Постанова Харківський апеляційний суд № 638/16066/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «22» червня 2021 року м. Харків справа № 638/16066/20 провадження № 22ц/818/3264/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Хорошевського О.М. за участю секретаря - Дмитренко А.Ю., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 січня 2021 року в складі судді Хайкіна В.М. в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» про припинення запису про іпотеку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, в якому просила припинити запис про іпотеку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 37468702 (спеціальний розмір); дата, час державної реєстрації: 06 березня 2007 року 19:56:32; підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер: № 273, виданий 06 березня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Купровська Я.М.; припинити обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 4603632; зареєстровано: 06 березня 2007 року 19:45:10 за № 4603632 реєстратором: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Азадалієва Я.М., АДРЕСА_1 , (057)700-15-02; підстава обтяження: договір іпотеки, № 273, 06 березня 2007 року, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Купровська Я.М.; об`єкт обтяження: квартира, трикімнатна, адреса: АДРЕСА_2 , номер РПВН: 16381319; власник: ОСОБА_1 ; заявник: ОСОБА_2 ; судові витрати покласти на відповідача. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, яка мотивована тим, що, звертаючись до суду з позовом вона вказувала на те, що не вступала з відповідачем та його попередником у кредитні та іпотечні правовідносини, жодних договорів з ними не укладала, однак 09 вересня 2020 року вона отримала повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та вимогу про усунення порушення із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з чим товариство вимагає погашення заборгованості в розмірі 3 130 991,01 грн та попередив, що у разі несплати вказаного боргу в 30-денний термін буде звернуто стягнення на предмет іпотеки. Зазначила, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 226375557 від 01 жовтня 2020 року вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 , 14 березня 2007 року зареєстровано за нею на підставі договору купівлі-продажу від 06 березня 2007 року. Отже, вказані записи створюють передумови для незаконного відчуження зазначеного об`єкта нерухомого майна на користь відповідача, про що останній відкрито заявляє у своєму повідомленні від 02 вересня 2020 року. Вважала, що на даний час існує реальна загроза можливості відчуження відповідачем зазначеної квартири в порядку статей 37, 38 Закону України «Про іпотеку», що унеможливить виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог. Просила заборонити вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_3 до розгляду справи по суті. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, до вирішення спору по суті та набранням рішення у справі законної сили заборонити вчинення реєстраційних дій будь яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_3 , власником якої є вона. Не погоджуючись з ухвалою суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду - скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції застосовано заходи забезпечення неспівмірні із заявленими вимогами, оскільки позовні вимоги у справі є немайновими, вимог про визнання права власності не майно та/або його витребування з чужого незаконного володіння позивачкою не заявляється. Вказав, що позивачкою не наведено жодних обґрунтувань доцільності вжиття обраних заходів, тобто не зазначено, яким чином обрані заходи забезпечення позову сприятимуть виконанню рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а їх незастосування, навпаки, ускладнить виконання рішення або зробить його неможливим. Судом вжито заходів забезпечення позову без належного встановлення факту, що між сторонами дійсно виник спір, а також не з`ясовано зміст та обсяг позовних вимог. Судом не розглядалось питання зустрічного забезпечення. Застосовані судом заходи забезпечення позову жодним чином не стосуються предмета спору та обмежує права та повноваження невизначеного кола осіб. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. 10 червня 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшло повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 за місцем реєстрації відсутня, про що складено довідку про причини повернення/досилання. Оскільки судову повістку надіслано на останню відому адресу заявниці, вона вважається доставленою. Також, ОСОБА_1 повідомлена про розгляд справи шляхом SMS повідомлення. Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали оскарження ухвали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» необхідно задовольнити, ухвалу суду скасувати. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами виник спір з приводу зазначеного нерухомого майна, вжиття заходів забезпечення позову є вмотивованим, співмірним із заявленими позивачкою вимогами та не порушує прав відповідача на володіння та користування спірним майном. Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» про припинення запису про іпотеку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, в якому просила припинити запис про іпотеку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 37468702 (спеціальний розмір); дата, час державної реєстрації: 06 березня 2007 року 19:56:32; підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер: № 273, виданий 06 березня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Купровська Я.М.; припинити обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 4603632; зареєстровано: 06 березня 2007 року 19:45:10 за № 4603632 реєстратором: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Азадалієва Я.