Постанова КЦС ВС № 393/284/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2026 року м. Київ справа № 393/284/24 провадження № 61-16646св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 03 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі - ТОВ «Прогрес») про розірвання договору оренди земельної ділянки. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2024 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду. Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Прогрес» про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України залишено без розгляду. Ухвалою Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Прогрес» про компенсацію судових витрат у цивільній справі № 393/284/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Прогрес» про розірвання договору оренди земельної ділянки. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що судовим розглядом не встановлено підстав для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення до суду за захистом порушеного права, а також дії, направлені на такий захист, а саме: заявлення стороною позивача клопотань про залучення третьої особи, про витребування доказів та про уточнення позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, та заяву про уточнення позовних вимог повернуто, не можуть свідчити про зловживання позивачем процесуальними правами та вважатися необґрунтованими, тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати, пов`язані з розглядом справи, оскільки вони направлені на захист прав позивача. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції Постановою Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Прогрес» задоволено частково. Ухвалу Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2024 року скасовано. Заяву ТОВ «Прогрес», в інтересах якого діє адвокат Науменко І. Ф., про компенсацію судових витрат задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Прогрес» в рахунок компенсації здійснених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 393/284/24, а саме витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Задовольняючи частково заяву ТОВ «Прогрес», апеляційний суд зазначив, що місцевий суд не врахував у сукупності процесуальні дії позивача, які спонукали відповідача до вчинення дій з метою захисту своїх прав під час розгляду цієї справи по суті, та помилково поклав тягар доказування необґрунтованості дій позивача на відповідача. Вирішуючи питання розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд керувався критеріями реальності, розумності та пропорційності до предмета спору, ціни позову, та враховуючи, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, дійшов висновку про стягнення судових витрат у сумі 5 000,00 грн. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи У грудні 2024 року ТОВ «Прогрес», в інтересах якого діє представник Науменко І. Ф., через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Прогрес» у рахунок компенсації витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 27 000,00 грн. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій порушив норми процесуального права, оскільки необґрунтовано та безпідставно зменшив суму судових витрат на правову допомогу з формальних підстав. Також суд не врахував правових позицій Верховного Суду, висловлених у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц, від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 05 липня 2023 року у справі № 910/15830/20, від 01 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 02 лютого 2023 року у справі № 915/606/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). У квітні 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача, у якому просить зупинити провадження у справі № 393/284/24 за касаційною скаргою ТОВ «Прогрес» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Прогрес» про розірвання договору оренди земельної ділянки до моменту вступу у спадкові права спадкоємців позивача ОСОБА_1 . Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу ТОВ «Прогрес» від інших учасників не надходило. Рух справи у суді касаційної інстанції Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 грудня 2024 року касаційну скаргу ТОВ «Прогрес» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року передано на розглядсудді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Прогрес» з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Новгородківського районного суду Кіровоградської області матеріали справи № 393/284/24; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву. У січні 2025 року матеріали справи № 393/284/24 надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2025 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників. Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2026 року поновлення провадження у справі № 393/284/24 та залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника позивача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Прогрес» підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке. Фактичні обставини справи Суд апеляційної інстанції встановив, що між відповідачем та адвокатом укладений договір про надання правової допомоги, додатками до якого визначено обсяг наданих послуг та вартість (фіксована складова). Сторони погодили обсяг наданої допомоги. Актом № 1 від 05 серпня 2024 року про приймання професійної правничої допомоги на підставі договору від 28 червня 2024 року визначено, що клієнту ТОВ «Прогрес» у період з 28 червня 2024 року до 05 серпня 2024 року надано такі види послуг, а саме: 1) консультація усна з вивченням документів (матеріали судової справи № 393/284/24) (28 червня 2024 року) на загальну суму 1 600,00 грн; 2) складання клопотання про продовження строку для подання відзиву у справі № 393/284/24 (28 червня 2024 року) на загальну суму 2 000,00 грн; 3) складання відзиву на дві немайнові вимоги позовної заяви у справі № 393/284/24 (15 липня 2024 року) на загальну суму 8 000,00 грн; 4) складання відзиву на майнову вимогу (ціна позову до 100 тис. грн) позовної заяви у справі № 393/284/24 (15 липня 2024 року) на загальну суму 4 000,00 грн; 5) складання заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву у справі № 393/284/24 (19 липня 2024 року) на загальну суму 4 000,00 грн; 6) складання заперечення на клопотання про витребування письмових доказів у справі № 393/284/24 (02 серпня 2024 року) на загальну суму 2 000,00 грн; 7) складання заперечення на заяву про уточнення позовних вимог у справі № 393/284/24 (05 серпня 2024 року) на загальну суму 2 000,00 грн; 8) відправка процесуального документа до суду (позову, клопотань, інших заяв із невід`ємними додатками) засобами «Електронного суду» та/або електронною поштою з дотриманням вимог у сфері електронного документообігу, а саме: 1) клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов (28 червня 2024 року); 2) відзив на позовну заяву (15 липня 2024 року); 3) заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (19 липня 2024 року); 4) заперечення на клопотання про витребування доказів (02 серпня 2024 року); 5) заперечення на заяву про уточнення позовних вимог (05 серпня 2024 року) на загальну суму 400,00 грн (80,00 грн х 5); 9) участь представника у суді першої інстанції у справі, а саме у судових засіданнях, які проведено: 22 липня 2024 року (на загальну суму 1 000,00 грн); 05 серпня 2024 року (на загальну суму 2 000,00 грн), що в сукупності складає 3 000,00 грн. Загальна сума грошових коштів за надані послуги становить 27 000,00 грн (а. с. 130 зворот - 131). Згідно з платіжною інструкцією від 07 серпня 2024 року № 973 ТОВ «Прогрес» сплатило на рахунок Адвокатського об`єднання «Науменко, Боруш і партнери» грошові кошти в сумі 27 000 грн (а. с. 132). Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). У частині першій статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Порядок розподілу витрат у разі залишення позову без розгляду визначено нормами статті 142 ЦПК України. У частинах п`ятій, шостій статті 142 ЦПК України зазначено, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову в зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Положення частин п`ятої, шостої статті 142 ЦПК України ідентичні нормам частин п`ятої, шостої статті 130 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України). Верховний Суд у постанові від 04 травня 2023 року у справі № 910/5911/22 зазначив, що в разі, зокрема, залишення позову без розгляду, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (пункт 8.11); при застосуванні частини п`ятої статті 130 ГПК України суд має встановити наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (пункт 8.12). Також Верховний Суд у пункті 6.5 постанови від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21 сформулював висновок, що відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною та викладена також постановах Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 925/1372/21, від 11 травня 2023 року у справі № 921/811/21, від 25 квітня 2023 року у справі № 924/341/22). У постановах від 14 травня 2024 року у cправі № 916/3278/, від 25 квітня 2024 року в справі № 903/1079/23 Верховний Суд вказав, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під цими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретних критеріїв для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача». Верховний Суд зазначив, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов. Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи (постанова Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19). Згідно з частинами першою та другою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами (постанова Верховного Суду від 26 липня 2024 року в справі № 736/1209/20). Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16 (провадження № 61-24189св18), від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 (провадження № 61-10254св20). У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16, зазначено, що саме собою подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 (провадження № 61-48179св18) Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку із закриттям провадження у справі, вказав, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме собою звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача під час звернення до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. У справі, яка переглядається, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що стороною позивача подавались клопотання та заяви, які не були обґрунтовані належним чином, не відповідали вимогам ЦПК України, дії сторони позивача суперечили приписам ЦПК України, що вказує на необґрунтованість дій ОСОБА_1 , про що зазначав відповідач у своїй заяві про стягнення витрат на правничу допомогу, тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для компенсації відповідачеві судових витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу, згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України. Визначаючи розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції перевірив, чи є судові витрати реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними та пропорційними ступеню необґрунтованих дій позивача, та дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача у заявленому відповідачем розмірі витрат на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України. Доводи касаційної скарги про те, що позивач не подавав до суду заперечення та/або клопотання про зменшення розміру судових витрат, є безпідставними, оскільки конструкція частини п`ятої статті 142 та частини дев`ятої статті 141 ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача, яким апеляційний суд надав оцінку. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18)). Водночас колегія суддів, проаналізувавши наведені заявником постанови Верховного Суду, дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки висновки, зроблені суд під час розгляду цієї справи, відповідають правовим висновкам, зробленим Верховним Судом у справах, на які посилається заявник. Тому заявлена в касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, тобто є необґрунтованою. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд повно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував норми процесуального права до спірних правовідносин та, надавши належну правову оцінку фактичним обставинам справи і поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «Прогрес» про компенсацію судових витрат у цивільній справі № 393/284/24. З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» залишити без задоволення. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк