Постанова 4874 № 903/622/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2025 року Справа № 903/622/24 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Гудак А.В. судді Коломис В.В. судді Філіпової Т.Л. секретар судового засідання Пацьола О.О. за участю представників сторін: позивача: Савчук Ю.М. адвокат відповідача: Михальченко С.П. самопредставництво розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства "Універсам" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року (суддя Якушева І.О., м. Луцьк, повний текст виготовлено 18.08.2025) та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 року у справі №903/622/24 (суддя Якушева І.О., м. Луцьк, повний текст складено 08.09.2025) за позовом Городоцької міської ради, м. Городок, Хмельницький район, Хмельницька область, до Приватного підприємства "Універсам", с.Микуличі, Володимир-Волинський район, Волинська область, про стягнення 1958024,90 грн. ВСТАНОВИВ: Городоцька міська рада звернулася до Господарського суду Волинської області із позовом до Приватного підприємства "Універсам" про стягнення 1 958 024,90 грн зобов`язань з оплати орендних платежів згідно з договором оренди землі від 10.08.2005. Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 було відмовлено у задоволенні позову Городоцької міської ради до Приватного підприємства Універсам про стягнення 1958024,90 грн. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 апеляційну скаргу Городоцької міської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 у справі №903/622/24 без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.02.2025 касаційну скаргу Городоцької міської ради задоволено частково; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 у справі №903/622/24 скасовано, справу №903/622/24 передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області. Верховний Суд, скасовуючи вказані судові рішення зазначив, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у наведених скаржником постановах. Так, враховуючи положення пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, частини 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі", а також висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, на які посилається скаржник, відповідач повинен був сплатити орендну плату шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до якого при обчисленні проіндексованого боргу за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період. Оскільки суди неправильно застосували положення пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, частини 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі", а також не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, доводи скаржника, які стали підставою для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися. Поряд з цим, Верховний Суд зазначив, що наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 правова позиція щодо порядку розрахунку інфляційних втрат має загальний характер та може застосовуватися, зокрема, до правовідносин щодо внесення орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Проте суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір у цій справі, наведеного не врахували та дійшли помилкового висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин кумулятивного порядку нарахування індексу інфляції. Таким чином, вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, частину 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі", а також пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, відтак неправильно здійснили обчислення розміру орендної плати, яка підлягала стягненню з відповідача за період із грудня 2022 року до січня 2024 року. Тому доводи скаржника про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права підтвердилися. Отже, суди, перевіряючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, помилково здійснили обчислення розміру заборгованості без урахування умов договору оренди землі від 10.08.2005, відтак дійшли передчасних висновків про те, що кумулятивний порядок нарахування інфляційних втрат не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Верховний Суд дійшов висновку, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 у справі №903/622/24 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства Універсам на користь Городоцької міської ради 1958024 грн 90 коп. заборгованості за оренду землі; 23496 грн 30 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. Не погоджуючись з ухваленим рішенням Приватне підприємство Універсам звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025р. по справі №903/622/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Городоцької міської ради до Приватного підприємства «Універсам» про стягнення заборгованості за оренду землі в сумі 1 958 024,90 грн, відмовити. Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 у справі №903/622/24 заяву Городоцької міської ради від 20.08.2025 про ухвалення додаткового рішення по справі № 903/622/24 задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства Універсам (44761, Волинська область, Володимир-Волинський район, с. Микуличі, вул. Мілашенкова, 35, код ЄДРПОУ 30089507) на користь Городоцької міської ради (32000, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Городок, вул. Грушевського, 53, код ЄДРПОУ 04060708) 35244 грн 45 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги та 46 992 грн 60 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового за подання касаційної скарги. Не погоджуючись з вказаним рішенням Приватне підприємство Універсам звернулось з апеляційною скаргою в якій просить додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025р. по справі №903/622/24 скасувати, в задоволенні клопотання Городоцької міської ради Хмельницької області про повернення судового збору по справі №903/622/24, відмовити. Ухвалою суду від 18.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Універсам" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 року у справі №903/622/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16 жовтня 2025 року. Ухвалою суду від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Універсам" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року у справі №903/622/24. Об`єднано апеляційні скарги Приватного підприємства "Універсам" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року у справі №903/622/24 та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 року у справі №903/622/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16 жовтня 2025 року. 08 жовтня 2025 року позивачем подано відзив на апеляційні скарги відповідача, в якому просив апеляційні скарги Приватного підприємства «Універсам» рішення Господарського суду Волинської області від 06 серпня 2025 року та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01 вересня 2025 року у справі №903/622/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 06 серпня 2025 року та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01 вересня 2025 року у справі №903/622/24 залишити без змін. 15 жовтня 2025 року від судді-члена колегії Миханюк М.В. надійшла заява про самовідвід у справі №903/622/24, оскільки відповідно до ст. 35 ГПК України вона не може брати участь у розгляді апеляційних скарг Приватного підприємства "Універсам" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 року у справі №903/622/24 у зв`язку із наявністю родинних зв`язків із суддею Петуховим М.Г., який брав участь у розгляді цієї справи, а тому розгляд зазначених апеляційних скарг може викликати сумніви у неупередженості при вирішенні даного спору. Ухвалою суду від 15.10.2025 заяву судді Миханюк М.В. про самовідвід у справі №903/622/24 за апеляційними скаргами Приватного підприємства "Універсам" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 року, задоволено. Відведено суддю Миханюк М.В. від участі у справі №903/622/24. Матеріали справи №903/622/24 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого судді-члена колегії відповідно до ст. 32 ГПК України. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Коломис В.В., суддя Філіпова Т.Л. Ухвалою суду від 15.10.2025 прийнято апеляційні скарги Приватного підприємства "Універсам" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 року у справі №903/622/24 до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Коломис В.В., суддя Філіпова Т.Л. В судовому засіданні 16.10.2025 представник відповідача підтримала доводи апеляційних скарг та надала відповідні пояснення. Представник позивача в судовому засіданні 16.10.2025 заперечив доводи апеляційних скарг та надав відповідні пояснення. Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права ВСТАНОВИВ:

1. Зміст рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року у справі №903/622/24. Суд першої інстанції, встановивши, що позивач нарахував плату за оренду землі з урахуванням індексів інфляції, тобто так, як це передбачено ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та згідно із пунктами 10, 11 договору оренди землі від 10.08.2005, яким сторонами узгоджено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, іншого договором оренди землі не передбачено. Застосований позивачем механізм обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції відповідає загальному принципу обчислення індексу інфляції, що узгоджується з висновками Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними, зокрема, у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19. З урахуванням узгоджених сторонами умов договору суд першої інстанції зазначив, що у відповідача відсутні підстави для обчислення орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, натомість є підстави для сплати орендної плати з урахуванням положень законодавства та умов договору, який було укладено з позивачем, а тому відповідач був зобов`язаний як орендар сплачувати орендну плату з урахуванням індексів інфляції. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача 1958024,90 грн заборгованості за оренду землі у зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином зобов`язань за договором оренди землі від 10.08.2005. 2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи статті 289 Податкового кодексу України, оскільки ототожнив поняття індексації нормативної грошової оцінки землі з індексацією орендної плати. Апелянт наголошує, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності визначається виходячи з нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта індексації, встановленого на відповідний рік, а не шляхом окремого застосування інфляційних коефіцієнтів до самої орендної плати. Крім того, апелянт посилається на зміни, внесені законами України №466-ІХ від 16 січня 2020 року та №1914-ІХ від 30 листопада 2021 року, які уточнили порядок індексації нормативної грошової оцінки земель та її використання при визначенні розміру орендної плати. На думку ПП «Універсам», суд першої інстанції не врахував ці норми, а також помилково застосував застарілі висновки Верховного Суду, зокрема постанову від 16 березня 2020 року у справі №922/1658/19, яка стосувалася правовідносин до внесення зазначених законодавчих змін. У своїй апеляції підприємство також наголошує на неприпустимості подвійної індексації, коли одночасно застосовується, як індексація нормативної оцінки землі, так і інфляційні коефіцієнти до орендної плати. Такі дії, на думку апелянта, суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у згаданій постанові, та призводять до безпідставного подвійного підвищення орендної плати. ПП «Універсам» вказує, що суд першої інстанції не врахував колізію між статтею 21 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає індексацію орендної плати відповідно до рівня інфляції, і статтею 289 Податкового кодексу України, яка регулює індексацію нормативної грошової оцінки земель. При цьому Податковий кодекс є спеціальним законом у сфері плати за землю, а його приписи мають імперативний характер. Отже, індексації підлягає саме нормативна грошова оцінка, а не орендна плата, розрахована на її основі. Апелянт також зазначає, що ПП «Універсам» протягом усього часу виконувало свої договірні зобов`язання належним чином, сплачуючи орендну плату на підставі податкових декларацій із врахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до даних Держгеокадастру. У зв`язку з цим нарахування додаткових сум інфляційних втрат є необґрунтованим та незаконним. У підтвердження своєї позиції апелянт наводить низку актуальних правових висновків Верховного Суду, зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2024 року у справі №914/2848/22, в якій зазначено, що зміна нормативної грошової оцінки землі автоматично впливає на розмір орендної плати, визначений у відсотках від цієї оцінки, і не потребує внесення додаткових змін до договору оренди. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі №902/1207/22 підкреслено, що свобода договору не може суперечити імперативним приписам податкового законодавства, а умови договору, що їм суперечать, не створюють правових наслідків для сторін. На підставі викладеного ПП «Універсам» вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного врахування чинного законодавства і судової практики Верховного Суду, а також без дослідження усіх істотних обставин справи. Позивач, заперечуючи доводи апеляційної скарги у відзив на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального права із врахуванням висновків, які сформовані у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 лютого 2025 року по справі №903/622/24. Так, позивач зазначає, що пунктом 10 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16 березня 2020 року у справі №922/1658/19 (пункти 50 та 57) Верховний Суд зазначив: «Судова палата вважає, що розмір орендної плати за умовами договору має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції». При перегляді Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 у справі №924/976/22 Верховний Суд в ухвалі від 16 квітня 2024 у справі №924/976/22 зазначив, що методика розрахунку узгоджується з висновками Верховного суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними, зокрема, у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19. При винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції враховано, що Городоцькою міською радою нараховано плату за оренду ПП «Універсам» землі з урахуванням індексів інфляції, тобто так, як це передбачено ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та згідно із пунктами 10, 11 договору оренди землі від 10.08.2005, яким сторонами було узгоджено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. При винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції враховано, що іншого договором оренди землі від 10.08.2005, укладеним між сторонами у справі, не передбачено. Судом першої інстанції враховано, що застосований Городоцькою міською радою механізм обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції відповідає загальному принципу обчислення індексу інфляції, що узгоджується з висновками Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними, зокрема, у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. 10 серпня 2005 року між Городоцькою міською радою (орендодавець) та ПП "Універсам" (орендар) укладено договір оренди землі (а. с. 22-23 т.1). Згідно умов договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування цілісного майнового комплексу, яка знаходиться в м.Городок, вул. Заводська Площа, вул. Саксаганського, площею 2087860 кв. м. (п.п. 1-2 договору). Пунктом п. 5 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 27 623 104 грн 68 коп. Відповідно до п.8 договору, договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі рік у грошовій формі у гривнях 414 346 грн 56 коп. (пункт 9 договору). Згідно п.п. 10-11 договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься у такі строки: кожний місяць до 10-го числа поточного місяця. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (п. 12 договору). Відповідно до п. 13 договору, розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. Згідно п.п. 28, 31 договору, орендодавець має право, зокрема, вимагати своєчасного внесення орендної плати, а орендар зобов`язався своєчасно розраховуватися по орендній платі за землю. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п. 36 договору). 28 грудня 2007 року сторони уклали додаткову угоду, якою виклали пункт 2 договору у новій редакції: в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 208,6939 га (а.с. 26 т.1). 01 серпня 2011 року сторонами укладено додаткову угоду, якою виклали пункти договору у новій редакції: п. 5 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 61 383 751 грн 15 коп.; п. 9 - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в рік у грошовій формі у гривнях 1 841 512 грн 54 коп. 3% від нормативної грошової оцінки; п. 11 орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця рівними частинами протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (а.с. 27 т.1). 30 листопада 2012 року сторони уклали додаткову угоду якою виклали пункти договору у новій редакції: п. 2 - в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 158,5079 га, з яких: з кадастровим номером 6821210100:15:045:0001 площею 157,3057 га; з кадастровим номером 6821210100:14:034:0001 площею 1,2022 га; п. 5 - нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 46 980 369 грн 15 коп.; п. 9 - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в рік у грошовій формі у гривнях 1 409 411 грн 08 коп. 3% від нормативної грошової оцінки (а.с. 25 т.1). 09 січня 2014 року сторонами укладено додаткову угоду, якою виклали пункти договору у новій редакції: п. 2 - в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 144,6519 га, з яких: з кадастровим номером 6821210100:15:002:0009 площею 143,4497 га; з кадастровим номером 6821210100:14:034:0001 площею 1,2022 га; п. 5 - нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 41 457 424 грн 32 коп.; п. 9 - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в рік у грошовій формі у гривнях 1 243 722 грн 73 коп. 3% від нормативної грошової оцінки (а.с. 24 т. 1). Вказана додаткова угода зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 28 т.1). 16 лютого 2023 року Приватне підприємство "Універсам" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Городоцької міської ради про визнання недійсним договору оренди землі від 10.08.2005. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що Договір оренди землі від 10.08.2005, укладений між Городоцькою міською радою та Приватним підприємством "Універсам", зареєстрований за №040575100011 від 31.10.2005 підлягає визнанню недійсним, оскільки спірний Договір не містить усіх передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі" істотних умов, зокрема щодо зазначення кадастрового номеру земельної ділянки. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.05.2023 у справі №924/186/22 залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у позові Приватного підприємства "Універсам" до Городоцької міської ради про визнання недійсним договору оренди землі від 10.08.2005 відмовив (а.с.29-36 т.1). Під час розгляду справи №924/186/23 суд встановив, що договір на момент укладення відповідав істотним умовам, визначеним згідно чинного на час укладення договору законодавства, в подальшому, у зв`язку зі зміною чинного законодавства, договір від 10.08.2005 з додатковими угодами приведено у відповідність до визначених законом обов`язкових вимог щодо договору оренди землі. Тому суд у вказаному судовому рішенні дійшов висновку, що підприємством не доведено наявність обставин, які визначені у позовній заяві, як підстава для визнання спірного договору недійсним. 21 грудня 2022 року Городоцька міська рада Хмельницької області у зв`язку з не виконанням відповідачем умов договору, звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства „Універсам" про стягнення заборгованості в розмірі 2594040,65 грн.; розірвання договору оренди землі від 10.08.2005, із змінами та доповненнями, укладеного між Городоцькою міською радою Хмельницької області та Приватним підприємством „Універсам"; зобов`язання Приватного підприємства „Універсам" повернути Городоцькій міській раді Хмельницької області земельні ділянки площею 143,4497 га з кадастровим номером 6821210100:15:002:0009 та площею 1,2022 га з кадастровим номером 6821210100:14:034:0001 у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому їх було одержано в оренду. Рішенням Господарський суд Хмельницької області від 02.11.2023 у справі №924/976/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, стягнуто з Приватного підприємства "Універсам" на користь Городоцької міської ради Хмельницької області 4 242 560 грн 66 коп. заборгованості по орендній платі, 68 600 грн 41 коп. витрат по оплаті судового збору. Розірвано договір оренди землі від 10.08.2005, із змінами та доповненнями, укладений між Городоцькою міською радою Хмельницької області та Приватним підприємством "Універсам". Постановлено Приватному підприємству "Універсам" повернути Городоцькій міській раді Хмельницької області земельні ділянки площею 143,4497 га з кадастровим номером 6821210100:15:002:0009 та площею 1,2022 га з кадастровим номером 6821210100:14:034:0001 (а.с.37-50 т.1). Вказаним рішенням стягнуто з ПП "Універсам" орендну плату в сумі 4 242 560 грн 66 коп. за період з січня 2018 року по листопад 2022 року. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 квітня 2024 року у справі №924/976/22 касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Універсам» на постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 у справі №924/976/22 закрито (а.с.52-55 т.1). Таким чином, договір оренди землі від 10.08.2005, із змінами та доповненнями, укладений між Городоцькою міською радою та Приватним підприємством «Універсам» розірваний за рішенням Господарський суд Хмельницької області від 02.11.2023 у справі №924/976/22, про що вчинено запис в Державному реєстрі речових прав 25 січня 2024 року. Позивач зазначає, що відповідно до відомостей Городоцької міської ради ПП «Універсам» відповідно до платіжних інструкцій: від 30.01.2023 року №1106 за грудень 2022 року перерахувало 215 229,84 грн; від 01.03.2023 року №860 за січень 2023 року перерахувало 247 514,31 грн; від 30.03.2023 року №893 за лютий 2023 року перерахувало 247 514,31 грн; від 28.04.2023 року №1014 за березень 2023 року перерахувало 247 514,31 грн; від 30.05.2023 року №1088 за квітень 2023 року перерахувало 247 514,31 грн; від 29.06.2023 року №1187 за травень 2023 року перерахувало 247 514,31 грн; від 28.07.2023 року №1298 за червень 2023 року перерахувало 247 514,31 грн; від 30.08.2023 року №1397 за липень 2023 року перерахувало 247 514,31 грн; від 29.09.2023 року №1484 за серпень 2023 року перерахувало 247 514,31 грн; від 30.10.2023 року №1581 за вересень 2023 року перерахувало 247 514,31 грн; від 28.11.2023 року №1666 за жовтень 2023 року перерахувало 247 514,31 грн; від 28.12.2023 року №1758 за листопад 2023 року перерахувало 247 514,31 грн; від 24.01.2024 року №68 за грудень 2023 року перерахувало 247 514,31 грн; від 29.02.2024 року №7182 за січень 2024 року перерахувало 260 137,54 грн. Разом за грудень 2022 року по січень 2024 року 3 445 539,10 грн. Проте, позивач вважає, що враховуючи пункти 10, 13 договору, статтю 21 Закону України «Про оренду землі» відповідач починаючи з 2015 року повинен щорічно сплачувати орендну плату з урахуванням індексу інфляції за попередній рік з наростаючим підсумком, оскільки інфляція є складовою орендної плати. Позивач зазначає, що відповідач сплачував орендну плату в розмірі, який не відповідав встановленій у договорі оренди ставці 3% від розміру нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнту індексації, як було узгоджено сторонами в пунктах 9, 10 договору та передбачено статтями 288-289 Податкового кодексу України. Таким чином, за результатами здійсненого розрахунку заборгованості по орендній платі, виходячи з розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції та оплат, проведених відповідачем, позивач вважає, що за період з грудня 2022 року (включно) по січень 2024 року (включно) заборгованість по орендній платі становить 1 958 024,90 грн., зокрема: - за грудень 2022 року 97 747,42 грн. (312 977,26 (орендна плата за грудень 2022 рік) 215 229,84 грн. (сплачено за грудень 2022 року)); - за 2023 рік 1 784 578,81 грн. (4 754 750,53 (орендна плата за 2023 рік) 2 970 171,72 грн. (сплата за період з січня по грудень 2023 року)); - за січень 2024 рік 75 698,67 грн. (335 836,21 грн. (за 25 календарних днів січня 2024 року) 260 137,54 грн. (сплата за січень 2024 року)).

4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Городоцької міської ради про стягнення з ПП "Універсам" заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 10.08.2005. Колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, спір між сторонами виник у зв`язку із різною методологією проведення розрахунків розміру орендної плати за період із грудня 2022 року до січня 2024 року. Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом. Приписами статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. В силу дію пункту 3 частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Вказане кореспондується з приписами частини першої статті 96 Земельного кодексу України та розділом 13 Податкового кодексу України, відповідно до яких, землекористувач зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату за користування земельними ділянками, у розмірі, визначеному законодавцем. У статті 21 Закону України "Про оренду землі" вказано, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Приписами статті 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платник орендної плати орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України). Згідно із частиною 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка. Зважаючи на заперечення відповідача щодо невірного розрахунку орендної плати, проведеного позивачем на підставі пункту 10 Договору із невірним застосуванням положень діючого законодавства норм Податкового кодексу України колегія суду досліджує нормативно-правову базу, яка направлена на врегулювання порядку нарахування та сплати орендної плати. В силу дії статті 206 Земельного кодексу України: використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Статтею 21 Закону України "Про оренду землі встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі, підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі, пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). За змістом частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 статті 288 цього Кодексу. Аналогічний правовий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі N 925/258/17, від 31 жовтня 2021 року в справі 910/14176/20. Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Земельний податок згідно статті 274 Податкового кодексу України встановлений в розмірі не більше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно із частиною п`ятою статті 5 Закону України "Про оцінку земель та статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка. Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель та Закону України "Про оренду землі дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 березня 2020 року в справі №922/1658/19, від 31 жовтня 2021 року в справі №910/14176/20. З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі №1917/1188/2012 (№826/1291/17) (провадження №11-1317апп18)), постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2021 року в справі №910/14176/20, від 2 серпня 2022 року в справі №910/2902/18 (910/20964/20). Згідно статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов`язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 09 січня 2014 року сторонами укладено додаткову угоду, якою виклали пункти договору оренди землі від 10.08.2005 у новій редакції, зокрема: пункт 5 - нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 41 457 424,32 грн; пункт 9 - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в рік у грошовій формі у гривнях 1 243 722,73 грн, 3 % від нормативної грошової оцінки. Відповідно до пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Пунктом 11 Договору (в редакції додаткової угоди від 1 серпня 2011 року) передбачено, що орендна плата вноситься щомісяця рівними частинами протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду місяця. Обґрунтовуючи підстави для звернення з позовом у даній справі позивач зазначає, що відповідач за період з грудня 2022 року до січня 2024 року сплачував орендну плату в розмірі, який не відповідав встановленій у договорі оренди ставці 3 % від розміру нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнту індексації, як було узгоджено сторонами в пунктах 9, 10 Договору та передбачено статтями 288-289 Податкового кодексу України. За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням

115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі"). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата). Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №922/1658/19. У постанові Верховного Суду у складі Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16 березня 2020 року в справі №922/1658/19 викладено наступний правовий висновок: "Нормами статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України "Про оренду землі" та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися". Зважаючи на вищенаведену позицію Верховного Суду та дослідивши умови договору судом апеляційної інстанції враховується, що сторонами в договорі оренди не було передбачено автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Тому у позивача відсутні підстави для здійснення розрахунку орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Також між сторонами не укладалися додаткові угоди до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі. Разом з тим, колегія суду констатує, що сторонами у пункті 10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Аналогічні приписи містяться у частині 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі". Пунктом 13 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, у тому числі внаслідок інфляції. З аналізу пунктів 10, 13, частини 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі" слідує, що орендар зобов`язаний був щорічно обчислювати та сплачувати орендну плату з урахуванням індексу інфляції за попередній рік без укладення додаткових угод. Пунктом 9 договору (в редакції додаткової угоди від 9 січня 2014 року) сторонами визначено розмір орендної плати в рік 1 243 722 грн 73 коп. (3 % від нормативної грошової оцінки). Таким чином, враховуючи пункти 10, 13 Договору, статтю 21 Закону України "Про оренду землі" відповідач починаючи з 2015 року повинен щорічно сплачувати орендну плату з урахуванням індексу інфляції за попередній рік з наростаючим підсумком, оскільки інфляція є складовою орендної плати. Щодо посилання відповідача на довідку ГУ ДПС у Волинській області від 10 липня 2024 року №1336/АП/03-20-13-02- (а.с.101 т.1), як на доказ відсутності заборгованості з орендних платежів, то колегія суду відхиляє такі посилання з огляду на наступне. Перевірка наявності/відсутності у платника заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, здійснюється за даними інформаційно - комунікаційної системи контролюючих органів на дату формування Довідки з урахуванням наявності/відсутності податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або іншої заборгованості (у тому числі розстрочених, відстрочених, реструктуризованих) за основним та неосновними місцями обліку такого платника. В той же час, податкові органи подаючи таку довідку, беруть відомості саме із даних, які подаються платниками податків тобто самим же відповідачем, в тому числі й внаслідок подання податкових декларацій зі сплати за землю, тобто контролюючі органи отримуючи від відповідача суми орендних платежів, в розмірі обчисленому та поданому ним самостійно до таких органів, могли б встановити заборгованість саме з огляду на невиконання умов пункту 10 Договору, щодо врахування індексів інфляції, лише внаслідок проведення перевірки такого суб`єкта (в тому числі камеральної перевірки). При цьому дані інформаційно-комунікаційної системи контролюючих органів формуються саме на підставі відомостей поданих та заповнених платником податків. Колегія суддів відзначає, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, про невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договорами оренди землі, в тому числі де предметом дослідження є наявність заборгованості з орендної плати або предметом є стягнення заборгованості з орендної плати, розглядаються саме господарськими судами в рамках договірних відносин, з урахуванням приписів земельного законодавства, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України. Відтак, враховуючи положення пунктів 10, 13 договору, частини 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі", колегія суду вважає за необхідне перевірити розрахунок позивача щодо розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, який мав би сплачувати відповідач у спірний період. Тобто орендна плата підлягає збільшенню на індекс інфляції, якщо інше не встановлено умовами договору, де орендна плата це сума орендної плати, що підлягає збільшенню на індекс інфляції, і де індекс інфляції (%) є добуток щомісячних індексів за відповідний період. Враховуючи вищевикладене та дослідивши докази наявні у матеріалах справи, колегія суду виснує, що оскільки у 2014 році розмір орендної плати в рік сторонами визначено в розмірі 1 243 722 грн 73 коп., то з урахуванням індексів інфляції, які встановлені Державною службою статистики України, розмір орендної плати, є наступним: - у 2015 року 1553409 грн 69 коп. в рік (інфляція за 2014 рік - 124,9 %) та 129450 грн 81 коп. в місяць; - у 2016 році 2226036 грн 08 коп. в рік (інфляція за 2015 рік - 143,3 %) та 185503 грн 01 коп. в місяць; - у 2017 році 2502064 грн 56 коп. в рік (інфляція за 2016 рік 112,4 %) та 208505 грн 38 коп. в місяць; - у 2018 році 2844847 грн 40 коп. в рік (інфляція за 2017 рік 113,7 %) та 237070 грн 62 коп. в місяць; - у 2019 році 3123642 грн 45 коп. в рік (інфляція за 2018 рік 109,8 %) та 260303 грн 54 коп. в місяць; - у 2020 році 3251711 грн 79 коп. в рік (інфляція за 2019 рік 104,1 %) та 270975 грн 97 коп. в місяць; - у 2021 році 3414297 грн 38 коп. в рік (інфляція за 2020 рік 105,0 %) та 284524 грн 78 коп. в місяць; - у 2022 році 3755727 грн 12 коп. в рік (інфляція за 2021 рік 110,0 %) та 312977 грн 26 коп. в місяць. Додатковою угодою від 09 січня 2014 року про внесення змін до договору оренди землі від 10 серпня 2005 року узгоджено: Пункт

5. Договору викласти в новій редакції «Нормативно грошова оцінка земельних ділянок становить 41 457 424,32 грн.»; Пункт

9. Договору викласти в новій редакції «Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в рік у грошовій формі у гривнях 1 243 722 грн. 73 коп. (один мільйон двісті сорок три тисячі сімсот двадцять дві грн. 73 копійки) 3% відсотки від нормативно грошової оцінки. Таким чином, розмір зобов`язання за календарний рік визначено наступним чином річний індекс інфляції помножено на розмір орендної плати за календарний рік або нормативно грошову оцінку дорівнює річній орендній платі на наступний рік. Орендна плата за один календарний місяць становить 1/12 розміру орендної плати за рік. Так, за грудень 2022 року - розмір орендної плати за 2021 рік із врахуванням індексу (3414297 грн 38 коп.) множимо на річний індекс інфляції у 2021 році, що становить 110,0%. В результаті орендна плата у 2022 році із врахуванням індексу інфляції становить 3755727,12 грн. За грудень 2022 року 3755727,12 грн/12 = 312977,26 грн; за 2023 рік - розмір орендної плати за 2022 рік із врахуванням індексу (3755727 грн 12 коп.) множимо на річний індекс інфляції у 2022 році, що становить 126,60%. В результаті орендна плата у 2023 році із врахуванням індексу інфляції становить 4754750,53 грн; за січень 2024 рік - розмір орендної плати за 2023 рік із врахуванням індексу (4754750,53 грн) множимо на річний індекс інфляції у 2023 році, що становить 105,10%. В результаті орендна плата у 2024 році із врахуванням індексу інфляції становить 4997242,81 грн. За січень 2024 року 4997242,81 грн/12 = 416436,90 грн. За 25 календарних днів січня 2024 року 416436,90 / 31 день =13433,45 грн, за 25 днів 13433,45 грн х 25 = 335836,25 грн. Враховуючи вищевикладене, за результатами здійсненого розрахунку заборгованості по орендній платі, виходячи з розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції та оплат, проведених відповідачем за період з грудня 2022 року (включно) по січень 2024 року (включно) заборгованість по орендній платі становить 1 958 024,90 грн, зокрема: за грудень 2022 року 97 747,42 грн (312 977,26 (орендна плата за грудень 2022 рік) 215 229,84 грн (сплачено за грудень 2022 року)); за 2023 рік 1 784 578,81 грн (4 754 750,53 (орендна плата за 2023 рік) 2 970 171,72 грн (сплата за період з січня по грудень 2023 року)); за січень 2024 рік 75 698,67 грн (335 836,21 грн (за 25 календарних днів січня 2024 року) 260 137,54 грн (сплата за січень 2024 року)). Поряд з цим, колегією суддів з`ясовано, що позивачем при розрахунку орендної плати за 25 календарних днів січня 2024 року встановлено суму 335 836,21 грн проте як за розрахунком суду апеляційної інстанції становить 335 836,25 грн, що при подальшому розрахунку заборгованості по орендній платі за 25 календарних днів січня 2024 року (335836,21 грн 260 137,54 (сплата за січень 2024 року) = 75 698,71 грн. Водночас, судова колегія відзначає, що суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, враховувати вимога позивача в частині заборгованості по орендній платі за 25 календарних днів січня 2024 року у заявленому позивачем розмірі 75 698,67 грн. Таким чином, позивач нарахував плату за оренду відповідачем землі з урахуванням індексів інфляції, тобто так, як це передбачено ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та згідно із пунктами 10, 11 договору оренди землі від 10.08.2005, яким сторонами було узгоджено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Іншого договором оренди землі від 10.08.2005 не передбачено. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що застосований позивачем механізм обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції відповідає загальному принципу обчислення індексу інфляції, що узгоджується з висновками Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 16.03.2020 у справі №922/1658/19 та Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19. Отже, з урахуванням наведених норм законодавства та узгоджених сторонами умов договору у відповідача відсутні підстави для обчислення орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, натомість є підстави для сплати орендної плати з урахуванням положень законодавства та умов договору, який було укладено з позивачем, а тому відповідач був зобов`язаний як орендар сплачувати орендну плату з урахуванням індексів інфляції. Таким чином, колегія суддів вважає посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, суперечливими та відхиляє їх з підстав, вказаних вище в даній постанові. Щодо доданих до апеляційної скарги додаткових доказів, а саме витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №951/0/2-16 від 17.02.2016, №950/0/2-16 від 17.02.2016, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України). У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Скаржник зазначає, що ПП «Універсам» подавало вказані документи до суду першої інстанції разом із клопотанням про долучення доказів від 18.07.2025 з обґрунтуванням причини пропуску строків на їх подання. Однак, судом першої інстанції було відмовлено в долученні їх до матеріалів справи. Відповідач зазначає, що при поданні відзиву на позовну заяву відповідач долучив (загрузив) витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок одним файлом, однак через збій, вони до електронного суду не були загружені. Вважає, що суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права протиправно відмовив відповідачу в долученні зазначених доказів. Однак, колегія суддів зауважує скаржнику на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу. Проте, вищевказані твердження скаржника, що при поданні відзиву на позовну заяву відповідач долучив (загрузив) витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок одним файлом, однак через збій, вони до електронного суду не були загружені, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що серед переліку додатків до відзиву на позовну заяву (а.с.87-96 на звороті) та відзиву на позовну заяву при новому розгляді (а.с.156-163 т.2) відповідачем не зазначено витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №951/0/2-16 від 17.02.2016, №950/0/2-16 від 17.02.2016. Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи. При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст. ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта). За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. За таких обставин, враховуючи, що скаржником не доведено наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №951/0/2-16 від 17.02.2016, №950/0/2-16 від 17.02.2016 до суду першої інстанції, як додаткові докази вказані документи колегією суддів не приймається. Враховуючи вищевикладене, розмір заборгованості відповідача зі сплати орендної плати, відповідно до договору оренди землі від 10.08.2005 з додатковими угодами 28.12.2007, 01.08.2011, 30.11.2012, 09.01.2014, який підлягає стягненню з останнього на користь позивача, з грудня 2022 року (включно) по січень 2024 року (включно) становить 1 958 024,90 грн (97 747,42 грн + 1 784 578,81 грн + 75 698,67 грн). Разом з тим, судом першої інстанції не враховано оплати відповідачем 29.03.2024 на суму 260 137,54 грн за лютий 2024 року (а.с. 99 т.1), 30.04.2024 на суму 260 137,54 грн за березень 2024 року (а.с.100 т.1), 30.05.2024 на суму 138 731,36 грн за квітень 2024 року (а.с.98 т.1), а всього на суму 659 006,44 грн, оскільки вони проведені вже після розірвання договору оренди землі (постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, якою залишено без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 у справі №924/976/22, яким було розірвано договір оренди землі від 10.08.2005), а тому у позивача були відсутні підстави для їх зарахування в рахунок орендної плати, нарахованої на підставі договору оренди землі від 10.08.2005. Проте, судова колегія вважає, що зазначені висновки суду першої інстанції є передчасними, враховуючи наступне. Орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку. Відповідно до п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно п.287.1. Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Передусім необхідно врахувати, що рішення суду про розірвання договору оренди землі саме по собі не припиняє договір автоматично з моменту його ухвалення, оскільки договір вважається розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили, якщо інше не встановлено у самому рішенні суду. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 залишено без змін рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 у справі №924/976/22, а тому остаточне набрання законної сили відбулося після дати проголошення постанови апеляційного суду тобто після 17 січня 2024 року. Разом з тим, 29.01.2024 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства "Універсам" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №924/976/22. Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Універсам" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №924/976/22. Задоволено клопотання Приватного підприємства "Універсам" про зупинення виконання та дії оскаржуваних рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №924/976/22 до закінчення її перегляду Верховним Судом (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117074107). Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2024 касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Універсам" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 у справі № 924/976/22 закрито. Поновлено виконання та дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.11.2023 і постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 924/976/22, зупинені ухвалою Верховного Суду від 19.02.2024 (а.с.52-55 т.1). Таким чином, відповідач не лише не повернув земельну ділянку у встановленому законом порядку, а й продовжував користуватись нею, що підтверджує наявність фактичних орендних відносин і після ухвалення судового рішення. Відтак, з огляду на положення п. 287.1 ст. 287 ПК України Приватне підприємство "Універсам" як землекористувач після припинення дії договору зобов`язаний був виплатити позивачу встановлену на той час договором орендну плату за фактичне користування належною їй на праві оренди земельною ділянкою за адресою: м.Городок, вул. Заводська площа, вул. Саксаганського для обслуговування цілісного майнового комплексу, кадастровий номер 6821210100:14:034:0001 за лютий квітень 2024 року. Приймаючи до уваги, що доведеною в межах даного спору є заборгованість з орендної плати у розмірі 1 958 024,90 грн, враховуючи, що відповідачем за фактичне користування належною їй на праві оренди земельною ділянкою вже було сплачено 260 137,54 грн за лютий 2024 року (а.с. 99 т.1), 260 137,54 грн за березень 2024 року (а.с.100 т.1), 138 731,36 грн за квітень 2024 року (а.с.98 т.1), а всього на суму 659 006,44 грн в рахунок заборгованості з орендної плати, колегія суддів вважає недоцільним стягнення вказаних грошових коштів з відповідача. Отже, обґрунтованим в даному випадку є зарахування вже сплачених відповідачем грошових коштів в розмірі 659 006,44 грн в рахунок погашення заборгованості з орендної плати на підставі договору оренди землі від 10.08.2005, а відтак у зв`язку з тим, що кошти сплачені відповідачем до подання позову у даній справі 01.07.2024 суд апеляційної інстанції дійшов висновку в частині задоволення позовних вимог Городоцької міської ради про стягнення з Приватного підприємства Універсам 659 006,44 грн заборгованості за оренду землі, відмовити. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу Приватного підприємства "Універсам" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року у справі №903/622/24 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року у справі №903/622/24 скасувати в частині стягнення 659 006, 44 грн заборгованості за оренду землі та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову. Змінити рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року у справі №903/622/24 в частині розподілу судових витрат по сплаті судового збору. Щодо апеляційної скарги Приватного підприємства "Універсам" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 року у справі №903/622/24.

5. Зміст додаткового рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 року у справі №903/622/24 Суд першої інстанції, задовольняючи заяву Городоцької міської ради від 20.08.2025 про ухвалення додаткового рішення по справі №903/622/24 врахував задоволення Верховним Судом касаційної скарги Городоцької міської ради та скасування рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 903/622/24, та приписи ч.14 ст. 129 ГПК України дійшов висновку, що витрати за подання апеляційної скарги Городоцькою міською радою в розмірі 35 244,45 грн, що підтверджуються платіжною інструкцією від 20 вересня 2024 року №443, та витрати за подання касаційної скарги Городоцькою міською радою в розмірі 46 992,60 грн, що підтверджуються платіжною інструкцією від 27 листопада 2024 року №570, слід покласти на Приватне підприємство Універсам.

6. Узагальнені доводи апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 року у справі №903/622/24 та заперечення інших учасників справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ПП «Універсам» подало до Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025р. по справі №903/622/24. У разі скасування вказаного рішення суду першої інстанції, підлягатиме скасуванню і додаткове рішення прийняте 01.09.2025. Крім того, додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 прийняте у даній справі підлягає скасування враховуючи, що додаткове рішення про стягнення судових витрат ухвалюється тим судом, що прийняв рішення по справі і у тому самому складі. Всупереч зазначеному Господарський суд Волинської області прийняв додаткове рішення, яким стягнув з ПП «Універсам» на користь Городоцької міської ради 35 244,45грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги та 46 992,60 витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подання касаційної скарги. Тобто, Господарський суд Волинської області перебираючи на себе повноваження апеляційного та касаційного суду задовольнив заяву про стягнення судового збору, що є порушенням норм процесуального права. Крім того, відповідач посилається на те, що як вбачається із матеріалів справи позивач, як апеляційну так і касаційну скарги подавав в електронній формі сплативши судовий збір без понижуючого коефіцієнта 0,8, проте Господарський суд Волинської області під час прийняття додаткового рішення не врахував зазначеного, стягнув з відповідача судовий збір без понижуючого коефіцієнта. Тобто, за подання апеляційної скарги позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 28 195,56 грн замість 35 244,45 грн, а за подання касаційної скарги 37 594,08 грн замість 46 992,60 грн. Позивач у відзиві апеляційні скарги, заперечуючи доводи відповідача зазначив, що додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01 вересня 2025 року у справі №903/622/24, є похідним від рішення Господарського суду Волинської області від 06 серпня 2025 року у справі №903/622/24, де стягнуто судовий збір на користь особи на користь якої ухвалено судове рішення. Додаткове не передбачає стягнення інших витрат, які пов`язані з розглядом справи №903/622/24, а тому вважає, що апеляційна скарга на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01 вересня 2025 року у справі №903/622/24 не підлягає задоволенню, а додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01 вересня 2025 року у справі №903/622/24 підлягає залишенню без змін.

