Постанова 4851 № 520/28262/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 р. Справа № 520/28262/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків у справі № 520/28262/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд: - скасувати рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), оформлене Протоколом від 08.08.2025 року № 1 про відмову в наданні відстрочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 Зареєстрований: АДРЕСА_2 ); - визнати протиправною бездіяльність комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо не здійснення розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 Зареєстрований: АДРЕСА_2 ) від 03.09.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пунктів 9, 13 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII; - зобов`язати комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 Зареєстрований: АДРЕСА_2 ) від 03.09.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пунктів 9, 13 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII та прийняти за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у спосіб, визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 та з урахуванням правової оцінки, наданої судом за результатами розгляду цієї справи. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він має достатні підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаному, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати). Разом з тим, рішенням відповідача, оформленого протоколом від 08.08.2025 №1 протиправно відмовлено у наданні позивачу відстрочки від призову під час мобілізації, оскільки його матір та батько є особами з інвалідністю ІІ групи, окрім позивача відсутні інші особи, які не є військовозобов`язаними та відповідно до Закону зобов`язані їх утримувати, так як рідна сестра позивача постійно мешкає в Чехії, у зв`язку з чим, не має можливості здійснювати постійний догляд за батьками. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що його сестра, ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , сестра позивача) перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , (актовий запис № 4379 від 14.09.2018 року, Свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 ), з 29.06.2022 року постійно мешкає в Чехії, у зв`язку з чим, не має можливості здійснювати постійний догляд за батьками: за мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які є інвалідами ІІ групи та потребують постійного стороннього догляду. Крім того зазначив, що подружжя ОСОБА_6 має місце постійного проживання в іноземній державі (Чехія), обоюдне рішення про виїзд з України в 2022 році пов`язаний з агресією рф проти України. Законодавством встановлено обов`язок подружжя турбуватися про сім`ю. Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї. Примушування до припинення шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Тобто, на думку позивача, суд першої інстанції, примушує до припинення шлюбних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки, як вказано вище, рішення про виїзд з України в 2022 році приймалось разом, наміру повертатись до України ОСОБА_3 не має, одже, переїзд ОСОБА_2 до України з метою здійснення постійного догляду за батьками: за мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які є інвалідами ІІ групи та потребують постійного стороннього догляду, можливий за умовою розірвання шлюбу. Отже, єдиною особою, що зобов`язаний та має можливість здійснення постійного догляду за батьками: за мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які є інвалідами ІІ групи та потребують постійного стороннього догляду, є позивач, ОСОБА_1 . Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначив, що на момент складання відзиву (16.03.2026) та згідно інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервистів «Оберіг», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , надана автоматично системою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервистів «Оберіг» було продовжено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до 03.05.2026. У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 09.08.2005 року, військовий квиток серія НОМЕР_4 , виданий 29.01.2008 року ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відповідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, ІНФОРМАЦІЯ_8 для здійснення догляду за батьками ОСОБА_1 надавались відстрочки від мобілізації: на строк до 10 листопада 2024 року, Довідка № 11169 від 04.09.2024 року; до 07.02.2025 року, Довідка № 18560 від 25.11.2024 року; до 09.05.2025 року, Довідка № 1399/6 від 05.03.2025 року. Представником позивача на адресу ІНФОРМАЦІЯ_8 було направлено заяву ОСОБА_1 від 29.09.2025 про надання відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та моблізацію". До вказаної заяви були долучені копії паспорта, свідоцтва про народження, військовий квиток, довідка МСЕК, ЛКК, ІПН на 24 арк. З наданих документів судом встановлено, що мати позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 096589 від 28.11.2022 року інвалід ІІ групи з 28.10.2022 року, за Висновком № 364 від 18.07.2024 року потребує постійного стороннього догляду; Батько позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААВ № 474405 від 10.10.2022 року інвалід ІІ групи з 16.09.2022 року, за Висновком № 578 від 31.05.2024 року потребує постійного стороннього догляду. За результатами розгляду заяви Рішенням Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_9 оформлену протоколом № 1 відмовлено в наданні відстрочки ОСОБА_1 з підстав того, що є інший працездатний член сім`ї, який зобов`язаний здійснювати догляд (постанова КМ України № 560 від 16.05.2024 року). Не погоджуючись із рішенням Комісії та повідомленням, позивач звернувся до суду з позовною заявою. Суд першої інстанції, залишаючи адміністративний позов без задоволення, виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за батьками, а отже підстави для надання відстрочки згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію відсутні. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Відповідно до частини 2 та 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає проходження військової служби. Відповідно до статті 3 Закону №2232-ХІІ правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі по тексту - Закон №3543-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІІ: - мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; - особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій; Відповідно до частини 3 статті 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. 18.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким, зокрема, були внесені зміни до статті 23 Закону №3543-XII, яка передбачає підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту - Порядок №560 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення. Пунктом 56 Порядку №560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Згідно з пунктом 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації). Відповідно до пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання. Пунктом 58-1 Порядку №560 передбачено, що військовозобов`язані, які відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а за умови наявності кількох військовозобов`язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання. Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну. Згідно пункту 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку

6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку

7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. Додатком 5 до Порядку №560 передбачено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так, документами, що підтверджують право на відстрочку, згідно Переліку для осіб, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю: - для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання; - для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження); - для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб); - для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Отже, колегія апеляційного суду наголошує, що наведеними вище положеннями для військовозобов`язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, передбачено обов`язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки один із документів, що підтверджує інвалідність I чи II групи батьків військовозобов`язаного або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного (далі - батьків), документів, що підтверджують родинні зв`язки, і документів на підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати. Таким чином, першою умовою є наявність одного з батьків з І або II групою інвалідності. При цьому, у випадку наявності в батьків інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які відповідно до закону зобов`язані їх утримувати, військовозобов`язаний повинен подати документи, що підтверджують неможливість цих інших осіб утримувати батьків військовозобов`язаного. В разі підтвердження такої обставини, варто констатувати про відсутність невійськовозобов`язаних осіб які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи. Отже, другою умовою є факт доведення відсутності невійськовозобов`язаних осіб, які відповідно до закону зобов`язані утримувати таких батьків. Надалі, у разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю. ОСОБА_1 самостійно повідомляє про наявність невійськовозобов`язаної особи, його сестри ОСОБА_2 , та вказує, що вона не мешкає на території України та постійно мешкає в Чехії, відтак не має можливості та наміру повертатись в Україну та здійснювати догляд за батьками. З наведеного вбачається, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не надано належних доказів того, що він є єдиною особою, хто може утримувати та здійснювати догляд за матір`ю. Покликання апелянта на відсутність факту спільного проживання його рідної сестри та батьків, не є спроможними, оскільки з огляду на приписи пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, позивач зобов`язаний подати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи на підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати. З цього приводу суд вважає за доцільне застосувати правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №380/16966/24 від 27 лютого 2025 року. Зокрема, Верховним Судом зазначено, що "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX. Поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Документами, що підтверджують відсутність таких осіб або їх неможливість здійснювати догляд, серед іншого, могли б бути: документи, що підтверджують непрацездатність ОСОБА_2 , рідної сестри позивача. Чинним законодавством не передбачено такої заяви як підстави для відмови у догляді за батьками. Частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Згідно частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Відтак, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов`язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. Підстави для звільнення дочки, сина від обов`язку утримувати матір, батька визначені статтею 204 СК України, відповідно до якої дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків. Дочка, син звільняються судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. У виняткових випадках суд може присудити з дочки, сина аліменти на строк не більш як три роки. Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, /сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом. Окрім цього, положеннями пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII передбачено виключні умови надання відстрочки якщо є інші особи, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, а саме, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Виходячи з аналізу абзацу 13 частини першої статті 23 Закону України №3543-XII, колегія суддів вважає, що проживання ОСОБА_2 (сестри позивача) за кордоном не впливає на її обов`язок утримувати своїх непрацездатних батьків. Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо відсутності у сестри позивача можливості утримувати непрацездатних батьків. Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що позивачем не підтверджено наявності підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-XII що свідчить про правомірність спірного рішення та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Разом із тим, як за змістом позовної заяви, так і за змістом апеляційної скарги позивач позивач посилання на те, що здійснює постійний догляд за батьками. Водночас, колегія суддів зазначає, що вказані обставини є відмінними підставами для розгляду питання про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, який передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції відповідно до протоколу №15 від 23.12.2025 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки відповідача, прийнято рішення надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону №3543-XII до 02.02.206, а в подальшому таку відстрочку було автоматично продовжено системою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервистів «Оберіг» до 03.05.2026. Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_7 . Колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст. 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі № 520/28262/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М.О. Семененко Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло