Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/6174/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6174/25 Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Тарновецького І.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,,- ВСТАНОВИЛА: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просив: - визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.05.2025 року №143250022454 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу період роботи у підприємця ОСОБА_2 з 13.06.2002 по 01.09.2002, періоди проходження військової служби з 12.12.2014 по 31.12.2015 та періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 15.05.2015 по 09.06.2015, з 23.06.2015 по 10.08.2015, з 19.08.2015 по 23.10.2015, з 01.11.2015 по 26.12.2015, з 08.01.2016 по 14.03.2016, з 23.03.2016 по 05.06.2016, з 15.06.2016 по 11.08.2016, з 22.08.2016 по 19.09.2016, з 28.10.2017 по 19.02.2018, з 02.03.2018 по 05.03.2018, з 12.10.2018 по 07.06.2019, з 27.05.2020 по 01.11.2020, з 07.06.2022 по 03.07.2023, з 17.07.2023 по 20.08.2023, з 15.09.2023 по 01.10.2023, з 03.01.2024 по 25.04.2024 р., з 23.05.2024 по 20.09.2024, з 07.10.2024 по 28.02.2025 в кратному розмірі (один місяць служби за три) та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 06.05.2025. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що як вбачається із оскаржуваного рішення та розрахунку страхового стажу для призначення пенсії, Позивачу не були враховані періоди роботи з 13.06.2002 по 01.09.2002, військової служби з 12.12.2014 по 31.12.2015 та періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в кратному розмірі (один місяць служби за три). Позивач вважає, що таке рішення Відповідача 2 є незаконним, таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення, а тому підлягає визнанню неправомірним в судовому порядку. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.05.2025 року №143250022454 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи у підприємця ОСОБА_2 з 13.06.2002 по 01.09.2002, періоди проходження військової служби з 12.12.2014 по 31.12.2015 р. та періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 15.05.2015 по 09.06.2015, з 23.06.2015 по 10.08.2015, з 19.08.2015 по 23.10.2015, з 01.11.2015 по 26.12.2015, з 08.01.2016 по 14.03.2016, з 23.03.2016 по 05.06.2016, з 15.06.2016 по 11.08.2016, з 22.08.2016 по 19.09.2016, з 28.10.2017 по 19.02.2018, з 02.03.2018 по 05.03.2018, з 12.10.2018 по 07.06.2019, з 27.05.2020 по 01.11.2020, з 07.06.2022 по 03.07.2023, з 17.07.2023 по 20.08.2023, з 15.09.2023 по 01.10.2023, з 03.01.2024 по 25.04.2024 р., з 23.05.2024 по 20.09.2024, з 07.10.2024 по 28.02.2025 в кратному розмірі (один місяць служби за три). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.05.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що Пенсійним фондом відмовлено в призначенні дострокової пенсії позивачу за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу для призначення дострокової пенсії за віком, згідно наданими документами. За результатами розгляду заяви про призначення дострокової пенсії позивачу встановлено, що під час призначення пенсії до страхового стажу не були враховані періоди: період з 13.06.2002 по 01.09.2002 в зв`язку з відсутністю даних в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу; з 12.12.2014 по 31.12.2015 період проходження військової служби, оскільки відсутня довідка про нарахування грошового забезпечення та про сплату страхових внесків. Страховий стаж позивача становить 20 років 04 місяців 22 дні, який є недостатнім для призначення пенсії. Апелянт зазначає, що військову службу в особливий період з 23.10.2022 по 08.06.2023 Позивачу зараховано в одинарному розмірі, а вимога про зарахування до стажу роботи проходження військової служби в особливий період один місяць служби за три також є необґрунтованою та безпідставною. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, тому просить відмовити в її задоволені. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням «Учасника бойових дій» серії НОМЕР_1 від 01 серпня 2015 року. Згідно записів у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 від 22.11.1988, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької, Луганської областей у складі військової частини пп НОМЕР_3 у періоди з 15.05.2015 по 09.06.2015, з 23.06.2015 по 10.08.2015, з 19.08.2015 по 23.10.2015, з 01.11.2015 по 26.12.2015, з 08.01.2016 по 14.03.2016, з 23.03.2016 по 05.06.2016, з 15.06.2016 по 11.08.2016, з 22.08.2016 по 19.09.2016, у складі військової частини НОМЕР_4 у періоди з 28.10.2017 по 19.02.2018, з 02.03.2018 по 05.03.2018, з 27.05.2020 по 01.11.2020. Відповідно до довідки про безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 11.09.2020 №81, виданої Позивачу Військовою частиною НОМЕР_4 , ОСОБА_1 дійсно в період з 12.10.2018 по 07.06.2019 р. брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Згідно довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 22.03.2025 №642/70/1499, виданої Позивачу Військовою частиною НОМЕР_5 , ОСОБА_1 дійсно в період з 07.06.2022 по 03.07.2023, з 17.07.2023 по 20.08.2023, з 15.09.2023 по 01.10.2023, 03.01.2024 по 25.04.2024 р. брав участь у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Краматорський район, нп. Лиман; Донецька область, Покровський район, нп. Новомихайлівка; Донецька область, Покровський район, нп. Катеринівка. Як вбачається із довідки від 10.06.2025 №1310, виданої Позивачу Військовою частиною НОМЕР_6 , ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 23.05.2024 по 20.09.2024, з 07.10.2024 по 28.02.2025, з 20.03.2025 по 31.03.2025, з 17.04.2025 по 10.06.2025 р. 06.05.2025 р. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заява Позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві, рішенням якого від 12.05.2025 №143250022454 Позивачу відмовлено у достроковому призначенні пенсії за віком, як учаснику бойових дій, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж Позивача становить 20 років 4 місяці 22 дні, при необхідному страховому стажі - 25 років. До страхового стажу не зараховано період роботи з 13.06.2002 по 01.09.2002 (відсутні дані в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу, що є обов`язковим з 01.07.2000) та період служби з 12.12.2014 по 31.12.2015 (не надано довідку про нарахуванні суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески). Згідно відомостей РС-право, Відповідач 2, приймаючи рішення від 12.05.2025 №143250022454, до страхового стажу Позивача зарахував періоди участі Позивача в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях та в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації, а саме: з 15.05.2015 по 09.06.2015, з 23.06.2015 по 10.08.2015, з 19.08.2015 по 23.10.2015, з 01.11.2015 по 26.12.2015, з 08.01.2016 по 14.03.2016, з 23.03.2016 по 05.06.2016, з 15.06.2016 по 11.08.2016, з 22.08.2016 по 19.09.2016, з 28.10.2017 по 19.02.2018, з 02.03.2018 по 05.03.2018, з 12.10.2018 по 07.06.2019, з 27.05.2020 по 01.11.2020, з 07.06.2022 по 03.07.2023, з 17.07.2023 по 20.08.2023, з 15.09.2023 по 01.10.2023, з 03.01.2024 по 25.04.2024 р., з 23.05.2024 по 20.09.2024, з 07.10.2024 по 28.02.2025 в однократному розмірі. Не погоджуюсь з рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відсутність даних в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу Позивача за період з 13.06.2002 по 01.09.2002 для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення Позивача права на призначення та виплату пенсії. Також, щодо періоду з 03.02.2015 р. по 28.10.2016 р. Суд зазначив, що згідно записів у військовому квитку НОМЕР_2 від 22.11.1988, позивач з 12.12.2014 р. (наказ №264) по 02.02.2015 (наказ №85) був курсантом у військовій частині НОМЕР_7 , а з 03.02.2015 р. (наказ №38) по 28.10.2016 (наказ №251) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . В свою чергу відсутність довідки про нарахування грошового забезпечення та про сплату страхових внесків є безпідставним, оскільки обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків. В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не може бути підставою для позбавлення, працівника права на призначення чи перерахунок пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи Також суд встановив, що матеріалами справи підтверджено, що позивач є військовослужбовцем, учасником бойових дій, брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а саме: у періоди з 15.05.2015 по 09.06.2015, з 23.06.2015 по 10.08.2015, з 19.08.2015 по 23.10.2015, з 01.11.2015 по 26.12.2015, з 08.01.2016 по 14.03.2016, з 23.03.2016 по 05.06.2016, з 15.06.2016 по 11.08.2016, з 22.08.2016 по 19.09.2016, з 28.10.2017 по 19.02.2018, з 02.03.2018 по 05.03.2018, з 27.05.2020 по 01.11.2020 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької, Луганської областей; в період з 12.10.2018 по 07.06.2019 р. брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів; в період з 07.06.2022 по 03.07.2023, з 17.07.2023 по 20.08.2023, з 15.09.2023 по 01.10.2023, 03.01.2024 по 25.04.2024 р. брав участь у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Краматорський район, нп. Лиман; Донецька область, Покровський район, нп. Новомихайлівка; Донецька область, Покровський район, нп. Катеринівка; у період з 23.05.2024 по 20.09.2024, з 07.10.2024 по 28.02.2025, з 20.03.2025 по 31.03.2025, з 17.04.2025 по 10.06.2025 р. брав участь у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Суд вважав, що відповідно до п. 2.3 розділу 2 Положення №530 час проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три, тому під час зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача, Пенсійний орган мав застосувати визначену законодавством кратність, а саме - один місяць служби за три місяці Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За такого правового регулювання, колегія суддів переглядає висновки суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги та не вступає в обговорення та оцінку судового рішення суду першої інстанції, в тій частині, яка не оскаржена. Щодо не зарахування періоду роботи з 13.06.2002 по 01.09.2002, у зв`язку з відсутністю інформація в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно записів трудової книжки з 13.06.2002 р. (трудовий договір №1083-02 від 13.06.2002) по 0109.2002 (трудовий договір №1083-02 від 29.08.2002) працював у підприємця ОСОБА_2 по трудовому договору, зареєстрованому у Сумському міському центрі зайнятості населення, що дає право на зарахування спірного періоду до стажу роботи, оскільки відповідальність за не внесення індивідуальних відомостей про застраховану особу та несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює таке внесення відомостей та нарахування страхових внесків, їх сплату (утримання) із заробітної плати застрахованої особи. Щодо не зарахування періоду проходження військової служби з 12.12.2014 по 31.12.2015 р., у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків, суд зазначає, що статтею 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Як свідчать записи у військовому квитку НОМЕР_2 від 22.11.1988: з 12.12.2014 р. (наказ№264) по 02.02.2015 (наказ №85) курсант у військовій частині НОМЕР_7 . З 03.02.2015 р. (наказ №38) по 28.10.2016 (наказ №251) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV). Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків. В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не може бути підставою для позбавлення працівника права на призначення чи перерахунок пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи. Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а, від 04 серпня 2018 року в справі № 482/434/17, від 17 липня 2019 в справі № 144/669/17, від 01 листопада 2018 року в справі № 199/1852/15. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Цей правовий висновок підтримано у постанові Верховного Суду від 30.12.2021 року у справі №348/1249/17. У зв`язку з чим зазначені вище періоди мають бути зараховані в страховий стаж. Проте, що стосується задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині зарахування періодів безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 15.05.2015 по 09.06.2015, з 23.06.2015 по 10.08.2015, з 19.08.2015 по 23.10.2015, з 01.11.2015 по 26.12.2015, з 08.01.2016 по 14.03.2016, з 23.03.2016 по 05.06.2016, з 15.06.2016 по 11.08.2016, з 22.08.2016 по 19.09.2016, з 28.10.2017 по 19.02.2018, з 02.03.2018 по 05.03.2018, з 12.10.2018 по 07.06.2019, з 27.05.2020 по 01.11.2020, з 07.06.2022 по 03.07.2023, з 17.07.2023 по 20.08.2023, з 15.09.2023 по 01.10.2023, з 03.01.2024 по 25.04.2024 р., з 23.05.2024 по 20.09.2024, з 07.10.2024 по 28.02.2025 в кратному розмірі (один місяць служби за три), то колегія суддів з такими висновками окружного суду не може погодитись, з огляду на наступне. Слід звернути увагу, що правовий висновок стосовно ключового питання, яке підлягає вирішенню у межах апеляційного перегляду: чи підлягають зарахуванню періоди проходження позивачем військової служби в особливий період до страхового стажу у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей статті 115 Закону №1058-IV, сформовано в постанові Верховного Суду від 19 березня 2026 року в справі №200/8094/24. Основні принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також порядок призначення і виплати пенсій визначені Законом №1058-IV. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф у Донецькій та Луганській областях, а також особи, яким встановлено інвалідність унаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із виконанням військових чи службових обов`язків. Крім того, право на дострокову пенсію мають особи, яким надано статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України. Зазначеним категоріям осіб дострокова пенсія призначається після досягнення чоловіками 55-річного, а жінками 50-річного віку, за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків та не менше 20 років у жінок. Суд першої інстанцій встановив, що позивач звернувся із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту четвертого частини першої статті 115 Закону №1058-IV. З огляду на характер заявлених вимог та обраний позивачем вид пенсійного забезпечення спірні правовідносини виникли у межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та підлягають врегулюванню передусім положеннями Закону №1058-IV. Саме цей Закон визначає умови, порядок і межі формування страхового стажу, а також вичерпний перелік правових механізмів, які можуть бути застосовані при призначенні пенсії за цим Законом. Так звертаючись із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту четвертого частини першої статті 115 Закону №1058-IV позивач наполягав на зарахуванні періодів проходження ним військової служби в особливий період до страхового стажу у пільговому обчисленні - один місяць служби за три. Таким чином спір у цій частині зводиться до питання можливості зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за Законом №1058-IV періодів проходження позивачем військової служби в особливий період у пільговому обчисленні - один місяць служби за три. Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. З огляду на зазначене за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом №1058-IV механізмів. Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Використання законодавцем формулювання «виключно» свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій. Дострокова пенсія за віком, передбачена статтею 115 Закону №1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону. Отже, системне тлумачення статті 24 у взаємозв`язку зі статтею 115 Закону №1058-IV свідчить про відсутність законодавчих підстав для застосування кратного обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком. Повертаючись до висновків суду першої, які зводяться до необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 57 Закону №1788-XII та пункту 2.3 Положення №530, якими передбачено зарахування часу проходження військової служби в умовах бойових дій у кратному обчисленні - один місяць служби за три, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення №530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві. Із системного аналізу змісту зазначених норм вбачається, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Крім того, колегія суддів зауважує, що пункт 2.3 Положення №530, прийнятий на виконання Закону №2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу. Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV. Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі. Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення. Крім того, застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію Судом закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю). Крім того, у рішенні у справі «ТОВ «Укркава» проти України» (заява № 10233/20, п. 44, 49) Європейський суд з прав людини наголосив, що принцип правової визначеності як складова верховенства права вимагає передбачуваності судового тлумачення та стабільності правового регулювання. Суд зазначив, що національні суди не можуть переосмислювати чіткі та однозначні норми закону у спосіб, який фактично дорівнює зміні законодавства, без наявності переконливих підстав та без урахування наслідків такого підходу для правової визначеності. Таке перетлумачення, яке виходить за межі розумного судового розсуду та підміняє собою законодавче регулювання, робить результат провадження непередбачуваним і несумісним із вимогами статті 6 Конвенції. Таким чином, застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності прямої норми Закону №1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом. У сфері соціального захисту тлумачення закону судом не може підміняти собою діяльність Верховної Ради України шляхом створення нових підстав для набуття права на пенсію або розширення порядку формування стажу. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами, що обмежує межі судового розсуду текстом чинних законодавчих приписів Оскільки позивач реалізує право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії. Положення статті 57 Закону №1788-ХІІ та Положення №530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі. З огляду на принцип законності та межі судового тлумачення Суд не вправі поширювати дію спеціальних норм на інші види пенсійного забезпечення за відсутності прямої законодавчої вказівки. За таких обставин відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби в особливий період у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей статті 115 Закону №1058-IV, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для такого зарахування є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги у цій частині не спростовують правильності застосування норм матеріального права. Суд також зауважує, що пункт 2.3 Положення №530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте «крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу». Отже, сам підзаконний нормативний акт, на який покликається скаржник, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначаються відповідно до Закону №1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню. Таким чином, довід скаржника про необхідність застосування пункту 2.3 Положення №530 до спірних правовідносин є суперечливим та не відповідає буквальному змісту і системному аналізу відповідного нормативного регулювання. Аналогічний підхід до застосування норм права у разі наявності прямого законодавчого регулювання викладено у пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2026 року у справі №240/7215/24, у якій зазначено, що відсутність колізії у правовому регулюванні свідчить про відсутність потреби у пошуку механізмів її подолання, оскільки наявність прямої норми закону, яка врегульовує відповідні правовідносини, виключає необхідність застосування інших норм права для їх регулювання. У контексті цієї