Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/33186/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 р. Справа № 520/33186/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків у справі № 520/33186/25 за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за запитом ОСОБА_1 від 11 грудня 2025 року, а саме: у наданні копій запитуваних документів, тобто у формі копії супровідних листів та реєстраційних карток вхідного та вихідного документу про надсилання та повернення від Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл.проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України матеріалів без виконання і самого ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ НАДАННЯ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА ПО СПРАВІ 175/3862/22 за період від 30 липня по 09 грудня 2025 року та щодо не надання інформації у формі копії супровідних листів та реєстраційних карток вхідного та вихідного документу про надсилання та повернення від Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України доказів, витребуваних Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвої У.М. від 01 вересня 2025 року у справі № 175/3862/22. - зобов`язати Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 11 грудня 2025 року. В обґрунтування позовних вимог вказав, що 11 грудня 2025 року відповідно до положень ст. 32 Основного Закону України, Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР), Закону України "Про захист персональних даних" від 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон №2297-VI), Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон №2939-VI), відповідачу засобами електронного зв`язку із застосуванням КЕП на електронну адресу inbox@pvm. dp.court. gov.ua ним поданий запит надати інформацію у формі копії супровідних листів та реєстраційних карток вхідного та вихідного документу про надсилання та повернення від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України матеріалів без виконання і самого ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ НАДАННЯ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА ПО СПРАВІ 175/ 3862/22 за період від 30 липня по 09 грудня 2025 року. Крім того, надати інформацію у формі копії супровідних листів та реєстраційних карток вхідного та вихідного документу про надсилання та повернення від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України доказів, витребуваних Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвої У.М. від 01 вересня 2025 року у справі № 175/3862/22. Однак в порушення вимог Конституції України, статей 5, 20 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон №2657-XII) та статей 3, 5, 6, 13, 14, 20, 22, 23 Закону №2939-VI листом Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.12.2025 175/3862/22/25324/2025 йому фактично відмовлено у задоволенні запиту на інформацію від 11 грудня 2025 року, а саме: не надано інформацію у формі копії супровідних листів та реєстраційних карток вхідного та вихідного документу про надсилання та повернення від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України матеріалів без виконання і самого ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ НАДАННЯ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА ПО СПРАВІ 175/ 3862/22 за період від 30 липня по 09 грудня 2025 року. Також, не надано інформацію у формі копії супровідних листів та реєстраційних карток вхідного та вихідного документу про надсилання та повернення від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України доказів, витребуваних Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвої У.М. від 01 вересня 2025 року у справі № 175/3862/22. Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначив, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Зауважив, що питання, які були порушені у запитах від 11 грудня 2025 року, не стосуються управлінської діяльності Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області як суб`єкта владних повноважень - розпорядника публічної інформації поза межами процедур відправлення правосуддя, а стосуються саме відправлення правосуддя конкретним суддею суду першої інстанції у межах конкретної цивільної справи. Оскільки запити не підлягали вирішенню у відповідності до приписів Закону №2939-VI, вказані запити було передано судді Болдиревій У.М. для надання відповідей. 12 грудня 2025 року за вих. №175/3862/22/25324/2025 ОСОБА_1 було надано відповідь на його запит від 11 грудня 2025 року, в якому він просив надати інформацію по справі №175/3862/22. Докази направлення позивачеві відповіді електронною поштою 12 грудня 2025 о 13:28 містяться в матеріалах справи. Вважає, що Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області правильно, повно та всебічно надано відповідь на запит позивача ОСОБА_1 від 11 грудня 2025 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що оскаржене рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року у справі №520/33186/25 не відповідає положенням Конституції України, діючому законодавству та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому підлягає скасуванню. Зауважив, що 11 грудня 2025 року відповідно до положень ст. 32 Основного Закону України, Закону №393/96-ВР, Закону №2297-VI, Закону №2939-VI, відповідачу засобами електронного зв`язку із застосуванням КЕП на електронну адресу inbox@pvm. dp.court. gov.ua ним поданий запит надати інформацію у формі копії супровідних листів та реєстраційних карток вхідного та вихідного документу про надсилання та повернення від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України матеріалів без виконання і самого ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ НАДАННЯ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА ПО СПРАВІ 175/3862/22 за період від 30 липня по 09 грудня 2025 року. Крім того, надати інформацію у формі копії супровідних листів та реєстраційних карток вхідного та вихідного документу про надсилання та повернення від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України доказів, витребуваних Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвої У.М. від 01 вересня 2025 року у справі № 175/3862/22. Однак в порушення вимог Конституції України, статей 5, 20 Закону №2657-XII та статей 1, 3, 5, 6, 13, 14, 20, 22, 23 Закону №2939-VI листом Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.12.2025 175/3862/22/25324/2025 йому фактично відмовлено у задоволенні запиту на інформацію від 11 грудня 2025 року, а саме: не надано інформацію у формі копії супровідних листів та реєстраційних карток вхідного та вихідного документу про надсилання та повернення від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України матеріалів без виконання і самого ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ НАДАННЯ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА ПО СПРАВІ 175/ 3862/22 за період від 30 липня по 09 грудня 2025 року. Також, не надано інформацію у формі копії супровідних листів та реєстраційних карток вхідного та вихідного документу про надсилання та повернення від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України доказів, витребуваних Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвої У.М. від 01 вересня 2025 року у справі № 175/3862/22. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що в провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа №175/3862/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. 11.12.2025 року на адресу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов запит від ОСОБА_1 на отримання інформації, в якому він просив надати: інформацію у формі копії супровідних листів та реєстраційних карток вхідного та вихідного документу про надсилання та повернення від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України матеріалів без виконання і самого ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ НАДАННЯ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА ПО СПРАВІ 175/3862/22 за період від 30 липня по 09 грудня 2025 року та інформацію у формі копії супровідних листів та реєстраційних карток вхідного та вихідного документу про надсилання та повернення від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України доказів, витребуваних Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвої У.М. від 01 вересня 2025 року у справі № 175/3862/22 (а.с. 7-9). На запит позивача було надано відповідь вих. №175/3862/22/25324/2025 від 12 грудня 2025 року, в якій зазначено: "На ваш запит від 11 грудня 2025 року про отримання інформації надаю відповідь, що у справі №175/3862/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики призначена повторна судова почеркознавча експертиза ухвалою від 18 квітня 2025 року. За клопотанням експерта у судовому засіданні відібрані експериментальні зразки підпису ОСОБА_2 та записів його прізвища, імені та по батькові, виконаних ОСОБА_2 сидячи і стоячи (по три аркуші). Ухвалою від 23 липня 2025 року було направлено для виконання ухвалу про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України. До експертної установи були направлені матеріали цивільної справи № 175/3862/22, оригінали заяв ОСОБА_2 про призначення та перерахунок пенсії, які надійшли від ГУ ПФУ в Харківській області, експериментальні зразки почерку та підпису ОСОБА_2 на 12 аркушах. 22 серпня 2025 року від експертної установи надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта № 6503 у цивільній справі № 175/3862/22, складене 12 серпня 2025 року. У цьому повідомленні судовий експерт вказує на недостатність наданих вільних, умовно-вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_2 і зазначає, що для вирішення поставленого питання необхідний значно більший за обсягом якісний порівняльний матеріал. Згідно раніше поданого клопотання судовий експерт просив надати вільні зразки підпису (20-25 підписів) ОСОБА_2 в різнохарактерних документах, виконаних до 07 травня 2019 року, вільні зразки почерку ОСОБА_2 (5-10 аркушів) у вигляді записів прізвища та ініціалів, записів зі словами, що містять літери «А», «П», «И», умовно-вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_2 у документах, виконаних після травня 2019 року. Супровідний лист про направлення матеріалів справи до експертної установи від 30 липня 2025 року вихідний № 175/3862/22/16032/2025, а також супровідний лист вхідний № 35252/25 від 22 серпня 2025 року та повідомлення експертної установи про неможливість надання висновку експерта № 6503 від 12 серпня 2025 року в електронному вигляді наявні у матеріалах цивільної справи, до яких Ви маєте доступ як користувач електронного суду. Матеріали цивільної справи направлялися до експертної установи разом з відібраними експериментальними зразками підпису та почерку відповідача, а також з оригіналами заяв відповідача, витребуваними від Пенсійного фонду. За змістом клопотання експерта зазначені матеріали є недостатніми для проведення експертизи. Електронні примірники всіх документів, які містяться у справі передаються до Вашого електронного кабінету". Вважаючи бездіяльність відповідача, що виражається у не наданні інформації на запит позивача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що на поданий позивачем запит від 11.12.2025 відповідачем надано відповідь у встановлений Законом України "Про доступ до публічної інформації" строк, що свідчить про недопущення протиправної бездіяльності, відтак позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом №2939-VI. За приписами статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI). Порядок