Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/9936/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 10 червня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/9936/25 Головуючий у першій інстанції Супрун О. П. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/697/26 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л. Позивач: Акціонерне товариство «Універсал банк» Відповідач: ОСОБА_1 Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство «Універсал банк» Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя Супрун О.П.), ухвалене в м.Чернігів, В С Т А Н О В И В: У липні 2025 року АТ «Універсал банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04.11.2019 року у розмірі 26813 грн та понесені судові витрати. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.11.2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг щодо відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 , яка разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить договір про надання банківських послуг. На підставі цієї заяви відповідачу відкрито рахунок в АТ «Універсал Банк» та видано кредитну картку monobank. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасного погашення кредиту станом на 20.11.2024 року утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 26813 грн Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг від 04.11.2019 року у розмірі 4239.64 грн та судові витрати у сумі 382,98 грн. Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять жодних даних щодо того, які саме тарифні плани діяли для карток, що видавались відповідачу, позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що саме додані до позовної заяви умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що надані йому для ознайомлення документи на момент підписання вказаної заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за відсотками, їх розмірів і порядку нарахування. Анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про розмір відсотків, за яких умов вони нараховуються, що позбавляє суд можливості обрахувати розмір процентів. При цьому із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем при обрахунку заборгованості застосовано у різні періоди проценти у розмірі 38,4% та 37,2%. Із огляду на викладене, суд дійшов висновку, що тіло кредиту було збільшено за рахунок включення відсотків на загальну суму 22 573,61 грн, що випливає з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 04.11.2019 (колонка «Сплачено відсотків»), у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню на суму 4 239,64 грн (26 813,25 грн 22 573,61 грн), яку необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк». Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (15,81%). У апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Універсал банк» просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, не врахувавши особливостей дистанційного укладення договору про надання банківських послуг у межах проєкту monobank, за умовами якого відповідач, підписавши анкету-заяву, підтвердив ознайомлення з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які разом становлять договір, а також визнав електронний підпис аналогом власноручного підпису. Вказує, що з наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Звертає банк увагу суду на те, що витяг з Умов та Тарифи за карткою monobank,, що наявні у матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювались та доповнювались у відповідність вимогам діючого законодавства. Актуальні пропозиції, згоду на які, були надані відповідачем, шлхом зокрема та не виключно, проведенням банківських операцій та подальшого користування банківськими послугами були доступні на постійній основі у публічному доступі на офіційному сайті банку за посиланням:https://www.monobank.ua/terms та https://www. Monobank. сom.ua/ terms та в Мобільному додатку. Саме по собі те, що така інформація може бути невідомою суду, не є підставою для заборони її використання як загальновідомою. У суду є безперешкодний доступ до актуальних Умов і Правил, що знаходяться в публічному доступі. Банк також вказує, що надані ним розрахунок заборгованості та інші докази є належними та достатніми для підтвердження суми боргу в розмірі 26 813,25 грн, тоді як відповідач цього розрахунку не спростував, відзиву не подавав і доказів на підтвердження відсутності заборгованості не надав. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Судом встановлено, що АТ «Універсал Банк» має проєкт «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. 04.11.2019 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, за наслідками чого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 29). Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, укладення якого підтвердив та зобов`язався виконувати його умови. Відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (пункти 2, 3). Згідно з пунктом 3 анкети-заяви відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (а.с. 33). Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (пункт 6). Крім того, як слідує з пункту 10 анкети-заяви надав право та доручив банку здійснювати договірне списання коштів з усіх рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк» без додаткових розпоряджень для погашення будь-яких грошових зобов`язань перед банком, що випливають з умов договору, або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком (а.с. 29). За умовами анкети-заяви ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» на його ім`я. До позову АТ «Універсал Банк» додано: - Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, затверджені протоколом правління № 12 від 28.03.2018 (а.с. 30-42); - витяг з тарифів за карткою Чорна картка monobank (а.с. 43-44); - паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с. 45-47); - таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 47 зворот); Жоден із вищевказаних документів не містить підпису чи електронного підпису ОСОБА_1 . Із копії довідки про розмір установленого ліміту від 20.11.2025 убачається, що за картою № НОМЕР_2 неодноразово було змінено розмір установленого ліміту (а.с. 28). Із виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_1 ) убачається, що ОСОБА_1 за період з 04.11.2019 по 20.11.2024 користувався кредитною карткою, тим самим підтвердив свою згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту (а.с. 23-26). Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 04.11.20219, укладеного між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 20.11.2024 її розмір складає 26 813,25 грн, з яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 26 813,25 грн (а.с. 19-21). Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України). Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. За положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України. За приписами ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доводи апеляційної скарги стосуються виключно незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками, які визначені позивачем як загальний залишок за кредитом. Матеріалами справи підтверджено, що 04.11.20219 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ "Універсал Банк", паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank. Проаналізувавши наведені норми права та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір в рамках банківського проекту «monobank» відповідно до вимог чинного законодавства, за яким позичальиник отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацією ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі УЕП) з особистим ключем і відповідним його відкритим ключем , що буде використовуватись ним для вчинення правочинів та платіжних операцій (п. 6 анкети-заяви). З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до п. 5 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд при розгляді цивільної справи № 200/5647/18 у постанові від 16 вересня 2020 року. Випискою про рух коштів по картці, яка за своєю суттю є первинним банківським документом, засвідчено, що відповідачка користувалася кредитними коштами та вносила кошти на погашення заборгованості, тобто своїми діями підтвердила згоду з умовами укладеного договору. Водночас колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, затверджені протоколом правління № 46 від 24 листопада 2021 року, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником. З огляду на вищевикладене, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, затверджені протоколом правління № 46 від 24 листопада 2021 року без відповідного підпису ОСОБА_1 , не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04.11.2019 шляхом підписання анкети-заяви. Доводи апеляційної скарги, щодо безперешкодного доступу суду до актуальних Умов і Правил, що знаходяться в публічному доступі та можливості ознайомлення з ними, висновків суду першої інстанції не спростовують. Суд виходячи з приписів ст. 12, 81 ЦПК України оцінює докази наявні в матеріалах справи та не зобов`язаний їх збирати самостійно. Приєднані до матеріалів справи Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank, затверджені протоколом правління № 46 від 24 листопада 2021 року в якості доказів погодження умов договору не були актуальниими на момент укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем. Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, кредитор має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення. Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку складений позивачем/відповідачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду. Апеляційний суд, погоджується з проведеним судом першої інстанції розрахунком заборгованості за договором від 04.11. 2019 року виходить з того, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 4239.64 грн. Таким чином, за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04.11.2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 4239.64 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Частково задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, стягнувши з позивача на користь відповідача різницю в розмірах судових витрат, а тому відсутні підстави для стягнення судового збору на користь банку. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк» залишити без задоволення, а заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: