Постанова 4873 № 927/927/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" травня 2026 р. Справа№ 927/927/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Корсака В.А. Алданової С.О. за участю: секретаря судового засідання: Лукінчук І.А., представників сторін: від позивача: Герасько О.А. (в залі суду), від відповідача: Майструк Н.О. (поза межами приміщення суду), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпі Екстракшн» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 (повний текст складено 18.11.2025) у справі № 927/927/25 (суддя Демидова М.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпі Екстракшн» про стягнення 305 140,72 грн, в с т а н о в и в т а к е. Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються. У вересні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра України» (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Екстракшн» (далі - Товариство) 305 140,72 грн, з яких 274 689,80 грн основного боргу, 2 718,62 грн 3% річних та 27 732,30 грн пені. На обґрунтування заявлених вимог Компанія посилається на неналежне виконання Товариством зобов`язання за договором №0-379/15 від 11.09.2015 оренди індивідуально визначеного майна в частині сплати орендної плати. Позиції учасників справи. Товариство надало відзив, у якому вважає, що Компанія неправильно здійснила нарахування орендної плати, оскільки орендна плата відповідно до п. 3.1 договору повинна становити 10 000,00 грн за календарний місяць, а тому заборгованість зі сплати орендної плати за період з 03.01.2025 по 31.07.2025 має становити 70 000,00 грн з ПДВ (10 000,00 х 7). Так, об`єкт оренди (свердловина №1 Адамівська Адамівської площі) не введений в дослідно-промислову експлуатацію, а тому Компанія передчасно та неправильно нарахувала орендну плату у розмірі 33 193,75 грн з ПДВ за 1 календарний місяць. Суд встановив, що Товариство сформувало відзив у системі «Електронний суд» 12.10.2025 (надійшов до суду 13.10.2025, вх. №7640), тобто з пропуском встановленого судом строку. Оскільки відповідач заяви про поновлення чи продовження пропущеного строку для подання відзиву із зазначенням поважних причин його пропуску суду не надав, суд дійшов висновку, що поданий відповідачем відзив підлягає залишенню без розгляду. Компанія надала відповідь на відзив, у якій вважає викладені у відзиві доводи Товариства безпідставними та не обґрунтованими допустимими доказами. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства на користь Компанії 274 689,80 грн основного боргу, 2 718,62 грн 3% річних, 27 732,30 грн пені та 3 661,69 грн судового збору. Суд встановив, що у результаті коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за місяць оренди (п. 3.1, 3.3 договору) станом на 31.01.2025 розмір орендної плати складає 33 492,34 грн; станом на 28.02.2025 - 33 760,27 грн; станом на 31.03.2025 - 34 266,67 грн; станом на 30.04.2025 - 34 506,54 грн; станом на 31.05.2025 - 34 955,12 грн; станом на 30.06.2025 - 35 234,76 грн; станом на 31.07.2025 - 35 234,76 грн на місяць, що підтверджується карткою рахунку 361 орендодавця за період 01.01.2024-10.09.2025 та розрахунком позивача. З урахуванням заборгованості Товариства станом на 01.12.2024 у розмірі 66 731,68 грн за період з 01.12.2024 по 31.07.2025 позивач нарахував відповідачу 274 689,80 грн орендної плати, яку відповідач у порушення п. 3.4 договору не сплатив. Суд зазначив, що відповідач щодо наявності у нього заборгованості з орендної плати за період з 01.12.2024 по 31.07.2025 у розмірі 274 689,80 грн обґрунтованих заперечень не надав, належними доказами вказану суму боргу з орендної плати не спростував; контррозрахунок заборгованості з орендної плати за спірний період суду не надав; докази сплати заборгованості з орендної плати у матеріалах справи відсутні. Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 274 689,80 грн заборгованості з орендної плати за вказаний період є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Перевіривши наявні у матеріалах справи розрахунки пені та 3% річних за період з 16.12.2024 по 31.07.2025, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову у відповідній частині Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити Компанії у задоволені позовних вимог про стягнення з Товариства грошових коштів, вирішити питання про розподіл судових витрат сторін. Скаржник вважає, що суд першої інстанції взагалі не встановлював обставини справи, не перевіряв суми заявлених позовних вимог, що, як наслідок, призвело до порушення процесуального та матеріального права та прийняття протиправного рішення. Апелянт зазначає, що предмет оренди (свердловина №1 Адамівська Адамівської площі) в дослідно-промислову експлуатацію не введений, а тому заявник передчасно та неправильно нарахував орендну плату в розмірі 33 193,75 грн з ПДВ за один календарний місяць, що відображено в наданих суду розрахунках. Товариство акцентує на тому, що суд першої інстанції не вивчив матеріали справи, не надав оцінку змісту договору, не врахував факт здійснення оплати відповідачем за укладеним договором, що, як наслідок, призвело до порушення прав та законних інтересів відповідача. Позиції учасників справи. Компанія надала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Компанія вважає безпідставними твердження Товариства про надання суду завідомо недостовірної інформації про те, що розмір орендної плати в розмірі 10 000,00 грн з урахуванням індексу інфляції можна отримати суму в розмірі 35 234,76 грн. Позивач зазначає, що в результаті коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за місяць оренди станом на 31.07.2025 розмір орендної плати складає 35 234,76 грн на місяць, що підтверджується Карткою рахунку 361 Орендодавця та довідкою про заборгованість, наданими до матеріалах справи. Позивач зазначає, що незважаючи на чіткі умови договору, починаючи з 01.12.2024 орендар систематично не сплачував на користь орендодавця визначену договором орендну плату, чим порушує імперативні приписи п. 3.1, 3.3-3.5 договору. А отже, за доводами Компанії, заборгованість орендаря перед орендодавцем зі сплати щомісячної орендної плати за договором оренди у період з 01.12.2024 по 31.07.2025 складає 274 689,80 грн з ПДВ, що підтверджується Карткою рахунку 361 орендодавця та довідкою орендодавця про заборгованість орендаря. Компанія роз`яснює, що відповідно до п. 3.3 договору оренди орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за місяць оренди. В разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація за даний місяць не проводиться. Базовий місяць оренди - це місяць, в якому сторони підписали договір оренди. Відповідно до Картки рахунку 361 орендна плата за договором оренди за листопад 2024 року склала 32 638,26 грн (із розрахунку: 32 029,69 грн (індексована орендна плата за жовтень 2024 року, з урахуванням всіх попередніх індексацій, починаючи з дати оренди - 11.09.2015) помножено на індекс інфляції 101,9 за листопад 2024 року). Компанія зазначає, що з позовною заявою надала законні, обґрунтовані розрахунки несплаченої орендної плати за договором із урахуванням індексів інфляції, що підтверджується вище вказаними розрахунками та доданими офіційними / законними індексами інфляцій. На виконання вимоги апеляційного суду (ухвали від 25.02.2026) Компанія надала додаткові пояснення, у яких відповіла на питання суду, яку суму орендної плати сплачував апелянт до дати (01.12.2024) виникнення заборгованості у апелянта щодо виконання обов`язку сплати орендної плати за договором оренди? Позивач повідомив, що додатково надає Картку рахунку 3613 від 25.02.2026, у якій відображено суми, що виставлялися ним апелянту, і суми, які сплачувалися апелянтом. Так, наприклад, у Картці рахунку 3613 від 25.02.2026 відображено: - 31.03.2024 Компанія виставила рахунок на сплату орендної плати у розмірі 29 910,55 грн, яку Товариство сплатило 16.07.2024 у розмірі 29 910,55 грн; - 30.04.2024 та 31.05.2024 Компанія виставила рахунки на сплату орендної плати у розмірі 29 970, 27 грн та 30 150, 19 грн = 60 120,56 грн за 2 (два) місяці оренди, яку Товариство сплатило 10.10.2024 у розмірі 60 120, 56 грн. Компанія вважає безпідставними та суперечливими наступні твердження представника Товариства Майструк Н.О. (дослівне цитування апеляційної скарги): «Тобто Позивач вводячи суд в оману, а суд не перевіряючи надану інформацію вирішив, що при коригуванні орендної плати в розмірі 10 000,00 грн на індекс інфляції можна отримати суму в розмірі 35 234,76 грн на місяць, що є повним абсурдом та знущанням з математики!». Компанія вважає, що вказана нею Картка рахунку 3613 від 25.02.2026 вкотре додатково підтверджує, що Товариство сплачувало на користь Компанії орендну плату не у фіксованому розмірі 10 000,00 грн, а щомісячну орендну плату відповідно до п. 3.1 договору оренди, розмір якої становить 10 000,00 грн без ПДВ за один календарний місяць з урахуванням того, що орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за місяць оренди (п. 3.3-3.5 договору оренди). Отже, відповідно до Картки рахунку 361, доданої позивачем до позовної заяви, індексована орендна плата за договором оренди за липень 2025 року (шляхом коригування орендної плати за базовий місяць [35 234,76 грн] оренди на індекс інфляції [99,8 за липень 2025 року] за місяць оренди [за липень 2025 року]) склала 35 234,76 грн (із розрахунку: 35 234,76 грн (орендна плата за червень 2025 року) Х 99,8 (індекс інфляції за липень 2025 року) = 35 234,76 грн. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Демидова А.М., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 заяву судді Демидової А.М. про самовідвід від розгляду справи № 927/927/25 задоволено. Матеріали апеляційної скарги у справі №927/927/25 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/927/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 до надходження матеріалів справи №927/927/25. 24.12.2025 матеріали справи №927/927/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.12.2025 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі №927/927/25 залишено без руху. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі №927/927/25. Розгляд справи призначено на 25.02.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 заяву представника Товариства Майструк Н.О. про участь у судовому засіданні, призначеному на 25.02.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 відкладено судове засідання до 30.03.2026. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 на задоволення відповідного клопотання представника Товариства відкладено судове засідання до 11.05.2026. Доручено представнику Товариства Майструк Н.О. забезпечити проведення судового засідання у справі №927/927/25 в режимі відеоконференції 11.05.2026. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5). Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. 11.09.2015 Компанія (орендодавець) та Товариство (орендар) уклали нотаріально посвідчений договір оренди індивідуально визначеного майна № 0-379/15 (далі - договір оренди), за умовами п. 1.1, 1.2 якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування та володіння окреме індивідуально визначене майно, а саме свердловину №1 Адамівська Адамівської площі, розташовану за адресою: Чернігівська область, Борзнянський район, на відставні 2 км на північний схід від села Адамівка. Орендар погоджується з тим, що після підписання акта приймання-передачі майна в оренду у нього відсутні будь-які перешкоди щодо користування зазначеним майном відповідно до мети, визначеної п.1.3 договору. Згідно з п. 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання акта приймання-передачі майна між орендодавцем та орендарем. Відповідно до п. 3.1, 3.3-3.5 договору оренди до введення свердловини в дослідно-промислову експлуатацію орендна плата становить 10 000,00 грн без ПДВ за один календарний місяць. Орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди, на індекс інфляції за місяць оренди. В разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація за даний місяць не проводиться. Базовий місяць оренди - це місяць, у якому сторонами підписаний Договір. Орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця, зазначений у розділі 12 Договору не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем оренди, за який проводиться орендна плата. За погодженням сторін, орендна плата може бути сплачена орендарем авансовим платежем. Нарахування орендної плати у визначеному п. 3.1 договору розмірі починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна. Згідно з п. 3.2 договору оренди після введення свердловини в дослідно-промислову або промислову експлуатацію орендна плата становить 33 193,75 грн з ПДВ за один календарний місяць. Введення свердловини (майна) в дослідно-промислову або промислову експлуатацію є підставою для сплати орендної плати згідно п. 3.2 договору починаючи з дати введення свердловини в дослідно-промислову або промислову експлуатацію (п. 3.8 договору оренди). За умовами п. 9.2 договору орендар, який прострочив виконання грошових зобов`язань, передбачених п. 3.1 та п. 3.2 договору, на вимогу орендодавця зобов`язаний сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати. Сплата неустойки не звільняє орендаря від виконання зобов`язань, передбачених договором. Відповідно до п. 11.1 договір є укладеним та набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє протягом 20 років, тобто до 11.09.2035. 