Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/28070/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28070/25 Головуючий І інстанції: Потоцька Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Кравченка К.В., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту додаткового рішення - 19.11.2025р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання видати довідку та здійснити перерахунок пенсії, - В С Т А Н О В И В: 18.08.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до УСБУ в Одеській області та ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії УСБУ в Одеській області щодо письмової відмови від 29.07.2025р. №65.1/65.23-1437 в оформленні і поданні до ГУ ПФУ в Одеській області оновленої (нової) довідки про розмір його грошового забезпечення, розрахованого відповідно до вимог ст.ст.43,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн.), встановленого Законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2023р. для проведення з 21.05.2024р. перерахунку основного розміру пенсії; - зобов`язати УСБУ в Одеській області підготувати та подати до ГУ ПФУ в Одеській області оновлену (нову) довідку про розмір його грошового забезпечення, станом на 01.01.2023р., у відповідності до вимог ст.ст.43,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із зазначенням у ній посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн.), встановленого законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт, та із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії з 21.05.2024р.; - зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області перерахувати за оновленою (новою) довідкою про розмір його грошового забезпечення, станом на 01.01.2023р., у відповідності до вимог ст.ст.43,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із зазначенням у ній посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн.), встановленого законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт, та із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії з 21.05.2024р. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2025р. (залишеним без змін за наслідком його апеляційного перегляду) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо письмової відмови від 29.07.2025р. за №65.1/65.23-1437 в оформленні і поданні до ГУ ПФУ в Одеській області оновленої (нової) довідки про розмір грошового забезпечення позивача, розрахованого відповідно до вимог ст.ст.43,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн.), встановленого Законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 2023р. для проведення з 21.05.2024р. перерахунку основного розміру пенсії. Зобов`язано відповідача підготувати і подати до ГУ ПФУ в Одеській області оновлену (нову) довідку про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 01.01.2023р., у відповідності до вимог ст.ст.43,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, із зазначенням у ній посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн.), встановленого законом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт, та із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії з 21.05.2024р. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. При винесенні даного рішення судом 1-ї інстанції не вирішувалось питання про судові витрати на правничу допомогу. 05.11.2025р. представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення суду у справі, а саме стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 15000 грн. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року (ухваленим в порядку письмового провадження) заяву представника позивача про стягнення судових витрат у справі - задоволено частково. Стягнуто з УСБУ в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. В іншій частині заяви - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 20.12.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2025р. та ухвалити нове судове, яким відмовити у задоволенні вимог поданої заяви в повному обсязі. 20.01.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою УСБУ в Одеській області та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути судом апеляційної інстанції розглянуті в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходь висновку про наявність підстав для її часткового задоволення. Ухвалюючи додаткове рішення, суд 1-ї інстанції виходив із того, що, у даному випадку, розмір витрат на оплату послуг адвоката - 5000 грн. є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Однак, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд не може погодитися з наведеними висновками суду першої інстанції в повному обсязі, з огляду на наступне. Статтею 16 КАС України регламентовано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. За приписами ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як передбачено положеннями ч.ч.1,7 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Окрім того, варто зазначити, що у відповідності до п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00), суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично та обов`язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Тобто, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Відсутність же документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16 та, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.09.2019р. у справі №810/3806/18. Слід звернути увагу на те, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовано Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 вищевказаного Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За змістом ст.