Постанова 4813 № 522/22554/21

Номер провадження: 22-ц/813/273/26 Справа № 522/22554/21 Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.03.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів колегії: Громіка Р.Д., Сегеди С.М., при секретарі: Узун Н.Д., за участю представника позивача адвоката Теребухи К.І., представника відповідача Батуріної Г.О., переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Батуріна Ганна Олександрівна, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (-далі ТОВ Консалт Солюшенс»), в інтересах якого діє адвокат Демчук Ярослав Вікторович, звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 03 грудня 2007 року між Відкритим Акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір «Автопакет» №05/12/2007/840-К/1148, згідно якого Банк надав останньому кредит у розмірі 27 900 доларів США в порядку та на умовах, визначених договором, з терміном погашення до 02.12.2014. Сторони дійшли згоди про збільшення позовної давності до 10 років. Предметом застави за цим договором виступав автомобіль марки MAZDA-6, р.н. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, що належав відповідачу на праві власності. Відповідач свої зобов`язання не виконував, в зв`язку із чим на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.02.2015 у справі №522/20689/14-ц за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 30 889,76 дол. США, що в еквіваленті складає 279 172,38 грн, звернуто стягнення на автомобіль марки MAZDA-6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний відповідачу. 26 лютого 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір №GL2N79746 про відступлення права вимоги, за яким ТОВ "Консалт Солюшенс" набуло право вимоги за зазначеним вище договором у розмірі 30 889,76 доларів США. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2020 замінено стягувача у виконавчих листах, виданих на виконання рішення у справі №522/20689/14-ц з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Консалт Солюшенс». Посилаючись на те, що ОСОБА_1 транспортний засіб, що є предметом застави, не передав, заборгованість перед позивачем не погасив, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 30 889,76 дол.США, за договором «Автопакет» №05/12/2007/840-К/1148 від 03.12.2007. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором зроблено відповідно до договору №05/11/2007/840-К/1148, проте в матеріалах справи наявний кредитним договір №05/12/2007/840-К/1148, що свідчить про невідповідність зазначення номеру договору у розрахунку заборгованості. Розрахунок заборгованості не містить підпису та дати засвідчення його копії, не є належним доказом на підтвердження розміру заборгованості відповідача. Вважає, що розрахунок не може підтверджувати існування кредитної заборгованості, оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку. Крім того вказує, що позивачем було пропущено строк позовної давності щодо звернення до суду із даним позовом, оскільки останній платіж ним було здійснено 09.10.2009, а наступний платіж він повинен був сплатити 18.11.2009, проте не сплатив, а тому позивач довідався про порушення свого права і саме з цього часу починається перебіг позовної давності. Вважає, що ураховуючи визначений п. 7.3 кредитного договору 10 річний строк позовної давності щодо звернення до суду з даним позовом, строк закінчився 18.11.2019, а до суду позивач звернувся лише 25.11.2021, тобто з пропуском строку позовної давності. Додатково посилається на необґрунтованість вимоги позивача про стягнення штрафу та пені, та заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відтак, відповідач просив у задоволенні позову позивачу відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності. 12 липня 2022 позивачем подано до суду першої інстанції письмові пояснення, в яких вказує, що, як слідує з відзиву, відповідач не заперечує отримання кредиту та наявності в нього заборгованості за даним договором, фактично визнає невиконання зобов`язань за договором. Указує, що сума заборгованості відповідача підтверджується не лише розрахунком заборгованості, а й рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.02.2015 у справі №522/20689/14-ц. На посилання відповідача на невідповідність номера кредитного договору у розрахунку зазначає, що у розрахунку міститься описка в написанні такого номера, втім усі інші реквізити є правильними. Щодо перебігу строку позовної давності указує, що як слідує із вищевказаного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.02.2015, відповідачу було направлено досудову вимогу від 28.02.2014 про погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, а тому перебіг позовної давності починається з наступного дня, зазначеного у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов, що узгоджується з постановою Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №6-2251цс16. Таким чином строк позовної давності за спірними зобов`язаннями закінчується 28 листопада 2024 року, а тому позов подано із додержанням строків позовної давності. Також зазначає, що звернення стягнення на предмет застави не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне, а тому стягнення заборгованості за основним зобов`язанням за наявності рішення суду, яке не виконане боржником, є правомірним та не суперечить закону. У судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача Жилко Е.О позов підтримав та просив його задовольнити. Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання до суду першої інстанції не з`явився. 14 грудня 2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» заборгованість за договором «Автопакет» «05/12/2007/840-К/1148 від 03 грудня 2007 року у розмірі 30 889,76 доларів США. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 12 476,67 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Батуріна Ганна Олександрівна, направив апеляційну скаргу в якій просить суд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності звернення до суду та стягнути з позивача понесені апелянтом судові витрати. Від представника ТОВ «Консалт Солюшенс» - Жилко Е.О. до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. В судове засідання, призначене на 18 березня 2026 року об 14 год 00 хв з`явились представник позивача адвокат Теребуха К.І., представник відповідача адвокат Батуріна Г.О.. Згідно положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду вказаним вимогам відповідає, а подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Так, судом встановлено, що 03 грудня 2007 року між Відкритим Акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір «Автопакет» №05/12/2007/840-К/1148. За змістом пункту 1.1. вказаного договору Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 27 900 доларів США. Згідно п. 1.1.4. Договору «Автопакет» Банк надає позичальнику кредит з терміном погашення до 02.12.2014. Предметом застави за цим договором виступає автомобіль марки MAZDA-6, 2007 року випуску, сірого кольору, заводський номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до п. 7.3 кредитного договору сторони, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років. 03 лютого 2007 ОСОБА_1 банком було видано грошові кошти у розмірі 27 900,00 доларів США. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.02.2015 у справі №522/20698/14-ц задоволено позов ПАТ КБ "Надра" та в рахунок погашення заборгованості за договором №ОД05/12/2007/840-К/1148 від 03.12.2007 у розмірі 30 889,76 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 25.02.2014 складає 279 172,38 грн, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки MAZDA-6, рік випуску 2007, колір сірий, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого РЕВ-1 УДАІ ГУМВС України в Одеській області 29.11.2007, шляхом надання ПАТ «КБ «Надра» права укласти договір купівлі-продажу з будь-якими особами за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на час укладення правочину щодо відчуження вищевказаного предмету застави. Кошти, отримані від реалізації предмету застави, направити на погашення заборгованості за Кредитним договором №ОД05/12/2007/840-К/1148 від 03.12.2007 перед ПАТ «КБ «Надра». Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" судові витрати в розмірі 2 913,52 грн. 26 лютого 2020 між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір про відступлення права вимоги №GL2N79746, згідно з яким ТОВ «Консалт Солюшенс» набуло право вимоги за договором «Автопакет» №05/12/2007/840-К/1148. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2020 заяву ТОВ "Консалт Солюшенс" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено стягувача (сторону у виконавчому документі, у виконавчому провадженні) з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" на його правонаступника ТОВ "Консалт Солюшенс" у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими Приморським районним судом м. Одеси у цивільній справі №522/20698/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства КБ "Надра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , наголошує на тому, що позивачем було пропущено строк позовної давності під час звернення до суду із даним позовом, так як строк почав відраховуватись з дати, коли ОСОБА_1 повинен був здійснити платіж, але не здійснив його, а саме з 18.11.2009 та закінчився такий строк 18.11.2019. Скаржник також зазначає, що в матеріалах справи відсутня досудова вимога, на яку посилається суд в оскаржуваному рішенні та текст судового рішення по справі №522/20689/14-ц. Апеляційний суд, дослідивши вказані доводи апеляційної скарги, вважає їх неспроможними з огляду на наступне. Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частинами 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 1 статті 611 ЦК України). Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом Згідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.02.2015 у справі №522/20689/14-ц слідує, що в рахунок погашення заборгованості за договором №ОД05/12/2007/840-К/1148 від 03.12.2007 у розмірі 30 889,76 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 25.02.2014 складає 279 172,38 грн, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки MAZDA-6, рік випуску 2007, колір сірий, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 виданого РЕВ-1 УДАІ ГУМВС України в Одеській області 29.11.2007, шляхом надання ПАТ «КБ «Надра» права укласти договір купівлі-продажу з будь-якими особами за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на час укладення правочину щодо відчуження вищевказаного предмету застави. Кошти, отримані від реалізації предмету застави, направити на погашення заборгованості за Кредитним договором №ОД05/12/2007/840-К/1148 від 03.12.2007 перед ПАТ «КБ «Надра». Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" судові витрати в розмірі 2 913,52 грн. Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України). Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За частинами 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Як слідує із п. 7.3 кредитного договору сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності до 10 років. Відповідно до вимог частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків. Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. З тексту рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2015 року по справі №522/20698/14-ц, тексту якого забезпечено загальний доступ в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказано, що 28 лютого 2014 року ОСОБА_1 було винесено досудову вимогу про погашення заборгованості за договором «Автопакет» №05/12/2007/840-К/1148 від 03 грудня 2007 року. Таким чином, пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності (постанова Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі №6-2251цс16). У зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором кредитор використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 28.02.2014 ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості. Таким чином, строк позовної давності за спірним зобов`язанням закінчується 28 листопада 2024 року, а тому позов подано з додержанням строків позовної давності, як вірно було встановлено судом першої інстанції та спростовує доводи апеляційної скарги. Слід також наголосити на тому, що наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет застави не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором. У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №310/11534/13-ц від 04.07.2018 зазначено, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення. За таких обставин, доводи наведені у апеляційній скарзі суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про помилковість застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення та трактування норм права на власний розсуд. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши вимоги заяви, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого, законного та справедливого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Батуріна Ганна Олександрівна - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено: 01 травня 2026 року. Судді Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік С.М. Сегеда