справи наявність імперативного припису абзацу третього частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, який визначає межі застосування пільгового порядку обчислення стажу, свідчить про відсутність колізії між нормами законодавства. Отже відсутні підстави для пошуку інших правових механізмів або застосування норм, що регулюють інші види пенсійного забезпечення, для визначення порядку обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 цього Закону. Колегія суддів також вказує, що посилання суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі №346/1454/17, від 02 квітня 2020 року у справі №185/4140/17, від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а, від 18 січня 2023 року у справі №1.380.2019.003739, не свідчать про помилковість висновків суду апеляційної інстанції. У відповідних справах суд виходив із положень законодавства, яке регулює зарахування часу проходження військової служби до трудового стажу та вислуги років, а також застосував норми статті 57 Закону №1788-ХІІ та пункту 2.3 Положення №530 без урахування спеціальних обмежень, встановлених частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV. За таких обставин наведена судом першої інстанції судова практика не спростовує висновку про те, що правила кратного обчислення строку військової служби, передбачені законодавством для визначення вислуги років, не можуть бути поширені на порядок обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком у межах правового регулювання Закону №1058-IV. Суд вказує, що застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід призвів би до включення до страхового стажу періодів у обсязі, який не відповідає їх фактичній тривалості та не передбачений механізмом формування страхового стажу, визначеним Законом №1058-IV. Фактично це означало б зарахування до страхового стажу додаткового часу, який не підтверджений ані сплатою страхових внесків, ані прямою нормою закону, що допускає його зарахування на пільгових умовах (у кратному розмірі). Такий підхід суперечив би правовій природі страхового стажу як визначеного законом періоду, що враховується при визначенні права на пенсію у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та призводив би до розширення обсягу пенсійних прав особи поза межами встановленого законодавцем правового регулювання. Водночас такий підхід не означає обмеження прав осіб, які проходили військову службу. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом №1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії. При цьому зазначене правове регулювання застосовується саме у випадку, коли особа реалізує право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, особа погоджується на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом. Проте пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби, оскільки пенсійне законодавство України допускає право особи обрати той вид пенсії, який є для неї найбільш сприятливим, за умови відповідності встановленим законом критеріям. Таким чином, застосований підхід не звужує обсяг пенсійних прав особи, а забезпечує дотримання законодавчо визначених правил формування страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування». Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, з урахуванням правових висновків викладених в постанові Верховного Суду від 19 березня 2026 року в справі №200/8094/24, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зарахування періодів безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 15.05.2015 по 09.06.2015, з 23.06.2015 по 10.08.2015, з 19.08.2015 по 23.10.2015, з 01.11.2015 по 26.12.2015, з 08.01.2016 по 14.03.2016, з 23.03.2016 по 05.06.2016, з 15.06.2016 по 11.08.2016, з 22.08.2016 по 19.09.2016, з 28.10.2017 по 19.02.2018, з 02.03.2018 по 05.03.2018, з 12.10.2018 по 07.06.2019, з 27.05.2020 по 01.11.2020, з 07.06.2022 по 03.07.2023, з 17.07.2023 по 20.08.2023, з 15.09.2023 по 01.10.2023, з 03.01.2024 по 25.04.2024 р., з 23.05.2024 по 20.09.2024, з 07.10.2024 по 28.02.2025 в кратному розмірі (один місяць служби за три), підлягає скасуванню, а підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не існує. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 15.05.2015 по 09.06.2015, з 23.06.2015 по 10.08.2015, з 19.08.2015 по 23.10.2015, з 01.11.2015 по 26.12.2015, з 08.01.2016 по 14.03.2016, з 23.03.2016 по 05.06.2016, з 15.06.2016 по 11.08.2016, з 22.08.2016 по 19.09.2016, з 28.10.2017 по 19.02.2018, з 02.03.2018 по 05.03.2018, з 12.10.2018 по 07.06.2019, з 27.05.2020 по 01.11.2020, з 07.06.2022 по 03.07.2023, з 17.07.2023 по 20.08.2023, з 15.09.2023 по 01.10.2023, з 03.01.2024 по 25.04.2024 р., з 23.05.2024 по 20.09.2024, з 07.10.2024 по 28.02.2025 в кратному розмірі (один місяць служби за три) скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині - відмовити. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України Головуюча суддя О. А. Шевчук суддя А. В. Бойко суддя І. І. Тарновецький