ст.27,30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати та умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення, а саме: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. У п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів та звернень, довідок, заяв, скарг, а також здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Матеріалами даної справи підтверджується, що загальна сума гонорару за надання правової допомоги в суді 1-ї інстанції становить 10000 грн., яка включає у себе надання позиву наступних послуг: надання усних та письмових консультацій і роз`яснень, підготування та направлення заяви до УСБУ в Одеській області, складання позовної заяви, посвідчення копій документів, здійснення представництва та ведення справи у суді. Окрім того, між адвокатом та позивачем були оформлені гонорарні відносити та порядок здійснення відповідних розрахунків (додаткова угода до договору від 01.07.2025р. №01 про надання правничої допомоги), розмір якого, відповідно, складає 5000 грн. На переконання колегії суддів, надані документи дійсно дозволяють встановити вартість наданих послуг. Між тим, наявні у матеріалах цієї справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною та належною підставою для їх відшкодування у вказаному розмірі (15000 грн.) з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір має відповідати критерію розумності, пропорційності та співмірності таких витрат. Колегія суддів наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17). Так, судом апеляційної інстанції детально проаналізовано зміст наданих позивачем документів на підтвердження заявленого розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та встановлено, що надані до суду докази, у даному випадку, свідчать про невідповідність заявленої до стягнення суми витрат (15000 грн.) передбаченим у ст.134 КАС України критеріям, з огляду на їх співмірність та необхідність. Зокрема, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних із правовою допомогою адвоката, судова колегія насамперед звертає увагу на те справа даної категорії, у відповідності до предмету спору, є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. При цьому, колегією суддів проаналізовано відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reestr.court.gov.ua), за даними якого має місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та подібними мотивами тим, що приведені і в даній позовній заяві, що значно спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову. До того ж, варто наголосити, що підготовка цієї справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, та витраченого часу, що свідчить про завищення розміру правової допомоги та, як наслідок, необхідність його зменшення. Суд апеляційної інстанції не оспорює права адвоката (або ж адвокатського бюро) самостійно визначати гонорар, однак, у даному конкретному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару була врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Наявні у матеріалах цієї справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування у вказаному розмірі (15000 грн.) з іншої сторони у справі, адже відповідний розмір має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Висновки ж щодо можливості суду самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу містяться також у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020р. у справі №201/14495/16-ц. Таким чином, враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, несуттєву складність справи, яка, у свою чергу, не мала публічного інтересу, характер і обсяг виконаної адвокатом роботи (судові засідання не проводились, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи), виходячи з критеріїв розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що понесені позивачем витрати є неспівмірними зі складністю справи, належним чином необґрунтованими та завищеними. Як наслідок, колегія суддів не повною мірою погоджується з висновками суду 1-ї інстанції в частині розподілу судових витрат (визначення розміру витрат на правничу допомогу). В обсязі встановлених обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру понесених витрат на правничу допомогу і, відповідно, їх стягнення з відповідача у загальному розмірі 3500 грн., що відповідає вимогам розумності та співмірності. Що ж стосується доводів апелянта про несвоєчасне заявлення позивачем (його представником) вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке. Так, як вбачається з матеріалів справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2025р. представник позивача отримав 31.10.2025р., а заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат подав 05.11.2025р. (зареєстрована судом 06.11.2025р.), тобто у межах п`ятиденного строку після отримання судового рішення. Крім того, сам зміст позовної заяви свідчить про те, що позивач (його представник) ще під час звернення до суду першої інстанції зазначав про очікуване понесення судових витрат, зазначивши їх попередній (орієнтовний) розрахунок у сумі - 11500 грн., з яких 10000 грн. становили витрати на професійну правничу допомогу, 1000 грн. - витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, та 500 грн. - витрати, пов`язані з відвідуванням судових засідань. Тобто, посилання відповідача на відсутність своєчасного заявлення відповідних витрат або ж на неподання позивачем заяви про намір подати докази їх понесення після ухвалення рішення суду спростовуються матеріалами цієї справи та не можуть бути підставою для відмови у вирішенні питання про їх розподіл. У силу вимог п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення. Як передбачено ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч.4 ст.317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або ж зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Отже, за таких обставин, колегія суддів, діючи виключно у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне цю апеляційну скаргу задовольнити частково, а додаткове рішення суду 1-ї інстанції частково змінити в частині стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх розмір до 3500 грн. В іншій частині додаткове рішення колегія суддів залишає без змін. Керуючись ст.ст.139,308,311,315,316,317,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України в Одеській області - задовольнити частково. Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року в частині визначення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу - змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Управління Служби безпеки України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20001645) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн. (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок)». В іншій частині додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 10.07.2026р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: К.В. Кравченко В.О. Скрипченко