Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/4466/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4466/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 13 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : У березні 2024 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 34030,35 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що за відповідачкою рахується податковий борг в сумі 34030,35 грн. Зазначає, що вжиті позивачем заходи по погашенню боржником податкового боргу не призвели до позитивного результату, у зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути податковий борг. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року позовні вимоги задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) як платник податків перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Хмельницькій області. За відповідачем рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 34030,35 грн. Оскільки, податковий обов`язок щодо сплати сум грошових зобов`язань у встановлений законодавством строк відповідачем виконаний не був, позивач звернувся з цим позовом до суду. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України на платників податків покладено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом. Згідно з пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Водночас, відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. У визначені Податковим кодексом України строки відповідачка не сплатила узгоджену суму грошового зобов`язання по податку відмінне від земельної ділянки. При цьому суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.12.2021 у справі №200/6928/19-а дійшов висновку, що обов`язку виносити окреме податкове повідомлення-рішення на суму нарахованої пені за ст.129 Податкового кодексу України не встановлено. За змістом пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Позивач надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу форми "Ф" від 07.09.2023 №009566-1303-2201. Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Зазначена податкова вимога була оскаржена позивачкою до суду. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року по справі №560/7648/24, в задоволенні позовних вимог відмовлено. З огляду на вказане, податковий борг (грошове зобов`язання) відповідача в сумі 34030,35 грн вважається узгодженим. Після надіслання податкової вимоги форми "Ф" від 07.09.2023 №009566-1303-2201 по дату звернення до суду з цим адміністративним позовом податковий борг відповідачки в тому чи іншому розмірі існував безперервно. Тому відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, в додатковій податковій вимозі перед звернення до суду потреби не було. Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Докази сплати відповідачем податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у загальній сумі 34030,35 грн відсутні. Відтак, згідно з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання у загальній сумі 34030,35 грн. вважається податковим боргом. Пунктом 95.1. статті 95 ПК України визнано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно із п.87.11. ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Надані представником позивача докази свідчать про невиконання платником податків у добровільному порядку обов`язків, передбачених вимогами Податкового кодексу України, в частині сплати податкового зобов`язання у загальній сумі 34030,35 грн., а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.