Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/6412/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. ЛьвівСправа № 380/6412/26 пров. № А/857/21609/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Боршовського Т.І., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 380/6412/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної ради про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними та відшкодування шкоди, - суддя в 1-й інстанції Морська Г.М., час ухвалення рішення 08 квітня 2026 року, місце ухвалення рішення м. Львів, ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст вимог. ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Львівської обласної ради (далі також відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання дій протиправними та відшкодування шкоди, до якого додано клопотання про забезпечення позову. У клопотанні про забезпечення позову позивач просила: зупинити дію наказу від 31.01.2025 заборонити Богдану ХОБЗЕЮ здійснювати повноваження директора; заборонити вчиняти будь-які управлінські дії від імені КНП ЛОР ЛОШФЦМС. ІІ. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено існування реальної можливості завдання шкоди її правам, свободам та інтересам внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову або того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів саме позивача. ІІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, покликаючись на те, що суд фактично звів забезпечення позову лише до питання доказування шкоди, проігнорувавши альтернативну підставу - наявність очевидних ознак протиправності. Крім того, суд першої інстанції вимагав надати належні докази неможливості виконання судового рішення, проте, на думку позивача, на стадії забезпечення позову достатньо ймовірності, а не доказаності, тобто суд першої інстанції підмінив стандарт доказування. Також стверджує, що суд першої інстанції помилково зазначив, що виконання повноважень посадовою особою не впливає на права позивача, однак такий висновок є помилковим, оскільки фактично відбувається: прийняття нових управлінських рішень, формування правовідносин з третіми особами, можливе укладення договорів, кадрові рішення, тобто створюється ланцюг незворотних наслідків, які складно або неможливо скасувати, унеможливлюють ефективний захист. З врахуванням наведеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. ІV. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. V. Обставини справи, встановлені судами. ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Львівської обласної ради, у якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ від 31.01.2025 про призначення ОСОБА_2 в.о. директора; визнати протиправним та скасувати рішення конкурсної комісії Львівської обласної ради від 31.03.2026; визнати протиправними дії Львівської обласної ради щодо організації та проведення конкурсу; зобов`язати провести новий конкурс відповідно до вимог законодавства; стягнути з відповідача 100 000 грн моральної шкоди та 100 000 грн матеріальної шкоди. До позовної заяви позивачем додано клопотання про забезпечення позову, у якому вона просила: зупинити дію наказу від 31.01.2025; заборонити Богдану ХОБЗЕЮ здійснювати повноваження директора; заборонити вчиняти будь-які управлінські дії від імені КНП ЛОР ЛОШФЦМС. Обґрунтовуючи подане клопотання, позивач зазначила про наявні очевидні ознаки протиправності, існування ризику невідворотних наслідків, а також про те, що захист прав буде неможливим без негайного втручання суду. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської обласної ради в частині позовних вимог: «визнати протиправним та скасувати наказ від 31.01.2025 про призначення ОСОБА_2 в.о. директора» - повернуто позивачу. VI. Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частина шоста статті 154 КАС України). Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (частина восьма статті 154 КАС України). VII. Позиція суду апеляційної інстанції. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу у цій справі, дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів саме позивача. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правильним, керуючись такими міркуваннями. Так, із змісту заявленого клопотання видно, що позивач в обґрунтування зазначила тільки про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до подальшого здійснення повноважень незаконно призначеною особою, прийняття нових управлінських рішень, ускладнення виконання рішення суду. У контексті наведеного суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач не навела чіткого обґрунтування, яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, зокрема, як реалізація посадовою особою своїх повноважень у період перебування справи на розгляді у суді вплине чи може вплинути на захист порушеного, на думку позивача, права та унеможливить виконання рішення суду. Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком правильно відхилив твердження позивача про можливість прийняття призначеною особою нових управлінських рішень, як аргумент на користь забезпечення позову, оскільки навіть сам факт здійснення вказаною особою своїх управлінських функцій шляхом прийняття відповідних рішень без наведення позивачем обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення її прав та інтересів у разі задоволення позову, не є достатнім підтвердженням обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову. Щодо посилання апелянта на неврахування судом її доводів про очевидну протиправність рішень та дій відповідача, як підстави для забезпечення позову в справі, то колегія суддів апеляційного суду вважає його помилковим з огляду на таке. Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зроблено висновок про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті. Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках (правова

позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18), від 13.05.2020 у справі № 640/16714/19). Отже, очевидні ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень повинні існувати поза розумним сумнівом. Тобто суд, який розглядає справу, повинен бути впевнений, на підставі поданих позивачем доказів, про те, що відповідне рішення відповідача є явно протиправним. З огляду на викладене, є помилковим твердження апелянта про те, що на стадії забезпечення позову «достатньо ймовірності, а не доказаності». В обґрунтування позову позивач вказала, що оспорені нею рішення та дії позивача порушують її право на участь у справедливій та прозорій процедурі зайняття посади, рівний доступ до публічної служби, захист від свавільних рішень суб`єктів владних повноважень. Однак ні в позовній заяві, ні в заяві про забезпечення позову, не зазначила обставин у чому саме полягає порушення цих прав позивача, що є важливим для можливості суду при розгляді заяви про забезпечення позову, тобто ще до розгляду справи по суті, встановити очевидну протиправність таких рішень та дій безпосередньо щодо позивача, тобто поза розумним сумнівом. Також ні до позовної заяви та заяви про забезпечення позову, ні до апеляційної скарги, з огляду на зміст позовних вимог та доводів про порушення прав заявниці, ОСОБА_1 не долучила доказів на підтвердження очевидної протиправності наказу від 31.01.2025 про призначення ОСОБА_2 в.о. директора, рішення конкурсної комісії Львівської обласної ради від 31.03.2026 та дій відповідача щодо організації та проведення конкурсу. Окрім цього, з огляду на зміст позовної заяви та її додатків, на час розгляду заяви про забезпечення позову від 06.04.2026 спірними були обставини: про те, що наказ від 31.01.2025 виданий особою, яка не мала належної компетенції; істотного порушення конкурсної процедури в частині рівності кандидатів, неупередженості, прозорості процедури; щодо належного мотивування рішення конкурсної комісії від 31.01.2025, - з огляду на відсутність в матеріалах справи на час розгляду заяви про забезпечення позову, документів на підставі яких прийнятий наказ від 31.01.2025, щодо створення конкурсної комісії, матеріалів конкурсної процедури, рішення комісії від 31.01.2025. Таким чином, в суду першої інстанції не було підстав однозначно, поза розумним сумнівом, без розгляду справи по суті, бути впевненим про явну протиправність таких рішень та дій, та, як наслідок, для застосування заходів забезпечення позову. Отже, зважаючи на викладене вище, колегія суддів констатує, що позивач не довела існування та впливу на неї обставин, виходячи з яких вона просила вжити заходів забезпечення позову. Недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов`язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин. Водночас у цій справі відсутні будь-які докази на підтвердження настання обставин, про які вказувала позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність у відповідних правовідносинах. Колегія суддів зауважує, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав чи законного інтересу, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на те, що апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 380/6412/26 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т. І. Боршовський судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 12.05.26