Постанова КАС ВС № 120/7636/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Київ справа №120/7636/25 адміністративне провадження №К/990/39917/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Кашпур О.В., суддів - Жука А.В., Уханенка С.А., розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №120/7636/25 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним і скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року, постановлену в складі головуючого судді Заброцької Л.О., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Боровицького О.А., суддів: Ватаманюка Р.В., Курка О.П., У С Т А Н О В И В : І. Короткий зміст обставин справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) у червні 2025 року подав до Вінницького окружного адміністративного суду разом із позовом (про визнання протиправним і скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА, відповідач) від 16 травня 2025 року №V-005/2025 про притягнення адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000188, видане Радою адвокатів Вінницької області 18 жовтня 2017 року) до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 3 (три) місяці) заяву про його забезпечення шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення відповідача до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

2. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на очевидну протиправність рішення ВКДКА від 16 травня 2025 року №V-005/2025, оскільки воно прийнято з порушенням Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI), а також на реальну загрозу заподіяння шкоди його правам, свободам та законним інтересам, що невжиття заходу забезпечення позову може унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. ОСОБА_1 зазначав, що процедура оскарження вказаного рішення може зайняти більше часу (включно з часом для набрання рішенням суду законної сили), ніж строк зупинення права позивача на заняття адвокатською діяльністю, який може фактично сплинути ще до набрання рішенням суду законної сили. Таким чином, без вжиття заходу забезпечення позову позивач не отримає ефективного захисту своїх прав (у випадку ухвалення судового рішення на його користь), оскільки станом на момент прийняття рішення суду чи набрання ним законної сили рішення ВКДКА від 16 травня 2025 року №V-005/2025 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку буде вже виконаним. Позивач також указував, що дія оскаржуваного рішення має наслідком позбавлення його, як адвоката, можливості здійснювати професійну діяльність, що спричинить втрату єдиного джерела доходу та позбавить адвоката можливості належно виконувати укладені договори про надання правової допомоги, що порушує права та законні інтереси його клієнтів. ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 05 червня 2025 року задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Забезпечив адміністративний позов ОСОБА_1 до ВКДКА про визнання протиправним і скасування рішення шляхом зупинення дії рішення ВКДКА від 16 травня 2025 року №V-005/2025 про притягнення адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000188, видане Радою адвокатів Вінницької області 18 жовтня 2017 року) до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

4. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 вересня 2025 року апеляційну скаргу ВКДКА залишив без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року - без змін.

5. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що наслідком не вжитих судом заходів забезпечення позову є можливі порушення трудових, майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, у той час як метою забезпечення позову є уникнення можливих порушень в майбутньому, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь- яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову. Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів позивача до ухвалення рішення суду в справі. Тому, з метою тимчасового зупинення настання негативних наслідків для позивача до перевірки правомірності вчинених відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відповідних дій та прийнятого рішення, що є предметом оскарження, необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ВКДКА від 16 травня 2025 року №V-005/2025 про притягнення адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000188, видане Радою адвокатів Вінницької області 18 жовтня 2017 року) до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці. Суд також констатував, що хоча наслідки ухвалення рішення по суті та наслідки вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного індивідуального акта є певною мірою схожими і полягають у нерозповсюдженні дії та наслідків оскаржуваного рішення на позивача, вони не є тотожними, і саме по собі вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного рішення у жодному разі не призводять до вирішення спору по суті, оскільки такий спосіб забезпечення позову прямо передбачений положеннями чинного процесуального законодавства. В ухвалі про забезпечення позову не констатується та не встановлюється факт протиправності оскаржуваного рішення, і, головне, дія заходів забезпечення позову обмежена у часі та жодним чином не є остаточною. Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується за наявності об`єктивних обставин, котрі дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їхнє застосування. При цьому відповідний процесуальний документ лише тимчасово зупиняє настання негативних наслідків для заявника, до перевірки правомірності вчинених відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відповідних дій, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Суд зауважив, що ненадання тимчасового захисту може призвести до настання негативних наслідків для позивача, які будуть незворотними та фактично нівелюють саму суть звернення до суду з цим позовом у випадку прийняття рішення на користь позивача. Суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову і наявність законодавчо передбачених підстав, закріплених у пункті 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та фактичних обставин для її задоволення. Водночас суд зазначив, що, застосовуючи заходи забезпечення позову, ним не розглядається питання правомірності рішення ВКДКА від 16 травня 2025 року №V-005/2025, і посилання заявника на очевидність ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, як на підставу для забезпечення позову, є необґрунтованим. ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. ВКДКА подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, не врахували висновків щодо застосування статей 150, 151 КАС України, викладених Верховним Судом у численних постановах, зокрема, від 21 листопада 2018 року в справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року в справі №826/10936/18, від 30 вересня 2019 року в справі №420/5553/18, від 29 січня 2020 року в справі №640/9167/19, від 14 травня 2020 року в справі №826/16269/17, від 24 травня 2023 року в справі №640/10883/22, від 03 серпня 2023 року в справі №600/2304/22-а, від 14 травня 2025 року в справі №260/5758/24, від 20 травня 2025 року в справі №460/27546/23, а також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18, від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17. Скаржник, серед іншого, зазначив, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, забезпечуючи позов шляхом зупинення дії рішення ВКДКА від 16 травня 2025 року №V-005/2025, фактично вирішив наперед позовні вимоги про визнання протиправним і скасування цього рішення. Зупиняючи дію рішення дисциплінарного органу, суди попередніх інстанцій посприяли уникненню позивачем відбування накладеного на нього дисциплінарного стягнення, яке є співмірним із вчиненим ним дисциплінарним проступком - систематичним порушенням Правил адвокатської етики та рішень органів адвокатського самоврядування. Ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року, на переконання скаржника, є необґрунтованими, незаконними та такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення питання про вжиття заходу забезпечення позову. До того ж, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не містять спростувань доводів ВКДКА щодо необхідності врахування судової практики суду касаційної інстанції з питання забезпечення позову в рамках оскарження дисциплінарного стягнення. ІV. Рух справи у суді касаційної інстанції

