Постанова 4818 № 953/299/26

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Харків справа № 953/299/26 провадження № 22-ц/818/2700/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М. за участі секретаря Смелянець К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Макарова Ольга Петрівна, про визнання виконаним кредитного договору № 6/1/32/2007/840-К/293 від 16.11.2007 та визнання припиненим договору іпотеки № 6/1/32/2007/980-І/294 від 16.11.2007, - за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінрайт» на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 16 січня 2026 року, постановлену суддею Дяченко О.М. в с т а н о в и в: У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати виконаним кредитний договір № 6/1/32/2007/840-К/293 від 16.11.2007 та визнати припиненим договір іпотеки № 6/1/32/2007/980-І/294 від 16.11.2007. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2142987163101, загальною площею 72,4 кв. м., житлова площа 51,7 кв. м. та заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, але не обмежуючись Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районних у містах Києва та Севастополі державний адміністрацій, акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо вказаного нерухомого майна. Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 16 січня 2026 року заяву задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони відчуження (вчинення будь-яких реєстраційних дій) трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м., житловою площею 51,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2142987163101), яка на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» (код ЄДРПОУ 40997279). У задоволенні іншої частини заяви відмовлено. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінрайт» просить скасувати ухвалу першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що позов судом забезпечено на підставі неналежних доказів, що свідчить про незаконність ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову. Квартира не є предметом спору, а вжиті судом заходи забезпечення жодним чином не впливають на виконання можливого рішення суду та не є співмірними із позовними вимогами. Судом не звернуто увагу на те, що заявником не надано жодних обґрунтувань, з яких суд повинен забезпечити позов тим або іншим способом, та жодних доказів необхідності забезпечення позову. Крім того, ухвала суду в частині заборони відчуження квартири до набрання законної сили рішення суду будь-яким особам до набрання законної сили судовим рішенням по справі взагалі носить загальний характер, стосується невизначеного кола осіб. Крім того позивач звертався до суд із тотожним позовом, оскаржувані договори були предметом позову. Також суд керуючись принципами об`єктивності та неупередженості, враховуючи предмет та підстави позову, надані докази, на погляд апелянта, суд був зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення на підставі п. 2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, відповідно до вимог ч. 1ст.367ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з того, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном, а тому приймаючи до уваги предмет спору, суд вважає вимоги позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м., житловою площею 51,7 кв.м., яка на праві власності належить ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт», оскільки невжиття вказаних заходів забезпечення може зробити неможливим виконання можливого рішення суду. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Нормою ч. 1ст.5ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до положень ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цьогоКодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Положеннями статті 150ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3ст.150ЦПК України). За змістомстатті 151ЦПК Українизаява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Отже вжиття заходів забезпечення позову має бути співмірними з заявленими позовними вимогами. Звертаючись до суду із позовом, позивач посилався на те, що 16.11.2007 між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №6/1/32/2007/840-К/293 від 16 листопада 2007 року, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти у сумі 100 000,00 дол. США в порядку і на умовах визначених договором. Крім цього, 16.11.2007 між Банком та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений, підписаний і нотаріально посвідчений договір іпотеки №6/1/32/2007/840-К/294 від 16 листопада 2007 року, відповідно до умов якого іпотекодавці, передали в іпотеку ВАТ КБ «Надра», в забезпечення повернення боржником за вищевказаним кредитним договором суми кредиту нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м.,(сімдесят два цілих чотири десятих) метрів квадратних, яка складається із трьох кімнат та належить Іпотекодавцям на праві приватної спільної власності. Також 16 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки №6/1/32/2007/840-П/295. 29.04.2020 ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» та ПАТ «КБ «Надра» уклали Договір № GL3N217214-1 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема: право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов`язані із здійсненням продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною видачею грошових коштів; право оскаржувати припинення Прав вимоги, в тому числі право оскаржувати в судовому порядку припинення (відсутність) Прав вимоги. Також, 29.04.2020 ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» та ПАТ «КБ «Надра» уклали Договір № GL3N217214 про відступлення прав вимоги, відповідно до п.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору/іпотекодержателю належні Банку, а новий кредитор/ іпотекодержатель набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставозадовців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі Боржники, включаючи права вимоги до право ступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли вимоги обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахування усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», на далі за текстом Права вимоги. Новий кредитор/іпотекодержатель сплачує банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеному цим Договором. Відповідно до п.2 Договір № GL3N217214 про відступлення права вимоги від 29.04.2020 за цим Договором Новий кредитор/іпотекодержатель в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, включаючи: право вимагати належного виконання Боржником зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржником грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, права вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень щодо Боржників, втому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору. Крім того, відповідно до Договору, сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором/іпотекодержателем прав вимоги, новий кредитор/іпотекодержатель має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до п.3 Договору № GL3N217214 про відступлення прав вимоги від 29.04.2020 Новий кредитор/ іпотекодержатель зобов`язаний повідомити Боржників про відступлення прав вимоги за Основними договорами протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня набрання чинності цим Договором. В пункті 5 Договору № GL3N217214 про відступлення прав вимоги від 29.04.2020 узгоджено, що Новий кредитор/іпотекодержатель підтверджує, що в момент укладення цього Договору отримав наявні у Банку документи, що підтверджують Права вимоги до боржників. Позивач вказує про відсутність заборгованості за Основним договором з огляду на наступне. 28.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до Київського ВП ГУ НП в Харківській області за фактом підробки документів, а саме підміна в бухгалтерському обліку гривневого обліку на валютний та пред`явлення вимог про стягнення заборгованості по кредитному договору, який є нікчемним. За вказаними фактами Київським ВП ГУ НП в Харківській області відкрито кримінальне провадження за № 12018220490005097, відомості про яке 28.11.2018 внесено до ЄРДР. В ході досудового розслідування згідно з ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.09.2018 слідчим суддею був наданий дозвіл ознайомитися та зробити копії організаційно-розпорядчих, первинних документів, документів бухгалтерського обліку. Банком ухвала від 04.09.2018 виконана частково, надано доступ до кредитної справи № 702605/ФЛ (позичальник ОСОБА_2 ) (розпочато 19.10.2007). На підставі отриманих документів за постановою слідчого від 18.12.2019 в кримінальному провадженні призначена судово-економічна експертиза за кримінальним провадженням від 28.11.2018 № 12018220490005097. За результатами проведеного дослідження в обсязі наданих документів були надані відповідні висновки (висновок експерта від 18.05.2020 № 8/295СЕ-19), зокрема: в обсязі наданих документів, не надається за можливі підтвердити документально операцію з видачі ОСОБА_2 кредитних коштів у готівковій формі в сумі 100 000 доларів США відповідно до умов кредитного договору № 6/1/32/2007/840-К/293 від 16.11.2007, з причини, докладно викладених в дослідницькій частині. Відповідно до висновку експерта № 8/141СЕ-20, в обсязі наданих документів не надається за можливе встановити відповідність довідки ПАТ КБ «Надра» вих. № 1-10-2549 від 01.03.2016 в частині загальної суми платежів по кредиту клієнта ( ОСОБА_2 ) умовам кредитного договору № 6/4/32/2007/840-К/293 від 16.11.2007; сума заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору № 6/4/32/2007/840-К/293 від 16.11.2007 не є обґрунтованою; в обсязі наданих документів підтверджується сплата за кредитним договором № 6/4/32/2007/840-К/293 від 16.11.2007 грошових коштів у сумі 115435,40 доларів США та 46831,12 гривень. Згідно з постановою про закриття кримінального провадження № 12018220490005097 від 28.11.2018 за ознаками ч.3 ст.190 КК України доведено факт наявності порушень бухгалтерського обліку співробітниками відділення ПАТ «КБ «Надра» за Договором № 6/1/32/2007/840-К/293 від 16.11.2007. Документально не підтверджено факт видачі кредитних коштів за кредитним договором № 6/1/32/2007/840-К/293 від 16.11.2007 в сумі 100 000 доларів США, однак фактично в обхід бухгалтерського обліку фактично на руки ОСОБА_2 отримала грошові кошті в гривні на загальну суму 505 000,00 грн. та вважала кредит таким, що виданий в валюті гривні. В подальшому згідно з наданими квитанціями ОСОБА_2 повністю погасила свої кредитні зобов`язання. Предметом даного позову є вимога позивача про визнання виконаним кредитного договору № 6/1/32/2007/840-К/293 від 16.11.2007 та визнання припиненим договору іпотеки № 6/1/32/2007/980-І/294 від 16.11.2007, на підставі яких ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» отримало право вимоги до боржників (відповідача) та зареєстрував право власності на предмет іпотеки. Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу (ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт») на праві власності належить нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м., житловою площею 51,7 кв.м. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Враховуючи предмет спору, а також те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, - колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову. Забезпечення позову шляхом заборони відчуження (вчинення будь-яких реєстраційних дій) трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 72,4 кв.м., житловою площею 51,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2142987163101), яка на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» (код ЄДРПОУ 40997279) відповідає вимогам закону та є співмірним заявленим вимогам. Вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними заявленим позовним вимогам та достатніми для забезпечення виконання рішення суду у майбутньому. Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Аналіз п. 1 ч. 3ст. 154 ЦПК України свідчить про те, що для його застосування необхідно встановити сукупність таких обставин: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) позивач або взагалі не має на території України майна або розмір (вартість) його майна на території України недостатній для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Тобто, на суд покладається обов`язок застосувати зустрічне забезпечення лише за наявності одночасного встановлення зазначених обставин у їх сукупності. Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 295/940/20, від 01 квітня 2020 року у справі № 318/854/18. У відповідності до ч. 6, 7 та 8ст. 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник у порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення. Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку. Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 487/5726/19, від 30 червня 2021 року у справі № 752/2342/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/34352/21, від 02 березня 2023 року у справі № 643/14180/21. Тлумачення ст. 154 ЦПК України свідчить, що в ній розмежовано випадки за яких застосування зустрічного забезпечення є: правом суду (ч. 1ст. 154 ЦПК України); обов`язком суду (ч. 3ст. 154 ЦПК України). Отже, суд першої інстанції у даній справі не мав обов`язку щодо застосування зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Посилання апелянта на наявність постанови Харківського апеляційного суду від 15 січня 2025 року у справі №953/12557/20 з іншим предметом та підставою позову не свідчить про наявність підстав для відмови у забезпеченні даного позову. Доводи про те, що забезпечення стосується невизначеного кола осіб, не суперечить вимогам закону, оскільки заборона відчуження стосується саме нерухомого майна. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Підстав вважати, що обраний спосіб забезпечення позову є неспівмірним та порушує права відповідача та інших осіб, не вбачається. Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінрайт» залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 16 січня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований О.Ю. Тичкова