Постанова Дніпровський апеляційний суд № 188/2477/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5431/26 Справа № 188/2477/25 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сащука Мар`яна Михайловича, на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2026 року у складі судді Місюра К.В. у цивільній справі №188/2477/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, ВСТАНОВИЛА: В липні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою, пред`явленою до ОСОБА_1 , на предмет щомісячного стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку щомісяця, до закінчення навчання доньки, але не більше як до досягнення нею 23 років, починаючи з дня подання позову, тобто з 21 липня 2025 року, обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка навчається в КЗО «Першотравенський гірничий ліцей» ДОР» ІІ-го рівня атестації і в зв`язку з цим потребує постійної матеріальної допомоги. Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний утримувати доньку, яка продовжує навчання, однак останній добровільно не допомагає, а позивач без допомоги відповідача не в змозі забезпечити навчання дитини на достатньому рівні. Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2026 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, починаючи з 21 липня 2025 року, до закінчення нею навчання, але не більше, як до досягнення нею 23 років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331,20 грн (а.с. 48,49). Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з навчанням доньки ОСОБА_4 у навчальному закладі відповідач, який є її батьком, не надає у добровільному порядку їй допомогу, але погоджується з розміром сплати аліментів на період навчання доньки у розмірі 1/12 частини від його доходів, а позивачем повністю доведено, що донька не має будь-якого свого доходу, не має можливості працювати у зв`язку із денною формою навчання, тоді як у батька є обов`язок в наданні матеріальної допомоги доньці на період навчання. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Сащука М.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково та стягнути аліменти у розмірі 1/12 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача на утримання повнолітньої доньки до закінчення нею навчання, але не більше, як до досягнення нею 23 років. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідач 4 роки є безробітним, оскільки має тяжку травму руки, що унеможливлює його фізичну працю. Фактично він є непрацездатним та потребує проведення операції, на що коштів у нього немає. Крім того, відповідач зайнятий постійним стороннім доглядом за своєю непрацездатною мамою, яка, через загальне захворювання та психічні розлади, потребує постійного стороннього догляду. Скаржник наголошує, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини існування потреби доньки в його матеріальній допомозі у зв`язку із навчанням, однак таких доказів позивачем не подавалось. При цьому судом першої інстанції не з`ясовувались обставини можливості відповідача надавати таку допомогу, враховуючи, що донька навчається безкоштовно. Разом з цим суд першої інстанції вказав на рівність умов батьків, які несуть обов`язок такої матеріальної допомоги повнолітній доньці, яка навчається, що, на думку скаржника, не відповідає фактичним обставинам, з огляду на вищенаведене та враховуючи, що позивачем не надавалось будь-яких підтверджень несення витрат позивачем та їх розміру. Скаржник наголосив, що не ухиляється від сплати аліментів, оскільки до 18 років своєчасно та без заборгованості платив аліменти на утримання неповнолітньої дитини, однак, розмір аліментів, заявлений позивачем в даній справі, є завищеним та таким, що призведе до надмірного фінансового тягаря скаржника, який не є працездатним (а.с. 64-69). Позивач ОСОБА_5 , не скориставшись своїм правом, передбаченим ст.360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подавала, але, в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційною інстанцією. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду змінити в частині розміру стягнутих аліментів з наступних підстав. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Задовольняючи позовні вимоги позивача повністю, суд першої інстанції виходив з засад розумності та справедливості, інтересів дитини, оцінки в сукупності наявних у справі доказів, взаємного обов`язку батьків по утриманню повнолітньої доньки, вважаючи доведеним позивачем розміру аліментів у 1/4 частину доходу відповідача. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині встановлення розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , батьками останньої є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Відповідно до довідки Комунального закладу освіти «Першотравенський гірничий ліцей» ДОР» № 176 ОСОБА_3 дійсно навчається з 01 вересня 2023 року на денній формі навчання у зазначеному закладі освіти. Як зазначив відповідач в своїй заяві, він не заперечує проти сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 на час її навчання, але просив врахувати ті обставини, що він не працює. З`ясовуючи характер спірних правовідносин та задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач і відповідач перебувають у рівних умовах, при яких ухилення одного з батьків від необхідного забезпечення дитини є недопустимим, що тягне за собою порушення прав повнолітньої дитини на повноцінний розвиток, освіту та належний спосіб життя на період навчання. Суд першої інстанції вважав встановленим, що відповідач жодним чином не звільнений від обов`язку утримувати дитину на період навчання, отже повинен надавати матеріальну допомогу на утримання доньки на час її навчання в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу на період її навчання. Такі правовідносини регулюються ст. 182,199,200 Сімейного кодексу України. З вищенаведеним частково не погоджується колегія суддів та зазначає, що суд першої інстанції, хоча і вірно з`ясував характер спірних правовідносин та визначив норми матеріального права, якими ці правовідносини регулюються, однак, неповно з`ясував фактичні обставини у справі, не дослідивши можливість відповідача надавати таку матеріальну допомогу повнолітній доньці у вигляді аліментів на період навчання у розмірі 1/4 частини доходів відповідача. Відповідно до ч.1 ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка/син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Роз`яснення норми було викладено Пленумом Верховного Суду України в пункті 200 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, якою було роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: - досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; - продовження ними навчання; - потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; - наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 199 CК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Указане також роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів". Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20. Доводи скаржника про нерівність покладання на сторони розміру аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання, тобто, надмірний тягар позивача у фінансовому утриманні доньки, колегія суддів приймає до уваги та вважає, що надані скаржником письмові докази з цього приводу є належними доказами як його стану здоров`я, як платника аліментів, так і зобов`язання його відносно його матері, яка потребує постійного догляду у зв`язку зі станом здоров`я, чого суд першої інстанції не з`ясував, зазначивши поверхнево про відсутність працевлаштування відповідача. Так, колегією суддів встановлено, що у відповідності до свідоцтва про народження, виданого повторно серії НОМЕР_1 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), батьками відповідача ОСОБА_1 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.37). У свідоцтві про народження ОСОБА_3 , батьками останньої є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.7 зворот, 79). Враховуючи розбіжності у прізвищах відповідача у зазначених свідоцтвах про народження його та ОСОБА_3 , а також враховуючи, що відповідач визнає, що ОСОБА_3 є його донькою, колегія суддів виходить із доведеності спорідненості між відповідачем та ОСОБА_3 , як донькою, на утримання якої і стягуються аліменти. Також колегією суддів встановлено, що відповідач ОСОБА_1 проживає разом із батьками за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданою у копії довідкою №8 про склад сімї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 06 січня 2026 року (а.с.41,78). Відповідач, надаючи заперечення на позов, наголошував про наявність у нього на утриманні та постійному догляді його матері, яка за станом здоров`я потребує такого постійного догляду, чого суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів не дослідив у повній мірі. Колегією суддів встановлено, що за відомостями, що містять у наданому у копії консультаційному висновку спеціаліста-психіатра КНП ЦПМСД від 2024 року, мати відповідача ОСОБА_9 страждає на психічні розлади а потребує постійного стороннього догляду (а.с.80,81). За висновком №821 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 18 липня 2025 року, встановлено постійний сторонній догляд за ОСОБА_9 з боку сина ОСОБА_1 (а.с.82). Відповідно наданої довідки про отримання допомоги, виданої ОСОБА_1 Правобережним управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради від 23 вересня 2024 року за №2065, відповідач перебуває на обліку та йому з 01 серпня 2024 року призначено компенсацію, як особі, що надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Розмір такої допомоги склав у серпні 2024 року 2120 грн, у вересні 2024 року 2120 грн, а всього 4240 грн (а.с.94). Разом з цим скаржником надано розшифровку дослідження медичним центром Медікум від 09 червня 2024 року, де зазначено, що ОСОБА_6 , 1982 року народження, має медичний висновок про стан післяоперативного лікування (рефіксації) сухожиль ротаторної манжетки. Ознаки остеоартрозу 2 ступеня акроміально-ключичного зчленування, вираженого тендиніту сухожиль надостьового та підостьового м`язів, помірного тендиніту сухожилля підлопаткового м`язу, вираженого тендиніту сухожилля довгої головки двоголового м`язу плеча, пошкодження передньої суглобової губи (а.с.83). З наведеного колегія суддів доходить висновку про доведеність відповідачем його неможливості працювати фізично та мати постійний дохід, з огляду ще і на те, що він здійснює постійний сторонній догляд за свою матір`ю, що беззаперечно впливає на визначення розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки на період її навчання. Також колегія суддів враховує доводи відповідача про те, що позивачем не доведено факту платного навчання доньки, як і не встановлювалось судом першої інстанції наявність у відповідача заборгованості по аліментам на утримання доньки до 18 років, які стягувались за виконавчим листом від 05 березня 2013 року до досягнення ОСОБА_3 повноліття (а.с.9). Тож, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив фактичні обставини справи, дійшовши правомірного висновку про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання повнолітньої доньки на період її навчання, але не більше ніж 23 роки, однак визначивши розмір аліментів 1/4 частині його доходів без урахування наведених вище обставин неможливості відповідача надавати таку матеріальну допомогу саме у такому розмірі, у зв`язку із його станом здоров`я та неможливістю працевлаштування, зокрема, за станом здоров`я його матері, відносно якої він здійснює постійний догляд, що скаржником повністю доведено. Враховуючи викладені фактичні обставини, та застосовуючи положення ст. 180,199,200 Сімейного кодексу України, колегія суддів вважає, що розмір аліментів, який необхідно стягувати з відповідача на користь позивача на утриманні повнолітньої доньки на період її навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років, слід визначити в 1/6 частину від усіх доходів (заробітку) відповідача, що буде відповідати справедливому та об`єктивному розподілу обов`язків обох батьків на утримання повнолітньої доньки на час її навчання. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Крім того, колегією суддів враховується, що Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (P0N0MARY0V v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Суд має забезпечити, наскільки це можливо, справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства (рішення у справах "Нікітін проти Росії" (Nikitin v. Russia), заява № 50178/99, п. 57, ECHR 2004-VIII, та "Савінський проти України" (Savinskiy v. Ukraine), заява № 6965/02). Як зазначив Європейський суд з прав людини, повага до принципу верховенства права та поняття справедливого судового розгляду вимагає, щоб усі підстави застосування зворотної сили закону аналізувалися з особливою пильністю (рішення усправі "Зелінський і Прадель та Гонсалес і інші проти Франції" (ZielinskiandPradal &GonzalezandOthersv.France)). Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив характер спірних правовідносин, однак не повно встановив фактичні обставини даної справи, не перевірив доводи відповідача, не надав їм належну правову оцінку, при цьому не вірно визначив розмір аліментів, який необхідно стягувати з відповідача на користь позивача, тому рішення суду першої інстанції належить змінити в частині стягнення іншого розміру аліментів з відповідача на користь позивача. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині розміру аліментів, які слід стягнути з відповідача на користь позивача з 1/4 частини на 1/6 частину від усіх видів заробітку (доходу) відповідача на утримання повнолітньої доньки на період навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сащука Мар`яна Михайловича задовольнити частково. Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2026 року змінити в частині розміру стягнутих аліментів, зменшивши такий розмір з 1/4 частини частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , до 1/6 такої частини. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 19 травня 2026 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова М.О. Макаров