Постанова Житомирський апеляційний суд № 282/372/26

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №282/372/26 Головуючий у 1-й інст. Вальчук В. В. Номер провадження №33/4805/967/26 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Костюкович С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., з участю секретаря судового засідання Колодяжного О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Грабчука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомир апеляційну скаргу захисника - адвоката Грабчука О.В., на постанову Любарського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, встановив: Постановою Любарського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір. Згідно постанови місцевого суду ОСОБА_1 30.03.2026р. о 13 годині 38 хвилин по вул. Дружби в селищі Любар Житомирського району керував автомобілем БМВ Х5 державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням захисник - адвокат Грабчук О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП через відсутність пропозиції пройти огляд в медичному закладі. Посилається на те, що матеріали справи, в тому числі і відеозаписи не містять доказів, що ОСОБА_1 керував автомобілем 30.03.2026, а тому він не підлягає відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Зауважує, що постанова, про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.121 КУпАП є незаконною, оскільки як такий розгляд справи не проводився. Вказує, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки сп`яніння, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав у поліцейського ініціювати процедуру огляду на стан сп`яніння. Крім того, поліцейські безпідставно, без попереднього встановлення ознак сп`яніння у ОСОБА_1 , розпочали процедуру його огляду, що у свою чергу свідчить про недійсність такої процедури. Переконує, що ознаки сп`яніння, озвучені поліцейським на відеозаписі, не співпадають з ознаками в складених адміністративних матеріалах, що свідчить про штучне створення ознак для штучного ініціювання процедури огляду. Також зазначає, що працівники поліції в порушення вимог ч.2 ст.266 КУпАП та п.4 розділу 2 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 р. № 1026 не здійснювали безперервну відеозйомку всієї процедури огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння та оформлення адміністративних матеріалів, а тому відеозапис не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Крім того зауважує, що до протоколу про адміністративне правопорушення додано відеозаписи, зроблені поліцейськими, які не фіксують всі обставини події. Звертає увагу на те, що в протоколі поліцейський вказав лише одну бодікамеру, на яку було зроблено відеозапис «export-jjmni», який зроблений на бодікамеру 857722, а бодікамеру 857589, на яку було зроблено відеозапис «export-sz6no» - поліцейський в протоколі не вказав. Це в свою чергу унеможливлює суд скласти обвинувальну постанову відносно ОСОБА_1 із зазначенням відеоприладу, оскільки відеозапис «export- sz6no» є недопустимим доказом. Доводить, що протокол в присутності ОСОБА_1 не складався, чим порушено вимоги глави 19 КУпАП, а також стверджує, що у протокол внесено неправдиві відомості - що нібито ОСОБА_1 відмовився від підпису, пояснень та ознайомлення із часом і місцем розгляду справи, а тому протокол не можна визнати належним та допустимим доказом. Крім того поліцейськими не вручено ОСОБА_1 копію протоколу про адміністративне правопорушення, чим порушено його право на захист. Обгрунтовує, що в діях поліцейських наявні ознаки провокації ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, що в свою чергу тягне недопустимість процедури огляду ОСОБА_1 . Поліцейські порушили процедуру огляду в частині складання акту огляду, що тягне його недійсність. Також доводить, що направлення ОСОБА_1 на огляд не складалось. Зазначає і те, що поліцейськими порушено процедуру огляду, оскільки не відсторонили ОСОБА_1 від керування, внаслідок чого такий огляд є недійсним. Поліцейські пропонували ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою приладу Драгер, який, на переконання апелянта, у них був відсутній. Вважає, що наявні у справі докази, які безпосередньо були дослідженні в судовому засіданні, не підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог ПДР України та відповідно наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та його захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст.251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Зі змісту ст.252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтується на матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказах, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції. Так, частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність настає як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції(далі Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів. Постановою місцевого суду було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у виді відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується сукупністю досліджених та оцінених судом першої інстанції доказів. Зокрема, відповідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №661573 від 30.03.2026 року, ОСОБА_1 30 березня 2026 року о 13 годині 38 хвилин по вул. Дружби в селища Любар Житомирського району керував автомобілем БМВ Х5, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2). В матеріалах справи наявна копія постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6935606 від 30.03.2026, яка узгоджується із змістом вищезазначеного протоколу щодо керування ОСОБА_1 автомобілем за наведених у протоколі обставин (а.с.3). Відповідно до змісту акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, водій відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4). За змістом пункту 10 протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №661573 працівниками поліції здійснювався відеозапис за допомогою портативної нагрудної камери № 857722. Із переглянутого судом відеозапису, наявного у матеріалах справи на DVD-диску (а.с.8) встановлено, що у зв`язку із виявленням у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти на місці зупинки транспортного засобу огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічного засобу «Драгер», на що ОСОБА_1 погодився. Однак, відеозаписом підтверджується, що до моменту проведення такого огляду, ОСОБА_1 хоча і попередньо відповів, що погоджується на запропонований поліцейським огляд на місці зупинки, однак не дав працівнику поліції реальної можливості провести цей огляд, оскільки раптово залишив місце зупинки транспортного засобу, тим самим, на переконання суду, цими своїми діями об`єктивно відмовився від такого огляду (інтервал відеозапису файлу «export-jjmni.mp4» із 0:1:49 по 0:03:18). Таким чином, дослідивши наявний у матеріалах справи відеозапис (а.с.8) апеляційний суд з`ясував, що працівники поліції у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, у зв`язку із виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, запропонували останньому пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 словесно погодився, але фактично своїми наступними діями у виді залишення місця зупинки транспортного засобу тим самим ухилився від його проходження та унеможливив його проведення. За таких обставин працівники поліції правомірно склали протокол у зв`язку із виявленням цього правопорушення, а суд першої інстанції, перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зміст акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, на який у апеляційній скарзі посилається захисник, не спростовує правильності зробленим місцевим судом висновків щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на відмову від проходження огляду, яка виразилась у виді раптового, за відсутності для того підстав залишення водієм місця зупинки транспортного засобу, внаслідок чого саме ОСОБА_1 своїми свідомими та умисними діями унеможливив проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. Також вказаним відеозаписом підтверджується і факт керування ОСОБА_1 автомобілем. Зокрема, з відеозапису нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на водійському сидінні транспортного засобу, на запитання поліцейського «чому не користуєтеся ременем безпеки?», водій відповів: «та я тільки рушив, хотів тільки но накинути». (інтервал запису відеофайлу «export-jjmni.mp4» із 0:00: 14 по 0:1:30). До того ж, ОСОБА_1 згідно цього відеозапису і не заперечував працівникам поліції факт керування цим транспортним засобом. Ця ж обставина щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом за наведених у протоколі обставин підтверджується постановою про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №6935606 від 30.03.2026 за чинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. Вказана постанова на день апеляційного розгляду цієї справи є чинною. З цих підстав апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо відсутності доказів факту керування, оскільки вищезазначеною сукупністю доказів, відповіддю ОСОБА_1 працівнику поліції про те, що він «тільки рушив», та послідовною поведінкою ОСОБА_1 щодо не заперечення факту його керування транспортним засобом на момент пропозиції йому пройти огляд ця обставина підтверджена, що зафіксовано і відеозаписом. Наведені вище докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 , а тому апеляційні доводи про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими. Посилання апелянта на те, що протокол про адміністративне правопорушення є недопустимим доказом по справі, оскільки він не складався у присутності ОСОБА_1 , та що внесено неправдиві відомості стосовно нібито відмови ОСОБА_1 від підпису, пояснень та ознайомлення із часом і місцем розгляду справи, апеляційний суд визнає безпідставними. Апеляційний суд вважає, що відмовитись від підпису, надання пояснень та ознайомлення із протоколом можливо не лише вербально (словесно), але і у формі конклюдентних дій, як те, зокрема, мало місце в цій справі, коли дії та поведінка ОСОБА_1 у формі раптового залишення ним місця зупинки транспортного засобу свідчила про відмову ОСОБА_1 як пройти огляд на стан сп`яніння, так і відмову від підпису будь-яких документів. Скласти адміністративний протокол за участю ОСОБА_1 та виконати всі подальші дії за його участю працівникам поліції завадили саме дії ОСОБА_1 , оскільки останній залишив місце події до складання такого протоколу та вручення його останньому, в той час як виявивши правопорушення, працівники поліції зобов`язані були його зафіксувати, склавши відповідний протокол. Доводи апелянта про те, що в адміністративному протоколі поліцейський вказав лише одну бодікамеру, на яку було зроблено відеозапис «export-jjmni» (на бодікамеру 857722), а бодікамеру 857589, на яку було зроблено відеозапис «export-sz6no» - поліцейський в протоколі не вказав, а тому відеозапис «export- sz6no» є недопустимим доказом, апеляційний суд визнає безпідставним, оскільки обидва відеозаписи підтверджують одні й ті ж самі обставини, які стосувалися предмету доказування в цій справі, а тому встановивши склад правопорушення із письмових матеріалів та першого відеозапису, зазначеного у протоколі, сама по собі наявність чи відсутність іншого відеозапису не спростовує і не заперечує виявленого в діях ОСОБА_1 правопорушення. Апеляційний суд зазначає, що файл «export-jjmni.mp4» містить фіксацію дій ОСОБА_1 по ухиленню від проведення огляду на стан сп`яніння, а тому аргументи апеляційної скарги щодо відеозапису «export-sz6no.mp4» жодним чином не заперечують з`ясованих обставин із файлу під назвою «export-jjmni.mp4». Тому ці доводи апелянта не спростовують правильності зроблених місцевим судом висновків. Також суд визнає безпідставними посилання апелянта на те, що у водія ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, і як наслідок у поліцейського не було законних підстав вимагати у водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Як вбачається з відеозапису, при спілкуванні з водієм працівник поліції запропонував йому «опустити вікно і дихнути на нього», запитавши при цьому «це хто вживав?». Тому, виявивши запах алкоголю працівники поліції, на переконання апеляційного суду, діяли відповідно до вимог законодавства (інтервал відеозапису «export-jjmni» із 0:01:48 по 0:2:52). Стосовно доводів про відсутність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, а відтак відсутність підстав у поліцейського ініціювати процедуру огляду, неспівпадіння оголошених поліцейським ознак, що зафіксовано на відеозаписі, з ознаками в складених адміністративних матеріалах, то суд зазначає, що із переглянутого судом відеозапису (файл - export-jjmni.mp4) у вищевказаному інтервалі судом з`ясовано, що щонайменше поліцейським виявлено у водія таку ознаку як запах алкоголю, про що працівник поліції чітко і ствердно повідомив, запитавши хто вживав та запропонувавши видихнути на нього повітря із ротової порожнини. Цієї ознаки вже було достатньо для ініціювання процедури огляду на стан сп`яніння, а тому зазначення поліцейським у протоколі ще й інших ознак сп`яніння, про які працівник поліції дійсно в голос не повідомляв водія згідно відеозапису, не вплинуло на законність ініціювання процедури огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння. Посилання апелянта на ту обставину, що працівники поліції порушили процедуру огляду, а саме те, що в акті огляду не зазначено результат огляду ОСОБА_1 та конкретний показник вмісту алкоголю, в зв`язку з чим процедура огляду проведена з порушенням, апеляційний суд визнає безпідставним, оскільки ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду у встановленому порядку на стан алкогольного сп`яніння. За таких обставин відсутність у акті огляду результатів дослідження не свідчить про порушення встановленої процедури, оскільки огляд не здійснювався, адже ОСОБА_1 від нього відмовився, залишивши місце зупинки транспортного засобу. З цих же підстав апеляційний суд визнає необгрунтованими доводи апелянта про відсутність на відеозаписі фіксації складання направлення на огляд в медичному закладі, не повідомлення та не вручення його ОСОБА_1 , оскільки, ОСОБА_1 залишив місце зупинки, чим унеможливив для працівників поліції подальше дотримання процедури його направлення в заклад охорони здоров`я для проведення огляду та доставку (супроводження) такого водія в найближчий медичний заклад з метою огляду, що не виключає його відповідальності за такі дії по ухиленню від огляду. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що своїми вищезазначеними діями із залишення (втечі) із місця зупинки транспортного засобу водій, на переконання суду, відмовився тим самим від проведення будь-якого огляду (як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров`я). Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отож, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, в тому числі досліджений відеозапис (електронний файл - export-jjmni.mp4), керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд прийшов до висновку, що вищезазначене діяння ОСОБА_1 утворило з об`єктивної сторони правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, адже словесно погодившись пройти огляд на місці зупинки, своїми наступними діями у виді раптового залишення місця зупинки транспортного засобу із надуманих ним підстав, оскільки жодних протиправних чи провокативних дій щодо ОСОБА_1 від працівників поліції не було, ОСОБА_1 тим самим відмовився з власної волі пройти такий огляд у встановленому законодавством порядку (в тому числі і у закладі охорони здоров`я), оскільки не дав працівникам поліції об`єктивної можливості завершити розпочату процедуру огляду. Законодавством України не передбачено припинення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння та (або) припинення провадження у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності за фактом виявленого правопорушення через залишення водієм місця зупинки транспортного засобу та намагання останнього завадати працівникам поліції виконати покладені на них службові обов`язки. Такі дії ОСОБА_1 з об`єктивної сторони правильно були розцінені судом першої інстанції як дії по ухиленню від встановленого законодавством порядку огляду, які утворюють склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Попри свою словесну згоду пройти огляд, раптово покидаючи місце зупинки і фактично втікаючи від працівників поліції ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своєї дії, оскільки працівник поліції виявив чіткі ознаки алкогольного сп`яніння у зв`язку з чим запропонував пройти огляд, передбачав, що внаслідок таких його дій встановлений законодавством порядок огляду буде порушений і свідомо допускав настання цих наслідків байдуже поставившись до пропозиції поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Із переглянутого судом відеозапису не встановлено жодних неправомірних дій з боку працівників поліції відносно ОСОБА_1 , а тому він вільно, без будь-якого примусу та провокаційних дій щодо нього самостійно обрав для себе такий спосіб поведінки, яка об`єктивно була діями по ухиленню від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Що стосується аргументів про відсутність пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд в медичному закладі, то суд зазначає, що ОСОБА_1 раптово покидаючи місце зупинки транспортного засобу тим самим об`єктивно унеможливив для працівників поліції проведення огляду як на місці його зупинки, так і в закладі охорони здоров`я шляхом направлення і доставки його в такий заклад з метою огляду. Тому, на переконання апеляційного суду, такими своїми діями ОСОБА_1 відмовився від проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки автомобіля, так і в закладі охорони здоров`я, через що саме за цих конкретних обставин пропонувати пройти огляд в медичному закладі вже об`єктивно не було кому, а отже і не вимагалось від працівників поліції з урахуванням створеної ОСОБА_1 обстановки, що не виключає його дій по ухиленню від огляду та відповідальності за це порушення. Безпідставними також є посилання апелянта на те, що працівники поліції не відстороняли ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки останній залишив місце зупинки транспортного засобу, а тому працівники поліції були позбавлені такої можливості, що не спростовує вчиненого цим водієм. Посилання апелянта на наявність в діях поліцейських ознак провокації, апеляційний суд визнає безпідставними, та такими, що спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом під назвою файла «export-jjmni.mp4» Та обставина, що працівник поліції після свого запитання «огляд пройдем?» на відповідь ОСОБА_1 «без питань» конкретизував ОСОБА_1 який саме огляд потрібно йому пройти, зазначивши, що на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Драгер», після чого ОСОБА_1 дійсно ще кілька разів підтвердив свою згоду на проведення такого огляду, на переконання апеляційного суду, не свідчить про провокацію водія з наступних підстав. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яння. Тому, як слідує із відеозапису зазначеного файлу (інтервал із 0:01:57 по 0:02:06) працівник поліції поінформував ОСОБА_1 який саме огляд йому пропонується пройти та з використанням якого саме технічного приладу, і що це потрібно зробити на місці зупинки транспортного засобу. Ці пропозиція пройти огляд і уточнюючі конкретизуючі відомості працівника поліції були короткотривалими (продовжувались лише 9 секунд, що зафіксовано відеозаписом), є логічними за змістом, повідомлені ОСОБА_1 поліцейським чіткою, спокійною і тактовною мовою, та за своєю суттю були інформуванням ОСОБА_1 з боку працівника поліції про те, який конкретно огляд йому запропоновано пройти і з використанням якого саме технічного приладу, на що ОСОБА_1 дійсно кількаразово за ці 9 секунд розмови дав ствердну відповідь. За таких обставин апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо наявності провокації в діях працівників поліції, оскільки переглянутий відеозапис це спростовує, а конкретизуючі запитання поліцейського були продовженням пропозиції пройти огляд з інформуванням водія про вид і особливості такого огляду та прилад, який використовуватиметься, а не провокативними діями, як те необгрунтовано зазначено в апеляційній скарзі. Що стосується доводів апелянта про те, що надані відеофайли не є безперервними, то суд зазначає, що наявний зміст зафіксованого на цих записах у зазначених вище інтервалах поза розумним сумнівом підтверджує вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Окрім того, ОСОБА_1 залишив місце події, тим самим створивши обстановку, за якої процедура проведення огляду на місці зупинки, а з нею і безперервність відеофіксації, вже об`єктивно не могла бути забезпечена саме через дії ОСОБА_1 , який не залишився на місці зупинки транспортного засобу до завершення процедури огляду. Крім того, апелянт не зазначає, яким чином це вплинуло чи могло вплинути на висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, що доведено наявними у справі доказами. Щодо твердження апеляційної скарги про відсутність у працівників поліції приладу Драгер, то їх суд визнає необгрунтованими, оскільки ОСОБА_1 раптово залишивши місце зупинки не надав працівникам поліції об`єктивної можливосі підійти до свого службового автомобіля та дістати вказаний прилад, в той час як із зафіксованої на відеозаписі розмови видно, що спочатку працівник поліції зупинивши автомобіль під керуванням ОСОБА_1 підійшов до нього з іншою метою і лише після виявлення ознак сп`яніння, отримання словесної згоди ОСОБА_1 на огляд прямував в напрямку службового автомобіля для проведення огляду. На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду 1-ї інстанції є законною та обґрунтованою, а адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст.33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративні правопорушення, та визначено судом першої інстанції з урахуванням обставин справи та даних про особу правопорушника. При цьому, апеляційний суд зазначає, що решта доводів апеляційної скарги не є істотними, не впливають на законність судового рішення у цій справі, вони були об`єктом дослідження судом першої інстанції при розгляді даної справи і ним надана належна оцінка у постанові суду першої інстанції, з якою погоджується й апеляційний суд. Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а покладені місцевим судом в основу свого рішення докази були для такого висновку достатніми. Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді адміністративної справи були порушені вимоги закону, які б призвели до неправильного її вирішення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу захисника - адвоката Грабчука О.В. залишити без задоволення, а постанову Любарського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.І. Костюкович