Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/10765/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" травня 2026 р. Справа№ 910/10765/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Коробенка Г.П. Сибіги О.М. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10765/25 (суддя Мудрий С.М.) за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Треф" про стягнення 209 571,93 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У серпні 2025 року Київська міська рада (далі - КМР) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Треф" (далі - ТОВ "Світ-Треф") суми безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 209 571,93 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою площею 0,064 га (кадастровий номер 8000000000:79:427:0003) по вул. Ломоносова, 73 у Голосіївському районі міста Києва, з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на вказаній земельний ділянці до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що є підставою для стягнення з відповідача в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 11.05.2021 до 19.10.2022 у розмірі 209 571,93 грн. Короткий зміст рішень місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10765/25 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Світ-Треф" на користь КМР 113 000,04 грн безпідставно збережених коштів та 1 356,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ "Світ-Треф", здійснюючи фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,064 га (кадастровий номер 8000000000:79:427:0003) по вулиці Ломоносова, 73 у місті Києві без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади міста Києва в особі КМР, фактично зберегло в себе кошти, які мало сплатити за користування земельною ділянкою у спірний період, а тому, відповідно до положень статті 1212 ЦК України, зобов`язане повернути ці кошти власнику земельної ділянки - територіальній громаді міста Києва в особі КМР. Вирішуючи питання щодо розміру безпідставно збережених коштів, суд першої інстанції застосував підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України) та звільнив ТОВ "Світ-Треф" від сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 01.03.2022 до 19.10.2022 на суму 96 571,89 грн. Враховуючи викладене, на переконання суду першої інстанції, сума безпідставно збережених коштів у формі орендної плати становить 113 000,04 грн, нарахованих за період з 11.05.2021 до 28.02.2022. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10765/25 заяву ТОВ "Світ-Треф" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Присуджено до стягнення з КМР на користь ТОВ "Світ-Треф" 18 247,90 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено. Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції, враховуючи складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, дійшов висновку, що співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 39 600,00 грн. Водночас, у зв`язку з тим, що позовні вимоги КМР задоволено частково, на переконання місцевого господарського суду, судові витрати ТОВ "Світ-Треф", пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, становлять 18 247,90 грн та покладаються на КМР. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, КМР звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10765/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. У апеляційній скарзі КМР не погодилася з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та вважає, що зазначене рішення в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, на переконання скаржника, приписи підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Інші перехідні положення" ПК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, а тому суд першої інстанції безпідставно звільнив ТОВ "Світ-Треф" від сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 01.03.2022 до 19.10.2022 на суму 96 571,89 грн. У той же час, з відповідача слід стягнути всю суму безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, здійснену на підставі розрахунків, наведених в позовній заяві, а саме у сумі 209 571,93 грн, а не 113 000,04 грн, як це вирішено судом першої інстанції. Також, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, КМР звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10765/25 в частині часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі. Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та вважає, що зазначене рішення в цій частині ухвалено з порушення норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. На думку апелянта, заявлений представником відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу є суттєво завищеним і не відповідає критеріям реальності та розумності. Крім того, саме неправильні дії відповідача призвели до виникнення цього спору, що свідчить про відсутність підстав для покладення компенсації витрат на правничу допомогу на позивача. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 апеляційну скаргу КМР на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10765/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Сибіга О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10765/25. 05.01.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10765/25. Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 10.12.2025 апеляційну скаргу КМР на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10765/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Сибіга О.М. У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 29.12.2025 до 11.01.2026 включно, процесуальні дії по справі не здійснювались. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Тарасенко К.В. Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 13.01.2026 апеляційні скарги КМР у справі №910/10765/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Коробенко Г.П., Сибіга О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2026 апеляційну скаргу КМР на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10765/25 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КМР на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10765/25, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). 29.01.2026, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КМР на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10765/25, об`єднано апеляційні скарги КМР на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 в одне провадження для спільного розгляду у справі №910/10765/25, розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Правові позиції інших учасників справи щодо поданих апеляційних скарг. 27.01.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Світ-Треф" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги КМР на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10765/25 в повному обсязі, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. На переконання відповідача, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, враховуючи приписи частини 4 статті 126 та частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 18 247,90 грн. 05.02.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Світ-Треф" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10765/25 відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Так, відповідач, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, вважає, що оскаржуване рішення у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.08.2025 №441181786, 03.06.2020 на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2020 №607 за ТОВ "Світ-Треф" зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля, літера Б, загальною площею 174,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2018194580000), яка розташована у місті Києві по вулиці Ломоносова, будинок 73, на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:79:427:0003. Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:427:0003, площею 0,064 га, розташована у Голосіївському районі міста Києва по вулиці Ломоносова, земельна ділянка 73. 11.05.2021 зазначена земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом від 09.09.2021 №НВ-0007564822021. Вищезазначена земельна ділянка має цільове призначення для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, (03.10), відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови. Згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 20.06.2022 №2170/86-22 нормативна грошова вказаної земельної ділянки становить 3 025 642,91 грн (станом на 17.06.2022). Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.08.2025 №441181380 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:427:0003, площею 0,064 га, належить на праві власності територіальній громаді міста Києва в особі КМР. 20.10.2022 між КМР (орендодавець) та ТОВ "Світ-Треф" (орендар) укладеного договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець, на підставі рішення КМР від 07.10.2021 №2800/2841, передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:427:0003, площею 0,064 га, цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку (для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі) (об`єкт оренди). Також, 20.10.2022, на підставі вказаного договору, проведено державну реєстрацію права користування (оренди) за ТОВ "Світ-Треф" вищезазначеною земельною ділянкою, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.04.2025 №423921952. За розрахунком КМР, загальний розмір безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельної ділянки у період з 11.05.2021 до 19.10.2022 складає 209 571,93 грн. Листом від 12.08.2025 №23201/5/26-15-04-15-03 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило, що ТОВ "Світ-Треф" не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачувало плату за землю за період з 11.05.2021 до 20.10.2022. З огляду на те, що відповідач на безоплатній основі без укладеного договору оренди у період з 11.05.2021 до 19.10.2022 користувався земельною ділянкою комунальної форми власності, площею 0,064 га, кадастровий номер: 8000000000:79:427:0003, яка розташована у Голосіївському районі міста Києва по вулиці Ломоносова, 73, КМР звернулася з даним позовом до суду про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 209 571,93 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування та стягнення грошових коштів як безпідставно збережених за користування ТОВ "Світ-Треф" земельною ділянкою у період з 11.05.2021 до 19.10.2022, однак, визначаючи розмір вимог, що підлягають задоволенню, звільнив відповідача від сплати безпідставно збережених коштів за період з 01.03.2022 до 19.10.2022. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, однак, вважає, що судом першої інстанції неправильно визначену суму вимог, які мають бути задоволені. Так, статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави майно відшкодовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. За приписами статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, адже набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Частинами 1, 2 статті 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відповідно до пункту в) частини 1 статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. За частиною 1 статті 120 ЗК України, у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об`єктів до набувача таких об`єктів, без зміни її цільового призначення. Згідно з абзацом 1 частини 9 статті 120 ЗК України якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Статтею 125 ЗК України закріплено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Набувач нерухомого майна, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшує свої доходи, а власник земельної ділянки (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17. Отже, для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі. Як правильно встановлено місцевим господарським судом та убачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.08.2025 №441181380, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:427:0003, площею 0,064 га, належить на праві власності територіальній громаді міста Києва в особі КМР. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач є власником нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2018194580000, загальною площею 174,7 кв.м) розміщеного на відповідній земельній ділянці по вулиці Ломоносова, 73 у місті Києві. З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося сторонами, що між сторонами до 20.10.2022 не укладалося жодних договорів оренди зазначеної земельної ділянки та не було зареєстровано відповідне право користування. Отже, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування (оренди) вказаною земельною ділянкою відповідачем у спірний період. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази існування на спірній земельній ділянці нерухомого майна, що перебуває у власності інших осіб. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач у спірний період користувався земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 8000000000:79:427:0003, площею 0,064 га по вулиці Ломоносова, у місті Києві), на якій розташоване нерухоме майно, що належить ТОВ "Світ-Треф" на праві власності, без оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку. Згідно з частинами 1-5 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Відповідно земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, Верховним Судом у постановах від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19. Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що ТОВ "Світ-Треф", здійснюючи фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0,064 га (кадастровий номер 8000000000:79:427:0003) по вулиці Ломоносова, 73 у місті Києві без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади міста Києва в особі КМР, фактично зберегло в себе кошти, які мало сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень статті 1212 ЦК України, зобов`язане повернути ці кошти власнику земельної ділянки - територіальній громаді міста Києва в особі КМР. Як вбачається з матеріалів справи, КМР просила стягнути з ТОВ "Світ-Треф" безпідставно збережені кошти у розмірі 209 571,93 грн, які розраховані наступним чином: 1) з 11.05.2021 до 31.12.2021 - 2 750 548,46*5%/365*235 дні = 88 546,21 грн; 2) з 01.01.2022 до 19.10.2022 - 3 025 642,91*5%/365*292 дні = 121 025,72 грн. Розглядаючи спір, судом першої інстанції перевірено як обґрунтованість розміру нормативної грошової оцінки, так і правильність визначення КМР ставки, яка має застосовуватись при визначенні недоотриманої орендної плати. Колегія суддів також виходить з того, що КМР висновки суду першої інстанції у цій частині не оскаржуються. Разом з цим, судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин сторін норму підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та фактично звільнено ТОВ "Світ-Треф" від сплати безпідставно збережених коштів за період з 01.03.2022 до 19.10.2022. