Постанова 4857 № 380/9815/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/9815/25 пров. № А/857/37439/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року, головуючий суддя Хома О.П., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.05.2025 року «Про призов та відправку у військові частини військовозобов`язаних (резервістів) призваних під час загальної мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації позивача до військової частини НОМЕР_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ начальника в/ч НОМЕР_1 від 09.05.2025 року про зарахування позивача до списків особового складу військової частини; зобов`язати начальника в/ч НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 шляхом видання відповідного наказу. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він надав усі необхідні докази додержання вимог чинного законодавства та реалізації свого права на відстрочку від призову на військову службу. Звертав увагу на підтвердження неодноразових записів в онлайн-чергу для візиту в ТЦК та СП, скеровану заяву про відстрочку з додатками з повідомленням про вручення відповідачу 09.09.2024 року, чинні довідки з навчального закладу про зайняття посади педагогічного працівника на повній ставці. Вважав наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.05.2025 року № 128 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та наказ військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2025 року № 137 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини протиправними і просив такі скасувати. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що зазначались ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взятий на військовий облік військовозобов`язаних 22.10.2018 року у ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі абз.2 п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» як особа, яка звільнена з військової служби в запас та не зарахована до військового оперативного резерву, що підтверджується обліковою карткою до військового квитка серії НОМЕР_2 . Згідно із знімком екрана, зробленим позивачем, від «Ukrposhnta» 09.09.2024 року надійшло sms-повідомлення, що відправлення 7900517537825 вручене адресату 09.09.2024 року. Відповідно до знімків екрана, зроблених позивачем, від «cherga.mod» надійшло sms-повідомлення 04.04.2025 року про підтвердження реєстрації на 4/30/2025 о 9:00 за номером 29 на візит у ТЦК та СП, 30.04.2025 року про підтвердження реєстрації на 30-05-2025 о 12:30 за номером 1034 у ІНФОРМАЦІЯ_2 для подачі документів для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Наказом від 30.08.2024 року № 82-к «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 », який виданий директором Ліцею № 57 імені Короля Данила Відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів Департаменту розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя математики з 02.09.2024 року. Довідкою від 08.05.2025 року № 402, яка видана директором Ліцею № 57 імені Короля Данила Відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів Департаменту розвитку Львівської міської ради, підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працює у Ліцеї № 57 ім. Короля Данила Львівської міської ради на посаді вчителя математики з тижневим навантаженням 18 годин (1 ставка) на постійній основі. У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , датована 08.05.2025 року, адресована голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» із додатком довідкою. Згідно із довідкою № 2025-0508-1101-5496-0 позаштатної постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 , солдату (запасу) ОСОБА_1 проведено медичний огляд 08.05.2025 року і визнано придатним до військової служби. Також складено акт про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з постановою ВЛК. Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 08.05.2025 року № 128 солдата ОСОБА_1 , 1992 р.н., на підставі Указу Президента України від 14.01.2025 року № 27/2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», 08.05.2025 року призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та відправлено до команди військової частини НОМЕР_1 для призначення на посади в команду військової частини НОМЕР_1 з терміном прибуття 09.05.2025. Підстава: поіменний список № 5758 від 08.05.2025 року. Згідно із витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2025 року № 137, солдата ОСОБА_1 , призначено на посаду та наказано вважати таким, що 09.05.2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, з 10.05.2025 року зараховано на продовольче забезпечення. Підстава: Указ Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року; іменний список ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.05.2025 року. Згідно з поданням ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ) на начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють від 06.06.2025 року № 674/1/8750/рз, за результатами звернення ОСОБА_2 щодо вчинення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправних дій щодо ОСОБА_1 , проведено перевірку. Протиправність дій полягала в ігноруванні посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 норм закону, визначених п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зазначено, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 не перевірено та не з`ясовано, що ОСОБА_1 є науковим працівником закладу освіти, що володіє відповідною вищою освітою та працює за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, і це призвело до порушення низки нормативно-правових актів та свідчить про грубе порушення конституційних прав громадянина ОСОБА_1 . Встановлено, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_3 як керівник ТЦК та СП не здійснив належний контроль під час здійснення підлеглим особовим складом мобілізаційних заходів, які призвели до мобілізації громадян, що не підлягають призову під час мобілізації на особливий період, а також, серед іншого, не здійснив належну перевірку, якою б встановив, що у ОСОБА_1 наявні підстави для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач вважав наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.05.2025 року № 128 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та наказ військової частини НОМЕР_1 від 09.05.2025 року №137 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини протиправними, тому звернувся до суду із цим позовом. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 наказу від 08.05.2025 року № 128 були відсутні достатні і достовірні докази того, що позивач реалізував у спосіб, визначений законом, право на відстрочку (була відсутня зареєстрована заява ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації), то вказаний наказ в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 скасуванню не підлягає. Після видання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 08.05.2025 року № 128 виникли нові правовідносини проходження військової служби. Також, спірні накази в частині призову та відправки позивача у військову частину як акти індивідуальної дії, є вже реалізованими, а їх дія вичерпана, внаслідок чого скасування таких наказів не має наслідком автоматичного звільнення позивача з військової служби. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні відносини врегульовані, зокрема, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) та Законом №3543-XII. Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Частиною п`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Згідно з частиною десятою статті 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: - прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; - проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; - проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Відтак, з урахуванням норм частин першої-третьої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Відповідно до статті 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Згідно з статтею 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер. Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Згідно з пунктом 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Нормою статті 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Водночас, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації», на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі Порядок №560). Згідно з пунктом 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII. Згідно з пунктом 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку

6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку

7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. Відповідно підпункту 8 пункту 1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 року №1487, саме на позивача покладений обов`язок надавати ТЦК та СП документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону №3543-XII. Виходячи з аналізу наведених правових норм, право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22 та 18 січня 2024 року у справі № 280/6033/22. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з 02.09.2024 року прийнятий на посаду вчителя математики Ліцею № 57 імені Короля Данила Відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів Департаменту розвитку Львівської міської ради. При цьому, в обліковій картці до військового квитка серії НОМЕР_2 відсутні відомості про місце роботи позивача, що свідчить про невиконання ОСОБА_1 обов`язку, встановленого ч.11 ст.38 Закону № 2232-ХІІ протягом тривалого часу з моменту прийняття його на роботу. Жодних документів, які б підтвердили наявність підстав для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Закону № 3543-XII матеріали справи не містять. На момент прийняття оспорюваного наказу щодо призову на військову службу під час загальної мобілізації, позивач можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався: заяву про надання відстрочки від призову на військову службу не подавав, документів, які б підтверджували наявність у нього законних підстав для відстрочки від мобілізації, не надав. У зв`язку з цим, позивач правомірно був включений до списків осіб, які підлягають призову на військову службу, відтак відсутні підстави для скасування оспорюваного наказу. Також, відповідно до приписів Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року №280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Як слідує з матеріалів справи, після призову позивача на військову службу під час мобілізації згідно з наказом, в частині призову на військову службу під час мобілізації позивача до в/ч , останній був доставлений до в/ч . Відповідно до абзацу 10 пункту «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, формування команд поповнення та їх відправлення із збірних пунктів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки областей до військових частин покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу в/ч, відповідач виходив з того, що перед направленням особи до військової частини ВЛК та РТЦК було здійснено всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, що дають право на звільнення позивача від призову на військову службу. У матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття наказу в/ч позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з наявністю відстрочки, оформленою у встановленому порядку. За таких обставин, в/ч діяла в межах своїх повноважень і не мала правових підстав відмовити у зарахуванні позивача до особового складу, оскільки на момент видання наказу про зарахування до особового складу в/ч були наявні підстави для його призову на військову службу під час мобілізації. Апеляційний суд також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Таким чином, позовна вимога про зобов`язання в/ч звільнити від проходження військової служби позивача не відповідає суті порушеного права позивача та суперечить наведеному вище, а відтак не підлягає задоволенню. Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі №380/9815/25 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич