Постанова 4817 № 607/16097/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/16097/25Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О. Я. Провадження № 22-ц/817/515/26 Доповідач - Хома М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Костів О. З., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 січня 2026 року, ухвалене суддею Герчаківською О.Я. у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2025 року ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" звернулося до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.13.2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0643-2189, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 11 000,00 грн строком на 21 календарний день, до 27 березня 2021 року, зі сплатою процентів у розмірі 2 % на день від непогашеної суми кредиту. 26.12.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №УКФ-261224-2, за умовами якого позивач набув право вимоги за кредитними договорами первісного кредитора. На виконання цього договору сторонами підписано реєстр боржників №1, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0643-2189, включно з правом вимоги щодо основного боргу, процентів та інших передбачених договором платежів. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого станом на 22.07.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 33000 грн, з яких 11000грн заборгованість за тілом кредиту, 22 000 грн заборгованість за процентами, позивач просив стягнути вказану суму заборгованості, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08.01.2026 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ «Новий Колектор» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про недоведеність факту надання відповідачу кредитних коштів, оскільки позивачем подано належні докази на підтвердження перерахування суми кредиту на платіжну картку, реквізити якої були зазначені самим відповідачем під час оформлення кредиту. Скаржник зазначає, що довідка про перерахування кредитних коштів у сукупності з доказами укладення електронного кредитного договору підтверджує факт видачі кредиту, а відсутність у позивача банківських документів не може бути підставою для відмови у позові, оскільки позивач не є банківською установою та не володіє інформацією, що становить банківську таємницю. Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Обставини справи. 07.03.2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 0643-2189. За цим Договором Кредитодавець надає Позичальникові грошові кошти в Кредит на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем комісію та проценти за користування Кредитом. Тип кредиту кредит (п. 1 Договору). Пунктом

2. Договору встановлено строк кредиту - 21 день, та графік платежів (п. 3 Договору). Згідно п. 4 Договору Протягом строку Кредиту фіксована процентна ставка складає 2% (два відсотка) від непогашеної Суми Кредиту за кожен день користування. Проценти за користування Кредитом нараховуються з першого дня перерахування Позичальнику Суми Кредиту до закінчення визначеного Кредитним Договором строку, на який надається Кредит. Річна процентна ставка складає 730%. Позичальнику встановлюється пільговий період користування Кредитом тривалістю нуль дні (-ів) з дати видачі Кредиту, включаючи день видачі Кредиту, протягом якого діє пільгова процентна ставка у розмірі 0.01% (нуль цілих одна сота відсотки(-ів)) від непогашеної Суми Кредиту за кожен день користування. Річна пільгова процентна ставка складає 3.65% (п. 5 Договору). Орієнтовна реальна річна процентна ставка за Кредитом складає 730%. Орієнтовна загальна вартість Кредиту (вартість користування Кредитом) для Позичальника на дату Кредитного Договору складає 142.00 % від Суми Кредиту (у відсотковому вираженні) або 15 620,00 грн та включає в себе проценти за користування Кредитом 42.00 % від Суми Кредиту (у відсотковому вираженні) або 4 620,00 грн (у грошовому вираженні) та комісію за видачу кредиту у розмірі 0.0% від суми кредиту (у відсотковому вираженні) або 0 грн (у грошовому вираженні). Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості Кредиту є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, зазначених в Договорі, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Орієнтовна реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за Договором залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору (п. 7 Договору). В реквізитах кредитного договору № 0643-2189 прізвище позичальника зазначено як ОСОБА_1 . В пункті 19 Договору Реквізити сторін П.І.Б. Позичальника вказано як ОСОБА_2 ; Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) A297. Паспорт споживчого кредиту також був підписаний Електронний підпис одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) A297, проте відсутня дата та П.І.