Постанова 4857 № 260/8868/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/8868/25 пров. № А/857/14430/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 260/8868/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, місце ухвалення судового рішення м.Ужгород Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїМикуляк П.П. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період; - визнати протиправним та скасувати Наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 №161 від 05.06.2025р. в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; - зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 із списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 . Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 260/8868/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання наказів протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період. Визнано протиправним та скасовано наказ тво. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №11 від 05.06.2025 року, в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та відправлення до Військової частини НОМЕР_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №161 від 05.06.2025р. в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Зобов`язано командира Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 із військової служби та виключити із списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 . Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що 20.08.2025 року солдат ОСОБА_1 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 та є відсутнім на військовій службі станом на 24.11.2025 року, згідно наказу ( по стройовій частині) №237 від 20.08.2025 року йому призупинена виплата грошового забезпечення. По даному факту на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1211 від 20.08.2025 року було проведено службове розслідування. Серед таких підстав відсутній неправомірний призов військовослужбовця та скасування наказу на призов. Тобто, звільнення Позивача через скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов на військову службу за мобілізацією в особливий період та направлення для проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 неможливе, наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування в списки військової частини НОМЕР_1 виданий у спосіб та в межах повноважень командира військової частини НОМЕР_1 , фактично реалізований (Позивач на підставі цього наказу отримував грошове забезпечення та інші виплати у військовій частині НОМЕР_1 ) та жодних прав позивача не порушує. Військова частина НОМЕР_1 у цій справі жодним чином не нівелює право позивача за наявності відповідних підстав, на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Натомість, на даній стадії правовідносин між сторонами, коли позивач вже є діючим військовослужбовцем, яким призваний на військову службу під час мобілізації, військовою частиною не встановлено, а сторонами не повідомлено, обставин, які б свідчили про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби за призовом під час мобілізації, які передбачені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII. Таким чином, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Окрім того, військова частина НОМЕР_1 вважає за необхідне врахувати правові висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 був протиправним, оскільки в останнього була наявна діюча відстрочка від призову, а отже останній не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, як наслідок наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №161 від 05.06.2025р. в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з огляду на матеріали та обставини справи також є протиправним та порушує основоположні права позивача. При цьому суд дійшов висновку, що здійснення належного захисту у даній справі з урахуванням дискреційних повноважень відповідача є зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 із військової служби та виключити із списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 . ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з витягу з Наказу №927/06-03 «Про особовий склад» від 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 , доктора філософії, було призначено на посаду старшого викладача на 0,75 ставки кафедри стоматології післядипломної освіти. Зазначене також підтверджується Довідкою ДВНЗ «Ужгородський національний університет» №732 від 05 червня 2025 року. 24 січня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу було видано Довідку №B10/30 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період воєнного стану на підставі п.2 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». У другому абзаці вказаної довідки значено про те, що вищезгадану відстрочку погоджено на весь період проведення мобілізації та строку дії відповідних законних підстав. 05 червня 2025 року ОСОБА_1 було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 були не було взято до уваги Довідку №B10/30 ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.01.2025 року про те, що позивачу відстрочку погоджено на весь період проведення мобілізації та строку дії відповідних законних підстав. Того ж дня, згідно витягу з наказу тво. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №11 від 05.06.2025 року ОСОБА_1 , було призвано на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження служби до Військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №161 від 05.06.2025 року ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Частина друга статті 19 Конституція України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2232-XII). Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Частинами другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Згідно із частиною сьомою статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час. Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Підстави, за якими військовозобов`язаним передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені статтею 23 Закону №3543-XII. Згідно з вимогами п.2 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки. Частинами 4, 7, 8 статті 23 Закону №3543-XII визначено, що особи, зазначені у пунктах 1-5 частини третьої цієї статті, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом. Повертаючись до цієї справи судом установлено, що 24 січня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу було видано Довідку №B10/30 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період воєнного стану на підставі п.2 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». У другому абзаці вказаної довідки значено про те, що вищезгадану відстрочку погоджено на весь період проведення мобілізації та строку дії відповідних законних підстав. Згідно з витягу наказу тво. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №11 від 05.06.2025 року ОСОБА_1 , було призвано на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження служби до Військової частини НОМЕР_1 . Відтак, наявність дійсної відстрочки на час прийняття наказу №11 від 05.06.2025 року була беззаперечною підставою для не проведення заходів мобілізації по відношенню до позивача. Судовим рішенням у цій справі визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 тво. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №11 від 05.06.2025 року, в частині призову солдата ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження до Військової частини НОМЕР_1 з підстав наявності у позивача відстрочки від призову по мобілізації. При цьому колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача не стосуються вказаної частини судового рішення. Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Отож незважаючи на протиправну мобілізацію ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_1 надано відстрочку від призову по мобілізації) позивач набув статусу військовослужбовця, який проходить військову службу в Збройних Силах України в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України. Підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Отож після видання спірного наказу щодо мобілізації між позивачем та Збройними Силами України виникли нові правовідносини з проходження військової служби, особливості якої визначаються Законом №2232-XII та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008. При цьому, названими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Наказ про мобілізацію позивача, як акт індивідуального правозастосування вже реалізований, а позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові. Відповідно до Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу оформлюється письмовими наказами по особовому складу. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах. Згідно з абзацом 2 пункту 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 за №611/25388, підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Зважаючи, що позивач був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації з територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командир військової частини зобов`язаний був видати наказ про зарахування позивача до списків особового складу частини у день його прибуття до військової частини. Відтак, слід погодитися із доводами скаржника про те, що у командира Військової частини НОМЕР_1 були належні правові та фактичні підстави для винесення оскаржуваного наказу №161 від 05.06.2025р. в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, призначення на посаду солдата ОСОБА_1 . Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про можливість виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнення з військової служби, апеляційний суд виходить із такого. Згідно з абзацом другим пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Як передбачено пунктом 233 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. За приписами пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя. Судом установлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби з підстав, передбачених Законом №2232-XII, у відповідності до встановленого Положенням № 1153/2008 порядку. Також колегія суддів вказує, що ухвалення судом рішення про виключення позивача зі списків особового складу військової частини внаслідок скасування наказу про призов буде втручанням у дискреційні повноваження командира військової частини НОМЕР_1 , яке здійснено без попереднього розгляду відповідного рапорту позивача. Водночас в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд першої інстанції слушно врахував правову позицію, викладену Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, відповідно до якої процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в оскаржуваній, а висновки суду першої інстанції у цій частині є такими, що зроблені за відсутності повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду в частині визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_2 №161 від 05.06.2025р. про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та про зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 із військової служби та виключити із списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу у цій частині слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції у наведеній частини слід скасувати з прийняттям нового про відмову у задоволенні приведених позовних вимог. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 260/8868/25 скасувати у частині: визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_2 №161 від 05.06.2025р. про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 із військової служби та виключити із списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 . Ухвалити у вказаній частині постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вказаних позовних вимог. У решті Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі № 260/8868/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос