Постанова 4851 № 520/30692/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 р. Справа № 520/30692/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О.) у справі №520/30692/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо включення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 з якого розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку, додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану; - зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення із врахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 задоволено позов. Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати таке рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що відсутність законодавчо встановленої заборони на включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 до грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані поліцейським календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки при його звільненні, не встановлює для відповідача обов`язку щодо вчинення таких дій. Зазначає, що відповідач не мав правових підстав при здійсненні розрахунку позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток та додаткових відпусток, обчислювати її розмір із розміру місячного грошового забезпечення із урахуванням сум додаткової винагороди, оскільки така не є складовою грошового забезпечення. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.02.2026 у справі №420/77/25. Вважає, що не надавши належної оцінки нормам спеціального законодавства, практиці Верховного Суду та матеріалам справи, суд дійшов хибного висновку про задоволення позовних вимог. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника, як таких, що ґрунтуються на помилковому правових висновків Верховного Суду, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач проходив службу в Національній поліції України та звільнений зі служби відповідно до Закону України Про Національну поліцію за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 з 18.09.2025 відповідно до наказу ДСР від 16 вересня 2025 року №668 о/с). За період проходження служби в Національній поліції України позивачем не використано 103 доби щорічної основної та 73 доби додаткової оплачуваної відпустки (176 діб). При звільненні позивачу нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні вищевказаних відпусток, без врахування додаткової винагороди , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану. Не погоджуючись із розміром грошової компенсації за невикористану відпустку, яка виплачена без врахування додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, позивач звернувся з позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не врахував у складі грошового забезпечення з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток додаткову винагороду, передбачену вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII Про Національну поліції України (далі по тексту - Закон України №580-VІІІ) поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною 1 статті 8 Закону України №580-VІІІ передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Статтею 92 Закону України №580-VІІІ передбачено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. За приписами ч.9 ст.93 Закону України № 580-VІІІ, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки. Відповідно до ч.10 ст.93 Закону України №580-VІІІ поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського. Частинами першою, другою ст.94 Закону України №580-VІІІ передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 (далі по тексту - Постанова №988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу. На виконання вимог ст.94 Закону №580-VII та Постанови №988, Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 видало наказ №260, яким затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі по тексту - Порядок №260). Відповідно до п.1 розділу І Порядку №260 ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських. Згідно з п.3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до п.8 Порядку №260, поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду даної справи. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі по тексту - Постанова №168). Відповідно до пункту 1 Постанови №168 на період дії воєнного стану зокрема, поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. На виконання Постанови №168, наказом МВС України від 28.11.2022 №775 затверджено Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду). За приписами п.2 Порядку №775, на період воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується, серед іншого, у розмірі до 30000 гривень - поліцейським, які проходять службу на територіях Харківської області пропорційно в розрахунку на місяць. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не врахував у складі грошового забезпечення з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, останнім допущено протиправну бездіяльність. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що за період проходження служби в Національній поліції України позивачем не використано 103 доби щорічної основної та 73 доби додаткової оплачуваної відпустки (загалом 176 діб). Зі змісту особового рахунку позивача за 2024 - 2025 (дата зарахування 04.10.2024; дата звільнення 18.09.2025) встановлено, що позивачу виплачувалась додаткова грошова винагорода (30 000 грн.), передбачена Постановою №168 (а.с.21). Крім того, з повідомлення про розрахунок при звільненні встановлено, що позивачу в вересні 2025 виплачено, у т.ч. суми вищевказаної винагороди (а.с.22). При звільненні позивачу нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні вищевказаних відпусток, розмір якої визначений без врахування вищевказаної додаткової винагороди. Відповідно до п.15 Порядку №775, додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Виходячи із приписів п.3 розділу І Порядку №260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер. Вирішуючи питання, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, варто врахувати, що п.1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачає, що: - додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; - розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; - визначається наказами командирів (начальників). Отже, за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється. Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена п.1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. З огляду на зміст п.1 Постанови №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди. У спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою 168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом (Порядком №775) віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення. Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки поліцейському. Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 12.02.2026 у справі №420/77/25, від 17.04.2026 року у справі №420/39934/24 в подібних правовідносинах. Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 №755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Оскільки додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, нормативно віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, вона позбавлена ознак постійності та не входить до структури місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову компенсації за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток. Відтак, колегія суддів, що відсутні правові підстави при здійсненні розрахунку позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток та додаткових відпусток, обчислювати її розмір із урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. З урахуванням наведеного вище, висновки суду першої інстанції про те, що зазначена винагорода входить до складу грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані дні оплачуваних відпусток, а тому не врахувавши її відповідач допустив протиправну бездіяльності, є необґрунтованими. Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності у спірних правовідносинах. Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про задоволення позову ОСОБА_1 . Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення (постанови) про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . З урахуванням вимог ст.139 КАС України, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №520/30692/25 скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц