Постанова 4824 № 761/47846/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2026 року м. Київ Унікальний номер справи № 761/47846/25 Суддя в суді першої інстанції: Ковтуненко В.О. Провадження № 33/824/1450/2025 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участі секретаря судового засідання Марченка М.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - в с т а н о в и в : Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік (а.с. 16-18). Не погодившись з вказаною постановою, 12 лютого 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Качмар І.О. подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 35-42). В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначав, що постановою Київського апеляційного суду від 2026 року вперше подану апеляційну скаргу було повернуто у зв`язку з відсутністю витягу з договору про надання правничої допомоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутні, факт порушення не підтверджений належними доказами, не відповідає дійсності та спростовується наявним матеріалами справи. Крім того, судом не було залучено до участі прокурора, що потягло за собою те, що суд перебрав на себе функцію обвинувачення (а.с. 35-42). Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Повідомлення ОСОБА_1 повернулось без вручення із відповідними відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Поряд з цим, апелянт ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 20 квітня 2026 року і 11 травня 2026 року був сповіщений 01 квітня 2026 року і 21 квітня 2026 року, відповідно, повідомленнями його захисника - адвоката Качмар І.О. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень про що у справі є докази (а.с. 49-56, 61-68). 17 квітня 2026 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Качмар І.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на зайнятість в інших справах до якого надано докази поважності причин такої неявки, тому таке клопотання було задоволено судом і розгляд справи був відкладений на 11 травня 2026 року (а.с. 57-60). При цьому, судом апеляційної інстанції було забезпечено право захисника ОСОБА_1 - адвоката Качмар І.О. взяти участь в розгляді справи апеляційним судом в режимі відеоконференції. В судове засідання 11 травня 2026 року ОСОБА_1 , його захисник - адвокат Качмар І.О. не прибули, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені 21 квітня 2026 року, повідомленням захисника - адвоката Качмар І.О. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень про що у справі є докази (а.с. 49-56, 61-68). Прокурор був належним чином повідомлений про розгляд справи апеляційним судом, до суду не прибув, проте неявка прокурора за чинним законодавством України не перешкоджає розглядові адміністративної справи (а.с. 51-53, 63-64). Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України" № 16652/04). У справі GORYACHYY v. Ukraine (№ 43925/18 рішення в цій справі ухвалене Комітетом 24 лютого 2022 року, оприлюднене 15 вересня 2022 року та є остаточним), ЄСПЛ зауважив, що згідно з національним законодавством апеляційний суд мав обов`язок повідомити заявника про майбутню апеляцію та запропонувати йому викласти свої доводи. На відміну від багатьох інших справ, розглянутих ЄСПЛ, де у відповідних матеріалах не було доказів того, що належна кореспонденція була надіслана заявникам (див., наприклад, «Стрижак проти України», № 72269/01, § 39, 8 листопада 2005 року; Hudakova and Others v. Slovakia, № 23083/05, §§ 30-32, 27 квітня 2010 року; і ОСОБА_2 та інші, згадане вище, §§ 36 і 43), у цій справі докази, надані сторонами, показали, що 4 квітня 2016 року апеляційний суд справді надіслав заявнику рекомендованим листом повідомлення про апеляційну скаргу відповідача. Отже, виявляється, що національний суд належним чином дотримався вимоги, встановленої національним процесуальним законодавством. ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/98, вересня 2001 року). Інакше кажучи, органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви заявника про те, що його права за пунктом 1 статті 6 Конвенції були порушені (див. Yeremeyev v. Ukraine, (dec.) [Committee], № 64766/12, §§ 31 і 32, 26 березня року, та Sydorenko v. Ukraine (dec.) [Committee], №73193/12, § 32, 18 лютого 2021 року). Відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод для апеляційного перегляду справи. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. З метою реалізації права на апеляційне оскарження, в тому числі у випадку неотримання повного тексту судового рішення у строк, який би дозволяв своєчасно подати апеляційну скаргу, частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, у вказаній частині статті зазначено, що у разі пропущення особою десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суд може поновити його за відповідним клопотанням апелянта. Як вбачається з матеріалів справи, вперше з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою 30.12.2025 року (а.с. 20-25). Тобто, в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження. Постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року апеляційну скаргу, подану від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року, - повернено особі, яка її подала (а.с. 32). Вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся 12.02.2026 року (а.с. 35-42). Враховуючи викладене, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає поновленню. Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку. За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги та встановлено, що висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами. Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 500632 від 01.11.2025, 01.11.2025 року о 21 год. 40 хв. у м. Києві, Майдан Незалежності, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Dodge Challenger», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 2). До протоколу додані: направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозапис (а.с. 4-7). Протокол про адміністративне правопорушення підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 , який своїм підписом підтвердив, що йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Разом з тим, в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» вказано «не погоджуюсь» (а.с. 2). Пунктом 2.5. ПДР передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Будь-яких невідповідностей протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП судом не встановлено. Так, з відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що працівниками поліції було повідомлено водія ОСОБА_1 про те, що його транспортний засіб було зупинено у зв`язку з порушенням ПДР України. Разом з тим, ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом. Працівниками поліції було виявлено у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння. При цьому, ОСОБА_1 посилався на те, що вживав медичні препарати. На пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, внаслідок чого було складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 7). Долучений до матеріалів справи відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року та вимог ст. 266 КУпАП. Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, оскільки на ньому зафіксована подія правопорушення. Відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. До того ж, апеляційний суд враховує, що пунктом 2 Розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння. При цьому, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Доводи апеляційної скарги щодо незалучення судом першої інстанції прокурора до розгляду справи, не можуть бути прийняті до уваги як підстава для скасування оскаржуваної постанови, оскільки не впливають на висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Крім того, КУпАП визначено обов`язкову участь прокурора лише при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією за ст.ст. 172-1729, 172-9-2 КУпАП, а наявність рішення ЄСПЛ не стає імперативною підставою для залучення прокурора у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП. Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для закриття провадження в справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху. Таким чином, відсутні підстави для скасування постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя _________________ Б.Б. Левенець