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими. Так, пунктом 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПК України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Згідно з підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" від 11.04.2023 №3050-IX, який набрав законної сили 06.05.2023) за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому, плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції). Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовується поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності". У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою. Оскільки за ТОВ "Світ-Треф" будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пункту 287.1 статті 287 ПК України відсутні обов`язки та, відповідно, повноваження на стягнення податкових зобов`язань зі сплати земельного податку. З урахуванням наведених приписів ПК України та встановлених судом фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №922/2378/20. Враховуючи викладене, положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не підлягають застосуванню до даних правовідносин. За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі, визначеному КМР у позові, а саме 209 571,93 грн. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.11.2025 у справі №910/8635/24. Також колегія суддів погоджується з доводами КМР, що становлення суб`єктом владних повноважень рішення про застосування нульової ставки орендної плати на період здійснення бойових дій є по своїй суті заохоченням та підтримкою для добросовісних землекористувачів, які оформили свої земельні правовідносини в установленому законом порядку. Натомість фактичні землекористувачі, які не сплачували плату за користування землею (тобто, фактично, користувались землею безоплатно) та не оформлювали свої відносини з органом місцевого самоврядування належним чином, не можуть мати такого заохочення, адже їх стосунки з державою/територіальною громадою були поза правовим полем. Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, разом з цим, судом неправильно визначено суму вимог, які мають бути задоволені, оскільки безпідставно застосовано до спірних правовідносин сторін підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10765/25. Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10765/25 колегія суддів зазначає таке. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. За змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Відповідно до частини 5 статті 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені. Таким чином, за змістом частини 5 статті 244 ГПК України оскарження додаткового рішення, ухваленого, зокрема, щодо питання про розподілу судових витрат, є правом, а не обов`язком заінтересованої сторони у справі, та реалізація такого права не залежить від оскарження первісного (основного) судового рішення у справі. Аналогічний висновок щодо застосування норми частини 5 статті 244 ГПК України сформульований Верховним Судом у постанові від 15.05.2020 у справі №910/5410/19. Водночас, колегія суддів зазначає, що цією постановою змінено рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10765/25 та задоволено позові вимоги в повному обсязі. Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для розгляду заяви відповідача про стягнення витрат на правову допомогу та для здійснення, на підставі цієї заяви, розподілу на користь відповідача його судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, а відповідно і для ухвалення, за правилами пункту 3 частини 1 статті 244 та пункту 2 частини 5 статті 238 ГПК України, оскаржуваного додаткового рішення, як похідного судового акта та невід`ємної складової первісного судового акта, який змінено постановою апеляційного господарського суду. Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/8002/20 та від 16.10.2023 у справі №910/21662/21. Дійшовши цього висновку, колегія суддів не враховує та не розглядає аргументи скаржника як підстави для скасування оскаржуваного додаткового рішення. Зважаючи на викладене, надаючи оцінку встановленим обставинам у сукупності відповідно до вимог статті 86 ГПК України, доводи скаржника в апеляційній скарзі з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг. Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції відповідно до частини 1 статті 275 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини 1 цієї статті. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга КМР підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10765/25 підлягає зміні. Крім того, з огляду на положення пункту 2 частини 1 статті 275, статті 277 ГПК України, дійшовши висновків про відсутність підстав для розгляду заяви відповідача про стягнення витрат на правову допомогу у цій справі та для ухвалення відповідного додаткового рішення через зміну апеляційним господарським судом первісного судового акта - відповідного рішення суду першої інстанції, оскаржуване додаткове рішення підлягає скасуванню. Судові витрати. Судові витрати, які складаються зі сплаченої КМР суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача. Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10765/25 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10765/25 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10765/25 у такій редакції: "Позовні вимоги задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Треф" (65033, місто Одеса, вулиця Аеропортівська, 33А; ідентифікаційний код 41678320) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) 209 571 (двісті дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн 93 коп. безпідставно збережених коштів та 2 422 (дві тисячі двадцять дві) грн 40 коп. судового збору. Після набрання рішенням законної сили видати наказ".

4. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 у справі №910/10765/25 та ухвалити нове рішення.

5. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Треф" про ухвалення додаткового рішення.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Треф" (65033, місто Одеса, вулиця Аеропортівська, 33А; ідентифікаційний код 41678320) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів на викання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи №910/10765/25 повернути до місцевого господарського суду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді Г.П. Коробенко О.М. Сибіга