Ухвала КАС ВС № 320/4399/22

УХВАЛА 11 травня 2026 року м. Київ справа № 320/4399/22 адміністративне провадження № К/990/15368/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шишова О.О., суддів: Васильєвої І.А., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 320/4399/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - установив: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2021 року № 26643/10-36-07-16, про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 7 937 730,00 грн, в тому числі збільшення суми податкового зобов`язання на 6 349 384,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 587 346,00 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2021 року № 26643/10-36-07-16, прийняте Головним управлінням ДПС у Київській області. Постановою Верховного Суду від 31 січня 2023 року касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року, позов задоволено. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Відповідно до інформації, наявної в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у Київській області в підсистемі «Електронний суд» від 17 квітня 2026 року о 17:14 год. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, 24 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшло клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, відповідач просить суд врахувати дотримання процесуальних строків під час первинного звернення до суду касаційної інстанції, а також своє прагнення реалізувати право на касаційне оскарження судових рішень у цій справі шляхом повторного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення. Вказує, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до суду. Також посилається на практику Верховного Суду, яка, на його думку, підтверджує наявність поважних причин для поновлення процесуального строку. На думку заявника, сукупність зазначених обставин свідчить про наявність поважних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з чим він просить суд поновити цей строк. Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Суд установив, що скаржник уже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Ухвалами Верховного Суду від 21 січня 2026 року, від 18 лютого 2026 року та від 24 березня 2026 року подані ним касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов`язкових підстав касаційного оскарження. Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Крім того, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Посилання на аналіз судової практики Верховного Суду саме по собі не може бути підставою для поновлення процесуального строку без належного обґрунтування подібності правовідносин. Отже, зазначені причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про існування об`єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав. Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд постановив: У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на касаційне оскарження - відмовити. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 320/4399/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАММЛЕР СКЛАД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Шишов Судді І. А. Васильєва М. М. Яковенко