Постанова 4857 № 166/392/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 166/392/21 пров. № А/857/10889/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 11 травня 2021 року у справі № 166/392/21 (суддя Фазан О.З., смт.Ратне) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, в якому просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №666796 від 31.01.2021. Рішенням від 11 травня 2021 року Ратнівський районний суд Волинської області позов задовольнив. Скасував постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДПО 18 № 666796 від 31.03.2021 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорущення підтверджується постановою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДПО18 №666796 від 31.01.2021, фотокарткою №27812 та відеозаписом з технічного пристрою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 №ТС001006 від 31.03.2021, відеозаписами з портативного відеореєстратора, а також схемою встановлення інформаційно-вказівних дорожніх знаків. При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що оскаржувана постанова не містить посилань на докази в підтвердження порушення позивачем ч.1 статті 122 КУпАП є помилковими, оскільки в оскаржуваній постанові зазначено технічний засіб, яким було зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме, сертифікований вимірювальний прилад TruCAM LTI 20/20. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому обґрунтовує правомірність оскарженого відповідачем рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що згідно з постановою серії ДПО 18 № 666796 від 31.03.2021 року, винесеною поліцейським взводу № 2 роти № 3 БУПП у Волинській області ДПП Гриневич Кариною Сергіївною, на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Як слідує з цієї постанови, 31 березня 2021 року о 13 годині 15 хв АД Н-22 с. Копачівка 130 км ОСОБА_1 рухалася із швидкістю 75 км/год, перевищуючи встановлене обмеження на 25 км, чим порушено п.12.4 ПДР України. Швидкість руху вимірювалась на TruCam LTI 20120 TC 001006. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» з перевищенням швидкості понад 20 км. При цьому, вказана у постанові відеофіксація без зазначення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини п`ятої ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункти 1.3, 1.9). Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 «Населений пункт», 5.46 «Кінець населеного пункту». Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. За ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як слідує з оскаржуваної постанови, автомобіль позивача рухався із швидкістю 75 км/год, перевищуючи встановлене обмеження на 25 км, при цьому швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20120 TC 001006. Відповідачем на підтвердження правомірності дій щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності надано фото автомобіля позивача із автоматично зафіксованими показаннями приладу TruCam перевищенням швидкості на 25 км/год, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/20052 чинне до 15.10.2021 року лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI20/20 № ТС 001006 із максимально допустимою похибкою при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі 2 км/год в діапазоні від 2 км /год до 200 км/год, сертифікат затвердження засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012 року на цей прилад, експертний висновок за вих.№ 04/02/03-3008 від 27.09.18 Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на TruCam LTI20/20 із терміном дії до 27.09.2021 року, відеозапис з технічного пристрою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 №ТС001006 від 31.03.2021, відеозаписи з портативного відеореєстратора, схему розташування інформаційного знаку 5.70 « Фото- відеофіксація порушень Правил дорожнього руху на автодорозі М-19 на підходах до населеного пункту Копачівка. Так, матеріалами справи підтверджується, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 №UA-MI/1-2903-2012. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/20052, виданого ДП «Укрметртестстандарт», від 15.10.2020 та чинного до 15.10.2021 лазерний вимірювач швидкості руху TruCAM LTI 20/20 №ТС001006 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Крім того, можливість використання засобу TruCAM LTI 20/20 підтверджується наявним в матеріалах справи виданим державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, експертним висновком від 27.09.2018 № 04/02/03-3008. Таким чином, лазерний вимірювач швидкості руху TruCAM LTI 20/20 №ТС001006, який використовувався поліцейським для фіксації вчиненого позивачем правопорушення є законним сертифікованим приладом та підтверджує належність доказів. При цьому, висновок суду першої інстанції на те, що оскаржувана постанова не містить посилань на докази в підтвердження порушення позивачем ч.1 статті 122 КУпАП є помилковим, оскільки в оскаржуваній постанові зазначено технічний засіб, яким було зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме, сертифікований вимірювальний прилад TruCAM LTI 20/20. При цьому, рух транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» з перевищенням швидкості понад 20 км підтверджується наданою відповідачем та наявною в матеріалах справи схемою встановлення інформаційно-вказівних дорожніх знаків. Таким чином, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які оформлені у встановленому законом порядку та мають бути враховані судом. Більше того, судом враховується та обставина, що позивачем в цілому не заперечується факт перевищення швидкості руху в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт», що встановлено апеляційним судом із матеріалів справи, зокрема, відеозапису нагрудної камери інспектора поліції. З огляду на викладене, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, апеляційний суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вина позивача доводиться належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув належної уваги, а тому дійшов помилкового висновку, що є протилежним наведеному вище. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. За таких обставин колегія суддів вважає правильним скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 243, 271, 272, 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції задовольнити. Скасувати рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 11 травня 2021 року у справі № 166/392/21 та ухвалити постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 08.07.2021.