Ухвала КАС ВС № 640/14524/19

УХВАЛА 11 липня 2022 року м. Київ справа №640/14524/19 адміністративне провадження № К/990/13408/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шишова О.О., суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 640/14524/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київської області, Головного управління ДПС у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення, установив: Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 640/14524/19. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому останній зазначає, що вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, однак її було повернуто. При цьому, скаржник зауважує, що первинну касаційну скаргу було подано в межах строку на касаційне оскарження. Водночас повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду. Також скаржник зазначає про те, що існує велика проблема в забезпеченні кадрами державних органів, а саме, Головного управління ДПС у Київській області. Так, скаржник зауважує, що в органі відбуваються постійні кадрові зміни, звільнення працівників, а кількість справ, де стороною виступає податковий орган ДПС у Київській області, тільки зростає. Крім того, у зв`язку із епідеміологічною ситуацією у країні відповідач, як орган державної влади, позбавлений можливості функціонувати та здійснювати покладені на нього функції в максимально можливій мірі. Скаржник також цитує частину п`яту статті 333 КАС України та просить урахувати те, що з 24 лютого 2022 року в Україні запроваджений воєнний стан згідно Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», тому це є поважною причиною для поновлення пропущеного строку. Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03). Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі. Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», відповідач вже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі. Однак ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2021 року касаційну скаргу було повернуто. Згідно відомостей реєстраційної картки поштового відправлення (провадження № К/9901/47508/21), копію ухвали Верховного Суду від 28 грудня 2021 року про повернення касаційної скарги отримано скаржником 31 грудня 2021 року. Однак з повторною касаційною скаргою скаржник звернувся лише 30 травня 2022 року, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо чергового звернення до касаційного суду з касаційною скаргою. Зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не свідчать про існування об`єктивних непереборних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав. Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Крім того, вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Верховний Суд також зауважує, що труднощі в організації належного виконання обов`язків працівників контролюючого органу не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку касаційного оскарження. Також скаржником не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що причини пропуску строку на касаційне оскарження зумовлені обмеженнями, впровадженими державою для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2. Посилання скаржника на частину п`яту статті 333 КАС України також є безпідставним, оскільки цією нормою встановлено присічний строк на касаційне оскарження судових рішень суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку. Натомість не встановлено можливість незастосування до таких суб`єктів строку на касаційне оскарження судових рішень, визначеного статтею 329 КАС України, який становить тридцять днів. Зазначена норма так само не встановлює наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Щодо посилання скаржника на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, то колегія суддів зазначає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо пропуск цього строку відбувся ще до запровадження воєнного стану. Отже, станом на 11 липня 2022 року недоліки касаційної скарги не усунуто, поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржником не зазначено. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд ухвалив: У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 640/14524/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київської області, Головного управління ДПС у Київській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Головуючий О. О. Шишов Судді І. В. Дашутін М. М. Яковенко