Постанова 4811 № 466/4647/25

Справа № 466/4647/25 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І. Провадження № 22-ц/811/4113/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. секретар: Попенко І.І. за участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, з участю третьої особи ОСОБА_4 , про визнання недійсними результатів аукціону, ВСТАНОВИЛА: ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича адвоката Кусого Андрія Васильовича про стягнення витрат на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону відмовлено. Ухвалу суду оскаржив приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що внаслідок зловживання процесуальними правами стороною позивача, а саме неодноразового безпідставного відкладення розгляду справи, зміни представників з метою затягування процесу, а також подання клопотання про залишення позову без розгляду на стадії підготовчого судового засідання, розгляд справи тривав майже шість місяців і був призначений до розгляду по суті. У зв`язку з розглядом справи № 466/4647/25 відповідачем приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем через необґрунтовані дії позивача понесено судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, у загальному розмірі 30 000 грн. На думку відповідача, дії позивача свідчать про відсутність реального наміру захистити порушене право в судовому порядку та підтверджують подання завідомо безпідставного позову без наміру його розгляду по суті. Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 30 000,00 грн. Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано. У судовому засіданні апеляційної інстанціїпредставник ОСОБА_1 Ганусяк О.І. просив ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Інші учасники у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам відповідає. Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що сам по собі факт залишення позову без розгляду за заявою позивача не є підставою для компенсації відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки матеріалами справи не доведено необґрунтованості дій позивача під час розгляду справи. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке. Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв`язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України). Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. За змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Виходячи із положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами. Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як убачається з роз`яснень, викладених в п.38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише в випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена зокрема в постановах Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 925/1372/21, від 11 травня 2023 року у справі №921/811/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 924/341/22. Згідно з частинами першою та другою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи (постанова Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19). У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16, зазначено, що саме собою подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. У постанові від 18 грудня 2019 року у справі №741/1681/17 (провадження № 61-48179св18) Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку із закриттям провадження у справі, вказав, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме собою звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача під час звернення до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Аналізуючи викладені норми закону, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, а суду встановити та зазначити у рішенні, які саме необґрунтовані дії вчиняв позивач під час розгляду справи та у чому вони полягали. Зокрема, чи діяв позивач недобросовісно при поданні позову, чи систематично перешкоджав правильному вирішенню спору, чи мав на меті порушення прав та інтересів відповідача, а також чи були його дії умисними, який ступінь вини позивача та якими доказами це підтверджується. Судом установлено, що 16 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 20 травня 2025 року відкрито провадження у справі. 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про залишення позову без розгляду. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, з участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсними результатів аукціону - залишено без розгляду. У цій справі позов було залишено без розгляду, однак само по собі постановлення ухвали про залишення позову без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, так як звернення до суду є її диспозитивним правом, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, яке не містить обмежень в його реалізації і є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Матеріалами справи не підтверджується, що позивач пред`явила завідомо безпідставний позов чи вчиняла будь-які умисні дії на затягування розгляду справи, а її звернення до суду за захистом порушеного права, а також дії, направлені на такий захист, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати. Доводи апеляційної скарги щодо неодноразових безпідставних клопотань позивача про відкладення розгляду справи не підтверджуються матеріалами справи, оскільки представник позивача подав лише одне клопотання про відкладення, що не свідчить про зловживання процесуальними правами чи затягування розгляду справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи те, що відповідач не довів, що при зверненні до суду чи під час розгляду справи в суді позивач діяла необґрунтовано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення. Повний текст постанови складено:22.05.2026. Головуючий Судді