Постанова 4857 № 380/3526/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/3526/25 пров. № А/857/8308/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в електронній формі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 380/3526/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними наказів (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Гавдиком З.В. у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 , відповідач 1), військової частини НОМЕР_2 (далі ВЧ НОМЕР_2 , відповідач 2), військової частини НОМЕР_3 (далі ВЧ НОМЕР_3 , відповідач 3), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_3 № 64 від 08.12.2023 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ВЧ НОМЕР_3 та приступлення до виконання службових обов`язків за посадою; - визнати протиправним та скасувати наказ № 8-РС від 20.01.2024 в частині переведення позивача; - визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_3 № 24 від 24.01.2024 в частині виключення з ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_2 № 25 від 25.01.2024 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 та приступлення до виконання службових обов`язків за посадою; - визнати протиправним та скасувати наказ № 92 РС від 13.07.2024 в частині перепризначення ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ № 200 від 15.07.2024 командира ВЧ НОМЕР_2 в частині зарахування ОСОБА_1 на нову посаду; - визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини про переведення ОСОБА_1 № 131-РС від 26.07.2025 з ВЧ НОМЕР_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ командира частини про виключення зі списків ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_1 № 215 від 30.07.2025; - визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ про зарахування ОСОБА_1 на посаду № 237 від 31.07.2025 до ВЧ НОМЕР_1 ; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 та виключити позивача зі списків військової частини. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог, вказує, що позивач відповідно до вимог закону не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є заброньованим за підприємством, де працює, що підтверджується належними документами. В порушення вимог закону дані обставини не взято до уваги працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зумовило необхідність звернення до суду за захистом порушеного права. ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав права проводити мобілізаційні заходи щодо позивача, оскільки останній згідно довідки від 08.12.2023 є солдатом запасу та перебуває на військовому обліку в першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 з 14.04.2011, а також зарахований на спеціальний військовий облік відповідно до наказу Мінекономіки № 16761 від 08.11.2023. Позивач не був ознайомлений під час призову на військову службу з його правами та обов`язками. Позивач не надавав згоди на мобілізацію, а навпаки повідомляв та неодноразово доводив до відома про наявність бронювання, а отже можна прийти до висновку, що, здійснюючи призов позивача по мобілізації, було порушено Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Дії щодо недотримання обов`язкових процедур щодо призову на військову службу та направлення позивача на військову службу, що виявились у прийнятті наказу, яким позивача призвано під час проведення загальної мобілізації для проходження військової служби у Збройних Силах України, є неправомірними. Крім цього, в провадженні Львівського окружного адміністративного суду знаходилася справа № 380/29373/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправними дій та скасування наказу. Рішенням Львівського окружного адміністративного від 22.03.2024 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неврахування відстрочки від призову за мобілізацією ОСОБА_1 , визнано протиправним і скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.12.2023 № 478 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» в частині призову та направлення для проходження військової служби солдата ОСОБА_1 . Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2025 у справі № 380/29373/23 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року - без змін. Рішення суду в касаційній інстанції не оскаржувалось та набрало законної сили. Спірні накази позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом з врахуванням вищенаведеного. Відповідачі не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України. У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.12.2023 командиром ВЧ НОМЕР_3 видано наказ № 64 в частині призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ВЧ НОМЕР_3 та приступлення до виконання службових обов`язків за посадою. 20.01.2024 командиром НОМЕР_4 окремої бригади видано наказ 8-РС в частині звільнення від займаної посади та призначення ОСОБА_1 ; 24.01.2024 командиром ВЧ НОМЕР_3 видано наказ № 24 щодо виключення з ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_1 25.01.2024 командиром ВЧ НОМЕР_2 видано наказ № 25 в частині призначення та зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 та приступлення до виконання службових обов`язків за посадою. 13.07.2024 командиром НОМЕР_4 окремої бригади видано наказ 92-РС в частині звільнення від займаної посади та призначення ОСОБА_1 15.07.2024 командиром ВЧ НОМЕР_2 видано наказ № 200 щодо здачі ОСОБА_1 відповідної посади. 26.07.2025 командиром НОМЕР_4 окремої бригади видано наказ 131-РС в частині звільнення від займаної посади та призначення ОСОБА_1 30.07.2025 командиром ВЧ НОМЕР_2 видано наказ № 215 щодо здачі ОСОБА_1 відповідної посади, виключення зі списків особового складу, тощо; 31.07.2025 командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ № 237 щодо призначення позивача на відповідну посаду у цій же військовій частині. Позивач не погоджується з вищевказаними наказами, вважає їх протиправними, а тому звернувся до суду з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що правовою основою військової служби позивача є незаконна мобілізація, про що встановлено судом. Однак Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII) не передбачав і не передбачає, такої підстави звільнення чи закінчення військової служби, за вказаних обставин, як незаконна мобілізація. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні у зв`язку з військовою агресією російською федерації із 05 год 30 хв 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває дотепер. Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. За приписами частини третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. За приписами частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів. Оцінюючи правомірність видання оспорюваних наказів про зарахування позивача до списків особового складу військової частини, апеляційний суд виходить із такого. Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах. Згідно з абзацом 2 пункту 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 за № 611/25388, підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Позивач жодними доказами не спростовує того, що був доставлений до ВЧ НОМЕР_3 на виконання чинного на той час наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.12.2023 № 478 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» із супровідними документами, необхідними для його зарахування до списків особового складу вказаної військової частини. Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач жодними належними та допустимими доказами не обґрунтував протиправність спірних наказів, їх невідповідність нормативним документам, які діяли і стосувалися питань вже проходження служби позивача за період з 08.12.2023 по 15.07.2024, оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 березня 2024 року суду набрало законної сили лише 23.01.2025. Відтак, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що у командира ВЧ НОМЕР_3 були належні правові та фактичні підстави для винесення оскаржуваного наказу від 08.12.2023 №

64. Надаючи оцінку вирішенню судом першої інстанції позовних вимог про можливість виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та звільнення з військової служби, апеляційний суд виходить із такого. Згідно з абзацом другим пункту 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Як передбачено пунктом 233 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. За приписами пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя. При цьому апеляційний суд наголошує на відсутності доказів звернення позивача із рапортом до командирів військових частин, в тому числі до командира ВЧ НОМЕР_1 (у якій позивач на момент звернення з позовною заявою проходить службу) про звільнення його з військової служби з підстав, передбачених Законом № 2232-XII, у відповідності до встановленого Положенням № 1153/2008 порядку. Водночас в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд першої інстанції слушно врахував правову позицію, викладену Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, відповідно до якої процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. Водночас, як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка. Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку в частині задоволених позовних вимог. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 380/3526/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді І. В. Глушко Н. М. Судова-Хомюк