11.09.2015 сторони підписали та скріпили печатками акт приймання-передачі орендованого майна, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування свердловину №1 Адамівська Адамівської площі, яка розташована за адресою: Чернігівська область, Борзнянський район, на відставні 2 км на північний схід від села Адамівка. Майно передане орендарю в стані, що відповідає умовам договору, претензії орендаря щодо стану майна відсутні. Згідно з Карткою рахунку 361 Компанії за період 01.01.2024-10.09.2025 відповідно до п. 3.3 договору оренди у результаті коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за місяць оренди станом на 31.07.2025 розмір орендної плати складає 35 234,76 грн на місяць. У зв`язку з порушенням Товариством строків сплати орендних платежів Компанія нарахувала та заявила до стягнення 274 689,80 грн основного боргу з орендної плати, 2 718,62 грн 3% річних та 27 732,30 грн пені. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. За змістом частин 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст. 3 ЦК України). Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Суд встанови, що сторони уклали договір, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди). Частина 1 ст. 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України). Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Так, за умовами договору оренди Товариство отримало в строкове платне користування та володіння окреме індивідуально визначене майно, а саме свердловину №1 Адамівська Адамівської площі, та зобов`язалось сплачувати Компанії оренду плату за таке користування у порядку та строки, визначені договором. Умовами п. 3.1, 3.3 договору оренди сторони погодили, що до введення свердловини в дослідно-промислову експлуатацію (що має місце у цій справі) орендна плата становить 10 000,00 грн без ПДВ за один календарний місяць. Орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за місяць оренди. В разі дефляції (індекс інфляції не перевищує одиниці) індексація за даний місяць не проводиться. Базовий місяць оренди, - це місяць в якому сторонами підписаний договір. Суд встановив, що у результаті коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за місяць оренди станом на 31.01.2025 розмір орендної плати складає 33 492,34 грн; станом на 28.02.2025 - 33 760,27 грн; станом на 31.03.2025 - 34 266,67 грн; станом на 30.04.2025 - 34 506,54 грн; станом на 31.05.2025 - 34 955,12 грн; станом на 30.06.2025 - 35 234,76 грн; станом на 31.07.2025 - 35 234,76 грн на місяць, що підтверджується Карткою рахунку 361 орендодавця за період 01.01.2024-10.09.2025. Колегія суддів, з огляду на доводи Товариства в т.ч. у апеляційній скарзі, зазначає, що відносини сторін за договором тривають з 11.09.2015 і, за доводами Компанії, починаючи з 01.12.2024 Товариство систематично не сплачує визначену договором оренди орендну плату, тим самим порушує умови п. 3.1, 3.3, 3.4, 3.5 договору. Таким чином, заборгованість Товариства (орендаря) перед Компанією (орендодавцем) зі сплати щомісячної орендної плати за договором оренди у період з 01.12.2024 по 31.07.2025 складає 274 689,80 грн. Апеляційний суд, дослідивши надану Компанією картку рахунку 361, з`ясував, що до 01.12.2024 Товариство сплачувало виставлені Компанією рахунки, сформовані відповідно до умов п. 3.1, 3.3, 3.4, 3.5 договору, у яких розмір орендної плати був визначений шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за місяць оренди. Відповідні пояснення Компанія надала в т.ч. суду апеляційної інстанції і Товариство не надало заперечень щодо них. Так само, Товариство у апеляційній скарзі не зазначає, що до спірного періоду розмір орендної плати визначався якось інакше, ніж в порядку умови п. 3.1, 3.3, 3.4, 3.5 договору (зокрема, складав 10 000,00 грн + інфляційне збільшення). Колегія суддів вважає, що у цьому випадку застосовною є доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Також суд відзначає, що надане Товариству в оренду майно є державним відповідно до Кодексу України про надра, Закону України «Про нафту і газ», а отже підпадає під дію Закону України «Про оренду державного і комунального майна». Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону (що має місце в даному випадку, оскільки договір укладено у 2015 році, а нова редакція Закону ухвалена в 2019 році), відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою КМУ від 28.04.2021 № 630, розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць, тобто наростаючим підсумком, коли базою нарахування за кожний наступний місяць оренди є орендна плата за попередній місяць (збільшена на індекс інфляції) + інфляційне збільшення за поточний місяць. Цим, а також наведеними позивачем розрахунками спростовуються доводи відповідача про те, що Компанія застосувала до Товариства ставку орендної плати у розмірі 33 193,75 грн як за свердловину, введену в експлуатацію. При цьому Компанія ніколи і не стверджувала, що застосовує саме таку ставку. Очевидно, що дії Товариства, яке до 01.12.2024 сплачувало орендну плату, визначену з урахуванням п. 3.1 3.3, 3.4, 3.5 договору, а під час розгляду спору про стягнення заборгованості з цієї ж плати за період після 01.12.2024 (з 01.12.2024 по 31.07.2025) стверджує, що орендна плата має визначатися інакше, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними. Отже, враховуючи узгоджений сторонами у договорі порядок визначення щомісячної орендної плати, у результаті коригування орендної плати за базовий місяць оренди на індекс інфляції за місяць оренди, станом на 31.01.2025 розмір орендної плати складає 33 492,34 грн; станом на 28.02.2025 - 33 760,27 грн; станом на 31.03.2025 - 34 266,67 грн; станом на 30.04.2025 - 34 506,54 грн; станом на 31.05.2025 - 34 955,12 грн; станом на 30.06.2025 - 35 234,76 грн; станом на 31.07.2025 - 35 234,76 грн на місяць. З урахуванням заборгованості відповідача станом на 01.12.2024 у розмірі 66 731,68 грн, за період з 01.12.2024 по 31.07.2025 позивач нарахував відповідачу 274 689,80 грн орендної плати. Докази сплати орендної плати у вказаному вище розмірі Товариство у матеріали справи не надало. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Компанії про стягнення з Товариства 274 689,80 грн заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо вимог Компанії про стягнення з Товариства 27 732,30 грн пені, нарахованої за період з 16.12.2024 по 31.07.2025, колегія суддів зазначає таке. Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України). Суд встановив, що сторони у п. 9.2 договору погодили, що орендар, який прострочив виконання грошових зобов?язань, передбачених п. 3.1, 3.2 договору, на вимогу орендодавця зобов?язаний сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати. Перевіривши наданий Компанією та здійснений судом першої інстанції розрахунок пені, апеляційний суд вважає його арифметично вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Компанії про стягнення з Товариства 27 732,30 грн пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю. Щодо вимог Компанії про стягнення з Товариства 2 718,62 грн 3% річних, нарахованих за період прострочення сплати суми заборгованості з 16.12.2024 по 31.07.2025 на підставі ст. 625 ЦК України. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зазначає, що зобов`язання зі сплати 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги. Нарахування на суму боргу 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Перевіривши наданий Компанією та здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних, апеляційний суд вважає його арифметично вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Компанії про стягнення з Товариства 2 718,62 грн 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпі Екстракшн» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі №927/927/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2025 у справі №927/927/25 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 14.05.2026. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді В.А. Корсак С.О. Алданова