Постанова 4875 № 922/1393/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" грудня 2020 р. Справа № 922/1393/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О.В. за участю секретаря Гончарова О.В. за участю представників сторін: від позивача - Новіков М.С., довіреність від 08.07.20 р.№ 08-21/1671/2-20; від відповідача - Селіванов М.В., довіреність № від 05.06.15 р. б/н ; розглянувши у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою програми EASYCON апеляційні скарги Приватного підприємства "Геюр+" м. Харків (вх.№ 2597 2/5) та Харківської міської ради, м. Харків (вх.№ 2646 2/5) на рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2020, ухвалене суддею Аюповою Р.М. в приміщенні господарського суду Харківської області (повне рішення складено 16.09.2020) у справі №922/1393/20 за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Приватного підприємства "Геюр+", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 1076160,42 грн. ВСТАНОВИЛА: Позивач - Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Геюр+", м. Харків, про стягнення заборгованості в розмірі 1076160,42 грн. зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, яка знаходиться на перехресті пров. Отакара Яроша та пр. Леніна у м. Харкові, площею 0,3960 га. Також позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до умов договору оренди землі від 01.04.2005 з урахуванням змін, внесених рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2014 у справі № 922/732/14, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, яку повинен був сплатити відповідач за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 з урахуванням її індексації, становить 1 430430,7 грн., в той час як останнім за цей період її сплачено лише в сумі 354270,28 грн., у зв`язку з чим розмір заборгованості відповідача за відповідний період складає 1 076160,42 грн. Рішенням господарського суду Харківської області від 14.09.2020 у справі № 922/1393/20 у задоволенні позову відмовлено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Геюр+" (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 29, код ЄДРПОУ 32005408) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059543) заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, яка знаходиться на перехресті пров. О. Яроша та пр. Леніна, у м. Харкові, площею 0,3960 га, в сумі 340147,18 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 5102,21 грн. Рішення обґрунтовано з тих підстав, що відповідно до пунктів 9, 10 договору оренди землі від 01.04.2005 відповідач мав сплачувати орендну плату за звітний місяць з урахуванням індексу інфляції, протягом наступного місяця, а тому за заявлений позивачем період з 01.01.2018 по 31.12.2018, відповідач мав сплатити орендну плату, обраховану виходячи з визначеного договором щомісячного розміру орендної плати (52714,20 грн.) та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця, що в загальній сумі складає 694417,46 грн. Водночас, згідно з листом ГУ ДПС у Харківській області від 24.03.2020 № 6568/9/20-40-04-03-17 ПП "Геюр+" сплачено орендну плату у 2018 році у розмірі 354270,28 грн., а тому розмір заборгованості відповідача за цей період становить 340147,18 грн. (694417,46 грн. - 354270,28 грн). Разом з цим, суд зазначив, що позивач при розрахунку суми заборгованості відповідача безпідставно застосовував щорічні коефіцієнти інфляції за попередні спірному періоду роки (2014 - 2017),оскільки не надав доказів внесення сторонами змін до Договору оренди, в частині розміру орендної плати з урахуванням щорічних індексів інфляції в 2015 - 2017 роках. Харківська міська рада подала на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на те, що господарський суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неправильно обрахував розмір орендної плати за спірний період, виходячи з визначеного договором щомісячного розміру орендної плати (52714,20 грн.) та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця з урахуванням індексів інфляції, оскільки не застосував у спірних правовідносинах норми пункт 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 № 786, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.На думку скаржника, суд першої інстанції здійснив розрахунки орендної плати з урахуванням інфляції, але не кумулятивно, що суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, що встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків (а у спірних правовідносинах орендної плати з урахуванням інфляції) означає, що вартість грошей з індексом інфляції за попередній період є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. Крім цього позивач зазначає про те, що посилання суду першої інстанції на відсутність підстав для нарахування позивачем орендної плати за 2018 рік із застосуванням коефіцієнтів інфляції за 2014-2107 роки у зв`язку з ненаданням доказів внесення сторонами змін до Договору оренди в частині розміру орендної плати з урахуванням щорічних індексів інфляції в 2015 - 2017 роках суперечить пункту 10 договору оренди землі від 01.04.2005, який передбачає обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції. У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 06.10.2020, для розгляду справи №922/1393/20 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2020 у справі № 922/1393/20 та призначено її розгляд на 16.11.2020 р. о 14:15. Відповідач - Приватне підприємство "ГЕЮР+" також подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення змінити; резолютивну частину рішення викласти в такій редакції: позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства "Геюр+" (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 29, код ЄДРПОУ 32005408) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059543) заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, яка знаходиться на перехресті пров. О. Яроша та пр. Леніна у м. Харкові, площею 0,3960 га, в сумі 278 300, 12 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 4174,50 грн.в частині стягнення з ПП "Геюр+" на користь Харківської міської ради заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 61847,06 грн. - відмовити. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції внаслідок неправильного тлумачення пункту 10 договору оренди землі від 01.04.2005 дійшов помилкового висновку, що орендна плата повинна обраховуватись, виходячи з щомісячного розміру орендної плати (52714,20 грн.) та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця,оскільки пунктом 13 Договору сторони встановили, що внаслідок інфляції розмір орендної плати щорічно переглядається, а згідно з пунктом 36 Договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а в разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір вирішується в судовому порядку. Зважаючи на те, що сторонами в письмовій формі не вносились зміни до Договору оренди в частині розміру орендної плати з урахуванням щорічних індексів інфляції, скаржник стверджує про наявність у нього заборгованості за Договором за спірний період в розмірі 278000 грн, що обрахований, виходячи з визначеного в договорі розміру орендної плати без його індексації. Також відповідач зазначає, що судом першої інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин положення п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, відповідно до якого розмір орендної плати має бути обрахований платником станом на 01 січня поточного року, а податкова декларація подана до 20 лютого поточного року, що фактично унеможливлює здійснення орендарем обрахунку орендної плати з урахуванням індексу інфляції щодо кожного конкретного місяця. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Геюр+" м. Харків (вх.№ 2597 2/5) на рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2020 у справі №922/1393/20 залишено без руху з наданням апелянту строку для усунення вказаних недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 153 грн. 20.10.2020 ( вх. № 10022) на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 12.10.2020 скаржником надано докази усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, надано платіжне доручення № 7870 від 16.10.2020 про сплату судового збору в сумі 3 153 грн. У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.10.2020, у зв`язку із знаходженням на лікарняному судді Білоусової Я.О. для розгляду справи №922/1393/20 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Геюр+" м. Харків (вх.№ 2597 2/5), об`єднано розгляд апеляційних скарг позивача та відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2020 у справі №922/1393/20 в одне апеляційне провадження для їх спільного розгляду. та призначено їх розгляд на 16.11.2020 р. о 14:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104 . 22.10.2020 (вх. № 10143) на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника відповідача - адвоката Селіванова М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу Харківської міської ради, в якому він просить залишити зазначену скаргу без задоволення. 03.11.2020 (вх. № 10601) до суду апеляційної інстанції від позивача - Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "ГЕЮР+", в якому він просить залишити зазначену скаргу без задоволення. 03.11.2020 (вх. ел. пошт. 3544) на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника відповідача Приватного підприємства "ГЕЮР+" адвоката Селіванова М.В. надійшло клопотання про участь у всіх наступних судових засіданнях у справі № 922/1393/20 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою програми EASYCON, яке ухвалою від 05.11.2020 було задоволено. Ухвалою від 16.11.2020 в судовому засіданні було оголошено перерву до 03.12.2020 р. об 11:30 год. У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 01.12.2020, у зв`язку із відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи №922/1393/20 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя-доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В. В судовому засіданні 03.12.2020 представник позивача підтримує апеляційну скаргу позивача та заперечує проти апеляційної скарги відповідача. В судовому засіданні 03.12.2020 представник відповідача підтримує апеляційну скаргу відповідача та заперечує проти апеляційної скарги позивача. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача та часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, зважаючи на таке. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської міської ради від 28.04.2004 № 66/04 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об`єктів" ПП "Геюр+" (відповідач, орендар) надано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,3960 га, яка знаходиться на перехресті пров. О. Яроша та пр. Леніна у м. Харкові для будівництва кафе з літнім майданчиком та подальшої експлуатації об`єкту. На підставі вказаного рішення, між Харківською міською радою (позивач, орендодавець) та Приватним підприємством "Геюр+" укладено договір оренди землі від 01.04.2005, зареєстрований за № 6355/05. Відповідно до умов Договору оренди, земельну ділянку загальною площею 0,3960 га, яка знаходиться на перехресті пров. О. Яроша та пр. Леніна у м. Харкові надано для будівництва кафе з літнім майданчиком та подальшої експлуатації об`єкту строком до 31.12.2029. Пунктом 5 цього Договору в первісній редакції встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період експлуатації становить 3338840,00 грн. Згідно з п. 9 Договору в первісній редакції, розмір орендної плати за земельну ділянку на період експлуатації з 2007 року становить: - в рік 143570,16 грн.; - в місяць 11964,18 грн. Пунктом 10 Договору в первісній редакції передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Відповідно до п. 13 Договору розмір орендної плати переглядається у тому числі в інших випадках, передбачених законом. Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 та базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України (п.1.1 рішення). Пунктом 2 цього рішення передбачено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01 січня 2014 року. Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013"" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов`язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (п. п. 2, 3 рішення). Рішенням господарського суду Харківської області 15.04.2014 у справі № 922/732/14, внесено зміни в п. 5 п. 9 до договору оренди землі від 01.04.2005, № 6355/05, у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки, зокрема, в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, яка знаходиться на перехресті пров. О. Яроша та пр. Леніна площею 0,3960 га, у зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013. Рішення набуло законної сили 29.04.2014. Відповідно до вказаного рішення, розмір орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою яка знаходиться на перехресті пров. О. Яроша та пр. Леніна у м. Харкові площею 0,3960 га згідно з розрахунком № 326/14 від 23.10.2013 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 632570,40 грн., або в місяць - 52714,20 грн. В обґрунтування позову Харківська міська рада стверджує, що ПП "Геюр+", починаючи з 29.04.2014, тобто дати набуття законної сили зазначеним рішення суду, яким внесено зміни до договору оренди, повинно було сплачувати новий розмір орендної плати визначений в цьому рішенні суду, з урахуванням індексів інфляції, який обраховується відповідно до пункту 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 № 786, а саме розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Виходячи із розрахунків позивача, наданих до позову, ПП "Геюр+", за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, повинно було сплатити 1430430,70 грн. Разом з тим, згідно із листом ГУ ДПС у Харківській області від 24.03.2020 № 6568/9/20-40-04-03-17 ПП "Геюр+" сплачено орендну плату у 2018 році у розмірі 354270,28 грн. Зважаючи на це, на думку позивача, розмір заборгованості зі сплати орендної плати відповідача за 2018 рік складає різницю між сумою орендної плати з урахуванням індексації, яку він повинен сплатити відповідач за 2018 рік та фактично частково сплаченою відповідачем за цей період орендною платою: 1430430,70 грн. - 354270,28 грн. = 1076160,42 грн., яку він і просить стягнути в рамках даної справи. За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України). Відповідно до пункту 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: - не може бути меншою 3-х відсотків нормативної грошової оцінки; - не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Тобто норми ст. 288 Податкового кодексу України встановлюють мінімальні та максимальні межі розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у відсотках від нормативної грошової оцінки. Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Таким чином, зазначена норма Закону прямо передбачає здійснення обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції в разі, якщо інше не встановлено договором оренди землі та не обумовлює таке обчислення укладенням сторонами додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати внаслідок індексації. Разом з тим, пунком 10 Договору прямо передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, здійснення якого не обумовлено укладенням сторонами додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати внаслідок індексації, оскільки, як правомірно зазначив суд першої інстанції, п. 13 Договору жодним чином не встановлює механізм реалізації п.10 Договору, а лише встановлює можливість перегляду орендної плати у випадку інфляції. Відповідно до умов Договору (п. 31 п.п. "б"), орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату в строки та розмірах, встановленими цим договором. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (п. 11 договору). Як правомірно зазначив суд першої інстанції, з аналізу вищевикладених умов Договору вбачається, що відповідач мав сплачувати орендну плату за звітний місяць з урахуванням індексу інфляції, протягом наступного місяця. Аналогічна правова позиція щодо здійснення розрахунку орендної плати знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/3321/18 від 07.10.2019. Згідно з додатковою угодою, визнаною укладеною рішенням господарського суду Харківської області 15.04.2014 у справі № 922/732/14, внесено зміни в п. 5 п. 9 до договору оренди землі від 01.04.2005 № 6355/05, в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, яка знаходиться на перехресті пров. О. Яроша та пр. Леніна площею 0,3960 га, у зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, а саме: орендна плата за користування відповідачем зазначеною земельною ділянкою, згідно з розрахунком № 326/14 від 23.10.2013 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 632570,40 грн., або в місяць - 52714,20 грн. (а.с. 78-82) Зазначене рішення набрало законної сили 29.04.2014 Відповідно до ч. 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили. Отже, як правомірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до пунктів 9, 10 договору оренди землі від 01.04.2005 відповідач мав сплачувати орендну плату за звітний місяць з урахуванням індексу інфляції, протягом наступного місяця, а тому за заявлений позивачем період з 01.01.2018 по 31.12.2018, відповідач мав сплатити орендну плату, обраховану виходячи з визначеного договором щомісячного розміру орендної плати (52714,20 грн.) та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця. Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє як такі, що суперечать чинному законодавству та умовам Договору доводи відповідача щодо відсутності підстав для обчислення орендної плати за Договором виходячи з щомісячного розміру орендної плати (52714,20 грн.) та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця без внесення сторонами відповідних змін до його умов в частині індексації розміру орендної плати. Також колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм (пункту 13) Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 № 786, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007 та врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Так, Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 №786 розроблена з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзвязку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації). Колегія суддів зазначає, що вказана Методика застосовується при здійсненні розрахунків за оренду нерухомого майна за базовий місяць (пункт 12 Методики), а не земельної ділянки за попередній місяць, як це встановлено умовами спірного Договору оренди землі, а саме: у пункті

11. Крім того, визначена позивачем на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 № 786 річна орендна плата в розмірі 1430430,70 грн. за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 складає 12,66% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що суперечить як умовам п. 9 Договору, так і нормі ст. 288 Податкового кодексу України. Також колегія суддів вважає недоречним посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, виходячи з наступного У постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про стягнення 11 698 730, 05 грн, з яких 8 943 617, 40 грн основного боргу, 1 179 009, 70 грн пені, 336 765, 90 грн 3% річних, 1 239 337, 68 грн інфляційних втрат за неналежне виконання договору про постачання природного газу, Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 48 651, 99 грн інфляційних втрат, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ № 1078). Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період. У справі, що розглядається, встановлено, що 01.04.2005 позивач (орендодавець) та відповідач (орендар) уклали Договір оренди земельної ділянки, за умовами якого обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10); орендна плата сплачується щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 11); розмір орендної плати переглядається, зокрема, внаслідок інфляції щорічно; рішенням господарського суду Харківської області від 15.04.2014 у справі № 922/732/14, внесено зміни в пункти 5, 9 Договору та вказано, що розмір орендної плати за користування земельною ділянкою за розрахунком від 23.10.2013 №326/14 на рік становить 5,6% від її нормативної грошової оцінки і складає 632570,40 грн, а в місяць - 52714,20 грн; відповідач за спірний період сплатив орендну плату частково -на суму 354270,28 грн., без урахування індексів інфляції, у зв`язку з чим позивач здійснив відповідний розрахунок розміру орендної плати за Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 № 786 та звернувся з цим позовом до суду. Таким чином, суд першої інстанції у цій справі та касаційний суд у справі № 905/21/19, на яку посилається позивач, виходили з фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка за вимогами процесуального закону, тобто судами досліджувалися конкретні обставини справ, які розглядались з різними предметами та правовими підставами позовів. Водночас, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц. Проте, встановлені судами фактичні обставини та матеріально-правове регулювання у цій справі суттєво відрізняються від застосованих норм та обставин, встановлених судами у справі № 905/21/19, спір у якій виник між АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", зокрема, щодо правомірності нарахування позивачем (постачальником) інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу відповідачем (споживачем). Натомість у справі № 922/1393/20 Харківська міська рада не обґрунтовувала позовні вимоги простроченням Товариством виконання грошового зобов`язання та виникненням у нього обов`язку, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України, зі сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а звернулась до суду про стягнення орендної плати за Договором, яка, на її думку, має бути сплачена з урахуванням індексів інфляції, визначених на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1996 №

786. При цьому колегія суддів наголошує, що кумулятивний порядок нарахування індексу інфляції, за яким при обчисленні проіндексованого боргу за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період, на незастосування якого посилається позивач в апеляційній скарзі, стосується нарахування інфляційних втрат кредитора в якості відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а не в якості складової орендної плати при обчисленні її розміру відповідно до умов договору, як це має місце у спірних правовідносинах. Господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що при розрахунку суми заборгованості відповідача за даним позовом, безпідставно застосовано щорічні коефіцієнти інфляції за попередні спірному періоду 2014 - 2017 роки , оскільки таке нарахування грунтується саме на положеннях щодо кумулятивного порядку нарахування інфляційних, які, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, в яких розмір орендної плати обчислюється, виходячи з визначеного договором щомісячного розміру орендної плати - 52714,20 грн. та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця. Отже, за заявлений позивачем період з січня по грудень 2018 відповідач мав сплатити орендну плату за договором (з урахуванням індексу інфляції за січень- грудень 2018 року) у розмірі 637525,53 грн., який обраховано, виходячи з встановленого договором помісячного розміру орендної плати -52714,20 грн. та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця, а саме :53504,91 грн. орендної плати за січень 2018 року +53188,63 орендної плати за лютий 2018 року + 53294,06 грн. орендної плати за березень 2018 року+53135,91 грн. орендної плати за квітень 2018 року+52714,20 грн. орендної плати за травень 2018 року+ 52714,20 грн. орендної плати за червень 2018 року+52345,20 грн. орендної плати за липень 2018 року+ 52714,20 грн. орендної плати за серпень 2018 року+ 53715,77 грн. орендної плати за вересень 2018 року + 53610,34 грн. орендної плати за жовтень 2018 року+53452,20 грн. орендної плати за листопад 2018 року+53135,91 грн. орендної плати за грудень 2018 року. Разом з тим, згідно із листом ГУ ДПС у Харківській області від 24.03.2020 № 6568/9/20-40-04-03-17 ПП "Геюр+" сплачено орендну плату у 2018 році у розмірі 354270,28 грн. З урахуванням наведеного, розмір заборгованості відповідача зі сплати орендної плати (з урахуванням індексу інфляції) за спірним договором за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 становить 283255,25 грн. ( 637525,53 грн. - 354270,28 грн). Проте, місцевий господарський суд при здійсненні розрахунку розміру орендної плати, який мав сплатити відповідач за період з січня по грудень 2018 року допустив арифметичну помилку, зазначивши, що такий розмір становить 694417,46 грн., й відповідно при здійсненні розрахунку заборгованості відповідача за цей період, що підлягає стягненню відрахував 354270,28 грн. часткової сплати відповідачем у 2018 році орендної плати, що в підсумку призвело до визначення неправильної суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача -340147,18 грн. замість 283255,25 грн. Таким чином, обґрунтованою і такою, що відповідає обставинам справи є заборгованість у розмірі 283255,25 грн., а відтак підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Отже, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо порядку обчислення спірної суми заборгованості з орендної плати за землю, виходячи з визначеного договором щомісячного розміру орендної плати (52714,20 грн.) та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця спірного періоду(з січня по грудень 2018 року), але при здійсненні відповідного розрахунку допустив лише арифметичну помилку, стягнувши 340147,18 грн. замість 283255,25 грн., а тому оскаржуване рішення підлягає відповідній зміні, відповідно до якої з відповідача на користь позивача слід стягнути 283255,25 грн. заборгованості й здійснити відповідний перерозподіл між сторонами судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам. Відповідно, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга позивача -залишенню без задоволення. Керуючись ст. 129, статтями 269, п. 2 ч. 1 статті 275, п. 1 ч. 1 статті 277, статтями 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Геюр+" задовольнити частково. Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2020, у справі №922/1393/20 змінити,виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства "Геюр+" (61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 29, код ЄДРПОУ 32005408) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059543) заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, яка знаходиться на перехресті пров. О. Яроша та пр. Леніна, у м. Харкові, площею 0,3960 га, в сумі 283255,25 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 4248,82 грн. В іншій частині позову відмовити" Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 14.12.2020 Головуючий суддя І.В. Тарасова Суддя Я.О. Білоусова Суддя О.В. Шевель