Постанова 4818 № 644/11753/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 20 травня 2026 року м.Харків справа № 644/11753/25 провадження № 22-ц/818/3140/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Хлопова Андрія Володимировича на рішення Індустріального районного суду м.Харкова від 05 лютого 2026 року, постановлене під головуванням судді Черняк В.Г.,- в с т а н о в и в: У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0001.12229 від 05.05.2021 року у розмірі 27 811,10 грн та судові витрати. Рішенням Індустріального районного суду м.Харкова від 05 лютого 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0001.12229 від 05.05.2021 року, яка станом на 03.09.2024 року становить 27 811,10 грн., з яких: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 10 211,85 грн., заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 17 599,25 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 6 200 гривень. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Хлопов Андрій Володимирович просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків та витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вирішити питання щодо судових витрат. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, фактично прийняв до уваги та поклав в основу рішення розрахунок заборгованості, поданий позивачем, без належної перевірки його обґрунтованості, правильності та відповідності вимогам чинного законодавства, не здійснивши всебічної оцінки складових заборгованості, порядку її формування та економічної доцільності нарахування відповідних платежів та строки такого нарахування, проценти нараховані поза межами кредитного договору. При цьому судом не було надано належної правової оцінки співмірності нарахованих процентів із сумою фактично отриманого кредиту, що є обов`язковим з огляду на імперативні приписи цивільного законодавства та спеціального законодавства у сфері захисту прав споживачів. Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 200 грн, не надавши належної оцінки їх співмірності, необхідності та реальності. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір з АТ «Мегабанк», за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Виходячи з того, що відповідачем ОСОБА_2 не надано суду доказів на підтвердження тих обставин, що ним належним чином виконувалися умови вказаного вище кредитного договору, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача за вказаним вище кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» заборгованості в сумі 27 811,10 грн. Щодо витрат на правову допомогу, суд першої інстанції зазначив, що виходячи з фактично підтверджених та узгоджених з матеріалами справи наданих послуг адвоката, співмірності із складністю справи, витраченого часу та обсягу виконаних робіт, засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу з 11 200,00 грн до 6 200 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що 05.05.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір № TDB.2021.0001.12229 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява Договір, підписаний власноруч ОСОБА_1 . Відповідно до додатку № 1 до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank Заява-Договір (індивідуальна частина) № TDB.2021.0001.12229 від 05 травня 2021 року про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок та надає платіжну картку з відкриттям кредитної лінії: максимальний ліміт кредитної лінії 200 000 гривень строком - 12 місяців; процентна ставка - базова - 56% відсотків річних, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 87,30 відсотків річних. Сторони погодили і Клієнт своїм підписом підтвердив, що ця Заява - Договір, Договір з Додатками у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору (пп. 1 п. 7 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору). Також Клієнт своїм підписом підтвердив, що з усіма умовами Договору (з урахуванням публічної частини Договору, яка розміщена на офіційному сайті Банку www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях Банку, Тарифів, тощо), ознайомлений і згодний (пп. 3 п. 7 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору). За умовами п. 6 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання Заяви - Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмежною. Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, Банк на підставі отриманої від Клієнта заяви, відкрив Клієнту Поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та Поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Факт отримання Клієнтом картки та її номер зафіксовано у заключному розділі Кредитного договору (реквізити та підписи сторін). Спосіб надання кредиту шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на Поточному рахунку Клієнта (п. 3 Паспорту споживчого кредиту). Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту Кредитної лінії (п. 4 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору). Свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав. Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 року у позичальника сформувалась заборгованість перед банком, що складається з заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 10 211,85 грн, заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 17 599,25 грн, а всього: 27 811,10 грн. 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Таким чином, ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором за № TDB.2021.0001.12229 від 05.05.2021 року, укладеним між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем. Відповідно до витягу з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників, до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0001.12229 від 05.05.2021 року в розмірі 27 811,10 грн. 27.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором № TDB.2021.0001.12229 від 05.05.2021 року в розмірі 27 811,10 грн. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024 року. У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало, що підтверджується довідкою та виписками по особових рахунках позичальника. В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що 05.05.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір № TDB.2021.0001.12229 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 року сформувалась заборгованість перед банком, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 10 211,85 грн, заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 17 599,25 грн, а всього: 27 811,10 грн. 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Враховуючи викладене вище, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 05.05.2021 року у розмірі 27 811,10 грн., а також судові витрати в розмірі 2 422,40 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200 грн. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Договір та анкету - заяву підписано ОСОБА_1 . Він містить податковий номер відповідача, паспортні данні, її адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону. Також міститься підпис відповідача про отримання картки 05.05.2021 року. Як убачається з виписки по особовому рахунку відповідачці на відкритий картковий рахунок згідно кредитного договору було нараховано кредитні кошти, які вона використовувала, заборгованість за тілом кредиту складає 10 211,85 грн. Таким чином позивачем доведено факт надання кредитних коштів саме відповідачу. Що також не заперечується і самою відповідачкою. Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, судова колегія зазначає наступне. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Позивачем на підтвердження розміру нарахованих процентів надано виписку по особовому рахунку відповідачки за період 03.12.2022 року по 03.09.2024 року, в якій відображено рух наданих кредитних коштів та довідки-розрахунку заборгованість станом на 03.09.2024 року. Водночас у довідці-розрахунку відображена лише загальна сума без конкретизації строку нарахування, відсоткової ставки нарахування тощо, а з виписки по рахунку також не вбачається розмір відсоткової ставки, за якою нараховувались проценти за користування коштами. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанову Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 334/3056/15). Належним чином дослідити розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з випискою з особового рахунку позичальника, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі № 404/251/17, від 05.12.2018 року у справі № 346/5603/17, від 20.07.2022 року у справі № 343/557/15-ц, від 14.09.2022 року у справі № 369/7147/15-ц). Разом з тим, позивачем не надано детального розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитними коштами в межах строку дії договору, тому суд позбавлений можливості перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку із випискою з особового рахунку відповідача, який не в повній мірі співпадає з часом користування відповідачкою кредитними коштами. У зв`язку з чим суд позбавлений можливості навести свій розрахунок у судовому рішенні. Тому судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом. Доводи апеляційної скарги в цій частині спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України). Із положень ч.ч. 1-5ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу. До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту. Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18). На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг). Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). В позовній заяві ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» просило стягнути витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 11 200,00 грн. На підтвердження понесених судових витрат позивачем надано: договір № 1/07 від 01.07.2025 року, який укладений між ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та адвокатом АО «Альянс ДЛС». Згідно акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12123307 від 14.08.2025 року вартість виконаних робіт, за надання правничої допомоги в суді першої інстанції, становить 11 200,00 грн. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідачка просила відмовити в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу. Оскільки судом апеляційної інстанції позовні вимоги Товариства задоволено частково, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» 4 112,64 грн. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням того, що позовні вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» підлягають частковому задоволенню, а саме: на 36,72 % (з 27 811,10 грн на 10 211,85 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 889,51 грн (36,72% від 2 422,40 грн). Проте апеляційна скарга відповідача також підлягає частковому задоволенню, а саме: на 63,28 %, тому з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 839,47 грн (63,28% від 2 906,88 грн). Згідно ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Таким чином з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 949,96 грн (1 839,47 грн-889,51 грн). Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Хлопова Андрія Володимировича задовольнити частково. Рішення Індустріального районного суду м.Харкова від 05 лютого 2026 року в частині позовних вимог про стягнення відсотків- скасувати та ухвалити нове. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті відсотків відмовити. В частині стягнення судових витрат рішення суду змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати на правову допомогу в розмірі 4 112,64 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 949,96 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований Н.П. Пилипчук