Б. споживача. На підтвердження перерахування коштів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало довідку про перерахування суми кредиту № 0643-2189 від 07.03.2021 року ОСОБА_1 07.03.2021 року платіжною системою LIQPA, платіж № 1584707908, Cart_mask 537541*35 сума платежу 11 000,00 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором кредиту № 0643-2189 від 07 березня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2024 року становить 33 000,00 грн, з яких: 11 000,00 грн основний борг; 22 000,00 грн залишок відсотків. 26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2 . Відповідно до п. 2.1 зазначеного Договору факторингу, у відповідності до умов цього Договору, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим Договором. Згідно з п.п. 3.1.3. зазначеного Договору факторингу, Право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору. Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. ТОВ «Укр Кредит Фінанс» передало ТОВ «Новий Колектор» право вимоги, зокрема, за Кредитним договором № 0643-2189 від 07.03.2021 року. На підтвердження чого, позивач надав копії Реєстру Боржників № 1 від 26.12 2024 року до Договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року, де заборгованість ОСОБА_1 становить: 33 000,00 грн, з яких: 11 000,00 грн основний борг; 22 000,00 грн залишок відсотків. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Відповідно до змісту ст. 610, ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту видачі відповідачу кредитних коштів та, відповідно, виникнення у нього зобов`язань за спірним кредитним договором, оскільки надана довідка про перерахування коштів, на думку суду, не є належним первинним документом, не містить достатніх відомостей для однозначного підтвердження зарахування кредитних коштів саме відповідачу на виконання спірного договору та не відповідає вимогам до банківських документів. Крім того, суд зазначив, що сам факт укладення електронного договору та наданий позивачем розрахунок заборгованості не є достатніми доказами отримання відповідачем кредитних коштів і користування ними. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. По перше, довідка про перерахування суми кредиту № 0643-2189 від 07.03.2021 року не може вважатися належним доказом перерахування позичальнику суми кредиту на підставі вказаного договору, оскільки за формою та змістом не відповідає вимогам, установленим Законом України «Про платіжні послуги». По друге, надана ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вище вказана довідка є документом, який створено самою фінансовою установою, не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу. По третє, ні кредитний договір, ні інші надані позивачем документи не містять відомостей про конкретний номер банківської картки чи рахунку відповідача, на який сторони погодили перерахування кредитних коштів, відображених у довідці про перерахування суми кредиту. Зазначена у довідці маска картки сама по собі не дає можливості однозначно встановити, що саме цей електронний платіжний засіб належав відповідачу та був ним вказаний під час укладення спірного договору. По четверте, в матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку начебто здійснювалося перерахування коштів за договором, а також первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували переказ коштів за договором про відкриття кредитної лінії. По п`яте, звертаючись до суду із вказаним позовом ТОВ «Новий колектор» виписку по картковому рахунку відповідача із банку - емітента до суду не подав, та не заявляв клопотання про витребування судом вище вказаного доказу (в разі відмови Банку у наданні такого доказу за запитом позивача), тому колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог обґрунтованим. Крім того, суд обґрунтовано звернув увагу на невідповідності у відомостях щодо особи позичальника, зазначених у поданих позивачем документах. Так, хоча позивач стверджує, що кредитний договір укладено саме із ОСОБА_1 , у пункті 19 договору в реквізитах сторін П.І.Б. позичальника зазначено як « ОСОБА_3 $personalinfo_firstName ОСОБА_4 », тобто із очевидною технічною помилкою або незаповненим програмним полем персональних даних, що не дає можливості однозначно встановити належну ідентифікацію особи, від імені якої укладено вказаний договір. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем належними доказами підтверджено факт надання відповідачу кредитних коштів, є необґрунтованими, оскільки надана довідка про перерахування коштів не є первинним платіжним документом, не містить належного підтвердження фактичного зарахування коштів саме відповідачу, ані кредитний договір, ані інші подані документи не містять погоджених сторонами реквізитів банківської картки, на яку нібито здійснено переказ. Саме по собі посилання на відсутність у позивача доступу до банківської інформації не звільняє його від обов`язку належного доказування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, надав доказам правильну правову оцінку, відтак рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Постанову суду апеляційної інстанції складено 18 травня 2026 року. Головуюча Хома М.В. Судді Костіва О.З. Храпак Н.М.