Постанова Сумський апеляційний суд № 950/3233/25

Справа №950/3233/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Косолап В. М. Номер провадження 33/816/992/26 Суддя-доповідач Колодяжний А. О. Категорія 173 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Колодяжний А. О., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Шудренко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Шудренко Тетяни Олександрівни на постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 27 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого у АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення,- установив: Постановою судді Лебединського районного суду Сумської області від 27 січня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 173 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених частиною другою статті 38 КУпАП. Суд першої інстанції визнав доведеним, що 12 жовтня 2025 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 вчинив хуліганські дії відносно ОСОБА_2 , а саме на території її господарства за адресою АДРЕСА_2 виражався нецензурною лайкою та хапав за шию. В апеляційній скарзі адвокат Шудренко Т.О. просить скасувати постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 27 січня 2026 року і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП. В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт вказує на те, що матеріали справи не містять відомостей, що конфлікт виник з вини ОСОБА_1 , а з пояснень учасників справи вбачається, що сварка виникла між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через давні конфліктні ситуації між ними, непорозуміння, які переросли в особисті неприязні відносини. Наявність умислу в діях ОСОБА_1 на порушення громадського порядку і спокою інших громадян та вчинення хуліганських дій, не встановлено. В протоколі про адміністративне правопорушення не розкриті наслідки порушення громадського порядку і спокою громадян, настання яких прямо передбачене статтею 173 КУпАП, як обов`язкова ознака об`єктивної сторони. Винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом не знайшла свого підтвердження. Заслухавши пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно зі статтею 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в статті 251 КУпАП. Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП за обставин, установлених у постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими судом першої інстанції: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 602246 від 12 жовтня 2025 року; заявою ОСОБА_2 від 12 жовтня 2025 року; копіями письмових пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 12 жовтня 2025 року; поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були надані суду першої інстанції. Адміністративна відповідальність за статтею 173 КУпАП передбачена за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Об`єктом правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері громадського порядку, під яким розуміється врегульована правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що забезпечує спокійну обстановку суспільного життя, нормальні умови для праці та відпочинку громадян. Об`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у нецензурній лайці в громадських місцях або образливому чіплянні до громадян або вчиненні інших подібних дій, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому під нецензурною лайкою слід розуміти цинічні, непристойні висловлювання, що грубо порушують усталені правила поведінки. Під образливим чіплянням слід розуміти нав`язливу, зневажливу поведінку, пов`язану з ігноруванням волі особи та прагненням у грубій формі нав`язати їй свою волю, зокрема хапання за одяг, насильницьке утримання тощо. З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно існував тривалий конфлікт з приводу межування земельних ділянок. Разом із тим, наявність давніх неприязних відносин не виключає можливості вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП. Як установлено судом першої інстанції, 12 жовтня 2025 року ОСОБА_1 під час конфлікту висловлювався на адресу потерпілої ОСОБА_2 нецензурною лайкою, відкрив ногою хвіртку її домоволодіння та застосував фізичний вплив, схопивши її за одяг, що він сам не заперечував, а потерпіла додатково вказувала і на хапання за шию. Письмові пояснення свідка ОСОБА_3 підтверджують, що вона чула нецензурну лайку та бачила, як ОСОБА_1 «потягнув» потерпілу, а також чула крик. Таким чином, дії ОСОБА_1 не зводилися до звичайної словесної суперечки, а мали характер нав`язливої, демонстративної та грубої поведінки з фізичним впливом, що за своїм змістом відповідає ознакам образливого чіпляння до громадян у розумінні статті 173 КУпАП. Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять відомостей, з чиєї вини виник конфлікт, не мають правового значення для кваліфікації дій за статтею 173 КУпАП. Для наявності складу цього правопорушення вирішальним є не встановлення ініціатора конфлікту, а характер і спосіб поведінки особи під час нього та її вплив на громадський порядок і спокій громадян. Посилання на відсутність умислу на порушення громадського порядку є необґрунтованими. Умисел у справах цієї категорії встановлюється з аналізу об`єктивних дій особи. Свідоме використання нецензурної лайки, вторгнення на територію домоволодіння всупереч волі потерпілої та застосування фізичного впливу свідчать про усвідомлення ОСОБА_1 характеру своїх дій і свідоме допущення порушення спокою інших осіб. Наявність особистого конфлікту не усуває умислу, якщо поведінка набуває демонстративно зневажливого характеру. Аргумент апелянта про те, що у протоколі не розкрито наслідків порушення громадського порядку, також є безпідставним з огляду на те, що стаття 173 КУпАП не передбачає настання конкретних матеріальних наслідків як обов`язкової ознаки складу правопорушення, а достатнім є сам факт вчинення дій, які об`єктивно порушують громадський порядок і спокій громадян. Із матеріалів справи вбачається, що дії ОСОБА_1 викликали страх у потерпілої, супроводжувалися криком, були сприйняті свідком, що свідчить про реальне порушення спокою. Щодо твердження про недоведеність вини поза розумним сумнівом, апеляційний суд зазначає, що сукупність досліджених місцевим судом доказів, таких як послідовні пояснення потерпілої ОСОБА_2 , які вона надавала як у поліції так і безпосередньо у суді, письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , часткове визнання обставин самим ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали є взаємопов`язаними, узгодженими між собою та достатніми для висновку про доведеність події правопорушення і винуватості ОСОБА_1 . При цьому ні у суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду вказані докази не оспорювались і обставин, які б істотно ставили під сумнів достовірність цих доказів або свідчили про їх недопустимість, апеляційним судом не встановлено. За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, та не дають підстав для скасування постанови з мотивів відсутності складу правопорушення. Керуючись статтею 294 КУпАП, - постановив: Постанову судді Лебединського районного суду Сумської області від 27 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника Шудренко Тетяни Олександрівни на цю постанову без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А. О. Колодяжний