Постанова 4803 № 263/1476/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3860/26 Справа № 263/1476/21 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. за участю секретаря Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: заступник начальника відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйов Владислав Володимирович, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк», про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 12 січня 2026 року, - В С Т А Н О В И В: 26 листопада 2025 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа: заступник начальника відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйов В.В., АТ «Державний ощадний банк». В обґрунтування вимог скарги, заявник посилався на те, що 27.10.2021 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Васильченко В.А. було відкрито виконавче провадження № 67260952 за виконавчим листом № 263/1476/21, виданим 15.09.2021 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитом в загальному розмірі 79224,99 грн. У виконавчому провадженні № 67260952 арешти на кошти боржника накладались чотирма постановами: 27.10.2021 року на суму 87347,49 грн; 11.07.2023 року на суму 87347,49 грн; 12.06.2024 року на суму 87257,49 грн; 04.11.2025 року на суму 8032,5 грн. Скаржник оскаржує правомірність винесення постанов про арешт коштів від 11.07.2023 року, від 12.06.2024 року, від 04.11.2025 року, мотивуючи скаргу тим, що станом на дату винесення рішення Центрального (Жовтневого) районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19.07.2021 року у справі № 263/1476/21 та до дати відкриття виконавчого провадження № 67260952 від 27.10.2021 року ОСОБА_1 було сплачено 39 246,92 грн. Станом на 15.12.2021 року погашено борг перед АТ «Ощадбанк» у повному обсязі, однак виконавче провадження № 67260952 не було закінчене після отримання державним виконавцем листа АТ «Ощадбанк» від 06.01.2022 року про повну сплату заборгованості, що є порушенням прав та законних інтересів скаржника. Вважає постанови про арешт коштів від 11.07.2023 року, від 12.06.2024 року, від 04.11.2025 року незаконними, оскільки винесені після погашення заборгованості скаржником. Крім того, виконавче провадження № 67260952 здійснювалось у м. Маріуполі, тобто на тимчасово окупованій території. Паперові матеріали виконавчого провадження не вивозились з м. Маріуполя і є втраченими, зокрема оригінал виконавчого документа. Дублікат виконавчого листа у справі № 263/1476/21 судом не видавався, виконавче провадження № 67260952 не відновлювалось. 16.12.2025 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 67260952 у зв`язку з фактичним виконанням. Пунктом 2 постанови від 16.12.2025 року про закінчення виконавчого провадження № 67260952 передбачено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Однак, станом на теперішній час у боржника обліковується арешт на коштах в АТ «Ощадбанк» у розмірі 8032,5 грн. У зв`язку з викладеним, просив суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Слатіної О.М. щодо винесення постанови від 11.07.2023 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 67260952 на суму 87347,49 грн. Визнати неправомірними дії заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйова В.В. щодо винесення постанови від 12.06.2024 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 67260952 на суму 87257,49 грн. Визнати неправомірними дії заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйова В.В. щодо винесення постанови від 04.11.2025 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 67260952 на суму 8032,50 грн. Зобов`язати заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйова В.В. вчинити дії, направлені на зняття арешту з коштів ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк», накладеного за постановою від 04.11.2025 року у виконавчому провадженні № 67260952. Стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (а.с.1-8) Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 12 січня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії або бездіяльність органу примусового виконання, заінтересована особа: заступник начальника відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйов В.В., АТ «Державний ощадний банк» - залишено без задоволення (а.с.193-195). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на не повно і не всебічно з`ясовані обставини справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвали та постановлення нової, якою задовольнити скаргу в повному обсязі (а.с.202-206). АТ Державний ощадний банк України в особі філії Донецького обласного управління АТ Ощадбанк, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення (а.с.221-225). Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 27.10.2021 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Васильченко В.А. було відкрито виконавче провадження № 67260952 за виконавчим листом № 263/1476/21, виданим 15.09.2021 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитом в загальному розмірі 79224,99 грн. У виконавчому провадженні № 67260952 арешти на кошти боржника накладались чотирма постановами: 27.10.2021 року на суму 87347,49 грн; 11.07.2023 року на суму 87347,49 грн; 12.06.2024 року на суму 87257,49 грн; 04.11.2025 року на суму 8032,5 грн. 16.12.2025 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 67260952 у зв`язку з фактичним виконанням. Пунктом 2 постанови від 16.12.2025 року про закінчення виконавчого провадження № 67260952 передбачено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Суд першої інстанції залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1 виходив з того, протиправна бездіяльність державного виконавця не знайшла свого підтвердження у ході розгляду справи. Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Так, відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Дана норма кореспондується зі статтею 74 Закону України Про виконавче провадження, відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129? Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України встановлено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»(далі - Конвенція). Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першою статті 13 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 18 Закону передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Частиною 1 ст. 48 Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Як вбачається із матеріалів справи, у виконавчому провадженні № 67260952 арешти на кошти боржника накладались чотирма постановами: 27.10.2021 року на суму 87347,49 грн; 11.07.2023 року на суму 87347,49 грн; 12.06.2024 року на суму 87257,49 грн; 04.11.2025 року на суму 8032,5 грн. на підставі ст.ст. 18, 48, 56 Закону України Про виконавче провадження. Згідно ст. 59 Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Виходячи з викладеного, встановивши, що боржником не виконано вимоги виконавчого листа № 263/1476/21 від 15.09.2021 року, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області, враховуючи, що винесення постанов про накладення арешту коштів боржника є необхідним для забезпечення належного і у розумні строки примусового виконання виконавчого документу, відтак вказані дії здійснені старшим державним виконавцем та заступником начальника відділу без порушень наведених вище нормативних актів, враховуючи баланс інтересів боржників і стягувача, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги. Оскільки аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції, підстави для скасування ухвали відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 12 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Повний текст постанови складено 21 травня 2026 року. Судді: