Постанова Харківський апеляційний суд № 643/13837/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 05 травня 2026 року м. Харків справа № 643/13837/21 провадження № 22-ц/818/2235/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Шнайдер Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 адвоката Вишковського Євгена Леонідовича на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року, постановлене під головуванням судді Семенової Я.Ю., - в с т а н о в и в : У липні 2021 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованість за надані послуги з теплопостачання та постачання гарячої води 135437,39 грн. за період з 01 червня 2013 року по 31 травня 2021 року, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2626,98 грн., інфляційні втрати у розмірі 6846,21 грн. Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2025 року заяву представника ОСОБА_4 ОСОБА_6 задоволено. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року скасовано, розгляд справи призначено в судовому засіданні з викликом сторін. Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01.04.2017 року по 31.05.2021 в сумі 94 306 (дев`яносто чотири тисячі триста шість) гривень 46 копійок, 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 626 гривень 98 копійок, інфляційні втрати у розмірі 6 846 гривень 21 копійку. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 58 копійок, в рівних частках по 320 гривень 12 копійок з кожного. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити період стягнення заборгованості з 31 травня 2018 року по 31 травня 2021 року. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що збільшення судом першої інстанції строку позовної давності до 4 років без прямих посилань на чинне законодавство України є неправомірним. Крім того, при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було враховано Закон від 18 червня 2020 року № 731-ІХ відповідно до якого скасовано автоматичне продовження строків та помилково автоматично продовжено строк позовної давності. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог , заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять та відповідачами суду не надано жодних доказів, які б свідчили, що відповідачі, будучи зареєстрованими за вказаною вище адресою, зверталися до КП «ХТМ» із заявами, в яких заявляли про відмову від послуг КП «ХТМ», як і не доведено, що відповідачі зверталися до КП «ХТМ» із заявами, в яких повідомляли про їх непроживання за адресою АДРЕСА_1 , та їх проживання за іншою адресою, за якою вони несуть витрати зі сплати комунальних послуг, які надаються КП «ХТМ». Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (а.с. 5). Відповідачі, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є користувачами послуг теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Зі змісту відомостей про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання за особовим рахунком НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 , у зв`язку з неповною та несвоєчасною оплатою цих послуг за відповідачами утворилась заборгованість за опалення в період з червня 2013 року по травень 2021 року в сумі 135437,39 грн. (а.с.2-3). З відомостей нарахувань інфляційних втрат та 3 % річних за період з червня 2018 року по травень 2021 року вбачається, що інфляційні втрати складають 6846,21 грн., 3% річних 2626,98 грн. Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. З наявних у справі доказів убачається, що позивач надавав послуги з централізованого теплопостачання, а відповідачі їх отримували протягом зазначеного у позовній заяві строку. Згідно з вимогами ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Згідно з п.6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Наведене свідчить, що відповідач зобов`язаний був своєчасно і в повному обсязі оплачувати витрати на утримання будинку, споруд і прибудинкової території, послуги з теплопостачання, водопостачання, водовідведення, газопостачання, тощо. З матеріалів справи вбачається, що письмовий договір на постачання теплової енергії у квартиру відповідача, між сторонами не укладався, разом з тим відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою розташування квартири АДРЕСА_2 , відповідно до якого нараховується плата за послуги з теплопостачання, що надавалися позивачем будинку до точки розподілу в межах балансової належності та відсутність відмови від отримання послуги у передбаченому законом порядку, свідчать про фактичне укладення договору між сторонами. Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного суду України від 16.12.2015 (справа № 6-2023цс15), від 20.04.2016 (справа № 6-2951цс15), від 26.09.2018 (справа №750/12850/16-ц), від 18.03.2019 (справа № 210/5796/16-ц) та підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 25.07.2019 по справі № 916/2267/17. Згідно заст.19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-ІV споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до п.20 Правил плата за послуги з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу. Розрахунок заборгованості здійснений відповідно до розміру опалювальної площі у квартирі відповідачів. Підстав вважати, що позивач невірно здійснив розрахунок не має. Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідачів відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Як на підставу позовних вимог Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» посилалось на те, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок не сплати утворилась заборгованість за період 01.06.2013 року по 31.05.2021 року, сума 3% річних 2626,98 грн., інфляційні втрати 6846,21 грн. Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги » та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальних послуг (виконавець), і фізичної та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. З наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачів за користування житлово-комунальними послугами за період з червня 2013 року по травень 2021 року складає 135437,39 грн. В розрахунку заборгованості зазначено інформацію щодо об`єму поставлених відповідачу послуг, їх вартість, згідно встановлених тарифів, а також відображено всі здійснені відповідачем оплати. Згідно з вимогами ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. У відповідності зі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Доводи апелянта щодо неправомірного збільшення судом першої інстанції строку позовної давності до 4 років без прямих посилань на чинне законодавство України колегією суддів не приймається до уваги з огляду на таке. Докази, що відповідач просив про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції містяться в матеріалах справи. Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст. 257 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 01 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023 року. Таким чином наявні підстави для стягнення заборгованості в межах позовної давності за період з 01.04.2017 року, оскільки строк позовної давності за зазначений період продовжений Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану», який вже був чинним на момент скасування Закону України 540-IX від 30 березня 2020 року Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» . У зв`язку з викладеним, починаючи з дня набрання чинності Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, діє положення про продовження строків позовної давності на період дії карантину. Враховуючи, що КП «Харківські теплові мережі» звернулось з вказаним позовом 29.07.2021 року, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг, обов`язок сплати якої настав з квітня 2017 року. Судова колегія зазначає, що оскільки вказана квартира відповідачів була підключена до мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, ці послуги у зазначений період надавались, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачі до позивача не зверталась, факт отримання вказаних послуг не спростовано, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата за послуги теплопостачання та за послуги централізованого гарячого водопостачання. Плата за централізоване опалення розрахована з урахуванням опалюваної площі (об`єму) квартири відповідачів. Нарахування плати за послуги гарячого водопостачання здійснено відповідно до п.10, 21 Правил №630. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірний період складений з чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум, окремо по кожному виду послуг, суми заборгованості за кожен місяць. Вказаний розрахунок проведений у відповідності до вищевикладених вимог діючого законодавства. Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачем не надано. Нарахування заборгованості за весь період з 01.04.2017 року по 31.05.2021 року здійснений в межах загального строку позовної давності. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 залишити без задоволення. Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова