Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/35737/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35737/25 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А. А. Місце ухвалення рішення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Лук`янчук О.В. суддів - Бітова А.І. - Ступакової І.Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації в повному обсязі за невикористані 69 діб щорічної оплачуваної відпустки; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію в повному обсязі за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки в загальній кількості 69 діб. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в Національній поліції. Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Херсонській області №410 о/с від 17.09.2025, позивач звільнений 19.09.2025 зі служби в поліції на підставі п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) та йому належить до отримання грошова компенсація за невикористану відпустку в розмірі 14071 грн. за 69 діб. Водночас, як вважає позивач, при розрахунку суми грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку відповідачем не було враховано розмір грошового забезпечення позивача, оскільки позивач отримував грошове забезпечення у вищому розмірі, ніж те, що враховане при розрахунку грошової компенсації за невикористані 69 діб щорічної оплачуваної відпустки. Позивач посилається на те, що згідно з абз. 10 п. 8 розд. ІІІ Пордяку № 260 виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. Зокрема, грошове забезпечення позивача включало преміювання, виплату надбавок за специфічні умови проходження служби та підвищення окладу за службу в поліції особливого призначення, які позивач просить зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області врахувати та виплатити грошову компенсацію в повному обсязі за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки в загальній кількості 69 діб. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області, що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 премії та додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за періоди роботи з 01 квітня по 31 грудня 2021 року, з 01 січня по 31 грудня 2022 року, з 01 січня по 31 грудня 2023 року, з 01 січня по 31 грудня 2024 року, з 01 січня по 15 червня 2025 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за періоди роботи з 01 квітня по 31 грудня 2021 року, з 01 січня по 31 грудня 2022 року, з 01 січня по 31 грудня 2023 року, з 01 січня по 31 грудня 2024 року, з 01 січня по 15 червня 2025 року, обчисливши їх суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням премії та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позову - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В своїй скарзі апелянт зазначає, що питання компенсації відпусток поліцейським врегульовано спеціальним нормативним актом, а отже, не потребує додаткового тлумачення чи застосування загальних норм трудового законодавства поза межами, визначеними Порядком №

260. Оскільки премія станом на день звільнення позивачу не встановлювалась, то при розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки не враховувалась, що відповідає вимогам абзацу десятого пункту 8 розділу III Порядку

260. Вказав, що в межах спірних правовідносин застосовчими є норми Порядку №260, який є спеціальним нормативно - правовим актом для нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським, а не Порядку №100. Зазначає, що відповідачем здійснено нарахування компенсації невідбутої частини відпустки відповідно до норм спеціального законодавства, яким встановлено, що «виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби». Вважають, що висновки суду першої інстанції, про включення додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток викладені з порушенням норм матеріального права. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу у Національній поліції України. Згідно з витягом з наказу начальника Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 17.09.2025 року №410 о/с, лейтенанта поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), інспектора відділення тактико-спеціальної підготовки батальйону поліції особливого призначення (стрілецький), звільнено згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" за власним бажанням, з 19 вересня 2025 року. Наказом від 17.09.2025 року №410 о/с встановлено виплату грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки, а саме: Виплатити грошову компенсацію за 08 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 квітня по 31 грудня 2021 року. Виплатити грошову компенсацію за 02 доби невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2022 року. Виплатити грошову компенсацію за 16 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2023 року. Виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2024 року. Виплатити грошову компенсацію за 13 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 15 червня 2025 року. Згідно Повідомлення №89 від 18.09.2025 року, у зв`язку зі звільненням позивачу нараховано до виплати суму грошової компенсації за 69 днів невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки, що становить 14071,40 грн. Після відрахування обов`язкових податків та зборів, на картковий рахунок ОСОБА_1 23.09.2025 року було зараховано грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки у сумі 13367,83 грн. Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що при розрахунку суми грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку відповідачем не було враховано розмір грошового забезпечення позивача, оскільки позивач отримував грошове забезпечення у вищому розмірі, ніж те, що враховане при розрахунку грошової компенсації. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що позивач має право на обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з урахуванням суми премії та додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, а тому прийшов до висновку про визнання протиправною бездіяльності що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення премії та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та зобов`язав здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки з урахуванням вищезазначених складових. При цьому дійшов висновку, що доплата за службу в нічний час не входить до складу грошового забезпечення, з якого обраховується грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної відпустки, а тому відмовив у задоволенні позову в цій частині. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. Спірні правовідносин регулюються Законом України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР), Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок № 260). Закон України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15 листопада 1996 року (у відповідній редакції) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України. Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Згідно зі статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 92 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Статтею 93 Закону № 580-VIII визначено порядок обчислення тривалості відпусток поліцейських, зокрема: - тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються (частина перша); - тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина друга); - за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів (частина третя); - тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби (частина четверта); - відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році (частина п`ята); - чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року (частина сьома); - поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку (частина восьма); - поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року (частина дев`ята); - за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (частина десята); - відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік (частина одинадцята). Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Положення Порядку № 260 визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання). Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. З вищевикладеного слідує, що правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, зокрема до яких, поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Наведені вище висновки узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020. З наведених підстав суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача, що за спеціальним законодавством, якими є Закон № 580-VIII та Порядок № 260, поліцейські мають право на отримання виключно компенсацію за невикористану в році звільнення зі служби відпустку. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 360/1874/20, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Суд касаційної інстанції зазначив, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Отже, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, що знайшло своє відображення у постановах від 14 квітня 2021 року у справі № 620/1487/20 і від 29 квітня 2021 року у справі № 200/602/20-а. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів поліцейських та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення поліцейських. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №988 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. На виконання постанови № 168, наказом МВС України від 28.11.2022 № 775 затверджено Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду). За приписами п.2 Порядку № 775, на період воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується, серед іншого, у розмірі до 10000 гривень - поліцейським, крім тих, що визначені в абзаці першому та підпункті 2 цього пункту, пропорційно в розрахунку на місяць. Відповідно до п.15 Порядку № 775, додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Виходячи із приписів пункту 3 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер. Отже, за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим регулярним (щомісячним) видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану. Пункт 8 розділу ІІІ Порядку №260 не містить застережень щодо заборони врахування винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні відпустки. Навпаки - за приписами указаної норми до такого розрахунку включено повне місячне грошове забезпечення, яке поліцейський отримував на день звільнення. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі №240/32125/23. Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.04.2025 у справі № 240/2078/24 додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 10.04.2025 в справі № 420/35446/23, від 10.09.2025 в справі № 240/2400/24, від 30.10.2025 в справі № 240/3749/24, від 30.10.2025 в справі № 240/904/24, від 30.10.2025 в справі № 240/33499/23. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обмеження виплати вказаної додаткової винагороди строком дії воєнного стану в Україні не змінює правову природу такої винагороди, яка невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Стосовно доводів апелянта, що премія станом на день звільнення позивачу не встановлювалась, то при розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки не враховувалась, що відповідає вимогам абзацу десятого пункту 8 розділу III Порядку 260, то колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №260, премія входить до складу грошового забезпечення поліцейських. Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Порядку №260, керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України. Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення. Нарахування премії проводиться у відсотках до грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер). Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції. Виплата премії проводиться щомісяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення, що вірно зазначено судом першої інстанції. Так, за даними Довідки №343 від 09.12.2025 року, у травні 2025 року (останній повний місяць нарахування грошового забезпечення) позивачу встановлено такі складові місячного грошового забезпечення: - посадовий оклад - 2400,00 грн.; - оклад за спеціальним званням - 1400,00 грн.; - надбавка за стаж служби в поліції - 570,00 грн.; - надбавка за специфічні умови проходження служби - 1748,00 грн.; - премія затверджена АТ - 16 729, 43 грн.; - доплата за роботу в нічний час - 429, 55 грн.; - додаткова винагорода ПКМУ 168 (100 000) - 99 999,90 грн. Таким чином, ураховуючи те, що премія входить до складу грошового забезпечення поліцейських, то, відповідно, має бути врахована до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні відпустки позивача. Щодо доводів апелянта, що в межах спірних правовідносин застосовчими є норми Порядку №260, який є спеціальним нормативно - правовим актом для нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським, а не Порядку №100, то колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що згідно Довідки №343 від 09.12.2025 року про доходи позивача за період з 01 січня по 19 вересня 2025 року, на день звільнення зі служби (19.09.2025) та протягом липня-серпня 2025 року позивачу нарахуванням грошового забезпечення поліцейського не здійснювалось, а травень 2025 року був останнім повним місяцем нарахування грошового забезпечення. Так, колегія суддів зазначає, що хоча Порядок №260 є спеціальним, він розрахований на ситуацію, коли поліцейський на день звільнення отримує грошове забезпечення (має встановлені оклади, надбавки та премії). Оскільки у даному випадку в липні, серпні та вересні 2025 року нарахувань не було, виникає правова прогалина у спеціальному законодавстві. Враховуючи, що спеціальним законодавством (Порядком №260) не врегульовано порядок обчислення середнього грошового забезпечення у разі відсутності виплат у розрахунковому періоді, підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, а саме - Порядок №100. Зокрема, відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку №100, якщо протягом останніх двох календарних місяців, що предують місяцю, в якому відбувається подія, працівник не працював і не мав заробітку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Таким чином, за умови відсутності нарахувань у липні-вересні 2025 року, розрахунок компенсації має здійснюватися субсидіарно на підставі Порядку №100, що забезпечує реалізацію права Позивача на належне соціальне забезпечення при звільненні, а отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними. Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 200/1564/24, від 27.03.2025 у справі № 240/2921/23 є необґрунтованими, оскільки зазначені правові позиції не є релевантними до обставин цієї справи, адже стосуються включення сум додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168 до довідки для перерахунку пенсії та включення сум додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168 при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні. Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області залишити без задоволення. Рішення на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 19 травня 2026 року Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова