Постанова 4854 № 420/31633/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31633/25 Головуючий в суді першої інстанції: Тарасишина О.М. Дата і місце ухвалення рішення: 26.12.2025 року, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Тарновецького І.І., суддів: Бойка А.В., Шевчук О.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі №420/31633/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звернення до органів Національної поліції України у зв`язку з необхідністю доставлення ОСОБА_1 для складення протоколу про адміністративне правопорушення; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо ОСОБА_1 про порушення ним правил військового обліку та розшук ТЦК та СП; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо ОСОБА_1 про порушення ним правил військового обліку та розшук ТЦК та СП; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 вжити невідкладних заходів реагування та сприяння, спрямованих на направлення повідомлення до органів Національної поліції України про відкликання звернення щодо необхідності доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо звернення до органів Національної поліції України у зв`язку з необхідністю доставлення ОСОБА_1 для складення протоколу про адміністративне правопорушення та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо ОСОБА_1 про порушення ним військового обліку та розшук ТЦК та СП, а також невжиття невідкладних заходів реагування та сприяння, спрямованих на направлення повідомлення до органів Національної поліції України про відкликання звернення щодо необхідності доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію щодо ОСОБА_1 про порушення ним військового обліку та розшук ТЦК та СП, а також вжити невідкладних заходів реагування та сприяння, спрямованих на направлення повідомлення до органів Національної поліції України про відкликання звернення щодо необхідності доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено. Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення питання щодо розподілу судових витрат. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, оскільки заявлений розмір таких витрат не відповідає критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості, а надані представником позивача документи не підтверджують необхідність та фактичний обсяг наданих адвокатських послуг. Також апелянт вказує, що справа не є складною, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а тому визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним. З урахуванням викладеного апелянт просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 заперечує проти її задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції. Зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема договором про надання правничої допомоги, актом виконаних робіт та доказами оплати послуг адвоката. Також вказує, що суд першої інстанції, врахувавши критерії співмірності та розумності судових витрат, уже зменшив заявлений до стягнення розмір витрат, а відповідачем під час розгляду справи не було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та не надано доказів їх неспівмірності. У зв`язку з викладеним представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 р. у справі №420/31633/25 було повернуто апелянту. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги є домовленістю, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро чи адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту), а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. За змістом частин сьомої та дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також значення справи для сторін. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Водночас суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо встановить, що визначений стороною та її адвокатом розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи складність справи, витрачений адвокатом час, обсяг наданих послуг та значення спору для сторони. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18. Як убачається з матеріалів справи, представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. На підтвердження понесених витрат представником позивача надано договір про надання правничої допомоги, ордер адвоката, акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис виконаних робіт та документи, що підтверджують обсяг наданої правничої допомоги. Згідно з наданими документами адвокатом здійснювалось консультування клієнта, аналіз документів та судової практики, формування правової позиції, підготовка та подання позовної заяви, а також інших процесуальних документів у межах даної адміністративної справи. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною на момент розгляду справи, чи лише підлягають сплаті. Разом із тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати співмірність заявлених витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим адвокатом часом, а також принципи розумності та справедливості. Дослідивши надані представником позивача докази та оцінюючи характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також те, що справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви щодо розподілу судових витрат та зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу з 8000 грн до 4000 грн. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції та вважає, що визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та відповідає критеріям розумності й обґрунтованості. При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності присуджених судом витрат або необґрунтованості їх розміру. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з визначеним судом першої інстанції розміром витрат на професійну правничу допомогу та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення правильно встановлено обставини справи та належним чином застосовано норми матеріального і процесуального права. За таких обставин підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Відповідно до статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення- без змін. Керуючись статтями 243, 250, 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий: І.І. Тарновецький Судді: А.В. Бойко О.А. Шевчук