оформлення запитів на інформацію визначено статтею 19 Закону №2939-VI, відповідно до якої запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Положеннями статті 12 Закону №2939-VI окреслено коло суб`єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації, до яких законодавець відносить: запитувачів інформації - фізичних, юридичних осіб, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядників інформації - суб`єктів, визначених у статті 13 цього Закону; структурні підрозділи або відповідальних осіб з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Так, відповідно до статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що розпорядники інформації в межах встановленого Законом строку зобов`язані надавати та оприлюднювати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто. Верховний Суд у постанові від 02.04.2020 у справі №9901/22/20, аналізуючи норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», зазначив, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє. Тобто, розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №9901/925/18. Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Частиною 2 статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Відповідно до положень статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що публічна інформація, крім встановлених законом випадків, є відкритою, а доступ до неї може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб`єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб, а перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним. Частиною 2 статті 6 Закону №2939-VІ встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Відповідно до частини 8 статті 6 Закону №2939-VІ обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений. Отже, відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою (пункт 3 частини 4 статті 22 Закону № 2939-VІ), тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав для обмеження у доступі до публічної інформації, встановлені шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону №2939-VI. Доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових «трискладового тесту» означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19. Відповідно до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, ратифікованої Законом України від 20.05.2020 №631-IX "Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів", Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина 1 статті 2). Приписи статті 5 Конвенції РЄ передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу. Згідно з частиною першою статті 5 Конвенції РЄ державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ. Предметом цього спору є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання на запит ОСОБА_1 від 11.12.2025 копій запитуваних ним документів. Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 , скориставшись наданим Законом №2939-VI правом, 11.12.2025 на адресу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, який є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №2923-VI, надіслав запит про отримання інформації. У запиті позивач просив надати: інформацію у формі копії супровідних листів та реєстраційних карток вхідного та вихідного документу про надсилання та повернення від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України матеріалів без виконання і самого ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ НАДАННЯ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА ПО СПРАВІ 175/3862/22 за період від 30 липня по 09 грудня 2025 року та інформацію у формі копії супровідних листів та реєстраційних карток вхідного та вихідного документу про надсилання та повернення від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України доказів, витребуваних Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвої У.М. від 01 вересня 2025 року у справі № 175/3862/22. Своє звернення із запитом позивач мотивував тим, що: "Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Юдіної С.Г. від 12 січня 2023 року відкрите спрощене позовне провадження у цивільній справі № 175/3862/22 за позовом моїм до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвої У.М., від 18 квітня 2025 року призначено у справі повторну судову почеркознавчу експертизу. Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвої У.М., від 23 липня 2025 року вдруге направлено для виконання ухвалу про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи від 18 квітня 2025 року до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (61177 місто Харків, вулиця Золочівська, будинок 8-А, ЄДРПОУ 02883133). Як слідує із листа помічника судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за підписом Болдирєвої У.М. - Валентини Верещак За вихідним № 175/3862/22/16032/2025 від 30 липня 2025 року цивільну справу № 175/3862/22 за позовом моїм до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, було надіслано до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, для проведення призначеної повторно судової почеркознавчої експертизи. Однак, Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвої У.М. від 01 вересня 2025 року у справі № 175/3862/22 задоволено частково заяву мою про забезпечення доказів шляхом їх витребування. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, ЄДРПОУ 140 99344, оригінали документів судових проваджень, стороною яких є ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , з вільними зразками його підпису, а саме: - позовну заяву від 01 серпня 2020 року про визнання протиправним та скасування рішення №963020110748 від 28 липня 2020 року та зобов`язання вчинити дії, апеляційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 520/3992/ 19 та позовну заяву у зазначеній справі, - заяву від 14 вересня 2018 року у справі № 520/3317/18, - запит від 18 березня 2019 року у справі № 520/9088/18, - запит від 24 липня 2020 року у справі № 820/2648/18. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено. В той же час, як слідує із протоколу судового засідання від 09.12.2025 року призначено експертизу, повернулись матеріали без виконання, було поставлено ухвалу про забезпечення доказів, на адресу суду надійшли матеріали від відділу примусового виконання рішень у відповідь на ухвалу про витребування доказів, більше на адресу суду нічого не надходило. Головуючою суддею: Болдирєвою У.М. поставлене запитання стосовно експертизи? На що представником позивача: САВЧЕНКО СЕРГІЄМ АНАТОЛІЙОВИЧЕМ надано відповідь наступного змісту: мені треба наразі погодити зі своїм клієнтом позицію стосовно подальшого руху у справі, наразі в мене інший процес, я можу надати повістки, я прошу оголосити перерву у зв`язку з такими обставинами, на наступне засідання надамо узгоджену позицію. В свою чергу, Представником відповідача: ОСТАПЕНКО СВІТЛАНОЮ ЮРІЇВНОЮ заявлене кло потання перед початком засідання витребувати з лікарні матеріали, де містяться підписи. Разом з тим, в підсистемі «Електронний суд» у справі № 175/3862/22 відсутня реєстраційна картка вхідного документу про повернення від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України матеріалів без виконання і самого ПОВІ ДОМЛЕННЯ ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ НАДАННЯ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА ПО СПРАВІ 175/3862/22. 11 грудня 2025 року на мою електронну адресу надійшов лист Павлоградського межрайонного суду Дніпропетровської області за підписом Болдирєвої У.М. без зазначення дати та номера вихідної коре спонденції, як відповідь на запит, який не містить відповіді на поставлені питання, а саме: не надано інформацію у формі копії реєстраційної картки вхідного документу про повернення після 30 липня поточного року від Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України матеріалів без виконання і самого ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НЕМОЖЛИВІСТЬ НАДАННЯ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА ПО СПРАВІ 175/3862/22. Крім того, інформація Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області містить су перечності в частині надсилання цивільної справи № 175/3862/22 до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, яка нібито скерована 30 липня 2025 року, після чого Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпро петровської області Болдирєвої У.М. від 01 вересня 2025 року у справі № 175/3862/22, яка в суді була відсутня, задоволено частково заяву мою про забезпечення доказів шляхом їх витребування. Разом з тим, якщо цивільна справа № 175/3862/22 до Національного наукового центру «Інститут су дових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України скерована 30 липня 2025 року, то що відбулося із доказами, витребуваними Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Болдирєвої У.М. від 01 вересня 2025 року у справі № 175/3862/22, тобто чи надіслані вони до експертної установи?..." Дослідивши зміст запиту позивача на отримання інформації від 11.12.2025, колегія суддів зазначає, що порушені у запиті питання не стосуються управлінської діяльності суду як суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, а пов`язані безпосередньо зі здійсненням правосуддя у конкретній цивільній справі №175/3862/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та процесуальними діями судді Болдирєвої У.М. під час її розгляду, зокрема призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, витребування доказів для її проведення, направлення справи до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" для проведення призначеної експертизи, надходження повідомлення експертної установи про неможливість надання висновку та інше. У запиті позивач фактично просив надати копії документів, які містяться у матеріалах цивільної справи №175/3862/22, а саме копії супровідних листів, реєстраційних карток вхідної та вихідної кореспонденції, повідомлення експерта про неможливість надання висновку експерта та інших документів, пов`язаних із призначенням та проведенням судової експертизи у цьому судовому провадженні. Колегія суддів зауважує, що порядок доступу учасників справи до матеріалів цивільної справи врегульований нормами цивільного процесуального законодавства. Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, а також одержувати копії судових рішень. Отже, отримання копій документів, що містяться у матеріалах цивільної справи, забезпечується саме у порядку, визначеному ЦПК України, а не у порядку доступу до публічної інформації. З огляду на викладене, позивач, як учасник справи, має право звернутися з клопотанням про ознайомлення з матеріалами цивільної справи та отримати їх копії в установленому процесуальним законом порядку. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем надано відповідь на запит позивача від 11.12.2025 у строк, визначений Законом №2939-VI, із наданням інформації щодо порушених у запиті питань. Водночас копії документів, які просив надати позивач, є матеріалами конкретної цивільної справи, порядок доступу до яких врегульований нормами ЦПК України. Отже, підстави вважати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, відсутні, а тому позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди позивача з належною правовою оцінкою встановлених обставин справи та не містять посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які б могли бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі № 520/33186/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М.О. Семененко Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий