Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/16846/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/16846/25 пров. № А/857/23344/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Боршовського Т. І. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 380/16846/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, місце ухвалення судового рішення м.Львів Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїПотабенко В.А. дата складання повного тексту рішення20.03.2026 ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (далі також ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідач 2), військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач 3), в якій, з урахування м заяви про зміну предмету позову за вх. № 75753 від 22.09.2025 та за вх. №77515 від 26.09.2025), просив суд: - визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час проведення загальної мобілізації протиправними; - визнати протиправним та скасувати п. 17 наказу від 02.08.2025 № 219 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 з 02.08.2025 в списки особового складу частини на всі види забезпечення, та на котлове забезпечення, зі сніданку, 03 серпня 2025 року, призначити на посади курсантів та вважати таким, що 02 серпня 2025 року справи та посаду прийняли та приступили до виконання, службових обов`язків за посадою; - визнати протиправними дії військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 під час проведення 01.08.2025 медичного огляду ОСОБА_1 ; - визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлену довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0801-1940-2518-0 від 01.08.2025 про придатність ОСОБА_1 до військової служби за мобілізацією. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 380/16846/25 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформлену довідкою № 2025-0801-1940-2518-0 від 01.08.2025, про придатність ОСОБА_1 до військової служби за мобілізацією. Визнано протиправним та скасовано пункт 17 наказу від 02.08.2025 № 219 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 з 02.08.2025 в списки особового складу частини на всі види забезпечення, та на котлове забезпечення, зі сніданку, 03.08.2025, призначення на посади курсантів та вважати таким, що 02.08.2025 справи та посаду прийняли та приступили до виконання, службових обов`язків за посадою. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач (Військова частина НОМЕР_1 ) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову до військової частини НОМЕР_1 відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що вимога позивача до Військової частини НОМЕР_1 є юридично безпідставною, не ґрунтується на нормах матеріального права та задоволенню не підлягає. Окрім цього, командиром військової частини НОМЕР_1 не вчинялись жодні протиправні дії відносно позивача при прийнятті наказу про зарахування його до списків особового складу військової частини. Отже, суд першої інстанції неналежно оцінив обставини справи та прийняв необґрунтоване рішення. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги відповідачі та позивач в особі його представника повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування п. 17 наказу від 02.08.2025 № 219 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 з 02.08.2025 в списки особового складу частини на всі види забезпечення, та на котлове забезпечення, зі сніданку, 03.08.2025, призначення на посади курсантів та вважати таким, що 02.08.2025 справи та посаду прийняли та приступили до виконання, службових обов`язків за посадою, то суд зазначив, що у зв`язку з тим, що військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 під час проведення 01.08.2025 медичного огляду ОСОБА_1 не проведено всіх необхідних аналізів щодо встановлення дійсного стану його здоров`я і, як наслідок постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлена довідкою №2025-0801-1940-2518-0 від 01.08.2025, судом визнана протиправною і скасована, відтак, п. 17 наказу від 02.08.2025 № 219 командира військової частини НОМЕР_1 є протиправним та порушує основоположні права позивача, а тому теж підлягає скасуванню. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 02.09.2013 по теперішній час працює на посаді викладача фізики за основним місцем роботи (повна ставка) у Державному навчальному закладі «Львівському вищому професійному училищі харчових технологій. Позивач перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (Рогатин) та регулярно подавав документи про надання відстрочки, з підстав передбачених п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які заносилися до його військово-облікових даних в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних (реєстр «Оберіг») та інформація про відстрочку відображалася в «Резерв+». Згідно даних, відображених в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних «Резерв+», позивач 06.10.2024 оновив дані та отримав відстрочку від проходження військової служби до 30.06.2025. Вказане підтверджується долученою до матеріалів справи копією з «Резерв+». Доказів наявності у ОСОБА_1 відстрочки після 30.06.2025 позивачем надано не було та матеріали адміністративної справи таких доказів не містять. Отже, у період з 30.06.2025 по 01.08.2025 (момент затримання позивача працівниками ІНФОРМАЦІЯ_8 ), військовозобов`язаний ОСОБА_1 підлягав призову на військову службу підчас мобілізації, на особливий період. 01.08.2025 позивача примусово затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_8 та скеровано для проходження ВЛК. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.08.2025 №219 солдат ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 , та з 02.08.2025 зарахований в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 і призначений на посаду курсанта. Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ За змістом доводів командира військової частини НОМЕР_1 предметом апеляційного перегляду є судове рішення в частині, яка стосується визнання протиправним та скасування пункту 17 наказу від 02.08.2025 № 219 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 з 02.08.2025 в списки особового складу частини на всі види забезпечення, та на котлове забезпечення, зі сніданку, 03.08.2025, призначення на посади курсантів та вважати таким, що 02.08.2025 справи та посаду прийняли та приступили до виконання, службових обов`язків за посадою та відповідне стягнення судового збору. При цьому згідно доводів військової частини НОМЕР_1 , рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 380/16846/25 у частині визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформлену довідкою № 2025-0801-1940-2518-0 від 01.08.2025, про придатність ОСОБА_1 до військової служби за мобілізацією та відмови у задоволенні вимог позивача не є предметом цього апеляційного перегляду. Отож перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Разом із тим, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан. Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів. На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII). Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. За змістом ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: - допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; - військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; - військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; - резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Підстави, за якими військовозобов`язаним передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені ст. 23 Закону №3543-XII. Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і

2. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу. За приписами ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки. Частинами 4, 7, 8 ст. 23 Закону №3543-XII визначено, що особи, зазначені у пунктах 1-5 частини третьої цієї статті, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом. Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абз. 7 п. 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560) у разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком

6. Абзацом 10 п. 60 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку. Згідно з абз. 25 п. 60 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період особам, зазначеним у підпункті 2 пункту 2 додатка 5, надається строком на один рік, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений указом Президента України, чи настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави для відстрочки. У разі продовження строку проведення мобілізації, встановленого указом Президента України, для продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зазначені в цьому абзаці військовозобов`язані не раніше ніж за один тиждень до завершення попереднього строку проведення мобілізації, встановленого указом Президента України, подають до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділів) довідку про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці, зазначену у додатку

5. Абзацами 28-29 п. 60 Порядку №560 визначено, що відомості про надання або скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період заносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у день оформлення довідки про надання відстрочки (додаток 6) або в день надсилання повідомлення про скасування відстрочки (додаток 10) засобами поштового зв`язку на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (за умови її уточнення) або адресу електронної пошти, зазначеної у заяві про надання відстрочки (додаток 4), або повідомлення засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності). У разі неможливості провести перевірку наявності у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інших державних реєстрів або баз (банків) даних територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Центральне управління або регіональні органи СБУ чи відповідний підрозділ розвідувальних органів) повідомляє такому військовозобов`язаному засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку про необхідність надання ним відповідних підтвердних документів для продовження раніше наданої відстрочки. Аналіз наведених положень законодавства свідчить, про те, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, належить до військової служби за призовом. У свою чергу ст. 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається, зокрема, військовозобов`язаним, з числа педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на весь період мобілізації, (без зазначення терміну дії) на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно довідки, виданої Державним навчальним закладом «Львівське вище професійне училище харчових технологій» №17 від 01.08.2025. При цьому суд звертає увагу та не, що згідно даних, відображених в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних «Резерв+», позивач 06.10.2024 оновив дані, та в додатку зазначено, що в нього відстрочка до 30.06.2025. Таким чином на момент перевірки документів та мобілізації, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у позивача не було відстрочки, передбаченої п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За змістом частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Повертаючись до матеріалів цієї справи судом установлено, що незважаючи на виявлені судом недоліки при проходженні позивачем ВЛК позивач набув статусу військовослужбовця, який проходить військову службу в Збройних Силах України в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України. Підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Отож після видання спірного наказу щодо мобілізації між позивачем та Збройними Силами України виникли нові правовідносини з проходження військової служби, особливості якої визначаються Законом №2232-XII та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008. При цьому, названими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Наказ про мобілізацію позивача, як акт індивідуального правозастосування вже реалізований, а позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові. Відповідно до Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу оформлюється письмовими наказами по особовому складу. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах. Згідно з абзацом 2 пункту 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 №333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 за №611/25388, підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Зважаючи, що позивач був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації з територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командир військової частини зобов`язаний був видати наказ про зарахування позивача до списків особового складу частини у день його прибуття до військової частини. Відтак, слід погодитися із доводами скаржника про те, що у командира Військової частини НОМЕР_1 були належні правові та фактичні підстави для винесення оскаржуваного пункту 17 наказу від 02.08.2025 № 219 в частині зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ). Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про можливість виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та звільнення з військової служби, апеляційний суд виходить із такого. Згідно з абзацом другим пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них. Як передбачено пунктом 233 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. За приписами пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя. Судом установлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення його з військової служби з підстав, передбачених Законом №2232-XII, у відповідності до встановленого Положенням № 1153/2008 порядку. Також колегія суддів вказує, що ухвалення судом рішення про виключення позивача зі списків особового складу військової частини внаслідок скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 , оформленої довідкою № 2025-0801-1940-2518-0 від 01.08.2025, про придатність ОСОБА_1 до військової служби за мобілізацією буде втручанням у дискреційні повноваження командира військової частини НОМЕР_1 , яке здійснено без попереднього розгляду відповідного рапорту позивача. Водночас в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд першої інстанції слушно врахував правову позицію, викладену Верховним Судом, зокрема, у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, відповідно до якої процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 знайшли своє підтвердження, тоді як висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені без повного, всебічного та об`єктивного дослідження відповідних правових норм і фактичних обставин справи. Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування пункту 17 наказу від 02.08.2025 № 219 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 з 02.08.2025 в списки особового складу частини на всі види забезпечення, та на котлове забезпечення, зі сніданку, 03.08.2025, призначення на посади курсантів та вважати таким, що 02.08.2025 справи та посаду прийняли та приступили до виконання, службових обов`язків за посадою- відмовити. У решті рішення суду не є предметом апеляційного перегляду. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі № 380/16846/25 скасувати у частині: - визнання протиправним та скасування пункту 17 наказу від 02.08.2025 № 219 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування ОСОБА_1 з 02.08.2025 в списки особового складу частини на всі види забезпечення, та на котлове забезпечення, зі сніданку, 03.08.2025, призначення на посади курсантів та вважати таким, що 02.08.2025 справи та посаду прийняли та приступили до виконання, службових обов`язків за посадою; - стягнення за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп. Ухвалити у цій частині постанову, якою у задоволенні обумовлених вимог адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Т. І. Боршовський С. П. Нос