Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/7636/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/7636/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 08 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду заявою про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України про визнання протиправним та скасування рішення в якій просив зупинити дію рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №V-005/2025 від 16.05.2025 про притягнення адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000188, видане Радою адвокатів Вінницької області 18.10.2017) до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року заяву задоволено. Не погоджуючись з даною ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 153 КАС України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Приписами частин 2, 3 ст. 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк. Суд не вбачає підстав для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, а також вказує на відсутність необхідності для призначення заяви до розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Тобто, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду. Так, відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом частини 4 статті 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) (виключено); 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. За змістом приписів ч. 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. З аналізу наведених норм слідує, що законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав. Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України. Тобто необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 року надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову. Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду. Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 року у справі № 826/5233/18 (адміністративне провадження № К/9901/59189/18). З поданих позивачем ОСОБА_1 матеріалів встановлено, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури № V-005/2025 від 16.05.2025 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці. Зазначене рішення є предметом оскарження в цій справі, відповідно до викладених позивачем в позовній заяві вимог. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. У статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.6 КАС України, є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. З наведеного та виходячи з предмету спору слідує, що наслідком не вжитих судом заходів забезпечення позову є можливі порушенням трудових, майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, в той час, як метою забезпечення позову є уникнення можливих порушень в майбутньому, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Суд зауважує, що за своєю правовою природою забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів позивача. Із системного аналізу вище окреслених положень ст.150 КАС України вбачається, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів позивача до ухвалення рішення в справі. Враховуючи вищевикладене, з метою тимчасового зупинення настання негативних наслідків для позивача до перевірки правомірності вчинених відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відповідних дій та прийнятого рішення, що є предметом оскарження, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №V-005/2025 від 16.05.2025 про притягнення адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000188, видане Радою адвокатів Вінницької області 18.10.2017) до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці. При цьому суд зауважує, що якщо предметом позову є вимога про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, метою вирішення спору по суті є остаточне вирішення питання про те, чи прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії з дотриманням ч. 2 ст. 2 КАС України, чи порушуються оскаржуваним актом індивідуальної дії права позивача, та чи підлягає скасуванню акт індивідуальної дії, якщо він є протиправним та порушує права позивача. Отже, вирішенням спору по суті у разі задоволення позову є констатація судом такого акта протиправним та остаточне «анулювання» з моменту його прийняття та на майбутнє його владно-управлінських функцій щодо позивача. При цьому суд наголошує, що передбачений п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС України захід забезпечення позову у вигляді зупинення дії індивідуального акта має схожі, водночас не тотожні з вирішенням спору по суті ознаки, а саме дія владно-управлінської функції оскаржуваного акта індивідуальної дії відносно позивача на певний час (протягом дії заходів забезпечення позову) призупиняється. При цьому, суд, за виключенням випадків очевидної протиправності, утримується від висновків щодо законності оскаржуваного акта. У разі відмови в задоволенні позову дія владно-управлінської функції оскаржуваного рішення відновлюється та до позивача продовжують застосовуватись наслідки, передбачені таким актом при його ухваленні. Отже, хоча наслідки ухвалення рішення по суті і наслідки вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного індивідуального акта є певною мірою схожими і полягають у не розповсюдженні дії та наслідків оскаржуваного рішення на позивача, вони, при цьому, не є тотожними і саме по собі вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного рішення, у жодному разі не призводять до вирішення спору по суті, оскільки такий спосіб забезпечення позову прямо передбачений положеннями чинного процесуального законодавства, в ухвалі про забезпечення позову не констатується та не встановлюється факт протиправності оскаржуваного рішення, і, головне, дія заходів забезпечення позову обмежена у часі і жодним чином не є остаточною. Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується за наявності об`єктивних обставин, котрі дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. При цьому, відповідний процесуальний документ лише тимчасово зупиняє настання негативних наслідків для заявника, до перевірки правомірності вчинених відповідачем як суб`єктом владних повноважень відповідних дій, - до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Розглянувши подану заяву, суд зауважує, що, виходячи з конкретних обставин цієї справи, ненадання тимчасового захисту може призвести до настання негативних наслідків для позивача, які будуть незворотними та фактично нівелюють саму суть звернення до суду з цим позовом у випадку прийняття рішення на користь позивача. Визначальним у тенденції розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі, судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. У Рішенні від 31.07.2003року у справі Дорани проти Ірландії Європейським судом з прав людини зазначено, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008року) Європейським Судом з прав людини вказано, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Зважаючи на вище викладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та наявності законодавчо передбачених підстав, закріплених в п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, та фактичних обставин для її задоволення. Підсумовуючи, суд вважає за необхідне вжити в цій справі заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №V-005/2025 від 16.05.2025 про притягнення адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000188, видане Радою адвокатів Вінницької області 18.10.2017) до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку - до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі. Стосовно співмірності вжитого судом заходу забезпечення необхідно вказати, що забезпечення адміністративного позову у зазначений спосіб не змінює обсяг прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб. Застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування виконання оскаржуваного рішення, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні заявлених позовних вимог. Водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №V-005/2025 від 16.05.2025 про притягнення адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000188, видане Радою адвокатів Вінницької області 18.10.2017) до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку. Оцінка правомірності оскаржуваного позивачем рішення, виходячи з критеріїв, встановлених в ч. 2 ст. 2 КАС України, та наведених позивачем обставин та доводів, має бути надана судом в рішенні за наслідком розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не при вирішенні питання про забезпечення позову. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.