Ухвала КЦС ВС № 953/4915/24

Ухвала Іменем України 05 грудня 2024 року м. Київ справа № 953/4915/24 провадження № 61-15959ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив про витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Крім того, у своєму позові ОСОБА_1 , зокрема, просив, звільнити його від сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову. Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 11 червня 2024 року відмовив у задоволені клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Позовну заяву залишив без руху та надав позивачу строк протягом шести днів з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - для надання доказів сплати судового збору в сумі 2 807,20 грн. Заяву про забезпечення позову повернув ОСОБА_1 Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 31 липня 2024 року відмовив у задоволені клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою разом із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, в якому посилався на скрутний майновий стан, складний економічний стан, військовий стан в країні, який встановлено через військову агресію росії проти України, його фінансові можливості вкрай обмежені та можуть негативно вплинути на можливість гідного існування у цей тяжкий період, а тому сума судового збору є для нього надмірною і не може бути ним сплачена. На підтвердження наведеного додав відомості із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків. Харківський апеляційний суд ухвалою від 22 жовтня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишив без задоволення. Апеляційну скаргу залишив без руху та надав заявнику строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - для надання доказів сплати судового збору в сумі 605,60 грн, і роз`яснив заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. На виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 повторно подав до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, в якому посилався на скрутний майновий стан, складний економічний стан, військовий стан в країні, який встановлено через військову агресію росії проти України, його фінансові можливості вкрай обмежені та можуть негативно вплинути на можливість гідного існування у цей тяжкий період, а тому вказана сума судового збору є надмірною і наразі не може бути ним сплачена. На підтвердження наведеного додав відомості із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків. Харківський апеляційний суд ухвалою від 20 листопада 2024 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 31 липня 2024 року визнав неподаною та повернув заявнику. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначені заявником доводи у повторно поданому клопотанні про звільнення від сплати судового збору фактично дублюють раніше наведені. ОСОБА_1 не надано доказів неможливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 605,60 грн, а тому вимоги ухвали від 22 жовтня 2024 року про надання доказів сплати судового збору в сумі 605,60 грн заявником не виконані. 27 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду. Касаційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги, оскільки безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Вивчивши касаційну скаргу та оскаржуване судове рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав. За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги заявнику не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. За приписами частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Згідно зі статтею 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способу і строку їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Згідно з положеннями статей 185, 357 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху апеляційна скарга повертається особі, яка її подала. Відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Суд апеляційної інстанції дослідив надані ОСОБА_1 копії документів та навів в оскаржуваній ухвалі відповідні мотиви, з яких не вважав такі докази належними та достатніми для звільнення від сплати судового збору. Зокрема, вказав, що апелянтом не надано будь-яких доказів щодо реального його майнового стану загалом, оскільки відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків охоплює лише період з 1998 року до 2019 рік. Таким чином, встановивши, що протягом визначеного судом строку вимоги ухвали Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху виконані не були, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши положення статей 185, 357 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявнику, не порушивши при цьому право ОСОБА_1 на доступ до суду. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та на законність судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження слід відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов