Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 569/22586/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 569/22586/25 пров. № А/857/52146/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І., з участю секретаря Майстрів Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2025 року у справі № 569/22586/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Рівненській області лейтенантом поліції Жигалюка Данила Олександровича, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- суддя в 1-й інстанції Кучина Н.Г., час ухвалення рішення 20.11.2025 року, місце ухвалення рішення м.Рівне, дата складання повного тексту рішення 20.11.2025 року в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Рівненській області лейтенантом поліції Жигалюка Данила Олександровича, Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2025 року позов задоволено. Скасовано постанову серії ЕНА № 5857373 від 03 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн., винесену інспектором 2 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Рівненській області лейтенантом поліції Жигалюком Данилом Олександровичем. Провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - закрито за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено вчинення позивачем порушення ПДР, а тому підстави для скасування постанови відсутні. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не був обізнаний про існування постанови Святошинського районного суду м. Києва по справі №759/21253/23 від 19.01.2024, якою його було позбавлено права керування транспортними засобами, а тому в його діях відсутній умисел правопорушення, передбаченого ч.4 сти.126 КУпАП. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх помилковими, з огляду на наатупне. Судом встановлено, що постановою інспектора 2 взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Рівненській області лейтенанта поліції Жигалюка Д.О. позивача - ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень за те, що 03.10.2025 о 14 год. 31 хв., на автодорозі М-06 Київ-Чоп 267 км, він керував транспортним засобом "Mercedes", д.н.з. НОМЕР_1 , будучи особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами постановою Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/21253/23 від 19.01.2024, також був відсутній реєстраційний документ на ТЗ, чим порушив ст. 15 Закону України Про дорожній рух, п. 2.1 б ПДР України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. за №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. за №1306. Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. У відповідності до п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Частина 4 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом транспортними засобами. 19.01.2024 постановою Святошинського районного суду міста Києва в адміністративній справі №759/21253/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративні стягнення за:- ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу;- ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Згідно зі ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу. Апеляційне оскарження не здійснювалося. Наведене вище свідчить, що позивач, на момент винесення оскаржуваної постанови був особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. 19.01.2024 постановою Святошинського районного суду міста Києва в адміністративній справі №759/21253/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративні стягнення за:- ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу;- ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Згідно зі ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу. Таким чином, зазначена постанова суду першої інстанції набрала законної сили 19.01.2024 року. Положеннями ч.2 ст.317-1 КУпАП передбачено, що особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Відтак, колегія суддів зазначає, що станом на час винесення оскаржуваної постанови, тобто на 03.10.2025 року, позивач вважався таким, що позбавлений права керування транспортними засобами. Крім того, колегія суддів наголошує, що навіть на момент розгляду справи Святошинським районним судом міста Києва 19.01.2024 року позивач вже був позбавлений права керування транспортними засобами згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 04.05.2023 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Більше того, постановою серії ЕАС № 6574197 від 20.02.2023 на ОСОБА_1 за порушення ч. 4 ст. 126 КУпАП було накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн 00 коп. Крім того, ОСОБА_1 з 23.01.2020 року більше 10 разів притягався до адміністративної відповідальності за ст.130 КпАП України і з того часу не має права керувати транспортними засобами. Тобто, позивач будучи неодноразово притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення ПДР умисно керував транспортним засобом, будучи позбавленим судом права керування транспортним засобом. Досліджуючи обставини вчинення адміністративного правопорушення та докази в підтвердження таких діянь, що надані відповідачем по справі, судом оглянуто відеозапис з індивідуальної камери поліцейського. З відеозапису слідує, що причиною зупинки ТЗ стало ймовірне порушення ПДР, неувімкнення водієм ближнього світла фар, про що чітко проговорює поліцейський. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова в справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам КУпП, оскільки в ній містяться точні дані, які відповідають вчиненому адміністративному правопорушенню та обставинам розгляду адміністративної справи. Відповідачем надано належні та допустимі докази, що стверджують факт вчинення позивачем зазначеного вище правопорушення. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення. Відтак, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про залишення позовної заяви без задоволення. Керуючись ст.ст. 272,286,308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 листопада 2025 року у справі № 569/22586/25 - скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула Повне судове рішення складено 13 травня 2025 року.