Ухвала КАС ВС № 320/9448/24

УХВАЛА 21 серпня 2025 року м. Київ справа № 320/9448/24 адміністративне провадження № К/990/32379/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі № 320/9448/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги, установив: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, в якому просив визнати протиправними та скасувати: - податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15 вересня 2023 року № 58283240207 про збільшення грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 825 450,45 грн; - податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15 вересня 2023 року № 58284240207 про застосування адміністративного штрафу за ненадання документів на загальну суму 1 020 грн; - податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15 вересня 2023 року № 58285240207 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 713 825 грн; - податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15 вересня 2023 року № 58286240207 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 220 383,94 грн; - податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15 вересня 2023 року № 58287240207 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2 644 607,25 грн; - податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15 вересня 2023 року № 58288240207 про застосування штрафної санкції за несвоєчасне подання податкових декларацій про майновий стан та доходи на загальну суму 1 020 грн; - податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15 вересня 2023 року № 58289240207 про застосування штрафної санкції за несвоєчасне подання податкової декларації платника єдиного податку на загальну суму 340 грн; - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15 вересня 2023 року про застосування штрафних санкцій № 58292240207 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» на загальну суму 340 грн; - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15 вересня 2023 року про застосування штрафних санкцій № 58291240207 про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на загальну суму 51 600,78 грн; - вимогу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 15 вересня 2023 року № Ф-58290 на загальну суму 103 201,56 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року, позов задоволено. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших (поважних) причин пропуску такого строку. Відповідно до інформації, наявної в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху від 22 липня 2025 року в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у м. Києві в підсистемі «Електронний суд» 06 серпня 2025 року о 19:50 год. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, 19 серпня 2025 року до Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку касаційного оскарження, скаржник зазначає, що раніше вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, однак вони були повернуті. Повторні касаційні скарги були подані у найкоротший строк після повернення попередніх скарг Верховним Судом. Крім того, скаржник посилається на положення частини п`ятої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, а також на судову практику Верховного Суду, відповідно до якої податковим органам поновлювався строк на касаційне оскарження у випадках повторного звернення до суду після повернення попередньої касаційної скарги. На думку заявника, наведені обставини є об`єктивними, належними та достатніми підставами для визнання причин пропуску строку поважними та його поновлення. Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк, встановлений статтею 329 КАС України, скаржником не зазначено. Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень, а також відповідно до відомостей Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник уже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Водночас ухвалами Верховного Суду від 19 березня 2025 року, 07 травня 2025 року та 10 липня 2025 року подані ним касаційні скарги були повернуті як такі, що не містили передбачених процесуальним законом обов`язкових підстав для касаційного оскарження. Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Посилання на аналіз судової практики Верховного Суду саме по собі не може бути підставою для поновлення процесуального строку без належного обґрунтування подібності правовідносин. Крім того, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. Також Верховний Суд не приймає до уваги й доводи скаржника щодо подання ним повторної (чергової) касаційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, з огляду на те, що частина п`ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб`єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень. Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об`єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд постановив: Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про поновлення строку на касаційне оскарження. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі №320/9448/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. О. Шишов Судді І. В. Дашутін М. М. Яковенко