколу про адміністративне правопорушення, копії протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, а також письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 28.09.2025 близько 23 год. 10 хв. за місцем спільного проживання, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно дружини домашнє насильство, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, словесно погрожував фізичною розправою та завдавав ляпасів у присутності малолітньої дитини. Твердження апелянта про відсутність належних доказів, суд апеляційної інстанції оцінює критично. Для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, не є обов`язковим спричинення тілесних ушкоджень чи надання медичних документів про їх фіксацію, оскільки об`єктивна сторона цього правопорушення охоплює, зокрема, психологічне насильство, погрози, образи, а також застосування фізичного впливу, який не спричинив тілесних ушкоджень. Відсутність висновків експерта, медичних довідок, фото- чи відеофіксації сама по собі не свідчить про недоведеність вини особи, якщо факт правопорушення підтверджується іншими належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував послідовність та узгодженість відомостей, викладених у заяві потерпілої та її письмових поясненнях, які узгоджуються зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд також бере до уваги характер та обстановку події. Як убачається з матеріалів справи, конфлікт стався у нічний час за місцем проживання подружжя, після чого потерпіла негайно звернулась до правоохоронних органів, а працівники поліції прибули за викликом та склали відповідні процесуальні документи у короткий проміжок часу. Такі обставини свідчать про реальність конфліктної ситуації та необхідність втручання поліції для захисту потерпілої. Доводи апеляційної скарги про порушення права на захист у зв`язку з тим, що потерпіла не допитувалась у судовому засіданні, не є підставою для скасування постанови. З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 чи його захисник заявляли клопотання про виклик та допит потерпілої, або наполягали на безпосередньому дослідженні її пояснень у судовому засіданні. При цьому письмові пояснення потерпілої були долучені до матеріалів справи та були доступні стороні захисту для ознайомлення і надання своїх заперечень. Сам лише факт того, що суд поклав в основу рішення письмові пояснення потерпілої та протокол про адміністративне правопорушення, не свідчить про порушення принципу змагальності чи недопустимість доказів, оскільки у справах про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення та винність особи. Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення доводів апеляційної скарги щодо істотного порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з розглядом справи за його відсутності та відсутності захисника. Як убачається з матеріалів справи, провадження у справі перебувало на розгляді суду з 09.10.2025, а вже 14.10.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Стегнієм А.М. укладено договір про надання правничої допомоги. 15.10.2025 захисник ознайомився з матеріалами справи та в подальшому брав участь у судових засіданнях. Матеріалами справи підтверджується, що суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи за клопотаннями сторони захисту, забезпечуючи ОСОБА_1 та його захиснику реальну можливість реалізувати процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, у тому числі право на подання пояснень, доказів, заявлення клопотань та заперечень. Так, у судовому засіданні 20.10.2025 за клопотанням захисника розгляд справи було відкладено у зв`язку з необхідністю ознайомлення з другим протоколом про адміністративне правопорушення. У судовому засіданні 29.01.2026 адвокат Стегній А.М. особисто брав участь, при цьому дата наступного судового засідання - 09.02.2026 - була погоджена з ним завчасно. Разом із тим у призначене судове засідання 09.02.2026 ні ОСОБА_1 , ні його захисник не з`явились. Подане адвокатом клопотання про відкладення розгляду справи з мотивів відсутності електроенергії не містило належних та переконливих доказів неможливості участі у судовому засіданні, а наданий скриншот не давав можливості встановити достовірність та обґрунтованість зазначених обставин. Апеляційний суд враховує і те, що з моменту ознайомлення із матеріалами справи сторона захисту мала достатній та тривалий час для формування та викладення своєї правової позиції, однак ані ОСОБА_1 , ані його захисник не надали суду письмових пояснень по суті справи, не подали доказів на спростування викладених у протоколах обставин та фактично не скористались наданими їм процесуальними правами у повному обсязі. Сам по собі розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не свідчить про порушення права на захист, якщо така особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду і мала реальну можливість брати участь у процесі. Крім того, положення ст. 268 КУпАП не передбачають обов`язкової участі особи у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП, а тому суд першої інстанції, з урахуванням конкретних обставин справи та необхідності дотримання розумних строків її розгляду, обґрунтовано дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про істотне порушення права на захист апеляційний суд вважає безпідставними, такими, що не спростовують законності й обґрунтованості постанови суду першої інстанції. Доводи сторони захисту про відсутність доказів завдання шкоди дитині або психологічного впливу на неї апеляційний суд вважає необґрунтованими. Для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не вимагається обов`язкове настання доведених негативних наслідків для дитини у вигляді встановленої психологічної травми чи медичного висновку. Сам факт вчинення домашнього насильства у присутності малолітньої дитини є обставиною, яка підвищує суспільну небезпечність діяння та підлягає врахуванню судом. Малолітній вік дитини - менше одного року на момент події - об`єктивно виключає можливість її допиту, а тому відсутність такого допиту не свідчить про недоведеність обставин справи. Так само відсутність висновків органів опіки та піклування або спеціальних психологічних досліджень не є безумовною підставою для виключення кваліфікуючої ознаки, оскільки закон не ставить наявність таких документів обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства у присутності дитини. Посилання апелянта на те, що судом не встановлено мотивів конфлікту, взаємності сварки чи характеру сімейних відносин, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, достатнім є встановлення факту умисного вчинення дій фізичного чи психологічного характеру стосовно члена сім`ї. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 усвідомлював характер своїх дій, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував потерпілій та застосовував фізичний вплив у вигляді ляпасів, тобто діяв умисно. При цьому можливий побутовий характер конфлікту або наявність словесної суперечки між подружжям не виключають адміністративної відповідальності за домашнє насильство, якщо в ході конфлікту були допущені образи, погрози чи фізичний вплив. Таким чином, наведені апелянтом доводи не містять підстав для висновку про незаконність або необґрунтованість постанови суду першої інстанції та не можуть бути підставою для її скасування. Враховуючи такі обставини, апеляційний суд вважає, що постанова Лебединського районного суду Сумської області від 09 лютого 2026 року ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, є законною й обґрунтованою, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлені. Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно й об`єктивно дослідив матеріали справи та обґрунтовано встановив наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч.2 ст. 173-2 КУпАП, що полягає у вчинені домашнього насильства відносно дружини та у присутності малолітнього сина. Обставин, які б свідчили про необхідність закриття провадження, під час апеляційного розгляду не встановлено. Невизнання вини розцінюється судом як обрана лінія захисту з метою уникнення відповідальності. Відповідно до ст. 294 КУпАП, за результатами апеляційного розгляду суд має право залишити постанову без змін, а скаргу - без задоволення, або скасувати чи змінити постанову. Оцінивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни немає. У зв`язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову - без змін. Керуючись статтями 294, 295 КпАП України, постановила: Апеляційну скаргу захисника Стегнія Андрія Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 09 лютого 2026 року залишити без задоволення, а постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 09 лютого 2026 року, без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуБасова В. І.