7. Правові норми, застосовані апеляційним судом та правова позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 року у справі №903/622/24. 20 серпня 2025 року представником Городоцької міської ради адвокатом Савчуком Ю.М. до суду першої інстанції подано клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення із Приватного підприємства Універсам витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг в загальній сумі 82 237,05 грн. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 було відмовлено у задоволенні позову Городоцької міської ради до Приватного підприємства Універсам про стягнення 1958024,90 грн. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 апеляційну скаргу Городоцької міської ради залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 у справі №903/622/24 без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.02.2025 касаційну скаргу Городоцької міської ради задоволено частково; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 у справі №903/622/24 скасовано, справу №903/622/24 передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області. Приписами ст. 315 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції, поміж іншого складається зокрема з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Поряд з цим, в п.7 постанови від 25.02.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у даній справі зазначив, що оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Колегія суддів відзначає, що порядок розподілу судових витрат визначений у статтях 129 - 130 ГПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У постанові від 18.05.2020 у справі №530/1731/16-ц Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (постанови від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, ухвала від 21.09.2023 у справі №910/18489/20). Верховний Суд у постанові від 25.02.2025 не ухвалював остаточне судове рішення у цій справі, а направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Отже, розподіл судових витрат, у тому числі понесених у зв`язку з первісним переглядом справи в суді апеляційної та касаційної інстанції, має здійснюватися за наслідками вирішення позовних вимог тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Таким чином, вищевказане спростовує доводи відповідача, що суд першої інстанції перебираючи на себе повноваження апеляційного та касаційного суду задовольнив заяву про стягнення судового збору. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з позовною заявою до Господарського суду Волинської області, Городоцька міська рада за подання позовної заяви сплатила судовий збір з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 у розмірі 23 496,30 грн (1958024,90 грн х 1,5% х 0,8 = 23 496,30 грн), оскільки позовна заява подана через систему «Електронний суд», що підтверджується платіжною інструкцією від 26 червня 2024 року №287 (а.с.60 т.1). В свою чергу, за подання апеляційної скарги Городоцькою міською радою було сплачено судовий збір з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 у розмірі 35 244,45 грн (1958024,90 грн х 1,5% = 29 370,37 грн; 29 370,37 х 150% = 44 055,55 грн; 44 055,56 грн х 0,8 = 35 244,45 грн), що підтверджується платіжною інструкцією від 20 вересня 2024 року №443 (а.с. 16 т.2). За подання касаційної скарги Городоцькою міською радою було сплачено судовий збір з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 у розмірі 46 992,60 грн (1958024,90 грн х 1,5% = 29 370,37 грн; 29 370,37 х 200% = 58 740,74 грн; 58 740,74 грн х 0,8 = 46 992,60 грн), що підтверджується платіжною інструкцією від 27 листопада 2024 року №570 (а.с.71 т.2). Таким чином, позивачем сплачено судовий збір до судів апеляційної та касаційної інстанції з урахуванням приписів ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача, що позивач, як апеляційну так і касаційну скарги подавав в електронній формі сплативши судовий збір без понижуючого коефіцієнта 0,8. Відповідно до ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано поклав витрати Городоцької міської ради зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги Городоцькою міською радою в розмірі 35 244,45 грн., що підтверджуються платіжною інструкцією від 20 вересня 2024 року № 443, та витрати за подання касаційної скарги Городоцькою міською радою в розмірі 46 992,60 грн., що підтверджуються платіжною інструкцією від 27 листопада 2024 року № 570, на Приватне підприємство Універсам

8. Висновки за результатами апеляційного розгляду. Колегія суддів відзначає, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями дійшов висновку апеляційну скаргу Приватного підприємства "Універсам" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року у справі №903/622/24 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року у справі №903/622/24 скасувати в частині стягнення 659 006, 44 грн заборгованості за оренду землі та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову. Змінити рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року у справі №903/622/24 в частині розподілу судових витрат по сплаті судового збору. Поряд з цим, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги Приватного підприємства "Універсам" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 року у справі №903/622/24 висновків суду першої інстанції не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Приватного підприємства "Універсам" слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 року у справі №903/622/24 залишити без змін. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Універсам" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року у справі №903/622/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року у справі №903/622/24 скасувати в частині стягнення 659 006, 44 грн заборгованості за оренду землі та ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову. Змінити рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року у справі №903/622/24 в частині розподілу судових витрат по сплаті судового збору. Резолютивну частин рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2025 року у справі №903/622/24 викласти в наступній редакції: "1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Універсам (44761, Волинська область, Володимир-Волинський район, с. Микуличі, вул. Мілашенкова, 35, код ЄДРПОУ 30089507) на користь Городоцької міської ради (32000, Хмельницька область, Хмельницький район, м.Городок, вул.Грушевського, 53, код ЄДРПОУ 04060708) - 1 299 018 грн 46 коп. заборгованості за оренду землі; - 15 587 грн 75 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. В частині задоволення позовних вимог Городоцької міської ради про стягнення з Приватного підприємства Універсам 659 006,44 грн заборгованості за оренду землі, відмовити"

3. Доручити Господарському суду Волинської області видати судовий наказ.

4. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Універсам" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2025 року у справі №903/622/24 залишити без змін.

5. Справу №903/622/24 повернути Господарському суду Волинської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "28" жовтня 2025 р. Головуючий суддя Гудак А.В. Суддя Коломис В.В. Суддя Філіпова Т.Л.