Постанова Київський апеляційний суд № 381/3526/25

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2026 року місто Київ справа № 381/3526/25 апеляційне провадження № 22-ц/824/3453/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Саліхова В.В., суддів: Євграфової Є.П., Поливач Л.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» - Македона Олександра Андрійовича на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Анапріюк С.П., у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в : У червні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» 22 вересня 2021 року у розмірі 15 620,73 грн. Позов мотивовано тим, що 22 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 22 вересня 2021 року На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 10 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Зазначає, що кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість, яка станом на 08 квітня 2025 року становить 15 620,73 грн., в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 15 620,73 грн. Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник АТ «Універсал Банк» - Македон О.А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить, рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами, правилами обслуговування, тарифами таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними умовами, правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту. Зазначає, що Умови і правила, крім тих, що надавались та були отримані відповідачкою у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні ст. 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов`язків сторін, всю іншу інформацію, необхідну для укладення договору. За повідомленням позивача всі Умови і правила за всі періоди є розміщеними на сайті monobank, є публічно доступними, викладеними у форматі PDF, з зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності. Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідачка з використанням власного ПІН-коду має постійний доступ. Враховуючи, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи, були надані відповідачці саме через мобільний додаток, можна дійти висновку, що відповідачка була ознайомлена саме з Умовами і правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання. Вважає, що вищенаведене свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов і правил обслуговування фізичної особи з додатками. Таким чином, невиконання боржником умов договору, на які вона погодилася та ознайомилася в Анкеті-заяві та непогашення в повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення про обов`язковість договору. Вказує, що банк за допомогою відповідних дій клієнта провів ідентифікацію та верифікацію клієнта дистанційно у порядку, передбаченому додатком 2, 3 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» від 19 травня 2020 року №

65. Далі у додатку перед підписанням анкети-заяви невід`ємної частини договору банк на виконання вимог «Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України», затвердженого Постановою НБУ від 13 грудня 2019 року № 151 ознайомлює клієнта з текстом документа (анкети-заяви) перед його підписанням цифровим власноручним підписом. Після ознайомлення з анкетою-заявою відповідач підписує дану анкету шляхом натискання кнопки «Продовжити» та обов`язково отримує примірник підписаного в електронній формі документа на адресу електронної пошти, зазначеної клієнтом у мобільному додатку. Посилається на те, що підписанням анкети-заяви цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank відповідачка підтвердила отримання примірника договору в мобільному додатку monobank, ознайомлення та згоду з умовами договору, укладання договору та зобов`язався виконувати умови договору. Крім цього, клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов`язався ознайомлюватися з чинною редакцією Умов і Правил, що розміщені на сайті банку та/або в мобільному додатку. Згоду клієнта зі змінами, доповненнями Умов і правил може бути підтверджено також проведенням клієнтом банківських операцій. Таким чином, враховуючи, що клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки, відповідач надавав свою згоду зі змінами, доповненнями до договору про надання банківських послуг. Зауважує, що Витяг з Умов та правил, наявний в матеріалах справи, може носити показовий характер та може змінюватись та доповнюватись позивачем, однак наявні всі підстави стверджувати, що Умови та правила, які знаходяться в публічному доступі, та посилання https://www.monobank.terms, на які містяться в кожній анкеті-заяви, підписаній клієнтами, є загальновідомим фактом. А те, що така інформація може бути невідомою суду, не є підставою для заборони її використання як загальновідомої. Посилався на те, що у суду під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов та правил, що знаходяться в публічному доступі в режимі реального часу на офіційному сайті банку, тому в учасників справи немає необхідності долучати такий доказ в паперовому носії до матеріалів справи. Тому посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію». Також вказував, що відповідачка не надала суду контррозрахунок суми заборгованості, відтак, відсутні законні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, підтверджену наданими позивачем у сукупності доказами. Крім того, вимогами процесуального закону тягар доказування покладено на сторін у справі. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що додані позивачем до позовної заяви документи не є належними, достатніми та допустимими доказами в справі на підтвердження факту існування у відповідача простроченої заборгованості у розмірі, який зазначений у позовній заяві. Отже, позивач не довів вказані обставини та як наслідок позивач не довів обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 3.09.2015 (далі - Закону № 675-VIII) пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України). Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закон № 675-VIII). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 Закону № 675-VIII передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 22.09.2021 року за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. У пункті 1 анкети-заяви відповідач просила відкрити поточний рахунок НОМЕР_2 у гривні на ім`я ОСОБА_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов. У пункті 2 анкети-заяви зазначено, що відповідач просить встановити кредитний ліміт на суму зазначену у мобільному додатку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1 % на місяць з першого дня користування кредитом. Відповідно до пункту 4 анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій. Також визнала, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису. Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні банку та/або клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на клієнту. Відповідно до пункту 5 відповідач погодилася з тим, що невід`ємною частиною анкети-заяви є запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг «Monobank», з підписанням, якого в мобільному додатку договір набуває чинність. Підписанням цієї Анкети-заяви відповідач підтвердила факт передачі другого примірника Анкети-заяви та платіжної картки monobank. На підтвердження позовних вимог, до Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг банк додав витяг з Умов та правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, затверджений протоколом Правління № 27 від 13.07.2021, витяг з тарифів банку Чорної картки monobank, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, деталізовану виписку про рух коштів по картці ОСОБА_1 за період з 23.09.2021 по 10.11.2023 року. За змістом наданих Умов і правил, клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов`язаний ознайомитися із чинною редакцією Умов і Правил, що розташовані в Мобільному додатку та/або за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms, з метою використання умов договору з урахуванням можливих змін до нього (пункт 4.2.19 розділу 4 «Права та обов`язки сторін» Умов і Правил) . Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 була видана банківська картка № НОМЕР_1 , тип рахунку: Чорна картка; валюта рахунку UAН; статус картки: активна. Згідно з довідкою АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого кредитного ліміту доданої до позовної заяви, розмір встановленого кредитного ліміту клієнта ОСОБА_1 через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22.09.2021 за карткою № НОМЕР_1 , станом з 22.09.2021 року по 01.04.2023 року складав- 10 000 грн. З деталізованої виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 за період з 23.09.2021 по 10.11.2023 року та розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.09.2021, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , станом на 08.04.2025, заборгованість відповідачки за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 15 620, 73 грн. Відповідно до вказаної виписки, позивач списував з рахунку відповідача проценти за використання кредитного ліміту за ставкою 37,2 % в місяць. Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Принцип диспозитивності, що діє у цивільному судочинстві, передбачає, що суд розглядає спір у межах заявлених вимог та заперечень сторін й покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України) Оцінка доказів здійснюється судом, водночас принцип диспозитивності вимагає, щоб ця оцінка відбувалася у контексті змагальності сторін. Наведеного суд не врахував, й встановивши укладення між сторонами у визначений законом спосіб договору шляхом проставлення відповідачем електронного цифрового підпису (аналога власноручного підпису), кредитного договору, за відсутності поданих відповідачем заперечень умов договору й доказів або аргументів на спростування доказів позивача, за власною ініціативою поставив під сумнів умови договору, тим самим винайшовши заперечення за відповідача самостійно. Потреба у таких процесуальних діях, не обґрунтована судом першої інстанції публічним інтересом, або ж імперативними нормами закону щодо обов`язку суду захищати права споживачів та перевіряти законність правочинів та є порушенням принципу диспозитивності. Подані позивачем докази у сукупності підтверджуються як факт укладання договору, так і подальше отримання відповідачем грошових коштів (на умовах кредитного ліміту) й активне їх використання. Докази на підтвердження того, що позивачем надано суду витяг з Умов та Правил в редакції, яка є відмінною від тої, з якою був обізнаний відповідач та погодився виконувати їх умови матеріалами справи не містять й відповідачем такі обставин не заперечувались. Відповідач не оспорює ані факт укладення договору або його форму, ні його умови, у тому числі розмір процентів за користування коштами, а неодноразове здійснення банківських операції із використанням картки (переказ коштів, оплата товарів та інше), відповідно до п. 4.3.1 Умов свідчить про встановлення банком контакту із клієнтом та згоду останнього із умовами обслуговуванням під час отримання банківських послуг. Отже висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, оскільки долучені до матеріалів позовної заяви Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» не містять реквізити та підпис позичальника, а також не містять посилання на кредитний договір, до якого вони входять, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки позивачем надано докази (копію анкету-заяву від 22.09.2021), в якій відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови. Факт отримання усієї вказаної інформації підтверджено електронний цифровим підписом відповідача. Відтак, колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов передчасних висновків відносно того, що позивачем не доведено та не підтверджено факт укладання та отримання коштів та, що клієнт не був ознайомлений із зазначеними умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту. Надаючи оцінку поданому позивачем розрахунку позовних вимог та, відповідно, обґрунтованості розміру заявленої до стягнення заборгованості, колегія суддів виходить з наступного. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Своєю чергою, позичальник наділений правом заперечувати як укладення кредитного договору, так і факт отримання коштів. Проте, у разі твердження про повне чи часткове виконання зобов`язання, позичальник повинен підтвердити це належними доказами, які свідчать про своєчасне повернення суми кредиту та сплату нарахованих відсотків. Доказів повного чи часткового виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять. З виписки по банківському рахунку відповідача, яка має статус первинного документа, слідує, що відповідач отримав кредитні кошти, фактично користувався ними, й Банку на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не повернуті. З деталізованої виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 за період з 23.09.2021 по 10.11.2023 та розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.09.2021, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , станом на 08.04.2025, заборгованість відповідачки за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 15 620,73 грн. Відповідно до вказаної виписки, позивач списував з рахунку відповідача проценти за використання кредитного ліміту за ставкою 37,2 % в місяць. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Розрахунок, проведений позивачем підтверджується матеріалами справи, відповідає умовам кредитування та даним виписки по особовому рахунку, відповідачем не спростований, й сумнівів у колегії суддів не викликає. Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів та тлумаченні закону, і підлягає скасуванню з підстав, визначених ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України у порядку розподілу судових витрат підлягають стягненню із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7 570 грн (3 028 грн - за подання позову, та 4 542 грн - за подання апеляційної скарги). Керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» -Македона Олександра Андрійовича задовольнити. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг від 22 вересня 2021 року у розмірі 15 620,73 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7 570 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: