Ухвала КЦС ВС № 601/203/22

Ухвала Іменем України 20 травня 2026 року м. Київ справа № 601/203/22 провадження № 61-6278ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Кременецького нотаріального округу Тернопільської області Михайлова Галина Василівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння, за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 червня 2022 року за нововиявленими обставинами, ВСТАНОВИВ: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Кременецького нотаріального округу Тернопільської області Михайлова Г. В., про витребування майна з чужого незаконного володіння. Кременецький районний суд Тернопільської області рішенням від 14 червня 2022 року в задоволенні позову відмовив. Кременецький районний суд Тернопільської області додатковим рішенням від 04 серпня 2022 року стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. Тернопільський апеляційний суд постановою від 14 листопада 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 червня 2022 року та додаткове рішення Кременецького районного суду від 04 серпня 2022 року - без змін. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 червня 2022 року за нововиявленими обставинами, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та призначити справу до нового розгляду. Заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час розгляду цієї справи надали суду неправдиві свідчення. Так, допитана у судовому засіданні, як свідок, відповідачка ОСОБА_2 повідомила, що до неї звернулась позивачка ОСОБА_1 , щоб вона оформила їй документи на землю. На ім`я ОСОБА_2 було видане доручення. Коли відповідачка дізналась, що припинили дію доручення вона неодноразово зверталась до ОСОБА_1 щоб повернути їй документи, однак довгий час вони не могли зустрітись з вини позивачки. Пізніше в м. Почаїв разом із ОСОБА_3 у березні 2021 року вони зустрілись з ОСОБА_1 і повернули їй папку із документами, які ОСОБА_2 оформляла на підставі довіреності. Серед тих документів були три свідоцтва та витяги. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив, що документи на землю оформляла ОСОБА_1 за власні кошти. Особисто їй документ не віддавав. ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 про зустріч і вони разом з відповідачкою в березні 2021 року в м. Почаїв передали оформлені документи позивачці. Однак, під час розгляду іншої справи № 601/1948/21 у районному суді представник відповідача ТОВ «БІО-ЛАН» надала суду оригінали договору оренди землі від 25 березня 2020 року та довіреності від 10 лютого 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Осієвською О. М., зареєстрованої в реєстрі за № 205. 06 квітня 2023 року районним судом ОСОБА_1 було надано завірені копії довіреності від 10 лютого 2020 року та договору оренди землі від 25 березня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Україна Агро-Сервіс», у якому від імені орендодавця, де зазначено «підпис» та міститься запис прописом « ОСОБА_1 », зазначено «паспортні дані», а саме - паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Кременецьким РВ УМВС України в Тернопільській області, 22 грудня 2021 року. Зазначені паспортні дані не відповідають особистим паспортним даним ОСОБА_1 , оскільки на її ім`я 22 грудня 2021 року паспорт серії НОМЕР_1 не видавався. Також, ГУ ДПС у Тернопільській області Кременецької ДПІ на підставі супровідного листа від 07 вересня 2021 року № 13053/6/19-00-58 надано копію договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Україна Агро-Сервіс», в якому від імені Орендодавця зазначено «підпис» та міститься запис прописом « ОСОБА_1 », зазначено «паспортні дані», а саме - паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Кременецьким РВ УМВС України в Тернопільській області, 22 грудня 2001 року. Вказує, що дані обставини підтверджують наявність двох оригіналів договорів оренди землі від 25 березня 2020 року різного змісту, а тому вважає, що допитані у справі свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду неправдиві свідчення. Отже, з урахуванням отриманих свідчень у Кременецькому районному суді Тернопільської області було ухвалено рішення, яке з огляду на отримані докази підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, а тому ОСОБА_1 просить заяву задовольнити. Кременецький районний суд Тернопільської області ухвалою від 26 листопада 2025 року в задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 червня 2022 року за нововиявленими обставинами відмовив. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доводи заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами зводяться до обґрунтування неправдивості показів свідків, допитаних в судовому засіданні, однак у порушення пункту 2 частини першої статті 423 ЦПК України заявником не надано відповідних доказів. Тернопільський апеляційний суд постановою від 26 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду мотивована законністю та обґрунтованістю ухвалою суду першої інстанції. 04 травня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2026 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Зайцеву А. Ю., судді, які входять до складу колегії: Коротенко Є. В., Тітов М. Ю. Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 травня 2026 року № 514/0/226-26 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2026 року справу призначено судді-доповідачу Зайцеву А. Ю, судді, які входять до складу колегії: Воробйова І. А., Коротенко Є. В. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта та п`ята статті 423 ЦПК України). Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) зазначила, що нововиявлені обставини треба підтверджувати фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Встановивши, що обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, не спростовують факти, покладені в основу судового рішення і ці обставини не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні та у розумінні статті 423 ЦПК України такими не являються, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Таким чином, зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм статті 423 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Кременецького нотаріального округу Тернопільської області Михайлова Галина Василівна, про витребування майна з чужого незаконного володіння, за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 червня 2022 року за нововиявленими обставинами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев І. А. Воробйова Є. В. Коротенко