Постанова Вінницький апеляційний суд № 136/503/24

Справа № 136/503/24 Провадження № 22-ц/801/1100/2026 Категорія: 77 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шпортун С. В. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 рокуСправа № 136/503/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Ковальчука О.В., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року, ухвалене суддею Шпортун С.В. м. Липовець, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, встановив: У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позховом, в якому просила: - визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області №10 від 09 січня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; - поновити ОСОБА_1 на посаді завгоспа ЗДО та за суміщенням посади підсобного працівника Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області із 09 січня 2024 року; - стягнути із Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за увесь час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення і по день поновлення працівника на роботі; - стягнути із Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що 01 березня 2007 року вона була прийнята на посаду завгоспа у Вахнівський дитячий садочок, який у подальшому перейменовано на Комунальний заклад «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області. Позивач вказує, що 03 січня 2024 року між нею, ОСОБА_2 та директором Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Каченюк І. виникла конфліктна ситуація із приводу розподілу продуктів харчування, у зв`язку із чим 05 січня 2024 року директор зібрала трудовий колектив та повідомила ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про їх звільнення за власним бажанням. Такої заяви ОСОБА_1 не писала, а тому у директора були відсутні правові підстави звільняти її згідно ст. 38 КЗпП України. 08 січня 2024 року позивач з`явилася на робоче місце, адже була впевнена у тому, що наказ про звільнення за власним бажанням був виховним методом і ніякої юридичної сили не має. Разом із тим, ОСОБА_3 повідомила її про звільнення. У цей самий день ОСОБА_1 написала лист, адресований директору Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, яким просила надати копію власноруч написаної заяви про звільнення, копію наказу про звільнення, копію протоколу про звільнення та актів передачі матеріальних цінностей, однак директор закладу отримувати дане звернення відмовилася. Потім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до старости села Вахнівка Машталер Наталії Яківни за допомогою щодо конфліктної ситуації, яка виникла на робочому місці, проте остання повідомила, що 08 січня 2024 року відбудеться поховання солдата, який загинув у зв`язку із російською агресією, а тому вона не може їх сьогодні вислухати та запропонувала прийти 09 січня 2024 року. 09 січня 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та директор закладу ОСОБА_3 близько 09 год. 30 хв. перебували у робочому кабінеті старости села, після чого до ОСОБА_1 зателефонували із поліції та повідомили, що директор закладу повідомив про викрадення документів із садочка. Забравши із свого місця проживання документи, ОСОБА_1 прийшла на місце роботи та надала працівникам поліції пояснення і передала директору документи. ОСОБА_1 залишилася на робочому місці до кінця робочого дня. 10 січня 2024 року ОСОБА_1 знову вийшла на робоче місце, де просиділа цілий робочий день у холі дитячого садочку, адже директор закладу не допустила її до виконання прямих функціональних обов`язків. 11 січня 2024 року вона знову вийшла на робоче місце, однак через деякий час її запросили до директора закладу, де у присутності старости села, начальника освіти Турбівської ОТГ директор повідомила що у зв`язку із тим, що 08 та 09 січня ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, будь-яких пояснень не надала, вказане стало підставою для її звільнення за прогул. Копію наказу про звільнення за прогул надано не було. ОСОБА_1 зазначає, що 12 січня 2024 року, після отримання трудової книжки, їй стало відомо, що її звільнили із займаної посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП на підставі наказу №10 від 09 січня 2024 року. У зв`язку зі вказаними обставинами позивач звернулася до Центрально-західного управління державної служби із питань праці щодо недотримання законодавства про працю керівництвом КЗ Вахнівського закладу дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області. Роботодавцем під час прийняття оскаржуваного рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення не були виконані вимоги статті 149 КЗпП України, не встановлено всіх фактичних обставин, а також наявності вини позивача у вчиненні нею дисциплінарного проступку, причинного зв`язку між наслідками правопорушення та діями працівника. Директор закладу не вчиняла жодних дій з приводу отримання від позивача пояснень та встановлення причин нібито її відсутності на робочому місці у зазначений в акті час. Тобто представник відповідача не вчиняла жодних дій з метою дотримання порядку звільнення особи, передбачених ст.ст. 147-1, 149 КЗпП України. Формування дисциплінарної справи із метою звільнення ОСОБА_1 є ніщо інше, як бажання директора закладу звільнити позивача із будь-яких підстав, адже позивач не мала наміру звільнятися самостійно із займаної посади. Жоден із працівників дошкільного закладу, який своїм підписом підтверджував факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, не вчинив жодних дій щодо встановлення причини складання даних актів та не переконався у тому, хто ж став ініціатором даної перевірки наявності чи відсутності ОСОБА_1 на робочому місці та чи була така перевірка взагалі. Уданому випадку наявне грубе порушення трудових прав ОСОБА_1 , а саме подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником було розглянуто без присутності працівника. Позивач вказує, що вона взагалі не знала про те, що профспілковий комітет проводить розгляд подання відносно неї, а тому була позбавлена можливості надати будь які пояснення по даній справі. Профспілковий комітет розглянув подання у день його надходження, що свідчить про формальний підхід до розгляду справи. З вищевикладеного вбачається, що відповідач не дотримався процедури накладення дисциплінарного стягнення, формально документував нібито наявні прогули, ухилявся від надання запитуваних ОСОБА_1 документів, чим самим фактично «змоделював» обставини, що позивач начебто була відсутня на робочому місці та відмовилась надати пояснення, а відтак незаконно звільнив позивачку за прогул без поважних причин, відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. При винесенні рішення про поновлення на роботі слід також вирішити питання щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, характер порушення його права, втраті заробітку та нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та відстоювання свого права на працю у судовому порядку, з відповідача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 30 000 грн. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області за № 10 від 09.01.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » Поновлено ОСОБА_1 на посаді завгоспа ЗДО та за суміщенням посади підсобного працівника Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області. Стягнуто із Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за ввесь час вимушеного прогулу в розмірі 169 302 (сто шістдесят дев`ять тисяч триста дві) гривні 00 коп. Стягнуто із Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. У решті позову відмовлено. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто із Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 4316 (чотири тисячі триста шістнадцять) гривень 45 коп. Не погодившись із вказаним рішенням, Комунальний заклад «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. У скарзі зазначає, що судом першої інстанції було встановлено фактичну відсутність на робочому місці позивача ОСОБА_1 та остання підтвердила факт її відсутності на робочому місці 8 та 9 січня 2024 року. Судом не встановлено причину відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, при цьому поважність причини, яку ОСОБА_1 не могла сама усунути, і при цьому, що дії директора закладу від 05 січня 2024 року в суді не оскаржувала. ОСОБА_1 свідомо нехтувала виконанням покладених на неї обов`язків, не з`явилася на робоче місце, чим вчинила порушення трудової дисципліни. Факт наявності порушення трудової дисципліни саме ОСОБА_1 також підтверджується і самим Актом, складеним за результатом проведення позапланового заходу Держпраці від 07 лютого 2024 року. Інспектор Держпраці зафіксувала існування факту порушення трудової дисципліни, однак не виявила порушення щодо самої процедури звільнення позивача. Невиконання директором Комуналього закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений. Позивач не навела обставин, які заважали їй перебувати у приміщенні закладу дошкільної освіти, спілкуватися з колегами по роботі 08 січня 2024 року та 09 січня 2024 року протягом робочого часу, натомість нею прийнято власну позицію щодо не з`явлення на робоче місце. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 01 березня 2007 року ОСОБА_1 було прийнято тимчасово на роботу завгоспа на 0,5 ставки та підсобного робочого на 0,5 ставки з 01 березня 2007 року, що слідує зі змісту наказу за №3 по Вахнівському дитячому садочку (а.с.113, 240 т.1). Згідно трудової книжки встановлено, що в ній було вчинено запис про прийняття ОСОБА_4 на роботу до Вахнівського дитячого садочку з 01 березня 2007 року на підставі зазначеного вище наказу №3 від 01 березня 2007 року (а.с.14-16 т.1). 25 січня 2021 року Вахнівський дошкільний навчальний заклад «Веселка» перейменовано на Комунальний заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області згідно наказу Відділу освіти №2. 03 січня 2024 року директором Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області було видано наказ за №1, відповідно до якого завідувачу по господарству ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення Постанови КМУ №305 від 24 березня 2021 року. Підставою для видачі зазначеного наказу послугували Акти за №1 та №2 (а.с.59 т.1). Згідно Акту №1 від 03 січня 2024 року, складеного директором Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Каченюк І., ОСОБА_1 використала виписані продукти на сніданок не по призначенню (а.с.59 т.1). Згідно Акту №2 від 03 січня 2024 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовились надавати пояснення про використанні продукти харчування, виписаних на сніданок 03 січня 2024 року не по призначенню, їм надавались систематично зауваження, на які вони реагували агресивно. 05 січня 2024 року директором Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області було видано наказ №2, відповідно до якого ОСОБА_1 завгоспа ЗДО та за суміщенням посади підсобного працівника було звільнено з роботи 05 січня 2024 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.83 т.1). 05 січня 2024 року директором Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області було видано наказ №3, відповідно до якого було скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 від 05 січня 2024 року за №2 «Про звільнення за власним бажанням» (а.с.115 т.1). У трудовій книжці вчинено запис за №10 від 05 січня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (наказ №2 від 05 січня 2024 року); згідно запису за №11 від 05 січня 2024 року зазначено, що запис за №7 є недійсним (наказ №3 від 05 січня 2024 року). Згідно Акту №5 від 08 січня 2024 року, ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 7 годин з 09:00 до 15:00 без попередження відсутності (а.с.60 т.1). Відповідно до Акту №6, ОСОБА_1 відмовилась надавати пояснення про відсутність на робочому місці 08 січня 2024 року з 09:00 до 16:00 години 7 годин (а.с.112 т.1). 08 січня 2024 року директором Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області було видано наказ №6, відповідно до якого ОСОБА_1 оголошено догану та попереджено про звільнення, підставою послугували Акт №5 та №6 від 08 січня 2024 року (а.с.114 т.1). Згідно Акту №10 від 09 січня 2024 року, завгосп ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 8 годин з 08:00 до 16:00 години без попередження про відсутність (а.с.61 на звороті т.1). 09 січня 2024 року було складено Акт №11, відповідно до якого встановлено, що 09 січня 2024 року завідувач по господарству Киналь М.С. відмовилась давати пояснення про відсутність її на робочому місці 09 січня 2024 року 8 годин з 08:00 до 16:00 години (а.с.82 т.1). 09 січня 2024 року директором Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області було видано наказ №9 «Про оголошення ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення». Підставою послугували Акт №10 та №11 від 09 січня 2024 року (а.с.84 т.1). Згідно Витягу по табелю за січень 2024 року від 25 березня 2024 року №01-13/10, ОСОБА_1 8 та 9 числа не з`явилась на роботу, про що проставлено відмітку «НЗ» (а.с.86 т.1). Згідно Акту №8 від 09 січня 2024 року було констатовано відсутність робочої документації завгоспа ОСОБА_1 , документів інвентаризації проведеної 01 листопада 2023 року (а.с.62 т.1). Актом №8а від 09 січня 2024 року було зафіксовано, що директор закладу телефонувала до поліції з приводу зникнення документації, яку ОСОБА_1 повернула та пояснила, що забрала для складання звітів (а.с.62 на звороті т.1). Відповідно до Протоколу №1 від 09 січня 2024 року, який складений профспілковим комітетом Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради, було прийнято рішення про погодження звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача по господарству та за сумісництвом підсобного працівника в комунальному закладі «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» за ч. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с.63 т.1). 09 січня 2024 року видано наказ №10, відповідно до якого ОСОБА_1 завгоспа ЗДО та за суміщенням посади підсобного працівника було звільнено з роботи 09 січня 2024 року відповідно до п. 4 статті 40 КЗпП України. Підставою послугували 13 додатків, а саме: накази за №4 від 03 січня 2024 року, №6 від 08 січня 2024 року, №9 від 09 січня 2024 року та Акти №1, 2 від 03 січня 2024 року, №5 від 08 січня 2024 року; №6, 8, 8а, 10, 11, 12 від 09 січня 2024 року, протокол зборів №1 від 09 січня 2024 року (а.с.85 т.1). У трудовій книжці вчинено запис №12 про те, що ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, згідно наказу №10 від 09 січня 2024 року. ОСОБА_1 , вважаючи, що звільнення її з посади відбулося без законних на те підстав, звернулася до суду із позовом про визнання незаконним наказу про звільнення та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно з статтею 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. Разом з цим, відповідно до сталої судової практики у такій категорії спорів причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я. Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази (постанови Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 756/8875/21 (провадження № 61-11256св23), від 27 листопада 2023 року у справі № 486/78/23 (провадження № 61-14192св23), від 05 жовтня 2023 року у справі № 671/2022/22 (провадження № 61-10474св23), від 20 вересня 2023 року у справі № 309/399/22(провадження № 61-9457св23)). Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі №.757/45015/20-ц (провадження № 61-4880св23). Відсутність працівника на роботі може бути зафіксовано відповідним актом. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня. Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які об`єктивно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 761/48981/19 (провадження № 61-16583св21), від 14 червня 2023 року у справі № 727/3770/21 (провадження № 61-1886св22). До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України). Водночас правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Згідно розділу 5 Правил внутрішнього трудового розпорядку ЗДО «Веселка» «Робочий час та відпочинок», час роботи закладу дошкільної освіти визначено з 08:00 до 18:30 години, а за погодженням із профспілковим комітетом окремим групам може встановлюватись інший час початку та закінчення роботи Згідно Розділу 7 вказаних Правил, працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, зокрема за прогул без поважних причин, зокрема відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня. Зазначені Правила доведені до відома працівників закладу, у тому числі ОСОБА_1 (а.с.21-35 т.2). У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором. Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення. З урахуванням того, що за частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, та зважаючи на доведеність незаконності звільнення позивачки на підставі наказу відповідача №10 від 09 січня 2024 року з посади завгоспа ЗДО та за суміщенням посади підсобного працівника закладу дошкільної освіти, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 169 302 гривні, а також на відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Комунальний заклад «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, наводячи у тексті апеляційної скарги судову практику Верховного суду у трудових спорах зробив висновок, що фактична відсутність позивача на робочому місці встановлена судом першої інстанції та факт відсутності на робочому місці 8 та 9 січня 2024 року підтверджений позивачем. Вказані доводи не заслуговують увагу з огляду на наступне. По-перше, апелянт, наводячи фрагменти з постанов Верховного Суду не проектує висновки суду касаційної інстанції на обставини справи, яка переглядається. По-друге, дослідивши зміст мотивувальної частини рішення суду апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції навпаки встановив факт явки ОСОБА_1 на роботу 8 та 9 січня 2024 року. Про вказане свідчать наступні обставини, встановлені судом першої інстанції: - 03 січня 2024 року директором Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (далі директором закладу дошкільної освіти) видано наказ №1 про оголошення завідувачу по господарству ОСОБА_1 догани; - 05 січня 2024 року директором закладу дошкільної освіти видано наказ №2 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади з 05 січня 2024 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України; - ОСОБА_1 заяву про звільнення за власним бажанням не писала; - 05 січня 2024 року директором закладу дошкільної освіти видано наказ №3 про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 від 05 січня 2024 року за №2; - наказ №3 не був доведений до відома позивача і ознайомлення з ним заперечувалося позивачем у судовому засіданні; - свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 показали що 08 січня 2024 року на 08:00 годину ОСОБА_1 прибула до закладу освіти, а також свідки підтвердили, що цього дня відбувалась церемонія поховання загиблого солдата; - відповідач ОСОБА_3 зазначила, що 08 січня 2024 року після похорон працівники закладу, окрім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , повернулись на робочі місця, однак у зв`язку із відсутністю дітей в садочку вона усіх відпустила додому після обіду; - свідки, які підписували Акт №5 від 08 січня 2024 року та Акт №10 від 09 січня 2024 року не могли надати та засвідчити достовірну інформацію про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом вказаного в Актах часу, оскільки мають відмінні графіки роботи; - директору закладу освіти було достовірно відомо про місцеперебування позивача 08 січня 2024 року з 09:00 до 13:00 години (церемонія поховання загиблого солдата), що підтвердили допитані у судовому засіданні сторони спору та свідки, а також останні зазначили, що з обіду вони не перебували на робочих місцях у зв`язку із відсутністю дітей у садочку цього дня. Відтак, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 7 годин з 09:00 до 15:00 години 08 січня 2024 року не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, тоді як 08 січня 2024 року директором закладу освіти видано наказ за №6, відповідно до якого ОСОБА_1 оголошено догану та попереджено про звільнення. Також суд першої інстанції вважав недоведеним факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці і 09 січня 2024 року з 08:00 до 16:00 години (8 годин), оскільки: - ОСОБА_1 з 08:00 годин перебувала у вестибюлі садочка до 09:30 години, після чого вони перебували із директором ОСОБА_3 у старости села ОСОБА_5 ; - у межах робочого часу ОСОБА_1 часу повертала документацію в садочок та у неї відбирались пояснення працівниками поліції. Судом також зазначено, що підставою для звільнення позивача 09 січня 2024 року послугували накази за №4 від 03 січня 2024 року, №6 від 08 січня 2024 року та Акти №1, 2 від 03 січня 2024 року, №5 від 08 січня 2024 року, за які позивача вже було піддано дисциплінарному стягненню. Директором закладу освіти було видано ще один наказ за №10 у зв`язку з виявленням інспектором з праці порушення, тому було видано новий наказ з метою усунення виявлених порушень. Тоді як згідно вимог діючого законодавства наказ може бути змінено, доповнено лише у встановленому законом порядку шляхом видачі нового розпорядчого документа про внесення змін, натомість директором закладу освіти не було дотримано вимог діючого законодавства. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що зібрані у справі докази свідчать про те, що роботодавцем не доведено винного вчинення позивачем ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що їй інкримінується та є предметом судового розгляду, оскільки наявність наказу про її звільнення за власним бажанням та не доведення його до відома працівника в установленому законом порядку, наявність переконливих доказів про явку ОСОБА_1 на роботу 08 та 09 січня 2024 року, оформлення Актів та документів профспілкового органу, які мають юридичну силу, фіксують результати діяльності та стали підставою для прийняття управлінських рішень, які були виготовлені директором самостійно і лише надані на підпис особам, що у них зазначені, не виконання вимог статті 149 КЗпП України у своїй сукупності лише підтверджують допущені роботодавцем грубі порушення при звільненні позивача. Вказані висновки суду першої інстанції скаржником в апеляційній скарзі жодним чином не спростовані. Відтак не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги з приводу не встановлення судом першої інстанції причин відсутності ОСОБА_1 на робочому місці через недоведеність такої відсутності. Апелянт стверджує, що інспектором Держпраці за результатами перевірки не було виявлено порушення процедури звільнення позивача, однак, за результатами перевірки 07 лютого 2024 року інспектором Державної служби з питань праці видано припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЦЗ/ВН/2765/096/П. Крім того, такі порушення встановлені судом, який уповноважений розглядати трудові спори Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції відповідно до положень ст. 375 ЦПК України без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Комунального закладу «Вахнівський заклад дошкільної освіти «Веселка» Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 травня 2026 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.Ю. Береговий О.В. Ковальчук