Постанова Київський апеляційний суд № 754/13804/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 грудня 2025 року м. Київ провадження № 22-ц/824/7982/2025 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Болотова Є. В., Поливач Л. Д., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бабія Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Саламон О. Б. від 13 січня 2025 року у цивільній справі № 754/13804/24 Деснянського районного суду міста Києва за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення відповідача на користь банку заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 28.07.2018 станом на 11.07.2024 у розмірі 54 792,90 грн (за тілом кредиту); та судових витрат по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що банком запущено новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку. Разом із встановленням на платіжній картці платіжного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Позивач зазначав, що 28.07.2018 відповідач ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 60 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. При цьому відповідач порушив умови кредитного договору і допустив прострочення заборгованості. Вказував, що станом на 30.04.2023 у відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів. У зв`язку з цим, на підставі п.п. 5.17 п. 5 розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, і вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 30.04.2023 направив повідомлення «пуш» про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач свої зобов`язання не виконав, на контакт не виходив. Відповідно до п. 5.18, 5.19 Умов кредит 29.05.2023 перейшов у форму «на вимогу». Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором від 28.08.2018 в розмірі 54 792,90 грн та судовий збір - 3 028,00 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, адвокат Бабій А. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, вказуючи, що рішення суду першої інстанції є незаконним, прийнятим за неповним з`ясуванням усіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та, як наслідок, із неправильним застосуванням норм матеріального права, в тому числі без врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про укладення кредитного договору з узгодженням усіх істотних умов, зокрема щодо сплати відсотків та неустойки, оскільки підписана Анкета-заява не містить цих даних. Скаржник звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних доказів того, що саме надані Банком Витяг з Тарифів та Умови обслуговування були чинними на момент підписання заяви та що відповідачка ознайомилася саме з цією редакцією документів. Апелянт наголошує на неврахуванні судом правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, згідно з якою Умови та правила надання банківських послуг, розміщені на сайті, не можуть вважатися частиною договору без належного підтвердження їх підписання позичальником. Також апелянт стверджує, що паспорт споживчого кредиту не містить підпису позичальника, а наведена в ньому інформація суперечить фактичним обставинам кредитування (сума ліміту 100 000 грн замість 60 000 грн). Зазначає, що згідно з розрахунком заборгованості, наданим самим позивачем, відповідачка фактично сплатила банку 451 983,40 грн при отриманому ліміті у 60 000 грн, що свідчить про повне повернення тіла кредиту та значну переплату. Апелянт також вказує на грубе порушення норм процесуального права, а саме прийняття судом до розгляду відповіді на відзив та додаткових доказів, які не були надіслані відповідачу, що позбавило сторону можливості надати пояснення щодо них. На переконання апелянта, оскільки істотні умови щодо відсотків не були погоджені у письмовому вигляді, банк не мав права нараховувати проценти та штрафи, що робить позовні вимоги безпідставними. 18.04.2025 до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від АТ «Універсал Банк», в якому просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги адвоката Бабія А. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2025 року. Позивач вказує на те, що підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірник у мобільному додатку. Умови опубліковані на сайті банку та є безперервно доступними. На момент укладення Договору чинною була редакція Умов від 21.06.2018, яка була доступна відповідачу. Також позивач наголошує на використанні відповідачем удосконаленого електронного підпису (генерація ключової пари з особистим ключем), що має рівнозначні юридичні наслідки з власноручним підписом. Щодо доводів про переплату, Банк зазначає, що відповідач активно користувався карткою, здійснював витрати на суму 534 212,75 грн, що перевищує суму погашень (479 419,85 грн), а заборгованість виникла внаслідок використання відновлювальної кредитної лінії та виникнення овердрафту. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного суду адвоката Бабія А. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 та позивача АТ «Універсал Банк». Перевіривши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що 28.07.2018 ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 28.07.2018. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилась та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. До позовної заяви позивач додав Анкету-заяву, яка містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу (а.с. 16). У пункті 1 анкети-заяви відповідач просила відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на ім`я ОСОБА_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг (п. 2). Відповідно до пункту 3 анкети-заяви, відповідач підтвердила, що ознайомилася з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, що складають договір та зобов`язалась виконувати його умови. Окрім цього, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Відповідно до пункту 6 анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем НОМЕР_4, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису. Відповідно до п. 11 анкети-заяви усе листування щодо цього договору відповідач просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом в розмірі 6,2 % на місяць на суму простроченої заборгованості За змістом наданих Умов і правил, клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов`язаний ознайомитися із чинною редакцією Умов і Правил, що розташовані в Мобільному додатку та/або за посиланням https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms, з метою використання умов договору з урахуванням можливих змін до нього (пункт 4.2.19 розділу 4 «Права та обов`язки сторін» Умов і Правил) (а.с. 22). Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 була видана банківська картка № НОМЕР_2 , рахунок № НОМЕР_3 , тип рахунку: Чорна картка; валюта рахунку UAН; статус картки: активна до 09/24 (а.с. 88). Згідно з довідкою АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого кредитного ліміту, розмір встановленого кредитного ліміту клієнта ОСОБА_1 через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 28.07.2018 за карткою № НОМЕР_2 , станом на 28.07.2018 складав: 28.07.2018 - 20 000,00 грн; 19.02.2019 - 40 000,00 грн; 17.05.2019 - 60 000,00 грн; 07.02.2021 - 57 300,00 грн; 20.02.2021 - 57 000,00 грн, 14.03.2021 - 55 400,00 грн, 08.04.2021 - 52 400,00 грн, 08.05.2021 - 51 400,00 грн, 18.01.2020 - 20 000,00 грн, 25.05.2021 - 50 100,00 грн, 07.06.2021 - 49 300,00 грн, 07.08.2021 - 48 700,00 грн, 08.09.2021 - 47 900,00 грн, 21.09.2021 - 47 800,00 грн, 28.09.2021 - 47 000,00 грн, 08.11.2021 - 47 600,00 грн, 15.11.2021 - 46 900,00 грн, 07.01.2022 - 46 000,00 грн, 11.02.2022 - 45 500,00 грн (а.с. 89). Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідача перед АТ «Універсал Банк» за послугами «Мonobank» від 28.07.2018, станом на 11.07.2024 дорівнює 54 792,90 грн - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Ця заборгованість складається з повністю використаного Боржником кредитного ліміту у сумі 45 500,00 грн та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) 9 292,90 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань та неспростування суми заборгованості перед позивачем, який в свою чергу виконав у повному обсязі свої зобов`язання за кредитним договором. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди. Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між сторонами виникли договірні правовідносини. Відповідно до ст. ст. 626, 628, 1054 ЦК України договором є домовленість сторін, а за кредитним договором банк зобов`язується надати кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. Доводи апелянта про те, що відповідач не підписував Умов та Правил, спростовуються матеріалами справи. Так, у пункті 6 анкети-заяви відповідач засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (унікальний ідентифікатор НОМЕР_4), яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення дій згідно з договором. Відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на паперових носіях. Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що без погодження у мобільному застосунку «monobank» з Умовами і правилами надання банківських послуг технічно неможливий вхід у головне меню застосунку та проведення будь-яких фінансових операцій. Сам факт активного користування карткою підтверджує, що відповідач пройшла процедуру реєстрації та акцептувала умови договору в електронній формі. Щодо посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, колегія суддів зазначає, що правовідносини у вказаній справі та у справі, що переглядається, не є тотожними. У справі № 342/180/17 йшлося про відсутність підпису позичальника на паперових Умовах надання послуг. Натомість у цій справі договір укладено в електронній формі з використанням мобільного додатку, де ідентифікація клієнта та підтвердження ним умов здійснюється шляхом накладення електронного цифрового підпису (генерації ключової пари), що зафіксовано в Анкеті-заяві. Апеляційний суд також відхиляє доводи про те, що Умови не були чинними. На момент укладення Договору (28.07.2018) чинною була редакція Умов від 21.06.2018, яка була доступна на офіційному веб-сайті банку та у додатку. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов`язаний розміщувати актуальну інформацію на сайті, і відповідач мала безперешкодний доступ до неї. За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Згідно правової позиції, яка була висловлена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 (провадження № 61-517св18), від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20 (провадження № 61-19321св21) банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, З виписки по банківському рахунку відповідача, яка має статус первинного документа, слідує, що відповідач отримала кредитні кошти, фактично користувалася ними, й Банку на час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не повернуті. Позивачем до матеріалів справи долучено: анкету-заяву від 28.07.2018 (а.с. 16); витяг з Умов і правил обслуговування рахунків фізичної особи (також надано посилання), (а.с. 77-29); роздруківку паспорту споживчого кредиту чорної картки monobank (а.с. 32-34), завірену позивачем копію паспорта відповідача (а.с. 35-36); картку платника податків відповідача (а.с. 37), розрахунок заборгованості за договором № б/н від 28.07.2018 станом на 11.07.2024 (а.с.6-15; виписку про рух деталізований рух коштів від 09.12.2024 (а.с. 70-87, 128-162); довідка про наявність рахунку від 09.12.2025 (а.с. 88, 164); довідка про розмір встановленого кредитного ліміту (а.с.89, 166). З деталізованої виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 за період з 28.07.2018 по 11.07.2024 та розрахунку заборгованості за договором №б/н від 28.07.2018, укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 станом на 11.07.2024, вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами та періодично вносив кошти на погашення кредиту. Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що сплата коштів у розмірі 451 983,40 грн свідчить про повне виконання зобов`язання за кредитом у 60 000 грн та переплату у 7,5 разів. З деталізованої виписки про рух коштів по картці вбачається, що за період з 28.07.2018 по 11.07.2024 відповідачем було використано (витрачено) коштів банку в сумі 534 212,75 грн. Сума зарахувань (погашень) за вказаний період складає 479 419,85 грн. Різниця між витраченими та повернутими коштами становить 54 792,90 грн, що і є сумою заборгованості. Кредитний ліміт є відновлювальною кредитною лінією. Це означає, що кошти, внесені на погашення заборгованості, відновлюють ліміт і можуть бути використані клієнтом знову. Тому порівняння загальної суми погашення за кілька років із лімітом картки є некоректним, оскільки не враховує суму повторних витрат клієнта. Щодо структури боргу, то вона складається з повністю використаного кредитного ліміту (45 500,00 грн) та суми овердрафту (9 292,90 грн). Виникнення овердрафту узгоджено сторонами у п.п. 5.22 п. 5 розділу ІІ Умов: кредит збільшується на суму заборгованості за відсотками та неустойкою, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів. При цьому Банк надає кредит у розмірі зазначеної заборгованості (овердрафт). Оскільки підписуючи анкету-заяву ОСОБА_1 приєдналася до Умов, які передбачають порядок погашення заборгованості (черговість згідно з п. 5.13 Умов) та механізм виникнення овердрафту, нарахування банком 9 292,90 грн є правомірним. Доводи про неузгодженість процентної ставки спростовуються змістом Умов (чинних на момент укладення), з якими погодилася відповідач. Згідно з п.п. 7.1 Умов, сторонами узгоджена базова ставка 3,2% (згодом 3,1%) на місяць та збільшена ставка 6,4% (згодом 6,2%) на місяць на прострочену заборгованість. Часткова сплата боржником заборгованості протягом тривалого часу свідчить про визнання боргу та погодження з умовами кредитування (правова позиція Верховного Суду у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020). Суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем доведено факт надання кредитних коштів та наявність заборгованості первинними бухгалтерськими документами (випискою, розрахунком), які відповідач не спростувала власним контррозрахунком, хоча це є її процесуальним обов`язком згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України. Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині прийняття відповіді на відзив, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву був направлений відповідачем засобами поштового зв`язку 02.12.2024 та надійшов до суду 10.12.2024. Представник позивача подав відповідь на відзив 12.12.2024. До вказаної відповіді позивачем було долучено належні докази направлення її копії та доданих до неї документів на адресу відповідача поштовим відправленням від 10.12.2024 (а.с. 111). Відповідно до ч. 3 ст. 179, ч. 4 ст. 178 ЦПК України, обов`язком учасника справи є саме надіслання копії заяви по суті справи іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) такої заяви до суду. Закон не покладає на суд чи на учасника справи обов`язку перевіряти факт фізичного отримання кореспонденції іншою стороною. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає його апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Бабія Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 січня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді Є. П. Євграфова Л. Д. Поливач Є. В. Болотов