Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/5550/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5550/21 пров. № А/857/9291/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І., з участю секретаря Михальської М.Р., представника позивача Дмитришин М.П., представника відповідача Костик Г.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 380/5550/21 за позовом ОСОБА_1 до міського голови Дрогобича Кучми Тараса Ярославовича про визнання протиправним та скасування розпорядження,- суддя в 1-й інстанції Качур Р.П., час ухвалення рішення 14.04.2021 року, місце ухвалення рішення м.Львів, дата складання повного тексту рішення 14.04.2021 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до міського голови Дрогобича Кучми Тараса Ярославовича (далі - відповідач, міський голова Дрогобича), у якій просить визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Дрогобича № 286-р від 02.04.2021. Разом із позовною заявою також подала заяву про забезпечення позову (вх. № 24450 від 12.04.2021) шляхом зупинення дії розпорядження міського голови Дрогобича № 286-р від 02.04.2021 та заборони Дрогобицькій міській раді здійснювати повторний розгляд п. 2 рішення Дрогобицької міської ради № 272 від 01.04.2021. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Позивач не погодився із ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказав, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного акта може істотно ускладнити виконання рішення суду у даній справі, унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів у разі задоволення судом позовних вимог, оскільки повторний розгляд буде мати наслідком прийняття нового рішення Дрогобицької міської ради, яке позивачка очевидно також буде змушена оскаржувати шляхом звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, що потягне не лише витрати часу та фінансів, а й, можливо, довготривале відкладення поновлення її порушених прав. Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року скасувати та прийняти постанову про задоволення заяви про забезпечення позову. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Згідно статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Так, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17. Як вбачається із поданої заяви про забезпечення позову, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження міського голови Дрогобича № 286-р від 02.04.2021 та заборони Дрогобицькій міській раді здійснювати повторний розгляд п. 2 рішення Дрогобицької міської ради № 272 від 01.04.2021, мотивуючи тим, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного акта може істотно ускладнити виконання рішення суду у даній справі, унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів у разі задоволення судом позовних вимог, оскільки повторний розгляд буде мати наслідком прийняття нового рішення Дрогобицької міської ради, яке позивачка очевидно також буде змушена оскаржувати шляхом звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, що потягне не лише витрати часу та фінансів, а й, можливо, довготривале відкладення поновлення її порушених прав. повторний розгляд буде мати наслідком прийняття нового рішення Дрогобицької міської ради, яке позивачка очевидно також буде змушена оскаржувати шляхом звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, що потягне не лише витрати часу та фінансів, а й, можливо, довготривале відкладення поновлення її порушених прав. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не було надано належних і допустимих, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказів та не наведено обґрунтованих доводів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам та інтересам, унеможливлення їх захисту без вжиття відповідних заходів або ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а отже, й не доведено наявності будь-яких правових підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення його позову. Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявниця посилається на позбавлення внаслідок зупинення п. 2 рішення Дрогобицької міської ради № 272 від 01.04.2021 її права на заняття посади голови постійної комісії з питань регулювання земельних відносин. Однак заявницею ( ОСОБА_1 ) не підтверджено неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивачки після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Перевірка доводів позивача, наведених у його заяві про забезпечення позову та у апеляційній скарзі, зокрема щодо протиправності розпорядження міського голови Дрогобича № 286-р від 02.04.2021, протиправності такого рішення, фактично призведе до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, що не відповідає завданням та цільовому призначенню інституту вжиття заходів забезпечення позову. Постановлення ж ухвали шляхом заборони Дрогобицькій міській раді здійснювати повторний розгляд п. 2 рішення Дрогобицької міської ради № 272 від 01.04.2021 взагалі є втручанням в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. Колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування, чого у даному випадку колегією суддів не встановлено. Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про застосування яких просить позивач, а отже й про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції. Колегією суддів враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України», в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним. Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства. Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29). Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову без змін. Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року про відмову в забезпеченні позову у справі №380/5550/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 02 червня 2021 року.