Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/1799/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1070/26 Справа № 210/1799/25 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О. сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», відповідачка - ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Мартинова Наталія Юріївна, на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 серпня 2025 року, яке ухвалено суддею Сільченком В.Є.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 серпня 2025 року, - ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (надалі - ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 01.07.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (надалі - ТОВ «АВЕНТУС») та ОСОБА_1 укладено Договір №8043119. 27.01.2025 було укладено договір №27.01/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №8043119. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 8043119. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №8043119 від 01.07.2024, що підлягає стягненню з позичальника, станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 30750,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 10000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 15750,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 5000,00 грн.; заборгованість за комісіями 0,00 грн.; інфляційні збитки 0,00 грн.; нараховані 3% річних 0,00 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором №8043119 від 01.07.2024 у розмірі 30750,00 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.; понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн. Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 серпня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором №8043119 від 01.07.2024 року у розмірі 25750,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2028,52 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн. Іншу частину позовних вимог залишено без задоволення. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Мартинова Н.Ю., просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , в повному обсязі, а також стягнути з ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а саме: судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн., витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитний договір укладений на задоволення споживчих потреб позичальниці, і це підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи. Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту на підставі ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" або на підставі частини 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", то у споживача (позичальника) відсутній обов`язок повернути достроково споживчий кредит. Таким чином, наведені приписи підтверджують обов`язковість досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Оскільки у спірних правовідносинах кредит надавався на споживчі цілі, тому, відповідно до статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», позивач повинен був попередньо направити позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту. Крім того, п. 8.3. Кредитного договору не відповідає частині п`ятій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в частині розміру денної процентної ставки, оскільки максимальна процентна ставка не може перевищувати 1%, проте в договорі зазначено стандартну процентну ставку 1,5 %, й такі положення договору є нікчемними. Також, вважає, що стороною позивача не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження, що позивачем понесені будь-які витрати на послуги адвоката, у зв`язку з чим у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за пенею та/або штрафами в розмірі 5000,00 грн.учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2024 між ТОВ «АВЕНТУС» та ОСОБА_1 укладено Договір №8043119 про надання споживчого кредиту (а.с. 28-37). ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» за допомогою одноразового ідентифікатора С7426 (а.с. 37). Згідно з п. 1.2. цього Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає: 10000,00 гривень, тип кредиту кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача НОМЕР_1 . 01.07.2024 відповідачкою було підписано Паспорт споживчого кредиту з умовами кредитування та порядком повернення кредиту. Відповідно до якої відповідачка власним підписом підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних відповідачем умов кредитування (а.с. 56-57). 01.07.2024 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», на виконання умов кредитного договору, ОСОБА_1 були перераховані кошти в сумі 10000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , яка була зазначена відповідачкою в договорі (а.с. 6-7, 8-9). З інформації, наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» встановлено, що власником картки № НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .. Номер телефона на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за вказаною карткою за період з 01.07.2024 року по 01.08.2024 року - НОМЕР_3 . Відповідачка порушила визначені умови кредитного договору, у зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 м становить 30750,00 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 10000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 15750,00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 5000,00 грн. (а.с. 10-14, 15). 27.01.2025 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №27.01/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором ОСОБА_1 (а.с. 16-25, 26). Відступлення парв вимоги підтверджується Реєстром боржників до Договору факторингу №27.01/25-Ф від 27.01.2025 року (а.с. 39). Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 не виконувала умови договору в частині повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з неї на користь позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованості за Договором №8043119 про надання споживчого кредиту від 01 липня 2024 року, в частині заборговансоті за тілом кредиту та відсотками, у визначеному позивачем розмірі. Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстнрації, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (стаття 207 ЦК України). За положеннями статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» ( далі Закон). Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно зі статтею 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. У своїй постанові від 07 квітня 2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора. За встановленими у цій справі обставинами Договір №8043119 про надання споживчого кредиту від 01 липня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора С7426 (а.с. 37). Своїм підписом на договорі відповідачка підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. 01.07.2024 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», на виконання умов кредитного договору, ОСОБА_1 були перераховані кошти в сумі 10000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , яка була зазначена відповідачкою в договорі (а.с. 6-7, 8-9), й доказів поверенння кредитних коштів суду не надано, у зв?язку з чим кредитор набув право настягнення заборгованості у судовому порядку. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що у відповідачки ОСОБА_1 відсутній обов`язок повернути достроково споживчий кредит, оскільки кредитодавцем не заявивши вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту на підставі ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" або на підставі частини 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", колегія суддів вважає їх необґрунтованими виходячи із наступного. Так, у чинній редакції Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 11 передбачає, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Відповідно до ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", в укладеному договорі визначається порядок дострокового повернення кредиту. Стаття 16 Закону України "Про споживче кредитування" передбачає, що, якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюється споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. 10.06.2017 набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" (стаття 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України "Про захист прав споживачів". Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту на підставі ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" або на підставі частини 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", то у споживача (позичальника) відсутній обов`язок повернути достроково споживчий кредит. Такі ж висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц та у Постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16. Таким чином, наведені приписи підтверджують обов`язковість досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. При цьому, як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, кредитодавець не може заявляти вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту у позовній заяві. Подання кредитодавцем позову є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин. Тому таке подання не можна кваліфікувати, як вимогу у розумінні статті 16 Закону України "Про споживче кредитування". Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши на підставі Закону вимогу про дострокове повернення коштів за договором, у споживача (позичальника) немає обов`язку здійснити таке дострокове повернення. Встановлено, що у п. 1.4. Договору №8043119 про надання споживчого кредиту від 01 липня 2024 року сторони узгодили строк кредиту 360 дні (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. У разі затримання Споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу Споживача, зазначений в Договорі (або окремо надану Споживачем Товариству) та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані Споживача, вказані в цьому Договорі (або окремо повідомлені Споживачем), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо). Моментом отримання Споживачем повідомлення є момент отримання Товариством електронного підтвердження про таке направлення. В даному випадку Споживач повинен здійснити повне дострокове повернення кредиту та процентів протягом 30 календарних днів, з дня отримання від Товариства повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду Споживач усуне порушення умов цього Договору, така вимога Товариства втрачає чинність. При цьому, в даному випадку вважається, що Споживач усунув порушення умов Договору, якщо на 31-й день, з дня отримання від Товариства вищезазначеної вимоги, у Споживача буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за Договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення Споживачу вимоги та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги. В іншому разі, вимога залишається дійсною, а Споживач зобов`язаний не пізніше 30-го дня, з дня одержання вимоги, повернути в повному обсязі кредит, сплатити проценти та інші платежі передбачені Договором (п. 5.4. Договору). Згідно Додатку №1 до Договору №8043119 про надання споживчого кредиту від 01 липня 2024 року відсутній обов?язок позичальниці здійснюватти щомясячні платежі щодо пошгашення кредиту частинами, погашенння суми кредиту у розмірі 10 000 гривень здійснюється позичальником 25 червня 2025 року (а.с. 51). Позовна заява подана до суду 31 березня 2025 року, тобто предметом позовних вимог є дострокове стягнення споживчого кредиту. Позивачем не надано вимогу щодо дострокового погашення кредитної заборгованості та докази вручення її відповідачці ОСОБА_1 , а тому у останньої відсутній обов`язок повернути достроково споживчий кредит. У зв`язку з чим позовні вимоги в частині дострокового повернення кредитних коштів у розмірі 10 000 гривень не підлягають задоволенню у зв`язку із недотриманням досудового порядку врегулювання спору. Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 755/11307/17 та у Постанові Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 753/21158/17. Разом з цим, кредитор має право на стягнення простроченої заборгованості за кредитом. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду в постановах від 14.04.2026 по справі № 585/1140/24, від 25.02.2026 по справі № 686/4311/13-ц, від 22.10.2025 по справі № 766/2926/23, від 22.10.2025 по справі № 539/402/24. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору ( частина 1-4 статті 1056-1 ЦК України). Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Договором №8043119 про надання споживчого кредиту від 01 липня 2024 року визначено періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів, а тому прострочені відсотки за період з 01 липня 2024 року по 17 березня 2025 року (період заявлений у розрахунку позивача а.с. 10-14) можуть бути стягнуті у судовому порядку. Матеріалами справи встановлено, що позивач нараховував відповідачці проценти за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості. Проте, такі умови кредитного договору в частині нарахування процентів за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, оскільки такі умови договору є нікчемними. Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір був укладений 01 липня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Натомість у справі, що переглядається в апеляційному порядку, кредитний Договір №8043119 між ТОВ «АВЕНТУС» та ОСОБА_1 укладено 01 липня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення стандартної процентної ставки на рівні 1,5 % є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Колегією суддів здіснено перерахунок розміру відсотків з врахуванням відсоткової ставки 1 % в день за період з 01 липня 2024 року по 14 жовтня 2024 року, що складає 10 600,00 грн (10 000,00 х 1 % х 106 днів = 10 600,00 грн). При цьому, за період з 14 жовтня 2024 року 17 березня 2025 року позивачем фактично не нараховувались відсотки (у розрахунку вказана процентна ставка 0,00), а тому колегією суддів не здійснюється нарахування відсотків за цей період. Отже, з відповідачки слід стягнути заборгованість відсотками заДоговором №8043119 про надання споживчого кредиту від 01 липня 2024 року за період з 01 липня 2024 року по 17 березня 2025 року у розмірі 10 600,00 грн. Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України). Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. 27.01.2025 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №27.01/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором ОСОБА_1 (а.с. 16-25, 26). Відступлення парв вимоги підтверджується Реєстром боржників до Договору факторингу №27.01/25-Ф від 27.01.2025 року (а.с. 39). Тобто, відповідачка ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитними договорами перед новим кредитором ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором. Щодо стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обсязу витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір №02-07/2024 від 02 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги №902 від 01 лютого 2025 року, витяг з акту №5 про надання юридичної допомоги від 01 лютого 2025 року, у якому узгоджено надання усної консультації з вивченням документів тривалістю 2 години вартістю 3 000 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду тривалістю 2 години вартістю 6 000,00 грн. При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі №15/8/203/20. За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо недоведення позивачем понесення витрат на професійну правничу допомогу є необгрунтованими та відхиляються колегією суддів. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в частині задоволення позовних вимог ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за Договором №8043119 про надання споживчого кредиту від 01 липня 2024 року, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та зменшує цей розмірі з 2028,52 грн. до 823,62 грн, тобто пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (2 422,40 грн (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) х 34% (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 823,62 грн). Також, колегія суддів, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, стягує з ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на користь ОСОБА_1 судовій витрати, понесені на оплату судового збору у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1 489,78 грн, тобто пропорційно до задоволеної частини вимог (3 633,60 грн (судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги) х 41% (задоволені вимоги у відсотковому співвідношенні) = 1 489,78 грн). Крім того, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та часткове задоволення заявлених позовних вимог, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та зменшує цей розмірі з 7 000,00 грн. до 3 000 грн. Як вбачається з матеріалів справи, професійну правничу допомогу відповідачці ОСОБА_1 надано Адвокатським об`єднанням "Приват юрист", згідно Договору про надання правничої допомоги № 04/09/2025 від 04.09.2025. Згідно Акту прийому-передаці послуг до Договору про надання правничої допомоги № 04/09/2025 від 04.09.2025, сторони погодили наданя та оплату послуг у загальному розмірі 11 000,00 грн., які сплачено відповідачкою ОСОБА_1 у розмірі 5 000 грн, що підтверджено квитанцією №01 від 04 вересня 2025 року, а інша сума сплачується 04.10.2025. Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та часткове задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з позивача на користь відповідачки 4 000,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Мартинова Наталія Юріївна, задовольнити частково. Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 серпня 2025 року в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за Договором №8043119 про надання споживчого кредиту від 01 липня 2024 року у розмірі 25 750 гивень 00 копійок- скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за Договором №8043119 про надання споживчого кредиту від 01 липня 2024 року у розмірі 25 750 гивень 00 копійок задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, заборгованість за відсотками за Договором №8043119 про надання споживчого кредиту від 01 липня 2024 року за період з 01 липня 2024 року по 17 березня 2025 року у розмірі 10 600 (десять тисяч шістсот) гривень 00 (нуль) копійок. В задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за Договором №8043119 про надання споживчого кредиту від 01 липня 2024 року відмовити. Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 серпня 2025 року в частині розміру судових витрат, понесених на оплату судового збору, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», змінити, зменшивши цей розмірі з 2028 гривень 52 копійок до 823 (вісімсот двадцяти трьох) гривень 62 (шістдесяти двух) копійок. Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 серпня 2025 року в частині розміру судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», змінити, зменшивши цей розмірі з 7 000 гривень до 3 000 (трьох тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 489 (одна тисяча чотириста вісімдесят дев?ять) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотиритисячі) гривень 00 (нуль) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 12 травня 2026 року. Головуючий: Судді: