Ухвала КЦС ВС № 509/3819/25

УХВАЛА 21 травня 2026 року м. Київ справа № 509/3819/25 провадження № 61-6320ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Рибаком Андрієм Вікторовичем, на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, ВСТАНОВИВ: У липні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року, у клопотанні представника відповідача Рибака А. В. про поновлення строку на подання зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та про стягнення витрат на догляд, лікування спадкодавця відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та про стягнення витрат на догляд, лікування спадкодавця, повернуто заявнику. Копію зустрічної позовної заяви долучено до матеріалів справи. У травні 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна карга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Рибаком А. В., на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у поновленні строку для подання зустрічної позовної заяви, суди не врахували, що цієї зими в період з грудня 2025 до лютого 2026 року, через чисельні обстріли енергетична система всієї України в тому числі Одещини зазнала значних руйнувань, цієї зими також були аномально високі заморозки. Поєднання цих двох факторів призвело до масових відключень абонентів від енергопостачання на тривалий строк. За таких обставин вимагання від сторони судового процесу суворого дотримання процесуальних строків в умовах тривалих та регулярних відключень енергопостачання, коли навіть суди не мають можливості дотримуватися процесуальних строків, є надмірним формалізмом, що не справедливо обмежує процесуальні права ОСОБА_1 та її можливості захистити в суді свої законі права та інтереси. Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Порядок пред`явлення до суду зустрічного позову у цивільній справі визначено нормами статей 193, 194 ЦПК України. Відповідно до частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. За правилами пункту 1 частини першої статті 191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Згідно з частиною першою статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. За правилами частин першої, другої статті 121 ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Також відповідно до частини другої наведеної статті встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Судами встановлено, що 13 листопада 2025 року на адресу Овідіопольського районного суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку з тим, що відповідач про розгляд даної справи дізналась 05 листопада 2025 року, сама перебуває в Іспанії з 17 жовтня 2025 року. 05 січня 2026 року від ОСОБА_1 , від імені якої діє представник Рибак А. В., надійшло клопотання про відкладення судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи, де зазначено, що 05 січня 2026 року ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги з АО «Глорія Лекс», адвокат Рибак А. В. надає їй відповідачу професійну правничу допомогу у справі № 509/3819/25. 06 січня 2026 року судом першої інстанції надано доступ представнику відповідача Рибаку А. В. до матеріалів цивільної справи №509/3819/25 у електронному вигляді. Представник ОСОБА_1 - адвокат Рибак А. В., отримав копію ухвали про відкриття провадження 23 березня 2026 року в особистому кабінеті у системі «Електронний суд». Зустрічна позовна заява була сформована у системі «Електронний суд» 19 лютого 2026 року. У зустрічній позовній заяві відповідач зазначав, що строк на подачу зустрічного позову має бути поновлений, оскільки відповідачу стало відомо про розгляд даної судової справи лише в січні 2026 року, вона не мала можливості підготувати даний зустрічний позов та зібрати необхідні матеріали раніше, оскільки перебувала за кордоном, а також у зв`язку із постійними ракетними обстрілами міста Одеси та відсутністю електропостачання. Повертаючи зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції вказав, що строк для подання зустрічної позовної заяви сплинув, причини для його поновлення відсутні. Апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, констатував, що у ОСОБА_1 об`єктивних непереборних труднощів для подання зустрічної позовної заяви у строки, визначені судом, встановлено не було, так само як і безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду. Верховний Суд погоджується з висновком судів. За правилами частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. Отже, оскільки процесуальну дію не було учинено в строк, передбачений судом, у суду першої інстанції були відсутні підстави для прийняття зустрічної позовної заяви до провадження. Заявником не було подано до суду належних доказів на підтвердження обставин, що об`єктивно перешкоджали подати зустрічний позов в передбачений ЦПК України строк. Заявник, як сторона у справі, повинна добросовісно користуватись процесуальними правами, усвідомлюючи наслідки вчинення або невчинення дій на захист своїх прав, особливо з огляду на те, що користувалася послугами адвоката. Обставини, на які посилається заявник у клопотанні про поновлення строку, не могли визнаватися поважними причинами пропуску строку, оскільки не були об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від волевиявлення заявника чи пов`язаними з перешкодами, труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Наведені заявником обставини не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати Заявник знала про існування ухвали про відкриття провадження Овідіопольського районного суду Одеської області від 18 липня 2025 року, де було встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, з 05 листопада 2025 року, про що вказує сама. Зокрема заявник перебувала у Іспанії з 17 жовтня 2025 року, тому суд правомірно оцінював доводи пор неможливість підготовки зустрічного позову та інших необхідних матеріалів раніше у зв`язку із перебуванням за кордоном, а також у зв`язку з постійними ракетними обстрілами міста Одеси та відсутність електропостачання. Відповідно до частин першої, другої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Заявник та її представник не надали суду належних та достатніх доказів відсутності електроенергії такої тривалості, щоб це завадило подати процесуальний документ у встановлений законом строк, з огляду на тривалість прострочення (майже чотири місяці). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) викладено такі правові висновки: «введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку». Воєнний стан може бути поважною причиною пропуску строків, проте оцінка причин пропуску строку є індивідуальною, у межах справи, яка розглядається. Отже, сам лише факт запровадження в країні воєнного стану не є безумовним підтвердженням причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження. У випадку посилання на відключення електроенергії, часті повітряні тривоги тощо необхідно надати докази, що такі обставини постійно, тривало та систематично перешкоджали роботі протягом часу, відведеного для підготовки процесуального документу (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № К/990/40969/24). Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним, зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та до незгоди із судовим рішенням, висновків суду не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають, не можуть бути підставою для його скасування. З огляду на встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи Верховний Суд погоджується з висновками, викладеними у оскаржуваному судовому рішенні. Правильне застосування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення а тому касаційна скарга є необґрунтованою. Керуючись частинами третьою та четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Рибаком Андрієм Вікторовичем, на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2026 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. Ю. Гулейков Д. Д. Луспеник