М., АДРЕСА_1 , (057)700-15-02; підстава обтяження: договір іпотеки, № 273, 06 березня 2007 року, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Купровська Я.М.; об`єкт обтяження: квартира, трикімнатна, адреса: АДРЕСА_2 , номер РПВН: 16381319; власник: ОСОБА_1 ; заявник: ОСОБА_2 ; судові витрати покласти на відповідача. Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2020 року відкрито провадження у справі. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що кредитний договір та договір іпотеки № 6/4/2007/980-І/143 від 06 березня 2007 року вона не підписувала та з текстами цих договорів не ознайомлювалась. Матеріали оскарження ухвали містять договір іпотеки № 6/4/2007/980-І/143 від 06 березня 2007 року, що укладено між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 , предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_3 , яка передана іпотекодержателю з метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає із кредитного договору № 6/4/2007/840-К/141 від 06 березня 2007 року (а.с.23-26). Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2010 року у справі № 2-953/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про звернення стягнення на предмет іпотеки, позов задоволено; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № № 6/4/2007/840-К/141 від 06 березня 2007 року в розмірі 1 018 819,46 грн, а також судових витрат по сплаті державного мита в розмірі 1700,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250,00 грн та інших витрат, пов`язаних із виконання винесеного рішення звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки № 6/4/2007/980-І/143 від 06 березня 2007 року, а саме нерухоме майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , яка належить відповідачці на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 06 березня 2007 року шляхом продажу Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на умовах та в порядку, викладеному в статті 38 Закону України «Про іпотеку», з отриманням витягу з державного реєстру прав власності у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», а також наданням усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а.с.7-9). Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2019 року у справі № 640/13154/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним кредитний договір № 6/4/2007/840-К/141 від 06 березня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 (а.с.10-17). Постановою Харківського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у справі № 640/13154/14-ц апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задоволено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2019 року скасовано, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору, вирішено питання щодо судових витрат (а.с.18-21). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 226375557 від 01 жовтня 2020 року квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с.32-33). Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» на адресу ОСОБА_1 направив письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та вимогу про усунення порушень із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки № 02/09-47 від 02 вересня 2020 року (а.с.30, 50-51). В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 вважала, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим в майбутньому виконання рішення суду. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктами 2 та 10 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Як вбачається з роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець. Із пункту 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу». Предметом спору у даній справі є припинення запису про іпотеку в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та припинення обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Тобто, ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогами немайнового характеру. Будь-яких вимог щодо визнання права власності на спірне майно нею не заявлено. Співмірність під час вжиття заходів забезпечення позову передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Таким чином, заходи забезпечення позову, які просила застосувати ОСОБА_1 , а саме: заборони вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_3 до розгляду справи по суті неспівмірні із заявленими позовними вимогами, які не носять майнового характеру. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення позову обумовлено ризиками, що можуть виникнути при виконанні рішення суду в разі ухвалення такого на користь позивача. Припинення запису про іпотеку та обтяження мають правові наслідки, які настають незалежно від забезпечення позову. При цьому, ОСОБА_1 не надано будь-яких доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або поновлення її порушених чи оспорюваних прав та інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто об`єктивні обставини та (або) припущення щодо обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. У цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Однак, об`єктивних обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, позивачкою не наведено. При цьому судова колегія звертає увагу на те, що кредитний договір є чинним. Заочне рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, яке є чинним, виконано. Виходячи з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, не вбачається. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції в порушення принципів розумності, співмірності, норм процесуального права та неправильно застосувавши норми матеріального права, необґрунтовано задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» задовольнити. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В. Котелевець О.М. Хорошевський Повний текст постанови складено 23 червня 2021 року.