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Жука А.В., Уханенка С.А. ухвалою від 20 жовтня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

8. ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року - без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суди попередніх інстанцій, на переконання позивача, правомірно застосували захід забезпечення позову.

9. ОСОБА_1 також подав заперечення, просив урахувати його додаткові пояснення під час розгляду справи №120/7636/25.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 20 травня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 21 травня 2026 року. V. Позиція Верховного Суду

11. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №120/7636/25 стало оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, і посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме статей 150, 151, частини п`ятої статті 242 КАС України.

12. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги і оскаржуваним ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

13. Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 05 червня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року, забезпечив адміністративний позов ОСОБА_1 до ВКДКА про визнання протиправним і скасування рішення шляхом зупинення дії рішення ВКДКА від 16 травня 2025 року №V-005/2025 про притягнення адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000188, видане Радою адвокатів Вінницької області 18 жовтня 2017 року) до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

14. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано, зокрема, статтями 150, 151 КАС України, які визначають підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

15. Так, за правилами частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

16. Забезпечення позову, як неодноразово зазначав Верховний Суд, це надання позивачу тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом і набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову фактично є втручанням суду в спірні правовідносини до їхнього вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав і в порядку, прямо передбаченому законом.

17. Приписами частини другої статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

18. Підстави забезпечення позову, визначені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

19. Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

20. Згідно із частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

21. Верховний Суд, аналізуючи норми статей 150, 151 КАС України, неодноразово наголошував на тому, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

22. Необґрунтоване вжиття відповідних заходів може привести, зокрема, до: негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших учасників судового процесу чи інших осіб, що не є учасниками провадження; правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи із конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна із названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

23. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними із заявленими позивачем вимогами. Тобто суд повинен у кожному випадку, виходячи із конкретних доказів, установити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним із позовними вимогами, і чи відповідає він меті та завданням правового інституту забезпечення позову.

24. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, із урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

25. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, із відповідними наслідками (майновими, репутаційними, службовими, професійними тощо).

26. Близькі за змістом висновки зроблені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 вересня 2018 року в справі №804/8343/17, від 25 квітня 2019 року в справі №826/10936/18, від 20 вересня 2019 року в справі №809/195/18, від 30 вересня 2019 року в справі №420/5553/18, від 30 жовтня 2019 року в справі №640/6225/19, від 29 січня 2020 року в справі №640/9167/19, від 13 березня 2020 року в справі №1740/2484/18, від 30 вересня 2020 року в справі №640/1305/20, від 22 жовтня 2020 року в справі №640/1304/20, від 24 листопада 2020 року в справі №640/9636/20, від 20 квітня 2021 року в справі №640/17351/19, від 14 травня 2021 року в справі №320/3957/20, від 24 червня 2021 року в справі №640/27951/20, від 13 вересня 2021 року в справі №ЗД/460/2/20, від 24 травня 2023 року в справі №640/10883/22, від 13 липня 2023 року в справі №640/16003/22, від 03 серпня 2023 року в справі №600/2304/22-а, від 14 травня 2025 року в справі №260/5758/24, від 20 травня 2025 року в справі №460/27546/23, від 03 лютого 2026 року в справі №160/30866/24.

27. Таким чином, інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення судом рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

28. Із наведеного випливає, що під час вирішення питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

29. Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зробленими, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року в справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року в справі №826/10936/18, від 30 вересня 2019 року в справі №420/5553/18, від 29 січня 2020 року в справі №640/9167/19, від 13 березня 2020 року в справі №1740/2484/18, від 30 вересня 2020 року в справі №640/1305/20, від 22 жовтня 2020 року в справі №640/1304/20, від 24 листопада 2020 року в справі №640/9636/20, від 30 березня 2021 року в справі №420/4037/20, від 20 квітня 2021 року в справі №640/17351/19, від 14 травня 2021 року в справі №320/3957/20, від 24 червня 2021 року в справі №640/27951/20, від 13 вересня 2021 року в справі №ЗД/460/2/20, від 06 грудня 2022 року в справі №140/8745/21, від 13 липня 2023 року в справі №640/16003/22, від 03 серпня 2023 року в справі №600/2304/22-а, від 05 червня 2024 року в справі №460зп-23/160, від 12 березня 2025 року в справі №380/20209/24, від 14 травня 2025 року в справі №260/5758/24, від 20 травня 2025 року в справі №460/27546/23, від 19 червня 2025 року в справі №320/37366/23, від 03 лютого 2026 року в справі №160/30866/24.

30. Приписами частин четвертої-шостої статті 154 КАС України визначено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

31. Отже, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, зокрема, із зазначенням: 1) висновків про існування: - обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, - або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

32. На вказане наголосив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 01 жовтня 2019 року в справі №420/912/19, від 21 січня 2021 року в справі №420/4262/19, від 30 березня 2021 року в справі №420/4037/20, від 02 листопада 2021 року в справах №640/217/21, №640/4096/21, від 27 лютого 2023 року в справі №160/25808/21, від 13 липня 2023 року в справі №640/16003/22, від 03 лютого 2026 року в справі №160/30866/24.

33. Щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, то вони, як констатував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 16 травня 2019 року в справі №826/14303/18, від 12 лютого 2020 року в справі №640/17408/19, від 27 лютого 2020 року в справі №640/16242/19, від 24 червня 2021 року в справі №640/27951/20, від 04 листопада 2021 року в справі №640/21870/20, від 24 травня 2023 року в справі №640/10883/22, від 13 липня 2023 року в справі №640/16003/22, від 03 серпня 2023 року в справі №600/2304/22-а, від 12 березня 2025 року в справі №380/20209/24, від 14 травня 2025 року в справі №260/5758/24, від 03 лютого 2026 року в справі №160/30866/24, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

34. У постановах від 12 березня 2025 року в справі №380/20209/24, від 14 травня 2025 року в справі №260/5758/24, від 19 червня 2025 року в справі №320/37366/23, від 03 лютого 2026 року в справі №160/30866/24 Верховний Суд наголосив на тому, що, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також ураховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їхнє відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

35. Відповідно до правової позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року в справі №800/521/17, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

36. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

37. Як убачається з матеріалів справи №120/7636/25, ВКДКА рішенням від 16 травня 2025 року №V-005/2025, дію якого суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зупинив до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі в якості забезпечення позову про визнання протиправним і скасування цього рішення, застосувала до адвоката ОСОБА_1. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000188 від 18 жовтня 2017 року) дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 3 (три) місяці.

38. За висновками судів попередніх інстанцій, наслідком не вжитих судом заходів забезпечення позову є можливі порушення трудових, майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, у той час як метою забезпечення позову є уникнення можливих порушень в майбутньому, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь- яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

39. Перевіряючи висновки судів першої та апеляційної інстанцій у контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд, ураховуючи його сталу правозастосовну практику в такій категорії спорів, зауважує, що ВКДКА застосувала до позивача захід дисциплінарного впливу, який передбачений Законом №5076-VI.

40. Забезпечення позову у визначений позивачем і судами попередніх інстанцій спосіб надає право ОСОБА_1 продовжувати здійснювати адвокатську діяльність на противагу оскаржуваному рішенню відповідача, який є компетентним органом щодо прийняття рішень про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

41. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів позивача в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас сам по собі факт ухвалення суб`єктом владних повноважень рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, обмежує його певну діяльність, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню в установленому законом порядку.

42. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 вересня 2020 року в справі №640/1305/20, від 22 жовтня 2020 року в справі №640/1304/20, від 24 листопада 2020 року в справі №640/9636/20, від 14 травня 2021 року в справі №320/3957/20, яка врахована Верховним Судом у постанові від 20 травня 2025 року в справі №460/27546/23, оскільки позивачі звернулися до суду з позовами, зокрема, щодо скасування рішень дисциплінарних палат КДКА, дія яких обмежена в часі, то зупинення таких рішень в порядку забезпечення позову фактично вказує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті, з огляду на їхній тимчасовий характер.

43. У постановах від 24 травня 2023 року в справі №640/10883/22 та від 03 серпня 2023 року в справі №600/2304/22-а Верховний Суд звернув увагу на те, що рішення суду за такими позовами (про визнання протиправними та скасування рішень про накладення дисциплінарного стягнення) не потребують виконання, їхнє значення полягає у констатації факту правомірності/неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Також Верховний Суд зазначив, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Надання правової оцінки оскаржуваним рішенням КДКА та ВКДКА має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом. Тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб (шляхом зупинення дії рішення) фактично призводить до вирішення спору по суті.

44. Подібної правової позиції дотримувався Верховний Суд і у постановах від 14 травня 2025 року в справі №260/5758/24 та від 20 травня 2025 року в справі №460/27546/23.

45. Верховний Суд у постановах від 24 травня 2023 року в справі №640/10883/22, від 03 серпня 2023 року в справі №600/2304/22-а, від 20 травня 2025 року в справі №460/27546/23 наголосив на тому, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи, щодо якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть мати негативний вплив на права та обов`язки особи, тим більше, якщо це рішення, прийняте уповноваженим дисциплінарним органом, спрямоване на застосування передбаченої законом спеціальної професійної відповідальності, правова природа якої обумовлена особливим статусом адвоката. Водночас такі обставини, навіть у разі їхнього доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

46. Стосовно доводів про те, що факт застосування дисциплінарного стягнення впливає на професійну діяльність заявника, приводить до негативних наслідків щодо цієї діяльності та іншої діяльності, впливає на його репутацію, Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2020 року в справі №640/1305/20, від 22 жовтня 2020 року в справі №640/1304/20, від 24 листопада 2020 року в справі №640/9636/20 зауважив, що дисциплінарна відповідальність завжди носить негативний характер щодо особи, до якої вона застосовується, з огляду на характер, як захід примусу.

47. Також Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2020 року в справі №640/1305/20, від 22 жовтня 2020 року в справі №640/1304/20, від 24 листопада 2020 року в справі №640/9636/20, від 20 квітня 2021 року в справі №640/17351/19, від 14 травня 2021 року в справі №320/3957/20, від 24 травня 2023 року в справі №640/10883/22, від 14 травня 2025 року в справі №260/5758/24 визнав неприйнятними аргументи про те, що застосованим дисциплінарним заходом здійснено втручання у право позивача - адвоката на працю, оскільки вимагає оцінки пропорційності застосованого заходу вчиненого дисциплінарного проступку, що не допустимо при вирішенні питання забезпечення позову.

48. Тож, безумовно, рішення ВКДКА від 16 травня 2025 року №V-005/2025 тягне певні негативні наслідки для позивача, зокрема, впливає на професійну діяльність, його репутацію, отримання доходу від професійної діяльності. Однак суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що, у розумінні норм статті 150 КАС України, відповідні обставини, навіть у разі їхнього доведення, не є безперечними підставами для вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

49. Заходи забезпечення позову, передбачені частиною першою статті 151 КАС України, суд застосовує лише за наявності виключних підстав/обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України, наявність яких суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували, при цьому фактично надали позивачу результат (забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ВКДКА від 16 травня 2025 року №V-005/2025 фактично є продовження права ОСОБА_1 на здійснення адвокатської діяльності), якого він прагне досягти за результатом розгляду справи по суті судом.

50. Верховний Суд уважає слушними аргументи касаційної скарги ВКДКА про те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не врахували практику Верховного Суду та обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, що призвело до помилкового висновку судів про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

51. Верховний Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про правомірність застосування судами попередніх інстанцій заходу забезпечення позову, викладені у відзиві на касаційну скаргу та запереченні. Висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 25 вересня 2025 року в справі №420/32072/23 та від 16 травня 2023 року в справі №380/3195/22, на які послався позивач, не стосуються питання вжиття заходів забезпечення позову.

52. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

53. З огляду на наведене та приписи статті 351 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ВКДКА, скасування оскаржуваних ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. VІ. Судові витрати

54. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури задовольнити.

2. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року в справі №120/7636/25 скасувати.

3. Ухвалити у справі №120/7636/25 нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним і скасування рішення. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий: О. В. Кашпур Судді: А. В. Жук С. А. Уханенко