Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/5550/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5550/21 пров. № А/857/14304/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Герман О.В., а також сторін (їх представників): від позивача Слотило М.І.; розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2021р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Дмитришин Мирослави Петрівни, діючої на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Міського голови міста Дрогобича Кучми Тараса Ярославовича про визнання протиправним та скасування розпорядження щодо зупинення дії рішення міської ради (суддя суду І інстанції: Качур Р.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 00 хв. 01.07.2021р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 06.07.2021р.),- В С Т А Н О В И В: 12.04.2021р. представник адвокат Дмитришин М.П., діюча на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови Дрогобича № 286-р від 02.04.2021р.; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-6). Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін в судове засідання (а.с.28-29). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2021р. у задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.90-93). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила позивач ОСОБА_1 , яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.100-102). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до протоколу № 12 від 02.04.2021р. засідання постійної комісії з питань депутатської етики, законності, правопорядку, прав людини, розвитку громади та контролю за дотриманням Регламенту ради було прийняте рішення, згідно якого голова комісії рекомендував зупинити рішення Дрогобицької сесії № 272 від 01.04.2021р. Наведене рішення прийнято із порушенням п.2.5 Положення про постійну комісію з питань депутатської етики, законності, правопорядку, прав людини, розвитку громади та контролю за дотриманням Регламенту ради, що затверджене рішенням II сесії VIII скликання № 57 від 22.01.2021р., оскільки за проголосували лише 2 (два) особи, що не становить більшості голосів від загального складу комісії (5 (п`ять) осіб). Відтак, голова Дрогобицької міської ради Кучма Т.Я. в розпорядженні № 286-р врахував зауваження голови постійної комісії з питань депутатської етики, законності, правопорядку, прав людини, розвитку громади та контролю за дотриманням Регламенту ради, що були прийняті із порушенням п.2.5. Положення про постійну комісію з питань депутатської етики, законності, правопорядку, прав людини, розвитку громади та контролю за дотриманням Регламенту ради, затв. рішенням II сесії VIII скликання № 57 від 22.01.2021р. Таким чином, правові підстави для зупинення п.2 рішення Дрогобицької міської ради № 272 від 01.04.2021р. на момент прийняття оскаржуваного розпорядження були відсутніми. Представником відповідача скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.119-120). Заслухавши суддю-доповідача, позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як достовірно встановлено під час судового розгляду, рішенням Дрогобицької міської ради четвертої позачергової сесії восьмого скликання № 272 від 01.04.2021р. «Про внесення змін до рішення сесії № 8 від 3 грудня 2020 року «Про затвердження складу та обрання голів постійних комісій міської ради»» вирішено: внести зміни в п.п.1.2 рішення сесії № 8 від 03.12.2020 «Про затвердження складу та обрання постійних комісій міської ради» та відкликати з голови постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин ОСОБА_2 ; обрати головою постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин ОСОБА_1 ; затвердити персональний склад постійних комісій ради згідно з додатком; вважати таким, що втратив чинність додаток до Рішення Дрогобицької міської ради від 03.12.2020 № 8; контроль за виконанням цього рішення покласти на міського голову (а.с.9). Головою постійної комісії з питань депутатської етики, законності, правопорядку, прав людини, розвитку громади та контролю за дотриманням Регламенту ради В.Дзериним подано міському голові Дрогобича ОСОБА_3 зауваження до рішення Дрогобицької міської ради № 272 від 01.04.2021р. «Про внесення змін до рішення сесії № 8 від 03.12.2020р. «Про затвердження складу та обрання голів постійних комісій міської ради» (а.с.10). Розпорядженням міського голови Дрогобича № 286-р від 02.04.2021р. зупинено дію п.2 рішення Дрогобицької міської ради № 272 від 01.04.2021р. «Про внесення змін до рішення сесії № 8 від 3 грудня 2020 року «Про затвердження складу та обрання голів постійних комісій міської ради»» (а.с.8). Згідно розпорядження міського голови Дрогобича № 294-р від 06.04.2021р. «Про скликання 5 позачергової сесії Дрогобицької міської ради та внесення змін у розпорядження міського голови від 29.03.2021 № 275-р» у зв`язку з виданим міським головою розпорядженням № 286-р від 02.04.2021р. «Про зупинення дії пункту 2 рішення Дрогобицької міської ради «Про внесення змін до рішення сесії № 8 від 3 грудня 2020 року «Про затвердження складу та обрання голів постійних комісій міської ради»» скликано 5 позачергову сесію Дрогобицької міської ради на 10 год. 00 хв. 15.04.2021р. (а.с.44). Позачергова п`ята сесія Дрогобицької міської ради 15.04.2021р. не відбулась у зв`язку із відсутністю кворуму; згідно із проведеною реєстрацією на засідання прибуло 7 (сім) депутатів із загальної чисельності 38 (тридцять вісім) депутатів (а.с.48). Звертаючись до суду із розглядуваним позовом, представник позивача Дмитришин М.П. обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що правові підстави для зупинення п.2 рішення Дрогобицької міської ради № 272 від 01.04.2021р. на момент прийняття оскаржуваного розпорядження були відсутніми. Так, попередній голова комісії з питань регулювання земельних відносин ОСОБА_2 заявив собі самовідвід, а члени комісії його прийняли. Пріоритетним завданням для забезпечення належної роботи постійної комісії було обрання її нового голови, що підтверджує наявність критерію «важливості для громади», визначеного ч.3 ст.25 Регламенту, для включення такого питання до порядку денного сесії ради без попереднього його оприлюднення на офіційному сайті Дрогобицької міської ради. Згідно протоколу № 7 засідання постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин, до порядку денного засідання комісії головою Кулиняком С.Л. було внесено питання про розгляд кандидатури ОСОБА_1 на голову постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин. За результатами засідання одноголосно прийнято рішення висунути кандидатуру ОСОБА_1 на голову постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин. Звідси, постійна комісія з питань регулювання земельних відносин фактично здійснила належне обговорення питання про обрання ОСОБА_1 головою комісії. Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що аналіз приписів ч.4 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» свідчить про те, що голова сільської, селищної, міської ради має право своїм розпорядженням зупиняти рішення ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття та вносити їх на повторний розгляд відповідної ради, який має бути проведений у двотижневий строк. Норма згаданої статті не містить прямого зобов`язання щодо одночасного внесення на повторний розгляд ради відповідного рішення, а лише встановлює двотижневий строк, в межах якого воно має бути переглянуте разом із зауваженнями голови ради. При цьому, право накладати вето на рішення відповідної ради належить до дискреційних повноважень голови цієї ради, яке може бути в подальшому подолане самою радою і суд не має права надавати оцінку підставам для накладення такого вето, викладеним у зауваженнях. Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних причин. Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні». Повноваження міського голови визначені нормами ст.42 вказаного Закону. Зокрема, пунктами 1, 8, 20 частини ч.4 ст.42 цього Закону визначено, що сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради, видає розпорядження у межах своїх повноважень, тощо. Право та порядок прийняття актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами ст.59 вказаного Закону, згідно із частиною першою якої рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Частиною четвертою ст.59 зазначеного Закону встановлено, що рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що голова сільської, селищної, міської ради вправі своїм розпорядженням зупиняти рішення ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття та вносити їх на повторний розгляд відповідної ради, який має бути проведений у двотижневий строк. При цьому, приписи ст.59 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні» не містять прямого зобов`язання щодо одночасного внесення на повторний розгляд ради відповідного рішення, а лише встановлюють двотижневий строк, в межах якого воно має бути переглянуте разом із зауваженнями голови ради. Оскаржуваним у цій справі розпорядженням міського голови № 286-р від 02.04.2021р. зупинено дію пункту 2 рішення Дрогобицької міської ради № 272 від 01.04.2021р. «Про внесення змін до рішення сесії № 8 від 3 грудня 2020 року «Про затвердження складу та обрання голів постійних комісій міської ради»» з одночасним зобов`язанням відділу діяльності ради (А.Гринчишин) у двотижневий строк вчинити необхідні дії для скликання позачергової сесії Дрогобицької міської ради та винести повторно на її розгляд, ураховуючи зауваження, що додаються, пункт 2 рішення Дрогобицької міської ради № 272 від 01.04.2021р. «Про внесення змін до рішення сесії № 8 від 3 грудня 2020 року «Про затвердження складу та обрання постійних комісій міської ради»». Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваним розпорядженням міського голови № 286-р від 02.04.2021р. не порушено вимог ст.59 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні». При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що згідно усталеної судової практики право накладати вето на рішення відповідної ради належить до дискреційних повноважень голови цієї ради, яке може бути у подальшому подолане самою радою і суд не вправі надавати оцінку підставам для накладення такого вето, викладеним у зауваженнях голови ради. Аналогічна правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 18.12.2019р. у справа № 813/5033/17, від 02.06.2021р. у справі № 1.380.2019.004630. Також колегія суддів наголошує на тому, що дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». З огляду на викладене, твердження апелянта про помилкове врахування відповідачем зауваження голови постійної комісії з питань депутатської етики, законності, правопорядку, прав людини, розвитку громади та контролю за дотриманням Регламенту ради, не може вважати достатньою підставою для висновків про протиправність спірного розпорядження № 286-р від 02.04.2021р. Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, із вищевказаних мотивів. Стосовно решти доводів апелянта апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, цитуванні положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та висновків Європейського Суду з прав людини, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими доводи позивача залишені без задоволення. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 . З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2021р. в адміністративній справі № 380/5550/21 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький Повне судове рішення складено 13.10.2021р.