Постанова 4824 № 359/9277/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 359/9277/24 Головуючий у І інстанції Чирка С.С. Провадження №22-ц/824/8758/2026Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 21 травня 2026 рокуКиївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - адвоката Шнайдера Сергія Володимировича на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської областівід 01 грудня 2025 року у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У серпні 2024 року представник ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - Столітній М.М. звернувся до суду з даним позовом, який мотивував тим, що 21 жовтня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір № 6033273 про надання споживчого кредиту в розмірі 15 000,00 грн строком на 360 днів із стандартною процентною ставкою 1,99 % в день. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів шляхом їх зарахування на його платіжну картку. Натомість ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів належним чином не виконував. 25 вересня 2023 рокуміж ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25.09/2023-Ф, на підставі якого право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», а саме у загальному розмірі 38283,00 грн, з яких сума кредиту 15 000,00 грн, сума процентів за користування кредитом 23283,00 грн. За період із 25 вересня 2023 року по 15 жовтня 2023 року (21 календарних днів) в межах строку договору позивачем також були нараховані проценти в розмірі 6268,50 грн, виходячи з розміру тіла кредиту - 15 000,00 грн та процентної ставки - 1,99 % в день. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена та складає 44551,50 грн, з яких сума кредиту 15 000,00 грн, сума процентів за користування кредитом 23283,00 грн,6268,50 грн - проценти за 21 календарних днів. Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 44551,50 грн, що складається з: 15 000,00 грн - тіло кредиту; 23283,00 грн - нараховані проценти та 6268,50грн - нараховані позивачем проценти на 21 календарних днів, а також судові витрати. Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 44 551,5 грн, судовий збір в розмірі 2422,4 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2026 року заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Не погоджуючись з даним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Шнайдер С.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач не отримував копії ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками по справі та не отримував повідомлень з «Укрпошти» про надходження повісток із суду, оскільки за адресою 08325, Україна, Київська область, с Щасливе, вул. Озерна, б. 20, останній не зареєстрований, саме тому сторона відповідача була позбавлена права на подання відзиву на позовну заяву та можливості висловити свої заперечення стосовно позовних вимог. Представник ОСОБА_1 - адвокат Шнайдер С.В. вказує на те, що його довіритель жодним чином не підписував та не укладав договір про надання споживчого кредиту №6033273 від 21 жовтня 2022 року з ТОВ «Авентус Україна», а тому поданий позивачем договір є нікчемним. В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що лист №20.1.0.0.0/7-241030/88332 від 04.11.2024 АТ КБ «ПриватБанк» не є належним доказом, оскільки не свідчить про перерахування на платіжну картку кредитних коштів у сумі 15 000 грн позивачем, так як інформація про платника у банку відсутня. 17 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - адвокат Крюкова М.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2025 року залишити без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що електронний кредитний договір підписано за допомого електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на підтвердження укладання Договору №6033273пронадання споживчого кредиту з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», останніми було надано електронний доказ в паперовій формі, який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «С118223», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 та ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотні умов та уклали в належній формі Кредитний договір. Представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» - адвокат Крюкова М.В. вказує на те, що кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повного мірою відповідає вимогам чинного законодавства. Звертає увагу, що довідка ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і відповідачем, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції, яка є предметом судового розгляду. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи судом апеляційної інстанції здійснюється без повідомлення учасників справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення відповідає. Як встановлено судом першої інстанції, 21 жовтня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №6033273, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у гривнях, а відповідач зобов`язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором. Відповідно до п. 1.3.,1.4., 1.5.1., 1.5.2., вищезазначеного договору сума кредиту складає 15000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день. Знижена процентна ставка 1,393% в день. Відповідно до п. 2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 . ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йом кредит у сумі 15 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується Листом ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», з якого вбачається, що відповідно до кредитного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 21.10.2022 10:35:03 на суму 15000,00 грн, номер 414943хххх1566, номер транзакції в системі iPay.ua - 31206634. Згідно листа №20.1.0.0.0/7-241030/88332 від 04.11.2024 АТ КБ «ПриватБанк» платіжна картка № НОМЕР_3 була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 , 21.10.2022 року на платіжну карту був зарахований платіж у сумі 15 000,00 грн. 25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № №25.09/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги за кредитним договором №6033273 від 21 жовтня 2022 року. Відповідно до копії реєстру боржників за договором факторингу № №25.09/23-Ф від 25 вересня 2023 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права вимоги до боржників, зокрема щодо ОСОБА_2 за кредитним договором №6033273 у загальному розмірі 38283,00 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу склала 15000,00 грн, а сума заборгованості за відсотками - 23880,00 грн. Про відступлення права вимоги за кредитним договором позивач повідомив відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на електрону адресу, зазначену останньою при укладенні кредитного договору. ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» надало суду картку обліку договору №6033273 від 21 жовтня 2022 року (розрахунок заборгованості), з якої вбачається, що сума заборгованості відповідача перед позивачем складається із тіла кредиту у розмірі 15 000,00 грн та нарахованих за період з 21 жовтня 2022 року по 29 січня 2023 року процентів у розмірі 23880,00 грн. Крім того позивачем нараховані відсотки за 21 календарний день у розмірі 6268,50 грн, виходячи з розміру тіла кредиту - 15 000,00 грн та стандартної процентної ставки - 1,99 % в день. Таким чином загальний розмір заборгованості становить 44551,50 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства, однак відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної сплати кредиту, тому суд вважав, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором та нараховані проценти, в загальній в сумі 44551,50 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону. За правилом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Ст. 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №6033273 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Зазначений кредитний договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 205-ОД від 10 лютого 2022 року та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно з пунктом 2.1 договору кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку, реквізити якої були повідомлені споживачем. Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використав електронний підписодноразовий ідентифікатор «С118223», що підтверджує досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору та укладення відповідного правочину. Відповідач, на веб-сайті ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://creditplus.uaчерез особистий кабінет надав всі необхідні дані для встановлення особи та оформлення договору, зокрема: інформація щодо свого імені, номеру телефону, адреси доставки Об`єкта оренди, реквізитів документа, що посвідчує особу, електронної адреси. Укладення цього Договору здійснювалося сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок «CreditPlus» (за вибором Споживача). Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/Мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході(в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus". При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб- сайту/ Мобільного застосунку «CreditPlus» (пункт 1.1. Договору). Сторонами узгоджені всі умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідач на мобільний телефонний номер отримав одноразовий ідентифікатор відображений у договорі розділ 10 «Реквізити та підписи сторін», за допомогою якого відбулось укладення електронного договору. За умовами договору позичальник зобов`язувався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором №6033273 про надання споживчого кредиту від 21 жовтня 2022 року. Отже, з наведеного вище слідує, що без реєстрації позичальника на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» не був би укладений. Підписавши 21 жовтня 2022 року договір про надання споживчого кредиту електронним підписом, відповідач добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом. У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18). Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 1055 ЦК України). Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність. Укладення договору в електронній формі не є порушенням Закону України «Про захист прав споживачів». Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України). Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ст. 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Відповідач не спростував належними та допустимими доказами обставини укладання договору та отримання ним кредитних коштів, тому зважаючи на положення ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги», надані позивачем докази належними та достатніми для підтвердження отримання (переказу) грошових коштів у сумі 15000,00 грн на банківський рахунок відповідача. Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір про надання споживчого кредиту №6033273 від 21 жовтня 2022 року укладено між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином, належними та допустимими доказами підтверджено факт укладення між сторонами кредитного договору та виникнення відповідних договірних правовідносин, що спростовує доводи апеляційної скарги про неукладення та не підписання даного споживчого кредиту. Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що ухвалу про відкриття провадження у справі матеріали позовної заяви надсилались відповідачеві поштовим відправленням на адресу: АДРЕСА_1 . Однак, поштове відправлення було повернуто до суду першої інстанції із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судом першої інстанції відповідачу направлялись судові повістки про виклик в судове засідання (на 23.12.24, на 25.02.25, на 18.06.25, на 09.09.25) у встановленому законом порядку на адресу: АДРЕСА_1 . Однак, вказані поштові відправлення також повернулись до суду першої інстанції із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». За правилом абзацу 1 ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно із п. 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Крім того, у пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. Отже, наведені норми дають підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за зареєстрованою адресою місця проживання (перебування), що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20, від 29 липня 2022 року у справі № 148/2412/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц. Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Крім того, з метою забезпечення участі відповідача у судовому засіданні, суд першої інстанції викликав відповідача через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України Отже, з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, що передбачено ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Посилання сторони відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідач не зареєстрований та не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , апеляційний суд критично оцінює, оскільки і в заяві про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2025 року, і в апеляційній скарзі адреса місця проживання відповідачем вказана саме та, на яку суд першої інстанції відправляв поштову кореспонденцію. Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів, зокрема доказів, поданих позивачем на підтвердження його доводів про наявність права вимоги до відповідача. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням недоведеності позовних вимог обґрунтовано задоволено позовні вимоги. Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, а також те, що при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін. У зв`язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачкою судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» - адвокат Крюкова М.В., просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 грн. На підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні докази: - договір про надання правової допомоги № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та адвокатом Крюковою М.В.; - звіт від 16 квітня 2026 року про надання правової допомоги згідно договору № 07/07-2022 від 07.07.2022 на суму 8000 грн., складений між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та адвокатом Крюковою М.В.; - платіжну інструкцію № 8393 від 16 квітня 2026 року на суму 8000 грн. Так, згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу адвокатом часу. Разом з тим, за змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Разом з тим, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07.07.2021 в справі № 910/12876/19. При цьому, як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 07.11.2019 по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 в справі № 922/2685/19. За таких обставин, ураховуючи те, що суд апеляційної інстанції зробив висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, у суду апеляційної інстанції наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції. При цьому, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 3000,00 грн, що відповідає критеріям співмірності та розумності, а також складності справи. Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шнайдера Сергія Володимировича залишити без задоволення. Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2025 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст. 389 ЦПК України. Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 . Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: О.В. Борисова С.А. Голуб